Справа № 127/26940/13-ц Провадження № 22-ц/772/2975/2014Головуючий в суді першої інстанції Іщук Т. П. Категорія 39Доповідач Зайцев А. Ю.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" жовтня 2014 р. м. Вінниця Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Зайцева А.Ю.,
суддів: Сала Т.Б., Луценка В.В.,
при секретарі: Торбасюк О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05.08.2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
ВСТАНОВИЛА:
В суд звернулась ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є спадкоємцем за законом першої черги після смерті свого батька ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Іншими спадкоємцями першої черги є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Третьою Вінницькою державною нотаріальною конторою їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав неможливості визначення частки померлого у спільному майні подружжя. Відповідач ОСОБА_3 не бажає самостійно здійснити поділ майна, не надала нотаріусу оригінали відповідних документів, які підтверджують права спадкодавця на майно, що змусило позивача з метою захисту своїх спадкових прав звернутись з даним позовом до суду та просила визнати за нею право власності на 1/6 частки земельних ділянок, що розташовані в с.Бохоники Вінницького району та в СТ «Комунальник» Агрономічної сільської ради Вінницького району, на 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2, 1/3 частки квартири АДРЕСА_3, на 1/3 частки майна Малого приватного підприємства «ЮМО», на частку грошових коштів, що знаходяться на рахунках в установах банків та стягнути 1/6 частки вартості гаража, що розташований на прибудинковій території будинку по АДРЕСА_2.
Судом до участі у справі в якості співвідповідача залучений ОСОБА_4, а в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів залучено: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, оскільки частина майна щодо якого заявлені вимоги належить цим особам.
Під час розгляду справи позивачем змінювались вимоги позову і згідно останньо заявлених позивач просила визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на: 1/6 частину земельної ділянки, площею 0,150 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_5; 1/6 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3; на 1/3 частину в статутному капіталі Малого приватного підприємства «ЮМО» (м. Вінниця, вул. 1-го Травня, 84, кв. 25, розмір статутного капіталу - 1100 грн.); на 1/3 частину майна Малого приватного підприємства «ЮМО», що складається з: залишку коштів на поточному рахунку НОМЕР_3 в ПАТ «Укрсоцбанк» в розмірі 342,27 грн., кваліфікаційного сертифіката архітектора серії НОМЕР_1, виданого на ім'я ОСОБА_8 02.12.2010 року строком на 5 років, залишковою вартістю 1145 грн., персонального комп'ютера AMD Athlon 4400, залишковою вартістю 2070 грн., монітора LG L1952S, залишковою вартістю 700 грн., програми Win XP 2008 р., залишковою вартістю 300 грн., принтера Canon Pixma ix 6540, залишковою вартістю 2600 грн., предметів офісного обладнання та офісних меблів, залишковою вартістю 2000 грн.; 1/3 частину тимчасової конструкції (гараж залізобетонний), розташованого на прибудинковій території будинку АДРЕСА_2 та стягнути судові витрати.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05.08.2014 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2, в порядку спадкування за законом право власності на: 17/1000 частин земельної ділянки, загальною площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5, 1/6 частку в статутному капіталі Малого приватного підприємства «ЮМО», код ЄДРПОУ 24895881, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. 1 Травня,84/25, 1/6 частину тимчасової конструкції (гараж залізобетонний), що розташований на прибудинковій території будинку за адресою: АДРЕСА_2 (типовий договір №210/13 ІD 19660 від 18.06.2013 року). Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на користь ОСОБА_2 по 173,83 грн. судового збору. В решті вимог - відмовлено.
На рішення суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність рішення суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким визнати за ОСОБА_2, в порядку спадкування за законом право власності на: 1/6 частину земельної ділянки, загальною площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5, 1/3 частину в статутному капіталі Малого приватного підприємства «ЮМО», 1/3 частину тимчасової конструкції (гараж залізобетонний), що розташований на прибудинковій території будинку за адресою: АДРЕСА_6 частину квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3. Змінити рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судових витрат, а в іншій частині залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Частина 1 статті 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 12 квітня 2013 року, актовий запис №1023.
Відповідно до копії спадкової справи №205/2013 до майна померлого ОСОБА_8, спадкоємцями першої черги щодо його майна є дружина ОСОБА_3, з якою останній перебував у зареєстрованому шлюбі з 07 грудня 1994 року, син ОСОБА_4 та громадянка Росії дочка ОСОБА_2 Інші спадкоємці першої черги відсутні. Позивач в межах строку визначеного законодавством 17.09.2013 року подала заяву про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено.
Під час перебування у шлюбі з померлим ОСОБА_8 відповідач ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.11.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_10, реєстровий №6604, придбала земельну ділянку площею 0,150 га, яка розташована в АДРЕСА_5. На підставі вказаного договору 12.05.2008 року на її ім'я було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №257204, реєстровий №010880500108 (т.1 а.с.128).
Померлий ОСОБА_8 є засновником Малого приватного підприємство «ЮМО» із статутним капіталом в розмірі 1100 грн., яке створене 10.04.1997 року.
За життя ОСОБА_8 подружжям була придбана тимчасова конструкція (залізобетонний гараж), який встановлений на прибудинковій території будинку за адресою: АДРЕСА_2, про що укладений відповідний договір з міським комунальним підприємством «Архітектурно-будівельний сервіс». Наразі 18.06.2013 року даний договір переукладений з ОСОБА_4, про що свідчить типовий договір №210/13 ID 19660 про використання встановлених тимчасових конструкцій для господарських потреб (гаражів) від 18.06.2013 року. Ринкова вартість даного гаража відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №79 від 27.05.2014 року складає 17200 грн.
ОСОБА_8, будучи спадкоємцем ? частини квартири АДРЕСА_3, 31.08.2010 року продав вказану частку ОСОБА_7 Однак за даними Реєстру прав власності на нерухоме майно зазначається належність цієї частки померлому ОСОБА_8
Судом першої інстанції також було встановлено, що 07 березня 2006 року ОСОБА_11, батько відповідача, подарував своїй доньці ОСОБА_3 кошти в сумі 20 000, 00 грн. для подальшого використання їх при купівлі садового дачного будинку, що підтверджується договором дарування, укладеним ними 07.03.2006 року, ОСОБА_3 придбала земельну ділянку площею 0,0510 га в СТ «Комунальник-1, ділянка 367 на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, про що свідчить договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.04.2006 року. 25 жовтня 2007 року відповідач ОСОБА_3 продала вказану земельну ділянку ОСОБА_5 за ціною 60 000,00 грн., про що свідчить договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25.10.2007 року, та 08.11.2007 року купила земельну ділянку площею 0,150 га, яка розташована в АДРЕСА_5 за ціною 67 000,00 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 08.11.2007 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині земельної ділянки, суд першої інстанції вірно виходив з того, що земельна ділянка, площею 0,150 га, розташована в АДРЕСА_5, хоча і придбана в період шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_8, однак за більшу частину коштів (60000 гривень), що належали особисто ОСОБА_3 Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що послідовний характер укладених правочинів, не значний проміжок часу між ними, відповідний грошовий вираз свідчать про те, що лише близько 10% в спірній земельній ділянці є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, половина з яких входить до спадкового майна, а тому право власності може бути визнане лише на 17/1000 частину земельної ділянки.
Відмовляючи у задоволення позовних вимог в частині визнання права власності на 1/6 частки квартири АДРЕСА_3, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_8 на праві власності належала ? частка квартири АДРЕСА_3, яку він відчужив, за договором купівлі-продажу від 31.08.2010 року, ОСОБА_7. Доводи позивача, що у зв'язку з відсутністю реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_7, квартира увійшла до спадкової маси, є помилковими.
Дійсно, у зв'язку з відсутністю реєстрації права власності, ОСОБА_7 не є власником спірної квартири, в той же час вона є законним володільцем квартири та в будь-який час має право провести реєстрацію права власності на неї. Вказані обставини та наявність чинного договору купівлі-продажу виключають формальне включення такої квартири до складу спадкового майна та подальшого поділу.
Задовольняючи частково позовні вимоги про визнання права власності на частку в статутному капіталі Малого приватного підприємства «ЮМО», суд першої інстанції вірно виходив з того, що приватне підприємство було створене під час перебування померлого та ОСОБА_3 в шлюбі. При цьому суд правильно врахував рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року в справі за конституційним зверненням приватного підприємства „ІКІО" щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України, а також часткове визнання позову в цій частині.
Правильними є і висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав на включення до складу спадщини конкретно визначеного майна підприємства та його подальшого поділу між спадкоємцями, оскільки таке майно є власністю підприємства, а не його засновника.
Визнаючи право власності саме на 1/6 частку в статутному капіталі підприємства, міський суд обґрунтовано виходив з того, що до складу спадщини увійшла лише ? частина статутного капіталу не зважаючи на те, що ОСОБА_3 не оформила своє право на ? майна набутого у шлюбі після смерті другого з подружжя.
Колегія суддів звертає увагу, що не оформлення права на ? частину у майні набутому у шлюбі, як до так і після смерті одного з подружжя, не позбавляє права іншого з подружжя на це майно, оскільки така особа є його власником в силу закону і має право на оформлення такого права в будь-який час.
Таким чином, доводи позивача та апеляційної скарги, які полягають у тому, що майно, титульним володільцем якого є померлий, має бути включено до складу спадщини у повному обсязі, не зважаючи на його набуття у шлюбі, не заслуговують на увагу, оскільки є помилковими.
Виходячи з такої правової позиції вірним є рішення суду і в частині визначення частки, що має належати позивачу у тимчасовій конструкції (гараж залізобетонний), що розташований на прибудинковій території будинку за адресою: АДРЕСА_2.
Розглядаючи спір, судова колегія прийшла до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05.08.2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: А.Ю. Зайцев
Судді: В.В. Луценко
Т.Б. Сало
Суд | Апеляційний суд Вінницької області |
Дата ухвалення рішення | 23.10.2014 |
Оприлюднено | 29.10.2014 |
Номер документу | 41057161 |
Судочинство | Цивільне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні