Рішення

від 21.10.2014 по справі 918/1302/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2014 р. Справа №918/1302/14

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А. , при секретарі судового засідання Щербині С.О.,

за участю в режимі відеоконференції представника ПАТ "КБ "ПриватБанк" - Артьомової Ю.С., проведення якої забезпечив Господарський суд Дніпропетровської області секретар судових засідань Цьока М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до Приватного підприємства "Ол-Дизайн"

про стягнення заборгованості в сумі 10 878 грн. 46 коп.

Представники сторін:

від позивача - Артьомова Ю.С., за довіреністю №1345-о від 19.04.2013 року;

від відповідача - не з'явився

В судовому засіданні 21 жовтня 2014 року, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10 вересня 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Ол-Дизайн" (далі - Підприємство) про стягнення заборгованості в сумі 10 878 грн. 46 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10 вересня 2014 року порушено провадження у справі №918/1302/14, розгляд якої було призначено на 25 вересня 2014 року.

Ухвалою суду від 25 вересня 2014 року розгляд справи відкладено на 09 жовтня 2014 року.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2014 року відмовлено в задоволенні клопотання представника ПАТ КБ "Приватбанк" від 07 жовтня 2014 року про проведення засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2014 року розгляд справи відкладено на 21 жовтня 2014 року.

10 жовтня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення господарського суду надійшло клопотання представника ПАТ КБ "Приватбанк" від 09.10.2014р. про проведення засідання у режимі відеоконференції, зокрема просить суд провести судове засідання у справі у режимі відеоконференції та доручити проведення відеоконференції господарському суду Дніпропетровської області, що знаходиться за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Куйбишева, 1а.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2014 року Клопотання ПАТ КБ "Приватбанк" - задоволено. Доручено господарському суду Дніпропетровської області (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Куйбишева, 1а), забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №918/1320/14 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (скорочена назва - ПАТ КБ "Приватбанк") до Приватного підприємства "Ол-Дизайн" про стягнення заборгованості в сумі 10 878 грн. 46 коп.

13 жовтня 2014 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа №14/10/0921 від 10.10.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні 21 жовтня 2014 року підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

У судові засідання 25 вересня, 09 та 21 жовтня 2014 року відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 10 вересня 2014 року, про відкладення розгляду справи від 25.09.2014 року та 09.10.2014 року були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 33018, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Відінська, буд. 40, кв. 12, однак повернуті до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання". (а.с. 59, 73, 87).

При поданні до господарського суду Рівненської області даної позовної заяви Банком було надано докази направлення цієї заяви та доданих до неї документів відповідачу. Так, з долученого опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку, який підтверджує надання позивачу послуг поштового зв'язку, вбачається, що матеріали позовної заяви з усіма доданими до неї документами були направлені відповідачу у справі 31 серпня 2014 року, про що свідчить відбиток календарного штемпеля, проставлений працівником відділення поштового зв'язку на вказаному описі вкладення, та відповідні відомості про дату проведення операції, відображені у вищезазначеному розрахунковому документі. (а.с.7).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідного відзиву на позовну заяву позивача.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що відповідач не направив на адресу суду будь-яких заяв чи клопотань, зокрема, про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, а явка його уповноваженого представника у судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2011 року між Публічним акціонерним товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (Банк) та Приватним підприємством "Ол-Дизайн" (Клієнт) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (а.с.31).

Згідно заяви, відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 03.03.2011 року та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до умов договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок №26006060225017 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Пунктом 3.18.1.1 умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.

За умовами пункту 3.18.1.3 умов кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Пунктом 3.18.1.5 умов встановлено, що кредитний ліміт відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг" являє собою суму грошових коштів, в межах яких Банк проводить оплату розрахункових документів Клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої Банком методики на основі даних про рух грошових коштів на поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показниках у відповідності з внутрішньобанківськими нормативами і нормативними актами Національного банку України.

Відповідно до пункту 3.18.1.6 умов зазначає, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбаченими внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта.

Згідно пункту 3.18.1.8 умов проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг".

Пунктом 3.18.1.13 умов визначено, що при порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, Клієнт сплачує Банку відсотки та пеню за користування кредитом від суми залишку невиплаченої заборгованості в розмірі, передбаченому даним розділом "Умов і правил надання банківських послуг".

Відповідно до пункту 3.18.1.16 умов при укладанні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк або у формі обміну паперовій або електронній інформацією або у будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Свої зобов'язання за договором банківського обслуговування б/н від 03.03.2011 року Банк виконав в повному обсязі, надавши Клієнту кредитний ліміту у розмірі 10 000 грн.

В якості доказу підтвердження розміру та часу встановлення кредитного ліміту позивачем надано виписку по рахунку №26006060225017 за період з 21.03.2013 р. по 20.08.2014р. (а.с.46) та довідку №08.7.0.0.0/140827114846 про розміри встановленого кредитного ліміту від 27.08.2014р. (а.с.42).

Відповідач свої зобов'язання за договором банківського обслуговування б/н від 03.03.2011 року належним чином не виконав.

На адресу відповідача 18.08.2014 року Банком направлена претензія про сплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та відповідного реагування (а.с.53).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача на час розгляду справи заборгованість відповідача по договору банківського обслуговування б/н від 03.03.2011 року становить 5 000 грн., що вбачається з розрахунків заборгованості за договором б/н від 03.03.2011 року (а.с.43-45).

Згідно з розрахунком, поданим позивачем, за користування кредитними коштами за весь час дії кредитного договору банком нараховано відповідачу проценти в сумі 3 482,68 грн.

Як зазначає позивач, залишок заборгованості відповідача по процентам становить 3 482, 68 грн. Однак з таким нарахуванням та розміром заборгованості по процентам суд погодитись не може з наступних підстав.

Згідно п. 3.18.2.1.1 Банк обслуговує кредитний ліміт на поточному рахунку Клієнта в порядку, передбаченому даним розділом "Умов і правил надання банківських послуг".

Пунктом 3.18.2.1.4 (підпункт 4) умов визначено, що за рахунок грошових коштів, які надійшли на поточний рахунок Клієнта, в першу чергу проводиться погашення заборгованості по відсоткам, розрахованим відповідно до п. 3.18.4.1 та п.3.18.4.2. Надходження коштів на поточний рахунок Клієнта автоматично зменшують дебетове сальдо по поточному рахунку.

Відповідно до п.3.18.2.2 умов Клієнт зобов'язався: - сплатити відсотки за весь час користування кредитом відповідно до п.3.18.4.1 та п.3.18.4.2, п. 3.18.4.3 (п.3.18.2.2.2); проводити погашення кредиту, отриманого в розмірі встановленого ліміту кредиту, не пізніше строку(терміну) закінчення безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.18.1.11 (п. 3.18.2.2.3); - повернути кредит в строки, встановленні п. 3.18.1.10, п. 3.18.2.3.4 та п. 3.18.2.2.17 (п.3.18.2.2.5); - доручив Банку зараховувати грошові кошти із всіх своїх рахунків (як відкритих на момент початку обслуговування банком ліміту Клієнта, так і тих які відкриті після цього) в валюті кредиту для виконання зобов'язань по погашенню кредиту, а також відсотків за його користування, а також в рахунок оплати договору страхування, по яким Банк є вигодонабувачем, із всіх своїх рахунків в гривні, для виконання зобов'язань по погашенню винагороди, а також неустойки, в розмірах сум, що підлягають до сплати Банку у відповідності до даного розділу "Умов і правил надання банківських послуг", а також по іншим кредитним договорам, укладеними між Клієнтом та Банком, при настанні строків платежів (здійснюється договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється у відповідності з встановленим законодавством порядком, при цьому оформлюється меморіальний ордер, в реквізиті "призначення платежу" якого зазначаються номер, дата та пункти 3.18.2.2.8. Списання грошових коштів по іншим кредитним договорам здійснюється у відповідності з умовами інших кредитних договорів (п.3.18.2.2.8).

Відповідно до пункту 3.18.4.1.1 умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно пункту 3.18.4.1.2 умов при не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

Пунктом 3.18.4.1.3 умов передбачено, що у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Відповідно до пункту 3.18.4.1.2 умов при не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленю, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

Пунктом 3.18.4.1.3 умов передбачено, що у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Судом встановлено, що в строк до 27.03.2013 року позичальник суму ліміту кредиту не повернув, чим порушив умови кредитного договору. Враховуючи дану обставину, починаючи з 27.03.2013 року у позивача виникло право нараховувати на прострочену суму кредиту підвищені проценти в розмірі 48% річних.

Судом встановлено, що 01.07.2014 року банком було направлено на адресу відповідача SMS повідомлення. Як випливає зі змісту даного повідомлення, банк проінформував позичальника, що з 01.07.2014 року запроваджується нова система нарахування відсотків за користування кредитом на прострочену суму боргу і у разі порушення позичальником умов кредитної дисципліни, зокрема неналежного виконання умов договору банківського обслуговування №б/н від 03.03.2011 року, а саме у випадку прострочення платежу за договором, банк з дати виникнення простроченої суми основного боргу нараховуватиме на прострочену суму основного боргу підвищені проценти, а саме в розмірі 36% річних. (а.с.85)

На думку суду, зазначений лист банку не може слугувати правовою підставою для нарахування відповідачу підвищених процентів за користування кредитом в розмірі 56% річних.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.6 ст.1056-1 Цивільного кодексу України у разі застосування змінювальної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Договором банківського обслуговування №б/н від 03.03.2011 року не визначений максимальний розмір збільшення процентної ставки в розмірі 56% річних.

Крім того доводи позивача стосовно того, що зміна процентної ставки в сторону збільшення до 56% річних відбулася з 01 липня 2014 року, оскільки, як вбачається з поданого повідомлення на запит позивача ПАТ "Телесистеми України" позивачем збільшено розмір процентної ставки до 36% річних, при цьому доказів, що дійсно вказане повідомлення отримане саме відповідачем, суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає неправомірним нарахування позивачем відповідачу відсотків за користування кредитом за ставкою 56% річних, в зв'язку з чим сума несплачених відсотків, яка підлягає до стягнення становить 3 427,13 грн..

Згідно п. 3.18.4.4 умов Клієнт сплачує Банку винагороду за використання ліміту у відповідності до п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального розміру сальдо кредиту, якій є на кінець банківського дня за минулий місяць, в порядку передбаченому "Умов і правил надання банківських послуг". Клієнт доручає Банку здійснювати списання винагороди із своїх рахунків. Виплата винагороди здійснюється в гривнях.

У випадку, якщо дата погашення кредиту та/або виплата відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути проведені в банківський день який передує вихідному або святковому дню (п. 3.18.4.7 умов).

Згідно п. 3.18.4.8 умов погашення кредиту, виплата відсотків проводяться у валюті кредиту. Погашення винагороди, неустойки проводяться у відповідності з умовами даного розділу "Умов і правил надання банківських послуг".

Відповідно до п.3.18.4.9 умов, розрахунок відсотків за користування кредитом здійснюється щоденно, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів в році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку заборгованості по кредиту. День повернення кредиту в період нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату погашення.

Пунктом 3.18.4.10 умов визначено, що зобов'язання виконуються в наступній послідовності: кошти отримані від Клієнта а також від інших осіб, для погашення заборгованості, преш за все направляються для погашення витрат/збитків банка відповідно до п. 3.18.2.2.16, п. 3.18.2.3.15 дальше для погашення неустойки згідно розділу 5 даного розділу "Умов і правил надання банківських послуг", дальше-прострочена винагорода, далі- винагорода, далі - прострочених відсотків, далі-відсотків, далі-простроченого кредиту, далі - кредиту. Кінцеве погашення заборгованості по кредиту виконується не пізніше дати, вказаної в п. 3.18.1.8. При не сплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати вини рахуються простроченими. У випадку розрахунку витрат Банка у відповідності до п.3.18.2.2.16, п.3.18.2.3.15 за погодженням сторін можлива зміна строків погашення кредиту.

За приписами п. 3.18.5.1. умов при порушенні Клієнтом будь-якого зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п. п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.18.1.8 3.18.2.2.3 3.18.2.3.4 винагород передбачених п.п 3.18.2.2.5 3.18.4.4 3.18.4.5 3.18.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня у (% річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.3.18.6.1 умов обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом в Банк заяви на приєднання до "Умов і правил надання банківських послуг" (або в формі " Заяви про відкриття поточного рахунку та картки з зразком підпису і відтиску печатки" або в формі авторизації кредитної угоди в системі клієнт - банк/інтернет клієнт банк, або в формі обміну паперовими або електронною інформацією або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання грошових коштів в рамках кредитного ліміту в розмірах вказаних сум та дійсних в обміні перерахунку грошових коштів до повного виконання зобов'язань сторонами.

На час розгляду справи заборгованість відповідача по договору банківського обслуговування б/н від 03.03.2011 року становить 10 822 грн., 91 коп.,, з яких 5 000 грн. - заборгованість за кредитом, 3 427 грн. 13 коп. - відсотки за користуванням кредитом, 810 грн. - комісія за користуванням кредитом. Також позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та відповідно до Умов і правил надання банківських послуг нараховано відповідачу 1 585 грн. 78 коп. - пені за несвоєчасну сплату кредиту.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін спору виникли у зв'язку з укладенням договору банківського обслуговування б/н від 03.03.2011 року, умови якого визначені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що порушення боржником, взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором заходів відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст.193, ч. 1 ст.216 ГК України, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Наявною в матеріалах справи випискою по банківському рахунку №26006060225017 підтверджується використання відповідачем ліміту кредиту встановленого банком.

Договір банківського обслуговування б/н від 03.03.2011 року у встановленому законодавством порядку не розірвано та не визнано недійсним. Відповідачем суму заборгованості по поверненню основного боргу кредиту в розмірі 5 0000 грн. не спростовано та не оспорено, будь-яких доказів у погашення зазначеної суми боргу суду не надано.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктами 3.18.4.1.1, 3.18.4.1.2, 3.18.4.1.3 Умов визначено порядок нарахування та розміри процентної ставки за користування кредитом, які прив'язані до дат виникнення дебетового сальдо, дат обнулення дебетового сальдо та дат погашення кредиту.

Пунктом п. 3.18.4.4 умов визначено розмір винагороди за використання ліміту та порядок її сплати.

Пунктом 3.18.5.1 умов передбачено, що у разі порушення клієнтом будь-якого зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди за користування кредитом клієнт зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня у (% річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З долучених до матеріалів справи виписки по рахунку №26003060752118, розрахунку боргу вбачається, що позивачем під час нарахування відсотків за користування кредитом враховано дати виникнення дебетового сальдо, дати обнулення дебетового сальдо та дати погашення кредиту. Під час розрахунку заборгованості по комісії за користування кредитом позивачем враховано розмір комісії за користування кредитом, який визначено у відсотковому відношенні до кредитного ліміту на відповідну дату.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Приватного підприємства "Ол-Дизайн" про стягнення заборгованості в сумі 10 878 грн. 46 коп. підлягають до часткового задоволення, а саме стягнути з відповідача на користь позивача 5 000 грн. - заборгованості за кредитом, 3 427 грн. 13 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом, 1 585 грн. 78 коп. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 810 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом. У решті позовних вимог, а саме в стягненні 55 грн. 55 коп. заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом - відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Ол-Дизайн" (33018, м. Рівне, вул. Відінська, буд.40, кв.12, код ЄДРПОУ 30191743) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) 5 000 грн. - заборгованості за кредитом, 3 427 грн. 13 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом, 1 585 грн. 78 коп. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 810 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом, та 1 817 грн. 67 коп. - витрат по оплаті судового збору.

У решті позовних вимог, а саме в стягненні 55 грн. 55 коп. заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 27.10.2014 р.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 4 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50

49027, м.Дніпропетровськ, а/с 1800);

3 - відповідачу рекомендованим (33009, м. Рівне, вул.Млинівська, 1).