Ухвала

від 16.10.2014 по справі 816/4216/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 р.Справа № 816/4216/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2014р. по справі № 816/4216/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор" (далі - позивач, ТОВ "Глобинський елеватор"), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 лютого 2012 року №0000052204, від 24 травня 2013 року №0003232204, №0003242204.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.14 року по справі № 816/4216/13-а у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 року по справі № 816/4316/13-а та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ТОВ «Глобинський елеватор» в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що не згодний з вказаною постановою, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, також судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дана справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор" зареєстроване як юридична особа 20 лютого 2006 року (ідентифікаційний код 34235752) та у перевіряємий період було зареєстровано платником податку на додану вартість.

30 січня 2013 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Глобинський елеватор" (код ЄДРПОУ 34235752) по взаємовідносинам з ТОВ "Продсервіс 2012" (код 38066089), ТОВ "Самі Груп" (код 37026307), ТОВ "Леда Ком" (код 37740565), ТОВ "Сі Гейт" (код 37265617), ТОВ "Всеукраїнська творча спілка" (код 32921777), ТОВ "Анві Продукт" (код 37106984), ТОВ "Арвет" (код 24370523), ТОВ "Старпрайм" (код 37403093), ТОВ "Печерський міст ЛТД" (код 19015286), ПП "Дан-Кремінь" (код 35328465), ТОВ "Чєнгун" (код 36520455), ТОВ "Економ-Ресурс" (код 36581701), ТОВ "Імпекс Продгарант" (код 37142844), ТОВ "Верес Груп" (код 37400946), ТОВ "Спецпродсервіс" (код 37024734), ТОВ "ПГ "Інтєксторг" (код 37144143), ТОВ "Реал Інвест" (код 36088493) за період з 01 січня 2009 року по 01 серпня 2012 року відповідно до постанови від 14 серпня 2012 року слідчого з ОВС СУ ДПС у Полтавській області старшого лейтенанта податкової міліції Іценко Є.О.

За результатами перевірки складено Акт від 30 січня 2013 року № 349/22.4-09/34235752, у якому зафіксовано порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 201.1 статті 201, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до:

- заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 91136,00 грн., у тому числі за квітень 2010 року у сумі 2180,00 грн., за вересень 2010 року у сумі 88477,00 грн., за листопад 2010 року у сумі 479,00 грн.;

- завищення від'ємного значення по податку на додану вартість на загальну суму 137552,00 грн., у тому числі за серпень 2009 року на суму 8741,00 грн., за вересень 2009 року на суму 11682,00 грн., за жовтень 2009 року на суму 41247,00 грн., за листопад 2009 року на суму 55546,00 грн., за грудень 2009 року на суму 15846 грн., за лютий 2010 року на суму 4490,00 грн.

За висновками акту перевірки порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із відсутністю у ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

На думку контролюючого органу ТОВ "Глобинський елеватор" здійснило видимість придбання товарів у ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант", які в дійсності ними не реалізовувалися, а лише полягали в документальному оформленні первинних документів з метою ухилення від сплати податків.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2013 року № 0000052204/1355, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 92234,00 грн., у тому числі 73787,00 грн. - за основним платежем, 18447,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2013 року № 0000062204, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 4490,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2013 року № 0000062204 скасовано; податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2013 року № 0000052204/1355 скасовано в частині нарахованого основного платежу в сумі 2180,00 грн., штрафної санкції - в сумі 545,00 грн., в іншій частині зазначене повідомлення-рішення залишено без змін.

На підставі Акту перевірки та з урахуванням рішення Державної податкової служби у Полтавській області від 17 травня 2013 року № 1078/10/10.2-07 Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2013 року № 0003232204/949, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 89509,00 грн., у тому числі 71607,00 грн. - за основним платежем, 17902,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2013 року № 0003242204/99, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 133831,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 33457,75 грн.

Не погодившись із вищезазначеним податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти, викладені у позовній заяві, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви, оскільки її доводи та пояснення представника позивача у судовому засіданні не спростовують висновків, викладених в Акті перевірки та встановлених у судовому засіданні обставин справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 27 лютого 2012 року № 0000052204, від 24 травня 2013 року № 0003232204, № 0003242204.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі № 816/4952/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання дій протиправними щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Глобинський елеватор" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2009 року по 01 серпня 2012 року і складання акту перевірки № 349/224-09/34235752 від 30 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відповідно до частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.

Оскільки, судовим рішенням, яке набрали законної сили встановлено обставини та надано правову оцінку правомірності проведення перевірки підприємства позивача, то такі обставини, у даному випадку, доказуванню не підлягають.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Порушення контролюючим органом вимог закону щодо проведення перевірки суб'єкта господарювання не може бути самостійною підставою для визнання рішення такого контролюючого органу протиправним.

У разі, коли перевірка відбулася, про що складено акт перевірки, на підставі якого складено податкові повідомлення-рішення, - правові наслідки протиправних дій контролюючого органу з проведення перевірки є вичерпаними, оскільки після проведення перевірки права суб'єкта господарювання порушують наслідки її проведення - застосування до суб'єкта господарювання за рішенням контролюючого органу податкових зобов'язань за встановлені актом перевірки порушення, а тому у такому випадку предметом розгляду обов'язково має бути суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено взаємовідносини з придбання від ТОВ "Реал Інвест" (код 36088493) за серпень-грудень 2009 року, лютий, квітень 2010 року, ТОВ "Імпекс Продгарант" (код 37142844) за вересень, листопад 2010 року.

За висновками Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із відсутністю у ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Проти посадових осіб ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант" порушено кримінальні справи, у ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Стосовно посилання відповідача, що ТОВ "Глобинський елеватор" здійснило видимість придбання товарів у ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант", адміністративно які в дійсності ними не реалізовувалися, а лише полягали в документальному оформленні первинних документів з метою ухилення від сплати податків, колегія суддів зазначає, що позивач не скористався правом, передбаченим підпунктом 17.1.6. пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України подати контролюючому органу письмові заперечення та документальне підтвердження реальності здійснення господарських операції з ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант".

Щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, про неможливість подання документів у зв'язку із вилученням правоохоронними органами договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів тощо, колегія суддів зазначає.

У матеріалах справи наявний протокол обшуку від 26 березня 2011 року з додатками, складений слідчим СВ ПМ Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області старшим лейтенантом податкової міліції Шепелем В.Д., у якому зафіксовано вилучення папок з первинними фінансово-господарськими документами ТОВ "Глобинський елеватор". Однак зі змісту протоколу обшуку від 26 березня 2011 року та додатків до нього не видається за можливе перевірити, чи знаходились у вилучених папках документи щодо фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант".

Колегія суддів вважає, що позивач не позбавлений можливості ознайомитися у приміщенні податкової міліції із вилученими документами, зробити з них копії та надати їх до суду першої або апеляційної інстанцій.

Пунктом 44.3. статті 44 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платників податків забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів звернення позивача до контрагентів з метою відновлення втрачених/вилучених документів позивач не надав та ухвалами суду від 30 липня 2013 року, від 24 березня 2014 року неодноразово витребовувалися додаткові докази по справі та неодноразово оголошувалася перерва в суді першої інстанції для надання сторонами додаткових доказів по справі, тобто суд першої інстанції виконав свій обов'язок щодо офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на те, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 р. по цій справі клопотання представника позивача про витребування у Оперативного управління Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області первинних документів: (договори (купівлі-продажу, поставки, складського зберігання), накладні, податкові накладні, розрахункові документи, складські квитанції, заяви на переоформлення зерна та інші первинні документи, що підтверджують рух зерна по складу, ТТН) по операціям ТОВ «Глобинський елеватор» з ТОВ "Реал Інвест»; ТОВ «Імпекс-Продгарант»; ТОВ «Кернел-Трейд»; ФГ «Дінастія-Агро»: ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ФОП ОСОБА_2; ТОВ «Трансагроресурс»; ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11.; ОСОБА_12; ОСОБА_13; ПП «Агрокомелеватор»; ОСОБА_14; ОСОБА_15 за період з 01.01.2009 р. по 01.01.2011р. - було задоволено. Провадження у справі було зупинено до отримання витребуваних доказів.

На виконання вказаної ухвали Оперативне управління Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області надало завірені копії документів (податкові накладні і накладні) стосовно взаємовідносин підприємства позивача з ПП "Агрокомелеватор", а також повідомило суд про те, що інші документи, зазначені в ухвалі, відсутні.

Щодо документів, наявних в матеріалах справи, колегія суддів зауважує, що зазначені у видаткових накладних дані, не дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а саме: відсутня посада, прізвище, ініціали особи, що прийняла/відпустила товар.

Колегія суддів також зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача не зміг пояснити, хто саме та кому виписував довіреності на отримання товару, який придбавався, яким чином відбувалось/контролювалось зважування товару, як визначалася його кількість тощо та досліджені у судовому засіданні копії складських квитанцій не відповідають вимогам пункту 24 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2003 року, №510 "Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно", яким затверджено типову форму бланка складської квитанції та обов'язкові реквізити, а саме:

1) найменування зернового складу;

2) дату видачі квитанції;

3) серію та номер квитанції;

4) найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, від якої прийнято зерно на зберігання, а також місцезнаходження (місце проживання) такої особи;

5) номер і дату накладної;

6) вказівку про знеособлене або відокремлене зберігання зерна;

7) найменування та кількість прийнятого на зберігання зерна, рік збирання урожаю, посилання на державний стандарт або нормативний акт, якому відповідає прийняте на зберігання зерно;

8) якісні характеристики зерна з посиланням на документ, що їх засвідчує.

Бланк скріплюється підписом уповноваженої особи та печаткою зернового складу.

Однак, в порушення пункту 24 Постанови деякі складські квитанції не містять найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, від якої прийнято зерно на зберігання, а також місцезнаходження (місце проживання) такої особи; печаток зернового складу.

Колегія суддів спростовує доводи, викладені в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин першої, третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог статті 4 цього ж Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що не можна вважати первинні документи належним доказом у реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант" та зазначає, що будь-яких інших первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операції (договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів) позивачем до суду першої та апеляційної інстанцій не надано.

Відповідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в ред. на момент спірних правовідносин) від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з цього, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, а тому витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 вищенаведеного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Щодо порушення відносно службових осіб ТОВ "Імпекс Продгарант" та ТОВ "Реал Інвест" кримінальної справи, в зв'язку з чим відповідно до вимог п. 86.9 статті 86 Податкового кодексу України податковий орган не мав права виносити податкові повідомлення-рішення до набрання стосовно службових осіб вироком законної сили, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів" від 20 листопада 2012 року № 5503-VІ внесено зміни до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, а саме у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи-підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку (згідно прикінцевих положень даний Закон набирає чинності з 01 січня 2013 року).

Колегія суддів зазначає, що нормами Податкового кодексу України, які діяли на час проведення перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень не було заборонено податковому органу виносити податкові повідомлення-рішення суб'єкту підприємницької діяльності, якщо відносно контрагентів останнього порушено кримінальну справу.

Посилання позивача на повторність визначення підприємству грошових зобов'язань з ПДВ по одному ж контрагенту за той же період, а саме за вересень 2010р. по взаємовідносинах з ТОВ «Імпекс Продгарант» у розмірі 88 477,36 грн. та надання цим донарахуванням оцінки судом по адміністративній справі № 2а-1670/10450/11, колегія суддів не приймає до уваги через таке.

В ході проведення планової перевірки ТОВ «Глобинський елеватор» - акт «Про результати планової перевірки ТОВ «Глобинський елеватор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р.» від 17.03.2011р. №1299/23-209/34235752 (акт попередньої перевірки) встановлено завищення податкового кредиту за вересень 2010 року по контрагенту ТОВ «Імпекс продгарант» у розмірі 88477,36грн. Дане порушення знайшло своє відображення у винесеному податковому повідомленні-рішенні від 04.04.2011р. №0000112301/1155, яким визначено до сплати зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 1 182 543,70грн. (в т.ч. зобов'язання за вересень 2010р. у розмірі 88477,36грн.). Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено ТОВ «Глобинський елеватор» до адміністративного суду. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2012р. по справі №2а-1670/10450/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012р. - задоволено позов ТОВ «Глобинський елеватор», визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.04.2011р. №0000112301/1155, яким визначено до сплати зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 1 182 543,70грн. (в т.ч. зобов'язання за вересень 2010р. у розмірі 88 477,36грн.)

Поряд з цим за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки - акт від 30.01.2013р. №349/22.4-09/34235752 (акт перевірки по оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях по даній справі) встановлено завищення ТОВ «Глобинський елеватор» податкового кредиту за жовтень 2010 року по контрагенту ТОВ «Імпекс продгарант» на суму 71 128,43 грн., в зв'язку з чим винесено підприємству податкове повідомлення-рішення від 24.05.2013р. №0003232204/949 (оскаржується по даній справі), яким донараховано грошове зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 71 607,31грн. (в т.ч. за жовтень 2010р. - 71 128,43грн. та листопад 2010р. - 479грн.). Під час оскарження податкового повідомлення-рішення винесеного за результатами вищенаведеної перевірки у апеляційному порядку до Головного управління Міндоходів у Полтавській області встановлено, що ТОВ «Глобинський елеватор» завищено податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Імпекс продгарант» на загальну суму 71 607грн. (в т.ч. 71 128грн. - за жовтень 2010р. та за листопад 2010р. - 479 грн.) - саме ці періоди зазначено в рішенні про результати розгляду скарги ГУ Міндоходів у Полтавській області від 17.05.2013р. № 1078/10/10.2-07.

Отже, податкове зобов'язання з ПДВ позивачу згідно податкового повідомлення-рішення від 24.05.2013р. №0003232204/949 (яке оскаржується по цій справі), складається з донарахованих грошових зобов'язань з даного податку за жовтень 2010р. у розмірі 71 128,43грн. та за листопад 2010р. в розмірі 479грн., а тому податковим органом до позивача за одне і те ж порушення не до нараховувалося грошових зобов'язань, адже періоди порушень відрізняються: вересень 2010р. у розмірі 88 477,36грн. по справі №2а-1670/10450/11 та жовтень 2010р. у розмірі 71128,43грн. по цій справі.

Колегія суддів, врахувавши все вищевикладене, приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повністю довів правомірність прийнятих ним рішень та не знайшли свого підтвердження факти, викладені в апеляційній скарзі апелянта - позивача по справі, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної заяви, оскільки її доводи не спростовують висновків, викладених в Акті перевірки.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.14 року по справі № 816/4216/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 2 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2014р. по справі № 816/4216/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)П’янова Я.В. Судді (підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С.