Рішення

від 21.10.2014 по справі 922/3587/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2014 р.Справа № 922/3587/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", м. Маріуполь до ТОВ " Промелектронсервіс", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 240 000, 00 грн за участю представників сторін:

позивача: Команов В.В, довіреність від 01.01.14 р.; Каршенов Д.П., довіреність від 11.09.14 р.

відповідача - Останін К.Ю., довіреність від 01.09.14 р.; Доценко О.М., довіреність від 20.10.14 р.

за клопотанням позивача здійснюється фіксація судового засідання технічними засобами, серійний № диска СІС Х-08572

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Відкритого акціонерного товариства фірма "Промелектронсервіс", про стягнення коштів у розмірі 240 000,00 грн., а також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 827,34 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем договору № 4156 від 31 жовтня 2011 року "На создание автоматизированной системы технического учета и контроля электроэнергии (АСТУЭ) Аглофабрики, ЛПЦ - 3000, ТЭЦ -1, и ТЭЦ - 2 ПАО "ММК им. Ильича" щодо не усунення недоліків у виконаній роботі; правом позивача на відмову від договору та на повернення грошової суми, сплаченої за програмне забезпечення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 серпня 2014 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3587/14 та призначено її до розгляду на 15 вересня 2014 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє ухвалою суду від 13 жовтня 2014 року розгляд справи відкладено на 21 жовтня 2014 року.

Під час розгляду справи судом ухвалою суду від 29 вересня 2014 року позивачу повернуто без розгляду "заяву в порядку передбаченому статтею 22 ГПК України" у справі № 922/3587/14; ухвалою суду від 13 жовтня 2014 року судом залишено заяву позивача (вх. № 35606 від 13 жовтня 2014 року) без розгляду з приєднанням до матеріалів справи. Долучено до матеріалів справи надані сторонами докази: - позивачем 15.09.2014 р. за вх. № 31952 довідку про реквізити позивача та витяг з ЄДРПОУ позивача; 29.09.2014 р. за вх. № 33607 пояснення позивача з додатками; 21.10.2014 р. за вх. № 36926 додаткові пояснення позивача з доданими документами; - відповідачем 29.09.2014 р. за вх. № 33733 заперечення на позовну заяву з доданими до них документами; довідку держстатистики про включення відповідача до ЄДРПОУ станом на час розгляду справи; довідку про назви та номера рахунків відповідача кредитних установах; 13.10.2014 р. за вх. № 35912 копії протоколів проведення навчання спеціалістів ПАТ "ММК ім. Ілліча" по роботі з автоматизованою системою технічного обліку та контролю електроенергії Аглофабрики, ЛПЦ - 3000, ТЕЦ -1 та ТЕЦ - 2; копія квитанції про направлення листа № 02/04-1 від 02.04.2014 р.; копії службових записок головного інженера проекту ТОВ фірми "Промелектронсервіс" Доценко О.М.; копії службових записок адміністратора баз даних ТОВ фірми "Промелектронсервіс" Наугольної Л.М.

Представники позивача під час розгляду справи позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представники відповідача під час розгляду справи позовні вимоги не визнають, просять суд відмовити у задоволенні позову.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В засіданні суду 21 жовтня 2014 року представники сторін не виявили наміру подати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

31 жовтня 2011 року між позивачем та відповідачем по справі було укладено договір № 4156 "На создание автоматизированной системы технического учета и контроля электроэнергии (АСТУЭ) Аглофабрики, ЛПЦ - 3000, ТЭЦ -1, и ТЭЦ - 2 ПАО "ММК им. Ильича" за умовами якого відповідач за завданням позивача зобов'язався створити (спроектувати, поставити, змонтувати та налагодити), а позивач зобов'язався прийняти та оплатити "автоматизовану систему технічного обліку та контролю електроенергії (АСТУЕ) Аглофабрики, ЛПЦ - 3000, ТЭЦ -1, і ТЭЦ - 2 ПАТ "ММК ім. Ілліча" на умовах, визначених договором. Склад та обсяг робіт, які підлягають виконанню відповідачем, визначаються робочим проектом, розробленим на підставі Технічного завдання № 19/322 від 25.07.2007 р. на створення автоматизованої системи диспетчерського управління електропостачанням, комерційного та технічного обліку і контролю електроенергії ПАТ "ММК ім. Ілліча в частині, що регламентує створення автоматизованої системи технічного обліку і контролю електроенергії (АСТУЕ) затвердженого позивачем, яке є невід'ємною частиною договору (п. п. 1.1, 1.2 договору).

Вартість робіт з врахуванням ПДВ становить 2 700 000 грн. (п. 2.2 договору).

Сторонами, у п. 3.2 - 3.5 договору, узгоджено, що строк повного виконання відповідачем всіх робот за договором і здачі АСТУЕ в експлуатацію - 01 квітня 2012 р.; етапи виконання робіт визначаються графіком виконання робіт; фактичний строк виконання окремих етапів робіт визначається датою підписання позивачем акта приймання виконаних підрядних робіт форми Кб-2в-з довідкою про вартість виконаних робіт форми Кб-3; фактичний строк повного виконання робіт за даним договором визначається датою підписання позивачем акта вводу в експлуатацію АСТУЕ.

Розділом 4 договору сторонами врегульовано порядок проведення розрахунків; розділом 7 договору - кількість та якість, а також гарантійні зобов'язання відповідача; розділом 8 договору сторонами узгоджено порядок здачі-прийняття виконаних робіт

З порушенням строку, визначеного у п. 3.2 договору (01 квітня 2012 року), 12 вересня 2012 року між сторонами було складено та підписано акт № 6 вводу в промислову експлуатацію Автоматизованої системи технічного обліку і контролю електроенергії (АСТУЕ) Алгофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча". Складання даного акту передбачено п. 3.5 договору. Вказаним актом (а. с. 57-61) АСТУЕ прийнято в промислову експлуатацію з 01 вересня 2012 року з зауваженнями. Висновками комісії по складанню вказаного акту встановлено відсутність зауважень до апаратної частини АСТУЕ; встановлено необхідність доробки програмного забезпечення системи АСТУЕ в порядку гарантійного обслуговування системи у відповідності до умов договору № 4156 від 31.10.2011 р.; відповідач зобов'язаний усунути зауваження по програмному забезпеченню за свій рахунок у визначені в акті строки; позивач направляє для повноцінної експлуатації АСТУЕ на навчання до відповідача трьох фахівців. Складанню вказаного акту введення в промислову експлуатацію АСТУЕ передував дефектний акт, складений між сторонами від 01.08.2012 р. (а. с. 62-67).

Під час експлуатації АСТУЕ між сторонами відбувалось листування з питання усунення зауважень стосовно виконаної роботи; 20 лютого 2013 року позивачем, в односторонньому порядку, складено дефектний акт № 2 про виявлення недоліків АСТУЕ, який було направлено позивачем на адресу відповідача разом із претензією від 25.02.2013 р. (а. с. 43-45, 68-72). У вказаному дефектному акті позивачем вказано виявлені недоліки АСТУЕ та запропоновано відповідачу їх усунути по строку - 01 березня 2013 року.

Відповідач 11 березня 2013 року, у відповідь на претензію та дефектний акт позивача, направив останньому пояснення від 07 березня 2013 р. та запропонував провести спільну робочу нараду (а. с. 141-146).

03 липня 2013 року між сторонами було складено протокол (а. с. 147- 152) наради з питання усунення зауважень до автоматизованої системи технічного обліку і контролю електроенергії (АСТУЕ) у якому сторонами визначено зауваження та стан їх усунення.

З посиланням на дефектний акт № 2 від 20 лютого 2013 року, а також на претензію № 19р/127 від 25.02.2013 р., пункт 4.9 договору, статті 857, 678, 858, 859 ЦК України та статтю 268 ГК України позивачем пред'явлено позов про стягнення (повернення на його користь) з відповідача 240 000 грн. сплачених коштів грошової суми за товар (сума сплачена позивачем відповідачу за програмне забезпечення АСТУЕ).

Надаючи правову кваліфікацію спору у даній справі, з врахуванням встановлених обставин та оцінивши докази в їх сукупності суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.

За правовою природою підрядних правовідносин, єдність роботи та її результату є основною ознакою предмета договору підряду, яка дозволяє відмежувати цей договір від інших типів цивільно-правових договорів, зокрема, від договору купівлі-продажу. Проведення такого відмежування є дуже важливим, оскільки неправильне застосування до підрядних відносин законодавства, що регулює інші договірні відносини, може суттєво порушити права сторін.

За договором купівлі-продажу продавець може передавати за плату покупцеві певні матеріальні об'єкти. У результаті виконання договору підряду також можуть створюватись матеріальні об'єкти, які передаються замовникові за плату. Проте, у договорі підряду важливим є те, що матеріальні предмети виникають в результаті роботи, умови виконання якої обумовлюються у ньому. Відтак, належність виконання зобов'язань, що виникають з договору підряду, залежить не тільки від передачі матеріального результату, а й від виконання самої роботи відповідно до умов договору. В договорі купівлі-продажу не встановлюється умови щодо виконання роботи із створення об'єкта.

З огляду на зазначене, аналізуючи умови укладеного між позивачем та відповідачем у справі договору за № 4156 від 31 жовтня 2011 року, суд визначає, що за своєю правовою природою він є договором підряду, до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України "Загальні положення про підряд".

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Відповідно ст. 843 ЦК України, ціна роботи або спосіб її визначення визначається у договорі.

Відповідно до ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Статтею 857 ЦК України унормовано обов'язковість відповідності виконаної підрядником роботи умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи, згідно частини 3 вказаної статті, в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 ЦК України протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду (ст. 859 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Позивач, помилково визначаючи спірний договір № 4156 від 31 жовтня 2011 року як змішаний, при зверненні із позовом до суду в обґрунтування позову поклав, на його думок, право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу і, відповідно, - вимогу про повернення сплаченої грошової суми за товар. Таке довільне тлумачення норми призвело до невірно обраного позивачем у даній справі способу захисту права; обраний позивачем спосіб захисту права суперечить і самим умовам договору (п. п. 4.10, 7.13 - 7.15, 8.7 договору), а також статтям 852, 858 ЦК України.

Згідно статті 852 ЦК України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. Згідно статті 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.

Пунктами 7.12 - 7.15 сторонами узгоджено гарантійні строки на програмне забезпечення АСТУЕ і якість виконаних робіт. Зміст пунктів 4.10, 8.7 договору, редакція яких узгоджена сторонами договору (позивачем та відповідачем у справі) визначає: право позивача (замовника за договором) на одностороннє залучення третіх осіб для усунення недоліків, які (недоліки) не усунені відповідачем (підрядником за договором) в обумовлені строки, з компенсацією позивачу за рахунок відповідача витрат; право позивача на свій розсуд вимагати безоплатного усунення недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок та з їх відшкодуванням.

Отже, і норми ЦК України, і зміст вказаних пунктів договору, у випадку виникнення між сторонами питання щодо якості роботи (недоліків, дефектів) у разі їх наявності (недоліків, дефектів) передбачають або їх усунення самим підрядником (відповідачем у справі), або замовником (позивачем у справі) за допомогою третіх осіб та з відшкодуванням позивачу за рахунок відповідача понесених на усунення недоліків витрат.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог передбачених ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладені вище обставини, оскільки позивачем обрано спосіб захисту права, який у даному конкретному випадку виходячи з суті правовідносин є обраним невірно, суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими і, відповідно, відмовляє в їх задоволенні з викладених вище підстав.

Також суд вважає помилковим посилання позивача на п. 4.9 договору, оскільки право на повернення сплачених коштів, яке передбачено п. п. 2 п. 4.9 договору, можливе до прийняття робіт. Як вказано вище в рішенні суду, 12 вересня 2012 року між сторонами складено акт введення АСТУЕ в експлуатацію, що свідчить про повне виконання робіт за договором, отже застосування п. 4.9 договору є неможливим, оскільки право на вимогу щодо повернення сплачених коштів позивач втратив з підписанням вказаного акту. У даному випадку позивачу слід було б керуватись пунктами договорів, які регулюють відносини сторін у разі виникнення питань щодо недоліків (дефектів) у виконаній роботі, гарантійними зобов'язаннями.

З огляду на невірно обраний позивачем спосіб захисту права, суд не призначав у даній справі експертизу, яка провадиться у разі наявності між сторонами договору розбіжностей з приводу недоліків виконаної роботи (п. 8.12 договору та ч. 4 ст. 853 ЦК України).

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено повернення сплаченої суми судового збору, зокрема, у випадку зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі ніж встановлено законом. При зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4 827,34 грн., водночас, оскільки ціна позову становить 240 000,00 грн., судовий збір повинен був бути сплаченим у розмірі 4 800,00 грн. (2% ціни позову), отже кошти в розмірі 27,34 грн. судового збору є такими, що внесення в більшому, ніж встановлено законом, розмірі. За таких обставин, суд вважає за необхідне повернути позивачу переплачений судовий збір у загальному розмірі 27,34 грн., оскільки він внесений в більшому, ніж встановлено законом, розмірі.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 800,00 грн. , згідно ст. 44, 49 ГПК України, суд залишає за позивачем.

Керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 626, 837, 852, 853, 857, 858, 859 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", 87504, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1 (код ЄДРПОУ 00191129) судовий збір у розмірі 27,34 грн. переплаченої суми (платіжне доручення № 48552 від 12 серпня 2014 року на суму 4 827,34 грн.).

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 27.10.2014 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/3587/14