Постанова

від 27.01.2015 по справі 826/12055/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12055/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко А.І.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С. Кулика Я.М. Ісаєва С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Панна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2014 року Приватне акціонерне товариство «Панна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, вимогу про сплату боргу, рішень, прийнятих за наслідками розгляду первинної та вторинної скарги.

Ухвалою суду від 16 вересня 2014 року позов Приватного акціонерного товариства «Панна» до Головного управління Міндоходів у місті Києві та Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, прийнятих за наслідками розгляду первинної та вторинної скарги залишено без розгляду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 12.05.2014 № 0000361702.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 12.05.2014 № 2/26-50-17-05-20 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.05.2014 № Ю-2/26-50-17-05.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві надійшло звернення громадянки ОСОБА_7 щодо порушення норм чинного податкового законодавства під час виплати заробітної плати працівникам підприємства посадовими особами ПрАТ «Панна».

За результатами розгляду вказаної заяви, в період з 09.04.2014 по 18.04.2014 посадовими особами ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, статті 35 Закону України «Про оплату праці», наказу ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08 квітня 2014 року № 930 було проведено фактичну перевірку з питань дотримання ПАТ «Панна» норм чинного трудового та податкового законодавства України в частині оформлення трудових відносин та з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 травня 2013 року по 18 квітня 2014 року.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог статті 21, статті 26 та статті 48 Кодексу законів про працю України, підпунктів 14.1.54, 14.1.56 пункту 14.1, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 171.1 статті 171, пункту 176.2 (а) статті 176 Податкового кодексу України, пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: використання праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин; не утримання та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 4 366,92 грн. та не нарахування за 2013-2014 роки єдиного соціального внеску на загальну суму 12 792,48 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 22 квітня 2014 року № 15/26-50-17-05/24254900 (далі - Акт перевірки).

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки, позивачем 28 квітня 2014 року подано до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві письмові заперечення, за результатами розгляду яких, 07 травня 2014 року листом №5452/26-50-17-05-11 висновки Акту перевірки залишені без змін.

Виявлення під час перевірки порушень вимог чинного законодавства України стало підставою для винесення відповідачем 12 травня 2014 року:

- податкового повідомлення-рішення № 0000361702, яким за порушення підпунктів 14.1.54, 14.1.56 пункту 14.1, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 171.1 статті 171, пункту 176.2 (а) статті 176 Податкового кодексу України відповідно до пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України ПАТ «Панна» визначено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 5 458,65 грн., з яких за основним платежем 4 366,92 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 091,73 грн.;

- рішення № 2/26-50-17-05-20 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким за порушення пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 названого Закону до ПАТ «Панна» застосовано штрафні санкції в сумі 4 477,38 грн.;

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2/26-50-17-05, якою відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ПАТ «Панна» пред'явлено вимогу сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 12 792,48 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу, ПрАТ «Панна» 30 травня 2014 року подало до Головного управління Міндоходів відповідну скаргу.

За результатами розгляду зазначеної скарги, листом від 27 червня 2014 року № 5765/10/26-15-10-09-25 податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2014 року № 0000361702 залишено без змін, збільшено штрафну санкцію, визначену названим рішенням на 1 879,80 грн., скасовано вимогу від 12 травня 2014 року № Ю-2/26-50-17-05 в частині сплати боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 1 119,84 грн. та рішення від 12 травня 2014 року № 2/26-50-17-05-20 в частині застосування штрафних санкцій на суму 391,96 грн., а також зобов'язано ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винести нове рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та витравити вимогу про сплату боргу (недоїмки) згідно з чинним законодавством.

За наслідками оскарження рішень податкових органів, винесених за результатами перевірки та за результатами розгляду первинної скарги до Державної фіскальної служби України, рішеннями від 21 липня 2014 року № 703/6/99-99-10-01-07-15 та від 04 серпня 2014 року № 864/6/99-99-10-01-03-15, скарги ПрАТ «Панна» залишені без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Посилаючись на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу, що стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення, рішення № 2/26-50-17-05-20 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки), ПрАТ «Панна» звернулось з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що викладені гр. ОСОБА_7 у листі обставини щодо порушення позивачем правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та надані нею в судовому засіданні, в якості свідка, пояснення не є належними та допустимими доказами в розумінні КАС України та не підтверджують висновки податкового органу про порушення вимог податкового законодавства.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1.3 статті 75 Податкового Кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про оплату праці», контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємствах здійснюють: Міністерство праці України та його органи; фінансові органи; органи Державної податкової інспекції; професійні спілки та інші органи (організації), що представляють інтереси найманих працівників. Вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори. Не допускається приховування від зазначених органів будь-якої інформації з питань оплати праці. Зазначені державні органи мають право одержувати від суб'єктів господарювання та найманих ними осіб інформацію, документи і матеріали та відвідувати місця здійснення господарської діяльності під час виконання трудової функції такими найманими особами. Податковий орган має право на проведення позачергової перевірки без попереднього попередження платника у випадках, передбачених законодавством.

У відповідності до пп. 83.1.6 п. 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, звернення громадянки ОСОБА_7 з приводу порушення її прав на оплату праці суб'єктом господарювання було підставою для податкового органу щодо проведення позапланової перевірки.

Таким чином, при проведенні перевірки ПрАТ «Панна», відповідач діяв правомірно та в межах своїх повноважень.

Згідно п.п. 14.1.48 п.14.1 ст. 14 ПК України, заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу, основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Відповідно до п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

В п. 18.1 ст. 18 ПК України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків (п. 18.2 ст. 18 ПК України).

Пунктом 162.1 статті 162 ПК України передбачено, що платниками податку є:

фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

податковий агент.

Також в п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу, зазначено, що об'єктом оподаткування резидента є:

- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

В статті 164 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податковий агент як учасник податкових правовідносин зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок. Порядок нарахування та сплати податку деталізовано в п. 168.1 ст. 168 ПК України.

На податкового агента покладається обов'язок подавати у встановлені ПК України для податкового кварталу строки податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Цей обов'язок податкового агента продубльовано і в ст. 51 Податкового кодексу України «Подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків - фізичним особам».

В п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Тобто, з урахуванням викладеного, платник податків повинен був своєчасно та в повному обсязі сплачувати податки до бюджету та нести відповідальність за свої дії.

Крім цього, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

П. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з п. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

В ході судового розгляду справи колегією суддів встановлено, що з 16.05.2013 ОСОБА_7 працювала в ПрАТ «Панна» на посаді менеджера по персоналу.

В ході досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014100010000092 від 30.04.2014 за заявою ОСОБА_7, остання пояснила, що на ПрАТ «Панна» працювало біля 40 осіб, які не були оформлені та отримували заробітну плату неофіційно та біля 50 осіб, які були оформлені та отримували мінімальну заробітну плату, а також їм неофіційно виплачували заробітну плату.

05.05.2014 ОСОБА_7 повідомила, що вона помилково надала інформацію щодо виплати заробітної плати на підприємстві, а також те, що її заробітна плата становила 1 200,00 грн., яку повністю було погашено ПрАТ «Панна» в квітні 2014 року. Інші кошти, які надавалися першим заступником директора ПрАТ «Панна» Сороколетовим Ю.В. їй, були безповоротною фінансовою допомогою від останнього, який виплачував їх із власних ресурсів добровільно, для допомоги у вирішенні фінансових проблем та не являлися заробітною платою. Також вона додала, що попередні її пояснення були необ'єктивними та не відображали фактичної ситуації.

Однак, вказані пояснення гр. ОСОБА_7 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки в ході проведення фактичної перевірки, відповідачем встановлено, що позивач виплачував заробітну плату без обов'язкових платежів та відрахувань до бюджету по одному працівнику, в т.ч. без належного оформлення з ним трудових відносин, трудового договору.

В ході проведення перевірки було опитано 4 найманих працівників, які перебували в трудових відносинах з ПрАТ «Панна» про що свідчать надані письмові пояснення та проведено аналіз податкової звітності, а саме: розрахунків за формою № 1-ДФ. В своїх письмових поясненнях опитані працівники чітко зазначили місце роботи, займані посади, період з якого вони перебували у трудових відносинах з позивачем та суми виплаченої їм заробітної плати.

Приймаючи до уваги письмові пояснення працівників перевіркою виявлено, що позивачем було виплачено «неофіційну» заробітну плату гр. ОСОБА_7 в розмірі 30 200,00 грн., а саме: заробітна плата в розмірі 4 000,00 грн. в місяць без врахування задекларованої суми заробітної плати в сумі 1 200,00 грн. в місяць, які виплачувалися позивачем офіційно в період з 01.05.2013 по 01.02.2014 та додатково було виплачено в квітні 2014 року в сумі 5 000,00 грн.

Таким чином, відповідачем встановлено загальну суму виплаченого доходу в сумі 30 200,00 грн.

Позивачем не надано жодного доказу на спростування того факту, що гр. ОСОБА_7 не отримувала будь-яких інших коштів у позивача, крім заробітної плати, зазначеної у звітності.

Надані позивачем відомості про виплату заробітної плати такими доказами бути не можуть, оскільки даними відомостями можуть підтверджуватись виключно офіційно виплачена заробітна плата, в той час як в ході проведення відповідачем фактичної перевірки, спростовано факт отримання заробітної плати саме у тому розмірі, що відображався підприємством у податковій звітності.

Відповідно до положень статей 69, 71, 77, 86 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведеного, колегія суддів критично оцінює посилання позивача заперечити факт отримання гр. ОСОБА_7 грошових коштів у загальному розмірі 30 200,00 грн. без обов'язкових відрахувань до бюджету за весь період роботи.

Відповідно до пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Таким чином, Акт перевірки від 22 квітня 2014 року № 15/26-50-17-05/24254900 складено у повній відповідності із чинним законодавством, а податкове повідомлення-рішення від 12.05.2014 № 0000361702, рішення від 12.05.2014 № 2/26-50-17-05-20 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.05.2014 № Ю-2/26-50-17-05, що прийняті на підставі цього Акту, також винесено у відповідності з чинним законодавством.

Доводи позивача не спростовують законності прийнятих відповідачем рішень та не можуть бути підставою для їх скасування.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає позовні вимоги ПрАТ «Панна» не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Панна» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст постанови складено та підписано - 30.01.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.