Ухвала

від 26.05.2015 по справі 826/12055/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

26.05.2015 № К/800/7012/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Загороднього А.Ф., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства «ПАННА» на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015 у справі№826/12055/14 за позовомПриватного акціонерного товариства «ПАННА» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправними та скасування рішення, податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу(недоїмки) , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2014 задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ПАННА» повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12.05.2014 №0000361702; визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12.05.2014 №2/26-50-17-05-20 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.05.2014 №Ю-2/26-50-17-05.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015, скасована постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2014, та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на адресу Генеральної прокуратури України та ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві надійшло звернення громадянки ОСОБА_1, яка працювала в ПАТ «Панна» на посаді менеджера по персоналу з 16.05.2013, щодо порушення норм чинного податкового законодавства під час виплати заробітної плати працівникам підприємства посадовими особами ПАТ «Панна».

В ході досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014100010000092 від 30.04.2014 за заявою ОСОБА_1, остання пояснила, що у ПАТ «Панна» працювало біля 40 осіб, які не були оформлені та отримували заробітну плату неофіційно та біля 50 осіб, які були оформлені та отримували мінімальну заробітну плату, а також їм неофіційно виплачували заробітну плату.

05.05.2014 ОСОБА_1 повідомила, що вона помилково надала інформацію щодо виплати заробітної плати на підприємстві, а також те, що її заробітна плата становила 1200,00 грн., яку повністю було погашено ПАТ «Панна» в квітні 2014 року. Інші кошти, які надавалися їй першим заступником директора ПАТ «Панна» Сороколетовим Ю.В., були безповоротною фінансовою допомогою від останнього та виплачувались ним із власних ресурсів добровільно для допомоги у вирішенні фінансових проблем та не являлися заробітною платою. Також вона додала, що попередні її пояснення були необ'єктивними та не відображали фактичної ситуації.

За результатами розгляду вказаної заяви, в період з 09.04.2014 по 18.04.2014 посадовими особами відповідача на підставі підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, статті 35 Закону України «Про оплату праці», наказу ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.04.2014 №930 було проведено фактичну перевірку з питань дотримання ПАТ «Панна» норм чинного трудового та податкового законодавства України в частині оформлення трудових відносин та з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.05.2013 по 18.04.2014.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог статті 21, статті 26 та статті 48 Кодексу законів про працю України, підпунктів 14.1.54, 14.1.56 пункту 14.1, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 171.1 статті 171, пункту 176.2 (а) статті 176 Податкового кодексу України, пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: використання праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин; не утримання та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 4366,92 грн. та не нарахування за 2013-2014 роки єдиного соціального внеску на загальну суму 12792,48 грн.

А також встановлено, що позивач виплачував заробітну плату без обов'язкових платежів та відрахувань до бюджету по одному працівнику, в т.ч. без належного оформлення з ним трудових відносин, трудового договору. Також перевіркою виявлено, що позивачем було виплачено «неофіційну» заробітну плату гр. ОСОБА_1 в розмірі 30200,00 грн., а саме: заробітна плата в розмірі 4000,00 грн. в місяць без врахування задекларованої суми заробітної плати в сумі 1200,00 грн. в місяць, які виплачувалися позивачем офіційно в період з 01.05.2013 по 01.02.2014 та додатково було виплачено в квітні 2014 року в сумі 5000,00 грн. Таким чином, відповідачем встановлено загальну суму виплаченого доходу в сумі 30 200,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 22.04.2014 №15/26-50-17-05/24254900.

Виявлення під час перевірки порушень вимог чинного законодавства України стало підставою для винесення відповідачем 12.05.2014:

- податкового повідомлення-рішення №0000361702, яким за порушення підпунктів 14.1.54, 14.1.56 пункту 14.1, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 171.1 статті 171, пункту 176.2 (а) статті 176 Податкового кодексу України відповідно до пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України ПАТ «Панна» визначено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 5458,65 грн., з яких за основним платежем 4366,92 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1091,73 грн.;

- рішення №2/26-50-17-05-20 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким за порушення пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 названого Закону до ПАТ «Панна» застосовано штрафні санкції в сумі 4477,38 грн.;

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-2/26-50-17-05, якою відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ПАТ «Панна» пред'явлено вимогу сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 12792,48 грн.

Внаслідок оскарження прийнятих відповідачем спірних рішень в адміністративному порядку, податкове повідомлення-рішення від 12.05.2014 №0000361702 залишено без змін, збільшено штрафну санкцію, визначену названим рішенням на 1879,80 грн., скасовано вимогу від 12.05.2014 № Ю-2/26-50-17-05 в частині сплати боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 1119,84 грн. та рішення від 12.05.2014 №2/26-50-17-05-20 в частині застосування штрафних санкцій на суму 391,96 грн., а також зобов'язано ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винести нове рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та витравити вимогу про сплату боргу (недоїмки) згідно з чинним законодавством.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що викладені гр. ОСОБА_1 у листі обставини щодо порушення позивачем правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та надані нею в судовому засіданні, в якості свідка, пояснення не є належними та допустимими доказами в розумінні КАС України та не підтверджують висновки податкового органу про порушення вимог податкового законодавства.

Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

В силу приписів п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків (п. 18.2 ст. 18 Податкового кодексу України).

Згідно пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 170.8.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України податковий агент утримує та сплачує (перераховує) до бюджету податок за ставками, визначеними у пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що податковий агент зобов'язаний утримати та перерахувати до бюджету нараховану суму податку безпосередньо з усіх доходів платника при їх фактичній виплаті (нарахуванні).

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, оцінивши подані учасниками спору докази у їх сукупності та взаємозв'язку, дійшов висновку про те, що зафіксовані в акті перевірки факти виплати позивачем своїм працівникам необлікованих грошових коштів підтверджені належним чином.

При цьому суд апеляційної інстанції послався на показання допитаних як свідків працівників позивача, які підтвердили зазначені факти.

Слід зазначити, що в силу вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України показання свідка, якому відомі обставини, що мають значення для справи, є доказом.

Враховуючи специфіку розглядуваних правовідносин, такі показання у даному разі є одними з основних доказів, на підставі яких можна встановити факт виплати позивачем «неофіційних» заробітних плат та їх розмір, позаяк відсутність факту відображення зазначених виплат у бухгалтерському та податковому обліку виключає можливість довести або спростувати зазначені обставини на підставі первинних документів.

Позивачем не зазначено переконливих доводів та не наведено доказів, які б свідчили про недостовірність відповідних показань та слугували б їх спростуванням.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні рішення є такими, що ґрунтуються на нормах закону, а тому вони не підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для відмови у задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ПАННА» залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва А.Ф.Загородній