Постанова

від 23.10.2014 по справі 826/12055/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 жовтня 2014 року 09:00 № 826/12055/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Панна» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Панна» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Панна») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), Головного управління Міндоходів у місті Києва (далі по тексту - ГУ Міндоходів у м. Києві), Державної фіскальної служби України (далі по тексту - ДФС України) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу, рішень, прийнятих за наслідками розгляду первинної та вторинної скарги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в попередньому судовому засіданні на 10 вересня 2014 року.

У попереднє судове засідання 10 вересня 2014 року з'явились представники відповідачів, які проти задоволення позову заперечували. Представник позивача у попереднє судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, що в силу приписів частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України стало підставою для відкладення попереднього судового засідання на 16 вересня 2014 року.

У попереднє судове засідання 16 вересня 2014 року з'явився представник позивача, який подав суду клопотання про відкликання позову в частині вимог, заявлених до ГУ Міндоходів у м. Києві та ДФС України про визнання протиправними та скасування рішень, прийнятих за наслідками розгляду первинної та вторинної скарги. В решті позов підтримав та просив його задовольнити.

Представники суб'єктів владних повноважень у попереднє судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

За результатами розгляду клопотання представника позивача, суд ухвалою від 16 вересня 2014 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Панна» до Головного управління Міндоходів у місті Києва та Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, прийнятих за наслідками розгляду первинної та вторинної скарги, залишив без розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2014 року справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні на 22 вересня 2014 року.

У судовому засіданні 22 вересня 2014 року представник позивача наполягав на задоволенні позову. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з огляду на його необґрунтованість.

У порядку частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України представники сторін надали суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, що стало підставою для постановлення судом 22 вересня 2014 року ухвали про перехід до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період з 09 квітня 2014 року по 18 квітня 2014 року посадовими особами ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, статті 35 Закону України «Про оплату праці», наказу ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08 квітня 2014 року №930 проведено фактичну перевірку з питань дотримання ПАТ «Панна» норм чинного трудового та податкового законодавства України в частині оформлення трудових відносин та з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 травня 2013 року по 18 квітня 2014 року, за результатами якої складено відповідний Акт №15/26-50-17-05/24254900 від 22 квітня 2014 року (далі по тексту - Акт перевірки).

Відповідно до висновків, викладених в Акті перевірки, податковим органом встановлено порушення суб'єктом господарювання вимог статті 21, статті 26 та статті 48 Кодексу законів про працю України, підпунктів 14.1.54, 14.1.56 пункту 14.1, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 171.1 статті 171, пункту 176.2 (а) статті 176 Податкового кодексу України, пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: використання праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин; не утримання та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 4366,92 грн. та не нарахування за 2013 - 2014 роки єдиного соціального внеску на загальну суму 12792,48 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки, позивачем 28 квітня 2014 року подано до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві письмові заперечення, за результатами розгляду яких 07 травня 2014 року листом №5452/26-50-17-05-11 висновки Акту перевірки залишені без змін.

Виявлення під час перевірки порушень вимог чинного законодавства України стало підставою для винесення податковим органом 12 травня 2014 року:

- податкового повідомлення - рішення №0000361702, яким за порушення підпунктів 14.1.54, 14.1.56 пункту 14.1, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 171.1 статті 171, пункту 176.2 (а) статті 176 Податкового кодексу України відповідно до пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України ПАТ «Панна» визначено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 5458,65 грн., з яких за основним платежем 4366,92 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1091,73 грн.;

- рішення №2/26-50-17-05-20 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким за порушення пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 названого Закону до ПАТ «Панна» застосовано штрафні санкції у сумі 4477,38 грн.;

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-2/26-50-17-05, якою відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ПАТ «Панна» пред'явлено вимогу сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 12792,48 грн.

Не погоджуючись з названими рішеннями податкового органу ПАТ «Панна» 30 травня 2014 року подало до Головного управління Міндоходів відповідну скаргу.

За результатами розгляду зазначеної скарги листом від 27 червня 2014 року №5765/10/26-15-10-09-25 податкове повідомлення - рішення від 12 травня 2014 року №0000361702 залишено без змін, збільшено штрафну санкцію, визначену названим рішенням на 1879,80 грн., скасовано вимогу від 12 травня 2014 року №Ю-2/26-50-17-05 в частині сплати боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 1119,84 грн. та рішення від 12 травня 2014 року №2/26-50-17-05-20 в частині застосування штрафних санкцій на суму 391,96 грн., а також зобов'язано ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винести нове рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та витравити вимогу про сплату боргу (недоїмки) згідно з чинним законодавством.

За наслідками оскарження рішень податкових органів, винесених за результатами перевірки та за результатами розгляду первинної скарги до Державної фіскальної служби України, рішеннями від 21 липня 2014 року №703/6/99-99-10-01-07-15 та від 04 серпня 2014 року №864/6/99-99-10-01-03-15 скарги ПАТ «Панна» залишені без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Посилаючись на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу, що стали підставою для винесення податкового повідомлення - рішення, рішення №2/26-50-17-05-20 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки), ПАТ «Панна» звернулось з відповідним позовом до суду, в якому зазначило, що за результатами проведення фактичної перевірки працівниками відповідача встановлено використання праці найманих працівників лише з повним документальним оформленням трудових відносин з останніми. Крім того, станом на момент розгляду заперечень позивача на Акт перевірки до податкового органу було подано лист громадянки ОСОБА_1 про спростування інформації щодо виплати неофіційної заробітної плати.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Починаючи з 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, яким регулюються правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів (в т.ч. земельного податку), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі по тексту - ПК України).

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 20.1.2 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи для здійснення функцій, визначених законом мають право: отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Згідно підпункту 20.1.6 названого пункту контролюючі органи також мають право під час проведення перевірок запитувати та вивчати первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу прийняття оскаржуваних суб'єктом господарської діяльності податкового повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зауважує на таке.

Згідно з пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 (далі по тексту - Порядок №984).

Підпунктом 5.1 пункту 5 розділу ІІ названого Порядку визначено, що результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків і зборів та у розрізі податкових періодів. В цій частині акта (довідки) перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. До акта (довідки) перевірки додаються відповідні аналітичні таблиці.

При цьому, відповідно до вимог підпункту 5.2 пункту 5 цього ж розділу Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків; зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Окрім того, пунктом 6 розділу І Порядку №984 визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вищезазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій (на яких ґрунтується і податкова звітність) є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вищезазначені положення Порядку №984 та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» суд приходить до висновку, що підставою для податкового обліку господарських операцій є належним чином оформлені документи бухгалтерського обліку.

Таким чином, при складанні відповідного висновку та відображенні його в подальшому в акті перевірки не допускається відображення суб'єктивних припущень та висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання, які не підтверджені належними первинними документами, інформація з яких підлягає обов'язковому включенню у податковий та бухгалтерський облік.

При цьому, норми діючого законодавства з питань оподаткування не передбачають права податкового органу на відображення в актах перевірок необґрунтованих та непідтверджених даних, а відтак, і на донарахування податків лише зі слів фізичних осіб, як усних, так і у письмовому вигляді, без підтвердження викладених фактів первинними документами платника податків.

В Акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу (недоїмки) відображено дані, що містяться у відомостях про нарахування заробітної плати працівникам, які перебували у трудових відносинах з позивачем, дані про суми заробітку, які належали до виплати громадянам, а також суми утриманого податку з доходів фізичних осіб, які працювали у перевіряємий період у позивача.

У той же час, зі змісту названого акту слідує, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску за перевірений період, ґрунтується виключно на поясненнях громадянки ОСОБА_1 від 14 квітня 2014 року, які не є первинним документом, що фіксує факт здійснення господарських операцій та може свідчити про допущення порушень податкового та пенсійного законодавства, ані у розумінні Порядку №984, ані у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд встановив, що висновок відповідача про порушення ПАТ «Панна» податкового та пенсійного законодавства шляхом неоподаткування доходу працівників та заниження податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску з відповідних сум, який став підставою для донарахування позивачу податку, єдиного соціального внеску та застосування штрафних (фінансових) санкцій, який зроблений лише за результатом співставлень та встановлення розбіжностей між поясненнями вищезазначеної громадянки та відомостями, отриманими від ПАТ «Панна», - є необґрунтованим, оскільки жодним первинним документом достовірність заниження ПАТ «Панна» податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску за спірний період не підтверджується.

Також статтею 83 ПК України визначено перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, це - документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Слід зазначити, що названим Кодексом чітко встановлено перелік документів, необхідний для їх ведення в цілях оподаткування.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, пояснення зазначеної вище громадянки, на підставі яких відповідач дійшов висновку про заниження податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску, не можуть свідчити про допущення позивачем порушень податкового та пенсійного законодавства в розумінні наведених вище положень чинного законодавства.

Відтак, зазначені паперові носії інформації (пояснення) не можна вважати належними і допустимими доказами податкового правопорушення, оскільки твердження вказаної особи про перебування в трудових відносинах з ПАТ «Панна», а також про нарахування та (чи) виплату їй необлікованого заробітку не підкріплено та не підтверджено жодними належними первинними бухгалтерськими чи іншими фінансово-господарськими документами.

Також суд звертає увагу на те, що дії стосовно перевірки встановлення фактів виплат заробітної плати «в конвертах», виявлення працівників, трудові відносини з якими не оформлено належним чином, утримання податку з доходів фізичних осіб не було здійснено податковим органом при перевірці позивача у відповідності з приписами пунктів 3-6 Розділу ІІ «Рекомендації щодо дій при встановленні фактів виплат заробітної плати в «конвертах», оформлення з найманими працівниками офіційно трудових відносин» Методичних рекомендацій щодо перевірки достовірності формування валових витрат на оплату праці, утримання податку з доходів фізичних осіб, встановлення фактів виплати заробітної плати «в конвертах», виявлення працівників, трудові відносини з якими не оформлені належним чином, викладені в листі Державної податкової адміністрації України від 01.04.2010р. № 6584/7/23-4017/199.

Зокрема, пунктом 4 Розділу ІІ названих Методичних рекомендацій встановлено, що з метою визначення повноти нарахування заробітної плати, а також повноти декларування податку з доходів фізичних осіб в обов'язковому порядку необхідно провести порівняльний аналіз даних бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються фонду оплати труда, розміру заробітної плати, чисельності працівників та здійснити такі дії, зокрема, провести аналіз показників: розмір окладу (ставки), зазначеного у штатному розписі, трудових договорах (контрактах, угодах) з законодавчо встановленим розміром мінімальної заробітної плати, а також з фактично нарахованим та виплаченим розміром заробітної плати, зазначеним у розрахункових та платіжних відомостях. У разі встановлення фактів невідповідності нарахованої та виплаченої заробітної плати разом із залученими працівниками податкової міліції провести опитування найманих працівників щодо причин невідповідності або щодо фактичного розміру отриманої ними заробітної плати.

Однак, пояснення громадянки ОСОБА_1 не було отримано податковим органом за фактом встановлення невідповідності нарахованої та виплаченої заробітної плати.

Так само ні в ході проведення перевірки, ні станом на момент винесення оскаржуваних рішень та вимоги відповідачем не було отримано будь-яких інших додаткових документальних доказів, які б підтверджували пояснення вказаної особи, та які б дійсно свідчили про виплату ПАТ «Панна» заробітної плати «в конвертах», а також нарахування заробітної плати в іншому розмірі, аніж вказано у документах його бухгалтерського обліку, та які б, відповідно, доказували наявність документально підтверджених фактів порушення відповідачем вимог трудового, податкового та пенсійного законодавства, а відтак, підтверджували б і висновок податкового органу про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску.

Не надано таких документів в підтвердження висновків відповідача і в ході розгляду даної справи судом.

Слід також зазначити, що згідно з підпунктом 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 названого Кодексу об'єктом оподаткування резидента по податку з доходів фізичних осіб є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 168.1.2. п. 168.1 статті 168 ПК України встановлено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Підпунктом 168.1.1 названого пункту також встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з системного тлумачення зазначених норм, відповідач був зобов'язаний утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб з заробітної плати, нарахованої (виплаченої, наданої) найманим працівникам.

Як вбачається з матеріалів справи, у правовідносинах позивача та його працівника ОСОБА_1 позивач виступав як податковий агент та на виконання вимог Податкового кодексу України нараховував, утримував та сплачував податок з доходів фізичних осіб, а також єдиний соціальний внесок з таких доходів.

Отже, розглядаючи дану справу, суд приходить до висновку, що не взявши до уваги офіційних первинних бухгалтерських документів ПАТ «Панна», податкової звітності, відомостей про нарахування зарплати, які мали обов'язково бути прийняті до уваги та належним чином відображені в Акті перевірки, а в подальшому слугувати належними доказами при складанні висновку, - податковий орган необґрунтовано послався як на підставу для висновку про виплату відповідачем необлікованих доходів у вигляді заробітної плати лише на пояснення особи, яка, за її твердженням, працювала у ПАТ «Панна» та отримувала на вказаному підприємстві заробітну плату, які, як вже було зазначено вище, не можуть бути визнані судом належними доказами для подальшого прийняття рішення відповідачем (суб'єктом владних повноважень), оскільки жодними належними та допустимими доказами здійснення фактичної виплати заробітної плати «в конвертах» ПАТ «Панна» не підтверджується.

Натомість, як вже було зазначено, податковий орган обмежився лише співставленням пояснень особи яка лише стверджувала, що вона отримувала заробітну плату «в конверті», з даними первинного обліку платника податків, що не є достатнім для визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та недоїмки зі сплати єдиного внеску.

З огляду на зазначене, правові підстави для оподаткування відповідачем таких коштів відсутні, так само як відсутній і обов'язок щодо перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету та єдиного внеску у розмірах, визначених податковим органом.

Згідно з приписами підпунктів 21.1.1, 21.1.2, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 статті 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведених норм процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Однак, відповідачем під час розгляду даної справи не надано доказів, які б підтверджували обґрунтованість та об'єктивність висновку податкового органу за наслідками здійснення перевірки ПАТ «Панна», а також доказів, які підтверджували наявність фактів, що свідчать про порушення позивачем вимог чинного податкового та пенсійного законодавства, дійсності нарахування чи виплати необлікованих доходів у вигляді заробітної плати працівникам, та заниження податку з доходів фізичних осіб і сум єдиного внеску.

Натомість судом під час розгляду справи було допитано в якості свідка громадянку ОСОБА_1, яка повідомила, що жодної заробітної плати «в конверті» не отримувала, а пояснення, використані під час проведення перевірки позивача були дані нею внаслідок помилкового розуміння про джерело отриманих нею від керівника товариства коштів.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для прийняття оскаржуваних податкового повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі висновку, викладеному в Акті перевірки, в якому містились необґрунтовані висновки про допущені ПАТ «Панна» порушення вимог трудового податкового та пенсійного законодавства.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 01 вересня 2014 року у справі К/800/48383/13 та Київського апеляційного адміністративного суду, викладеною в ухвалі від 29 травня 2014 року у справі № 826/545/14.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доказів, які б повністю спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12 травня 2014 року №0000361702.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12 травня 2014 року №2/26-50-17-05-20 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

4. Визнати протиправно та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 травня 2014 року №Ю-2/26-50-17-05.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Панна» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 48, кв. 1, код ЄДРПОУ 24254900) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Кузьменко