Постанова

від 08.12.2014 по справі 910/16092/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2014 р. Справа№ 910/16092/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Шерегі В.М. (довіреність №07/01 від 28.07.2014 р.)

від відповідача - Карпенко Ю.С. (довіреність №10 від 01.12.2014 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Поліс-Центр»

на рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2014р.

у справі №910/16092/14 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Поліс-Центр»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс»

про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності договору

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Поліс-Центр» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» про визнання недійсною Ковер-ноту № 01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013р., укладену між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Поліс-Центр» і Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інтер-Поліс» та застосування наслідків недійсності договору, стягнувши з відповідача на користь позивача 70276,54 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.10.2014 р. в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Поліс-Центр» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» про визнання недійсною Ковер-ноту № 01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р. та застосування наслідків недійсності договору відмовлено повністю.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення скасувати, позов задовольнити.

Представник відповідача, в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 987 ЦК України, за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

01.09.2010 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Поліс-Центр» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інтер-Поліс» укладено договір про загальні умови факультативного перестрахуванняя (ретроцесії) № 01/10, предметом якого є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов'язковій) основі по договорам факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права й обов'язки сторін, що беруть участь у перестрахуванні (ретроцесії).

Відповідно до п. 1.4. вказаного договору, ковер-нотою є форма конкретного договору факультативного перестрахування (ретроцесії) у вигляді документа-підтвердження факту прийняття запропонованого в перестрахування (ретроцесію) ризику. Конкретний договір факультативного перестрахування (ретроцесії) - угода між перестрахувальником та перестраховиком, в силу якої перестрахувальник зобов'язаний заплатити перестрахувальну (ретроцесійну) премію в визначений договором термін, а перестраховик зобов'язаний, при настанні страхового випадку, здійснити виплату страхового відшкодування перестрахувальнику згідно з визначеним лімітом відповідальності. Договір факультативного перестрахування (ретроцесії) може містити додаткові умови, визначені за згодою сторін.

Даний договір є основним документом, який регулює та визначає принципи взаємодії сторін у сфері факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права і обов'язки при укладанні та виконанні договорів факультативного перестрахування, взаємну відповідальність сторін, порядок врегулювання збитків та вирішення спірних питань (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору, кожна сторона, що підписала даний договір, може приймати від іншої сторони або передавати їй ризики в перестрахування (ретроцесію). Питання про прийняття або передачу ризику вирішується кожною із сторін самостійно.

Конкретні договори перестрахування підписуються тільки особами, що мають необхідні повноваження для такого підпису. Список осіб, що мають необхідні повноваження для підпису конкретних договорів перестрахування, а також документи, що підтверджують наявність права підпису таких осіб (Статут, витяг з Статуту, довіреність, наказ та інше), є невід'ємною частиною цього Договору (п. 2.2.2. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 01.09.2011 р. Якщо кожна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору не зробить письмової заяви про свій намір припинити дію або змінити умови цього договору, дія останнього буде автоматично продовжена на наступний календарний рік.

Відповідно до ковер-ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р., Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інтер-Поліс» виступило перестраховиком за договором страхування №02/001/2398 Ва від 18.01.2013 р. укладеного між ПрАТ «Страхова компанія «Поліс-Центр» та ТОВ «Плодоовоч-Уж».

Предметом договору страхування за договором №02/001/2398 Ва від 18.01.2013 р. є майнові інтереси ТОВ «Плодоовоч-Уж», пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме товари в обороті загальною вартістю 21295921, 33 грн.

Згідно ковер-ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р., розмір відповідальності перестрахувальника (ПрАТ «Страхова компанія «Поліс-Центр») за договором страхування становить 18101533,13 грн., а розмір відповідальності перестраховика (ПрАТ «Страхова компанія «Поліс-Центр») становить 3194388, 20 грн.

Відповідно до ковер-ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р., вона є невід'ємною частиною договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 01/10 від 01.09.2010 р.

У Додатку № 1 до договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 01/10 від 01.09.2010 р. сторони визначили список осіб, уповноважених підписувати конкретні договори перестрахування, відповідно до якого уповноваженою особою від ПрАТ «Страхова компанія «Поліс-Центр» є провідний спеціаліст зі страхування Корнило А.В.

Позивачем на виконання умов договору про загальні умови факультативного перестрахуванняя (ретроцесії) № 01/10 від 01.09.2010р. та ковер-ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р., було перераховано відповідачу перестрахувальну премію у сумі 70276,54 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 264 від 24.04.2014 р.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує, що ковер-нота №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р. була підписана від імені ПрАТ «Страхова компанія «Поліс-Центр» Корнило А.В. без відповідних повноважень, оскільки у директора ПрАТ «Страхова компанія «Поліс-Центр» - Бережанського М.М. були відсутні повноваження на підписання договорів перестрахування та видачу довіреностей на підписання таких договорів, а термін дії довіреності від 27.05.2011 р. на підставі якої було підписано спірну ковер-ноту закінчився 27.05.2012 р., у зв'язку з чим ковер-нота №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р. підлягає визнанню судом недійсною.

Також, позивач просить суд застосувати наслідки недійсності договору та стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» на користь позивача 70276,54 грн.

Відповідач позовні вимоги заперечив у повному обсязі з огляду на їх безпідставність, посилаючи на те, що спірний договір було схвалено позивачем.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати, що письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Судом встановлено, що ковер-нота №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р. від імені позивача - ПрАТ «Страхова компанія «Поліс-Центр», була підписана провідним спеціалістом із страхування Корнило А.В.

Відповідно до додатку № 1 до договору про загальні умови факультативного перестрахуванняя (ретроцесії) № 01/10 від 01.09.2010 р. Корнило А.В. мав право підписувати конкретні договори перестрахування на підставі довіреності.

Згідно ст 246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 ЦК України, строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Позивач, обґрунтовуючи позов, вказує, що Корнило А.В. мав право підписувати конкретні договори перестрахування на підставі довіреності від 27.05.2011 р., виданою ПрАТ «Страхова компанія «Поліс-Центр» в особі директора Бережанського М.М., який як вказує позивач не мав повноважень на підписання договорів перестрахування та видачу довіреностей на підписання таких договорів.

Відповідно до п.п. 18 п. 9.4.2. статуту ПрАТ «Страхова компанія «Поліс-Центр» (в редакції на час укладення спірного правочину), до компетенції наглядової ради товариства належить прийняття рішення про вчинення правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його становить понад 50000,00 грн.

Підпунктом 2 п. 10.5 статуту передбачено, що директор товариства вчиняє правочини від імені товариства з урахуванням обмежень встановлених пп. 18 п. 9.4.2 цього статуту.

Відповідно до п.п. 5 п. 10.5. статуту, директор товариства видає довіреності від імені товариства.

Судом встановлено, що на ім'я Корнило А.В. довіреність від 27.05.2011 р. була видана строком на один рік та була дійсна до 27.05.2012 р.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 248 ЦК України, представництво за довіреністю припиняється у разі закінчення строку довіреності.

Оспорювана ковер-нота була укладена 28.01.2013 р., тобто після закінчення строку дії довіреності від 27.05.2011 р. виданої Корнило А.В., що свідчить про те, що спірна ковер-нота була підписана від імені позивача особою, що не мала на момент вчинення правочину необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Пунктом 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Як зазначалось вище, позивачем на виконання умов договору про загальні умови факультативного перестрахуванняя (ретроцесії) № 01/10 від 01.09.2010 р. та Ковер-ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р., згідно з платіжним дорученням № 264 від 24.04.2014 р. було перераховано відповідачу перестрахувальну премію у розмірі 70276,54 грн.

У платіжному дорученні № 264 від 24.04.2014 р. платником зазначено ПрАТ «Страхова компанія «Поліс-Центр», призначення платежу: перестрахувальна премія згідно Ковер-ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р.

В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції, ухвалами від 06.08.2014 р. та від 02.09.2014 р. було зобов'язано позивача надати письмові пояснення щодо особи якою подано на виконання платіжне доручення №264 від 24.04.2013 р. від імені Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Поліс-Центр» з долученням відповідних документів на підтвердження даних обставин.

Позивачем вимог вищезазначених ухвал господарського суду міста Києва не виконано, витребуваних доказів не надано.

Водночас, в платіжному дорученні № 264 від 24.04.2014 р. платником зазначено ПрАТ «Страхова компанія «Поліс-Центр».

Також, як вбачається з матеріалів справи 22.04.2014 р. Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Поліс-Центр» в особі в.о. директора Вереша М.М. та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інтер-Поліс» укладено додаткову угоду до договору про загальні умови факультативного перестрахуванняя (ретроцесії) №01/10 від 01.09.2010 р., відповідно до умов якої було внесено зміни до ковер-ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р.

Вищевстановлені обставини щодо здійснення позивачем - ПрАТ «Страхова компанія «Поліс-Центр» відповідно до платіжного доручення №264 від 24.04.2014 р. сплати перестрахувальної премії у розмірі 70276,54 грн. згідно ковер-ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р. та внесення змін до оспорюваної ковер-ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р. свідчать про схвалення позивачем оспорюваної ковер-ноти.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивачем здійснено схвалення ковер-ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р., у зв'язку з чим визнання даної ковер-ноти недійсною на підставі того, що вона підписана не уповноваженою особою є неможливим.

Враховуючи вищевстановлені обставини щодо схвалення ковер-ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання ковер-ноти № 01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р. недійсною, застосування наслідків недійсності договору та стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» на користь позивача 70276,54 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2014 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Поліс-Центр» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2014 р. у справі №910/16092/14 залишити без змін.

Справу №910/16092/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун