Постанова

від 25.02.2015 по справі 922/3587/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року Справа № 922/3587/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В. Корсака - головуючого М. Данилової (доповідача), Т. Данилової, за участю представників: позивачаМіщенко М.В. (дов. від 24.12.2014 р. №09/230) відповідачаКозирєв С.С. (дов. від 01.12.2014 р.) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТОВ фірма "Промелектронсервіс" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 р. у справі № 922/3587/14 господарського суду Харківської області за позовомПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" доТОВ фірма "Промелектронсервіс" простягнення коштів у розмірі 240 000, 00 грн. В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства фірми "Промелектронсервіс" про стягнення коштів у розмірі 240 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.10.2014 р. у справі № 922/3587/14 (суддя: Калініченко Н.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, а договір № 4156 від 31.10.2011 р. за своєю правовою природою є договором підряду, тому повернення сплачених коштів грошової суми за автоматизовану систему технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) у розмірі 240 000,00 грн. немає підстав.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 р. (колегія у складі: головуючого судді: Бондаренко В.П., суддів: Россолов В.В., Тихий В.П.) рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2014 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, вказуючи на те, що договір № 4156 від 31.10.2011 р. за своєю правовою природою є змішаним, а програмне забезпечення АСТОЕ є товаром, тому грошові кошти у розмірі 240 000,00 грн. підлягають стягненню.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ фірма "Промелектронсервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 р. скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2014 р. залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів статей 837, 853, 857 Цивільного кодексу України, а також на неповне встановлення обставини, що мають значення для справи, в той час як рішення суду першої інстанції на думку скаржника прийнято при повному та належному дослідженні всіх обставин та доказів, які мають значення для справи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.01.2014 р. розгляд касаційної скарги ТОВ фірми "Промелектронсервіс" призначено на 25.02.2015 р.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" заперечує проти доводів касаційної скарги ТОВ фірми "Промелектронсервіс", та просить залишити оскаржувану постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 р. без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 25.02.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 31.10.2011 р. між ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" та ВАТ фірма "Промелектронсервіс" було укладено договір № 4156 "На создание автоматизированной системы технического учета и контроля электроэнергии (АСТОЕ) Аглофабрики, ЛПЦ - 3000, ТЭЦ -1, и ТЭЦ - 2 ПАО "ММК им. Ильича".

Відповідно до п.1.1 договору відповідач за завданням позивача зобов'язався створити (спроектувати, поставити, змонтувати та налагодити), а позивач зобов'язався прийняти та оплатити "автоматизовану систему технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Аглофабрики, ЛПЦ - 3000, ТЭЦ -1, і ТЭЦ - 2 ПАТ "ММК ім. Ілліча" на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 1.2 договору, склад та обсяг робіт, які підлягають виконанню відповідачем, визначаються робочим проектом, розробленим на підставі Технічного завдання № 19/322 від 25.07.2007 р. на створення автоматизованої системи диспетчерського управління електропостачанням, комерційного та технічного обліку і контролю електроенергії ПАТ "ММК ім. Ілліча в частині, що регламентує створення автоматизованої системи технічного обліку і контролю електроенергії (АСТОЕ) затвердженого позивачем, яке є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.2 договору вартість робіт з врахуванням ПДВ становить 2 700 000 грн.

Згідно п.п. 3.2 - 3.5 договору сторонами було погоджено, що строк повного виконання відповідачем всіх робот за договором і здачі АСТОЕ в експлуатацію - 01.04.2012 р.; етапи виконання робіт визначаються графіком виконання робіт; фактичний строк виконання окремих етапів робіт визначається датою підписання позивачем акта приймання виконаних підрядних робіт форми Кб-2в-з довідкою про вартість виконаних робіт форми Кб-3; фактичний строк повного виконання робіт за даним договором визначається датою підписання позивачем акта вводу в експлуатацію АСТОЕ.

Відповідно до розділу 4 договору сторонами врегульовано порядок проведення розрахунків; розділом 5 умови виконання робіт; розділом 7 договору кількість та якість, а також гарантійні зобов'язання відповідача; розділом 8 договору сторонами узгоджено порядок здачі-прийняття виконаних робіт; розділом 12 сторони погодили відповідальність за невиконання умов договору.

Пунктом 4.9 договору зазначено, що якщо при прийманні робіт, будуть виявлені недоліки, які виникли по вині підрядника (в т.ч. в частині кількості, якості і норми витрат матеріалів, невідповідність вимогам технічного завдання замовника, проекту, нормативно-технічним документам), сторонами оформлюється двухсторонній дефектний акт, який вказує на перелік недоліків і строки їх усунення. Підрядник повинен на протязі трьох днів, з моменту отримання дефектного акта підписати його і направити замовнику. Сторони погодили, що не підписання, не направлення або несвоєчасне направлення підрядником дефектного акта прирівнюється до згоди підрядника зі змістом дефектного акту, складеного замовником. Замовник не підписує акт приймання виконаних робіт, затримує виплати неякісно виконаних робіт підряднику до усунення дефектів, а також має право вимагати повернення раніше сплачених підряднику сум, компенсації вартості використаних підрядником матеріалів замовника, які підрядник зобов'язаний повернути/компенсувати на протязі трьох банківських днів з моменту отримання вимог замовника.

В Акті № 1 від 05.01.2012 р. здачі-прийому робіт вказано, що сторони виконали роботи в строк, якісно, повністю відповідають вимогам замовника, претензій немає (а.с. 46).

Актами №2, №3 від 24.12.2012 р.,№4 від 28.03.2012 р.,№5 від 30.03.2012 р. здачі-прийому робіт зазначено, що на виконання умов договору №4156 від 31.10.2011 р. відповідачем поставлено обладнання, матеріали та роботи виконані в строк, якісно, повністю відповідають вимогам замовника, претензій немає (а.с. 47-56).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.09.2012 р. між сторонами було складено та підписано Акт №6, яким 01.09.2012 р. введено в промислову експлуатацію автоматизовану систему технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Алгофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча", складання даного акта передбачено п. 3.5 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, висновками комісії у вказаному акті № 6 від 12.09.2012 р. було зазначено, про відсутність зауважень до апаратної частини АСТОЕ, однак, вказано на необхідність доробки програмного забезпечення системи АСТОЕ в порядку гарантійного обслуговування системи у відповідності до умов договору № 4156 від 31.10.2011 р., які відповідач зобов'язаний здійснити за свій рахунок у визначені в акті строки, а свою чергу, позивач направляє для повноцінної експлуатації АСТОЕ на навчання до відповідача трьох фахівців.

Крім того, складанню акта №6 введення в промислову експлуатацію автоматизованої системи технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) передував дефектний акт, складений між сторонами.

З огляду на матеріали справи, під час експлуатації АСТОЕ між сторонами відбувалось листування з питання усунення зауважень стосовно виконаної роботи, 20.02.2013 р. позивачем, в односторонньому порядку, складено дефектний Акт № 2 про виявлення недоліків АСТОЕ, який було направлено на адресу відповідача разом із претензією від 25.02.2013 р.

У вказаному дефектному акті позивачем вказано виявлені недоліки АСТОЕ та запропоновано відповідачу їх усунути в строк до 01.03.2013 р.

В свою чергу, ТОВ фірма "Промелектронсервіс" 11.03.2013 р. у відповідь на претензію та дефектний акт ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", направив останньому пояснення від 07.03.2013 р. та запропонував провести спільну робочу нараду.

03.07.2013 р. між сторонами було складено протокол наради з питання усунення зауважень до автоматизованої системи технічного обліку і контролю електроенергії (АСТОЕ) у якому сторонами визначено зауваження та стан їх усунення.

В своїй позовній заяві ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" просить стягнути 240 000, 00 грн., як вартість програмного забезпечення, виготовленого за договором та передано згідно актів здачі-приймання робіт, на підставі статтей 526, 678, 857, 858, 859 Цивільного кодексу України та статтей 193, 268 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи спір по суті суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків щодо правової природи спірного договору та наявності підстав для стягнення з відповідача спірних коштів.

Так, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення у справі виходив з того, що створена на виконання договору № 4156 автоматизована система технічного обліку і контролю електроенергії, в тому числі і її окрема складова-програмне забезпечення, яке є ліцензійним продуктом, має відповідні захищені індивідуальні параметри та сукупність ексклюзивних родових ознак, що дозволяють відокремити його як окремий предмет товарних відносин.

При цьому, апеляційний суд вказав, що договір № 4156 «На створення автоматизованої системи технічного обліку і контролю електроенергії (АСТОЕ) Аглофабрики, ЛПЦ-3000, ТЭЦ-1 и ТЭЦ-2 ПАО «ММК ім. Ілліча» є змішаним і містить елементи договорів підряду та поставки, а предметом правового регулювання спірних правовідносин є глави 54, 61 Цивільного кодексу України та розділ 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції визнає такі висновки апеляційного суду помилковими виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, таке ж положення містить і стаття 173 Господарського кодексу України.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Тобто, в силу укладення договору певного виду сторони підпорядковують свої відносини як загальним положенням про зобов'язання, визначеним Господарським кодексом України або Цивільним кодексом України, так і відповідним законодавчим нормам, що регулюють такий вид господарських відносин. При цьому, визначаючи правову природу договору слід виходити не лише з назви договору, а також з предмету договору.

Як убачається з матеріалів справи, предметом договору №4156 від 31.10.2011 р. відповідач зобов'язався а створити (спроектувати, поставити, змонтувати та налагодити), а позивача-прийняти та оплатити "автоматизовану систему технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Аглофабрики, ЛПЦ - 3000, ТЭЦ -1, і ТЭЦ - 2 ПАТ "ММК ім. Ілліча" на умовах, визначених договором.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до статті 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Виходячи з наведених норм предметом договору підряду може бути будь-яка робота, у процесі виконання якої створюється результат, що передається замовнику, при цьому, основною ознакою предмета договору підряду, яка дозволяє відмежувати цей договір від інших цивільно-правових договорів, є єдність роботи та її результату, проведення такого відмежування є дуже важливим, оскільки неправильне застосування до підрядних відносин законодавства, що регулює інші договірні відносини, може суттєво вплинути на виконання умов договору, на розрахунки сторін і, врешті, на умови та обсяг їх відповідальності за неналежне виконання договірного зобов'язання.

В свою чергу, за договором поставки продавець зобов'язаний передати у встановлений строк товар у власність покупця.

Відповідно до приписів статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Зі змісту договору убачається, що метою його укладення є створення автоматизованої системи технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ).

Згідно з частиною 1 статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 420 Цивільного кодексу України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комп'ютерні програми.

Згідно з частиною 7 статті 1 Закону України " Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних ситемах" інформаційна (автоматизована) система - організаційно-технічна система, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів.

Програмним забезпеченням-є сукупністю програм системи обробки інформації і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм, а автоматизована система технічного обліку і контролю електроенергії АСТОЕ- це сучасна система обліку електроенергії, виміру її обсягу, а також зберігання отриманих даних; автоматичний облік електроенергії дозволяє оптимізувати виробничі втрати на промислових підприємствах.

Отже, програмне забезпечення АСТОЕ є продуктом інтелектуальної власності і до товарних відносин немає відношення, відтак, висновок апеляційного суду про те, Автоматизована система технічного обліку і контролю електроенергії (АСТОЕ) має родові ознаки і є товаром визнається помилковим.

Виходячи з умов договору, зокрема, пунктів 2.4, 2.4.1, 2.4.2 вбачається, що правовідносини, які виникли між сторонами за договором № 4156 підлягають застосуванню глави 61 Цивільного кодексу, яка регулює правовідносинами підряду та у відповідності до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що укладений договір № 4156 "На создание автоматизированной системы технического учета и контроля электроэнергии (АСТОЕ) Аглофабрики, ЛПЦ - 3000, ТЭЦ -1, и ТЭЦ - 2 ПАО "ММК им. Ильича" за правовою природою є договором підряду.

Згідно зі статтею 852 Цивільного кодексу України , якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Відповідно до приписів статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно за статтею 858 Цивільного кодексу України , якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.

Згідно зі статтею 859 Цивільного кодексу України, якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку.

Разом з тим, місцевий суд правильно зазначив, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, який суперечить умовам спірного договору, а саме п.п. 4.10, 7.13-7.15, 8.7 та статтям 852, 858 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції, вважає висновок апеляційного суду, покладеного в основу прийнятого у справі судового рішення, передчасним, непереконливим та таким, яке не можна вважати прийнятим за повного встановлення та оцінки усіх істотних обставин справи у їх сукупності.

Суд першої інстанції вірно встановив, що посилання позивача на п. 4.9 договору є помилковим, оскільки право на повернення сплачених коштів можливе до прийняття робіт, однак, як свідчать матеріали справи між сторонами було складено акт введення АСТОЕ в експлуатацію, що свідчить про повне виконання робіт за договором, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення грошової суми у розмірі 240 000,00 грн. сплаченої за програмне забезпечення є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, а отже підстав для їх задоволення не вбачається.

Водночас, місцевий суд правильно зазначив, що позивачу слід було керуватись пунктами договорів, які регулюють відносини сторін у разі виникнення питань щодо недоліків (дефектів) у виконаній роботі та гарантійними зобов'язаннями.

Колегія суддів, розглянувши дану справу у касаційному порядку, встановила, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи.

Натомість постанова апеляційного суду, на думку колегії суддів, прийнята при неналежному дослідженні всіх обставин справи всупереч норм процесуального права, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, що є підставою для її скасування.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги доводи касаційної скарги ТОВ фірма "Промелектронсервіс", колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції від 10.12.2014 р. у даній справі підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції від 21.10.2014 р. - залишенню в силі.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ТОВ фірма "Промелектронсервіс" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 р. у справі № 922/3587/14 господарського суду Харківської області скасувати.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2014 р. у цій справі залишити в силі.

Стягнути з ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (87504, м. Маруполь, вул. Левченка, 1 код ЄДРПОУ 00191129) на користь ТОВ фірма "Промелектронсервіс" (61050, м. Харків, вул. Куйбишева, 15, кв. 10 код ЄДРПОУ 30590616) 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Повернути ТОВ фірма "Промелектронсервіс" з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., сплачену за платіжним дорученням № 300 від 11.12.2014 р., яка знаходиться в матеріалах справи.

Видачу відповідного наказу доручити господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова