Постанова

від 12.01.2015 по справі 918/1302/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2015 року Справа № 918/1302/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Демянчук Ю.Г. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Новоселецький І.А.

за участю представників сторін:

позивача: представник Лукашин Є.В.

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення господарського суду Рівненської області від 21.10.14р. у справі № 918/1302/14 (суддя Політика Н.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до відповідача Приватного підприємства "Ол-Дизайн"

про стягнення заборгованості в сумі 10 878 грн. 46 коп.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Рівненської області у справі №918/1302/14 від 21.10.14р. позовні вимоги задоволено частково.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем під час нарахування відсотків за користування кредитом враховано дати виникнення дебетового сальдо, дати обнулення дебетового сальдо та дати погашення кредиту. Під час розрахунку заборгованості по комісії за користування кредитом позивачем враховано розмір комісії за користування кредитом, який визначено у відсотковому відношенні до кредитного ліміту на відповідну дату.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції від 21.10.14р. у справі 918/1302/14 в частині відмови в стягненні 55 грн. 55 коп. заборгованості за нарахованими

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що у відповідності до п. 3.18.2.3.1 умов обслуговування кредитних лімітів сторони дійшли взаємної згоди про те, що процентна ставка за користування кредитом може бути підвищена Банком, у разі якщо збільшиться облікова ставка НБУ на 1 або більше пунктів, та / або курс гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше відсотків, та / або вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 або більше відсотків.

Відповідач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності ч.2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився. Колегією суддів засіданні з'ясовано, що повідомлення про надіслання ухвали про відкладення розгляду апеляційної скарги із зазначенням дати та часу судового засідання, яка направлялась на адресу апелянта, повернулося до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а. с. 147-149).

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, враховуючи положення статті 121 Господарського процесуального кодексу України, заява розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 21.10.14р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2011 року між публічним акціонерним товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (Банк) та Приватним підприємством "Ол-Дизайн" (Клієнт) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (а.с.31).

Згідно заяви, відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 03.03.2011 року та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до умов договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок №26006060225017 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Пунктом 3.18.1.1 умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.

За умовами пункту 3.18.1.3 умов кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Пунктом 3.18.1.5 умов встановлено, що кредитний ліміт відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг" являє собою суму грошових коштів, в межах яких Банк проводить оплату розрахункових документів Клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої Банком методики на основі даних про рух грошових коштів на поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показниках у відповідності з внутрішньобанківськими нормативами і нормативними актами Національного банку України.

Відповідно до пункту 3.18.1.6 умов зазначає, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбаченими внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта.

Згідно пункту 3.18.1.8 умов проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг".

Пунктом 3.18.1.13 умов визначено, що при порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, Клієнт сплачує Банку відсотки та пеню за користування кредитом від суми залишку невиплаченої заборгованості в розмірі, передбаченому даним розділом "Умов і правил надання банківських послуг".

Відповідно до пункту 3.18.1.16 умов при укладанні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк або у формі обміну паперовій або електронній інформацією або у будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Свої зобов'язання за договором банківського обслуговування б/н від 03.03.2011 року Банк виконав в повному обсязі, надавши Клієнту кредитний ліміт у розмірі 10 000 грн.

В якості доказу підтвердження розміру та часу встановлення кредитного ліміту позивачем надано виписку по рахунку №26006060225017 за період з 21.03.2013 р. по 20.08.2014р. (а.с.46) та довідку №08.7.0.0.0/140827114846 про розміри встановленого кредитного ліміту від 27.08.2014р. (а.с.42).

Відповідач свої зобов'язання за договором банківського обслуговування б/н від 03.03.2011 року належним чином не виконав.

На адресу відповідача 18.08.2014 року Банком направлена претензія про сплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та відповідного реагування (а.с.53).

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з розрахунком, поданим позивачем, за користування кредитними коштами за весь час дії кредитного договору банком нараховані відповідачу проценти в сумі 3 482,68 грн.

Зазначені нарахування та розмір заборгованості по процентам місцевий господарський суд відхилив правомірно, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Згідно п. 3.18.2.1.1 Банк обслуговує кредитний ліміт на поточному рахунку Клієнта в порядку, передбаченому даним розділом "Умов і правил надання банківських послуг".

Пунктом 3.18.2.1.4 (підпункт 4) умов визначено, що за рахунок грошових коштів, які надійшли на поточний рахунок Клієнта, в першу чергу проводиться погашення заборгованості по відсоткам, розрахованим відповідно до п. 3.18.4.1 та п.3.18.4.2. Надходження коштів на поточний рахунок Клієнта автоматично зменшують дебетове сальдо по поточному рахунку.

Відповідно до п.3.18.2.2 умов Клієнт зобов'язався: - сплатити відсотки за весь час користування кредитом відповідно до п.3.18.4.1 та п.3.18.4.2, п. 3.18.4.3 (п.3.18.2.2.2); проводити погашення кредиту, отриманого в розмірі встановленого ліміту кредиту, не пізніше строку (терміну) закінчення безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.18.1.11 (п. 3.18.2.2.3); - повернути кредит в строки, встановленні п. 3.18.1.10, п. 3.18.2.3.4 та п. 3.18.2.2.17 (п.3.18.2.2.5); - доручив Банку зараховувати грошові кошти із всіх своїх рахунків (як відкритих на момент початку обслуговування банком ліміту Клієнта, так і тих які відкриті після цього) в валюті кредиту для виконання зобов'язань по погашенню кредиту, а також відсотків за його користування, а також в рахунок оплати договору страхування, по яким Банк є вигодонабувачем, із всіх своїх рахунків в гривні, для виконання зобов'язань по погашенню винагороди, а також неустойки, в розмірах сум, що підлягають до сплати Банку у відповідності до даного розділу "Умов і правил надання банківських послуг", а також по іншим кредитним договорам, укладеними між Клієнтом та Банком, при настанні строків платежів (здійснюється договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється у відповідності з встановленим законодавством порядком, при цьому оформлюється меморіальний ордер, в реквізиті "призначення платежу" якого зазначаються номер, дата та пункти 3.18.2.2.8. Списання грошових коштів по іншим кредитним договорам здійснюється у відповідності з умовами інших кредитних договорів (п.3.18.2.2.8).

Відповідно до пункту 3.18.4.1.1 умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно пункту 3.18.4.1.2 умов при не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

Пунктом 3.18.4.1.3 умов передбачено, що у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Відповідно до пункту 3.18.4.1.2 умов при не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленю, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

Пунктом 3.18.4.1.3 умов передбачено, що у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Судом встановлено, що в строк до 27.03.2013 року позичальник суму ліміту кредиту не повернув, чим порушив умови кредитного договору. Враховуючи дану обставину, починаючи з 27.03.2013 року у позивача виникло право нараховувати на прострочену суму кредиту підвищені проценти в розмірі 48% річних.

01.07.2014 року банком було направлено на адресу відповідача SMS повідомлення. Як випливає зі змісту даного повідомлення, банк проінформував позичальника, що з 01.07.2014 року запроваджується нова система нарахування відсотків за користування кредитом на прострочену суму боргу і у разі порушення позичальником умов кредитної дисципліни, зокрема неналежного виконання умов договору банківського обслуговування №б/н від 03.03.2011 року, а саме у випадку прострочення платежу за договором, банк з дати виникнення простроченої суми основного боргу нараховуватиме на прострочену суму основного боргу підвищені проценти, а саме в розмірі 36% річних. (а.с.85)

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо того, що зазначений лист банку не може слугувати правовою підставою для нарахування відповідачу підвищених процентів за користування кредитом в розмірі 56% річних.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.6 ст.1056-1 Цивільного кодексу України у разі застосування змінювальної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Договором банківського обслуговування №б/н від 03.03.2011 року не визначений максимальний розмір збільшення процентної ставки в розмірі 56% річних.

Крім того доводи позивача стосовно того, що зміна процентної ставки в сторону збільшення до 56% річних відбулася з 01 липня 2014 року, оскільки, як вбачається з поданого повідомлення на запит позивача ПАТ "Телесистеми України" позивачем збільшено розмір процентної ставки до 36% річних, при цьому доказів, що дійсно вказане повідомлення отримане саме відповідачем, суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає неправомірним нарахування позивачем відповідачу відсотків за користування кредитом за ставкою 56% річних, в зв'язку з чим сума несплачених відсотків, яка підлягає до стягнення становить 3 427,13 грн., з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Згідно п. 3.18.4.4 умов Клієнт сплачує Банку винагороду за використання ліміту у відповідності до п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального розміру сальдо кредиту, якій є на кінець банківського дня за минулий місяць, в порядку передбаченому "Умов і правил надання банківських послуг". Клієнт доручає Банку здійснювати списання винагороди із своїх рахунків. Виплата винагороди здійснюється в гривнях.

У випадку, якщо дата погашення кредиту та/або виплата відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути проведені в банківський день який передує вихідному або святковому дню (п. 3.18.4.7 умов).

Згідно п. 3.18.4.8 умов погашення кредиту, виплата відсотків проводяться у валюті кредиту. Погашення винагороди, неустойки проводяться у відповідності з умовами даного розділу "Умов і правил надання банківських послуг".

Відповідно до п.3.18.4.9 умов, розрахунок відсотків за користування кредитом здійснюється щоденно, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів в році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку заборгованості по кредиту. День повернення кредиту в період нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату погашення.

Пунктом 3.18.4.10 умов визначено, що зобов'язання виконуються в наступній послідовності: кошти отримані від Клієнта а також від інших осіб, для погашення заборгованості, преш за все направляються для погашення витрат/збитків банка відповідно до п. 3.18.2.2.16, п. 3.18.2.3.15 дальше для погашення неустойки згідно розділу 5 даного розділу "Умов і правил надання банківських послуг", дальше-прострочена винагорода, далі - винагорода, далі - прострочених відсотків, далі-відсотків, далі-простроченого кредиту, далі - кредиту. Кінцеве погашення заборгованості по кредиту виконується не пізніше дати, вказаної в п. 3.18.1.8. При не сплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати вини рахуються простроченими. У випадку розрахунку витрат Банка у відповідності до п.3.18.2.2.16, п.3.18.2.3.15 за погодженням сторін можлива зміна строків погашення кредиту.

За приписами п. 3.18.5.1. умов при порушенні Клієнтом будь-якого зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п. п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.18.1.8 3.18.2.2.3 3.18.2.3.4 винагород передбачених п.п 3.18.2.2.5 3.18.4.4 3.18.4.5 3.18.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня у (% річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.3.18.6.1 умов обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом в Банк заяви на приєднання до "Умов і правил надання банківських послуг" (або в формі " Заяви про відкриття поточного рахунку та картки з зразком підпису і відтиску печатки" або в формі авторизації кредитної угоди в системі клієнт - банк/інтернет клієнт банк, або в формі обміну паперовими або електронною інформацією або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання грошових коштів в рамках кредитного ліміту в розмірах вказаних сум та дійсних в обміні перерахунку грошових коштів до повного виконання зобов'язань сторонами.

На час розгляду справи заборгованість відповідача по договору банківського обслуговування б/н від 03.03.2011 року становить 10 822 грн., 91 коп., з яких 5 000 грн. - заборгованість за кредитом, 3 427 грн. 13 коп. - відсотки за користуванням кредитом, 810 грн. - комісія за користуванням кредитом. Також позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та відповідно до Умов і правил надання банківських послуг нарахована відповідачу 1 585 грн. 78 коп. - пені за несвоєчасну сплату кредиту.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін спору виникли у зв'язку з укладенням договору банківського обслуговування б/н від 03.03.2011 року, умови якого визначені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що порушення боржником, взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором заходів відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст.193, ч. 1 ст.216 ГК України, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Наявною в матеріалах справи випискою по банківському рахунку №26006060225017 підтверджується використання відповідачем ліміту кредиту встановленого банком.

Договір банківського обслуговування б/н від 03.03.2011 року у встановленому законодавством порядку не розірвано та не визнано недійсним. Відповідачем суму заборгованості по поверненню основного боргу кредиту в розмірі 5 0000 грн. не спростовано та не оспорено, будь-яких доказів у погашення зазначеної суми боргу суду не надано.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктами 3.18.4.1.1, 3.18.4.1.2, 3.18.4.1.3 Умов визначено порядок нарахування та розміри процентної ставки за користування кредитом, які прив'язані до дат виникнення дебетового сальдо, дат обнулення дебетового сальдо та дат погашення кредиту.

Пунктом п. 3.18.4.4 умов визначено розмір винагороди за використання ліміту та порядок її сплати.

Пунктом 3.18.5.1 умов передбачено, що у разі порушення клієнтом будь-якого зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди за користування кредитом клієнт зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня у (% річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З долучених до матеріалів справи виписки по рахунку №26003060752118, розрахунку боргу вбачається, що позивачем під час нарахування відсотків за користування кредитом враховано дати виникнення дебетового сальдо, дати обнулення дебетового сальдо та дати погашення кредиту. Під час розрахунку заборгованості по комісії за користування кредитом позивачем враховано розмір комісії за користування кредитом, який визначено у відсотковому відношенні до кредитного ліміту на відповідну дату.

Оцінюючи правильність прийнятого судового рішення, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що позивачем проведено нарахування підвищеної процентної ставки за користування кредитом відповідачем, оскільки ним допущено прострочення сплати відсотків понад 90 днів. Розмір процентної ставки визначено у 56%. Представник позивача при цьому посилається на приписи п. 3.18.2.3.1 "Умов і правил надання банківських послуг" Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" від 01.07.2014р., відповідно до якого сторони в порядку ч.1 ст.212 Цивільного кодексу дійшли взаємної згоди про те, що процентна ставка за користування кредитом може бути підвищена Банком, у разі якщо збільшиться облікова ставка НБУ на 1 або більше пунктів, та / або курс гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше відсотків, та / або вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 або більше відсотків.

Сторони погодилися, що збільшена відсоткова ставка починає діяти після того, як Банк повідомить Клієнта про настання подій, закріплених у даному пункті, а Клієнт не сплатить наявну перед банком заборгованість в порядку і строки, передбачені «Умовами та правилами надання банківських послуг». Банк повідомляє клієнта про настання подій, закріплених цим пунктом, на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms повідомлення чи інших).

Поряд з тим у матеріалах справи відсутні письмові докази, яка із подій (як алгоритм) настала у даних правовідносинах для підвищення розміру процентної ставки і була застосована позивачем при визначенні процентної ставки у розмірі 56%.

З'ясовуючи обставини нарахування відповідачу підвищеної відсоткової ставки у розмірі 56%, а не іншого розміру відсотків (51%, 53%, 57% чи 59%), представник апелянта зазначив, що така ставка нарахована відповідно до вимог п.3.18.2.3.1 "Умов і правил надання банківських послуг" Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" від 01.07.2014р.

Поряд з тим редакція п.3.18.2.3.1 "Умов і правил надання банківських послуг" визначає, що Сторони в порядку ч.1 ст.212 Цивільного кодексу дійшли взаємної згоди про те, що процентна ставка за користування кредитом може бути підвищена Банком, у разі якщо збільшиться облікова ставка НБУ на 1 або більше пунктів, та / або курс гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше відсотків, та / або вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 та / або більше відсотків, Сторони погодилися, що збільшена процентна ставка починає діяти після того, як Банк повідомить Клієнта про настання подій, закріплених у даному пункті, а Клієнт не сплатить наявну перед банком заборгованість в порядку і строки, передбачені «Умовами та правилами надання банківських послуг». Банк повідомляє клієнта про настання подій, закріплених цим пунктом, на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, smsповідомлення чи інших).

Таким чином для застосування збільшеної процентної ставки мають наступити події, зазначені у п.3.18.2.3.1 "Умов і правил надання банківських послуг", або кожна окремо із них або усі разом в сукупності та за обов'язкового повідомлення про настання цієї події (цих подій) позичальника за умови, що заборгованість ним не сплачена.

Як убачається із матеріалів справи позивачем надано докази про надіслання SMSповідомлення наступного змісту (у перекладі на українську мову із латинської транслітерації): "З 01.07.14 ставки при непогашені боргу у пільговий період по кредитних лімітах і гарантованим платежам збільшено до 36%. Детально - pb.ua/5321/" (а.с.85). При цьому оператор мобільного зв'язку People.net (Приватне акціонерне товариство "Телесистеми України") у своєму листі від 10.10.14р. зазначив що із мобільного номеру телефону, який належить ПАТ "Приватбанк", 380920003700 текстове повідомлення зазначеного вище змісту надіслане на наступні номери мобільних телефонів: 380971269884 - 4 червня 2014 року, 380676766997 - 4 червня 2014 року, 380676766997 - 25 червня 2014 року.

Зазначений доказ про належне інформування відповідача про збільшення процентної ставки до 56% не є належним та допустимим доказом в розумінні статті 34 ГПК України, оскільки:

- SMSповідомлення не містить переліку події (подій), які стали підставою для нарахування збільшеної процентної ставки;

- SMSповідомлення не містить розміру збільшеної процентної ставки до 56% (адже у повідомленні зазначено розмір процентної ставки 36%). Представник позивача зазначив, що, ймовірно це описка. Чи наявне будь-яке повідомлення на адресу відповідача із виправленими (вірними) даними про збільшення процентної ставки до 56% - представник не спромігся надати ствердної відповіді в судовому засіданні, зазначивши, що з'ясує це у процесі відкладення розгляду справи, про що заявив усне клопотання;

- і нарешті: SMSповідомлення не надсилалося на номер телефону, який вказаний у заяві на відкриття поточного рахунку ... (а.с.31), а саме 380503752574. І на це питання суду представник не надав відповіді, запевнивши суд, що також з'ясує зазначені обставини.

Судом апеляційної інстанції відкладено розгляд апеляційної скарги та зобов'язано позивача з'ясувати обставини щодо тексту SMSповідомлення, можливого повторного повідомлення відповідача про запровадження збільшеної процентної ставки з урахуванням подій, зазначених у п.3.18.2.3.1 "Умов і правил надання банківських послуг" та надати пояснення з приводу надіслання повідомлення на інший мобільний номер телефону. Також позивач зобовязувався надати детальний розрахунок суми боргу з урахування збільшеної процентної ставки у розмірі 56%.

Зазначені письмові докази позивачем суду апеляційної інстанції не надані.

Відповідно до статей 33-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Висновки, які зроблені судом першої інстанції з приводу часткового задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до приватного підприємства "Ол-Дизайн" про стягнення заборгованості в сумі 10 878 грн. 46 коп., а саме: щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5 000 грн. - заборгованості за кредитом, 3 427 грн. 13 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом, 1 585 грн. 78 коп. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 810 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом, у в стягненні 55 грн. 55 коп. заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом відмовлено, відповідають чинному законодавству.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" від 31.10.14р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 21 жовтня 2014 року у справі №918/1302/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №918/1302/14 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Крейбух О.Г.