Ухвала

від 02.10.2014 по справі 816/3462/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/54934/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 0 2 . 10.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013

у справі № 816/3462/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Юкрейн Стач"

до Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного

управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення

- рішення та податкової вимоги

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Юкрейн Стач" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення №0008301502/2247 від 24.12.2012 та податкової вимоги №243-19/129 від 14.05.2013.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2013 позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення №0008301502/2247 від 24.12.2012 та податкову вимогу №243-19/129 від 14.05.2013

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ „ТД „Українські крохмалі" за період з 01.10.2010 по 30.08.2011 та з ПП „ТК „Юнітекс трейд" за грудень 2010 року, березень 2011 року та складено акт №5030/15-222/33510344 від 28.11.2012.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0008301502/2247 від 24.12.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 478160, 28 грн.: 382528, 22 грн. основний платіж, 95632, 06 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Відповідачем виставлено позивачу податкову вимогу №243-19/129 від 14.05.2013 на суму узгодженого грошового зобов'язання 478160, 28 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.ст. 215, 203, 228 Цивільного кодексу України, п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно сформовано податковий кредит за період з 01.10.2010 по 30.08.2011 по податку на додану вартість на загальну суму 382528, 22 грн., відповідно занижено суму податку на додану вартість, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, в розмірі 382528, 22 грн.

Відповідачем зроблено висновок про неправомірність включення позивачем у спірних періодах до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у загальному розмірі 382528, 22 грн., у зв'язку з тим, що у контрагентів позивача ТОВ „ТД „Українські крохмалі" та ПП „ТК „Юнітекс трейд" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, власні складські приміщення, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням), тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій за грудень та березень 2011 року з ПП „ТК „Юнітекс трейд" та за період з 01.10.2010 по 30.08.2011 із ТОВ „ТД „Українські крохмалі".

Також згідно акту обстеження від 04.04.2011 ТОВ „ТД „Українські крохмалі" не знаходиться за юридичною адресою.

За ініціативою Кременчуцької ОДПІ 02.12.2011 ТОВ „ТД „Українські крохмалі" анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість по причині відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.

За ініціативою ДПІ у Подільському районі м. Києва ПП „ТК „Юнітекс трейд" 22.07.2011 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість по причині відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані завірені копії договорів до зазначених договорів, актів здачі-приймання робіт, податкових накладних.

В свою чергу, Акт перевірки не містить посилань на порушення позивачем вимог зазначених норм.

Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (абз. 1 ч. 2 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.

Згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Так, відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАС України він як суб'єкт владних повноважень має довести правомірність свого рішення.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що вбачається з акту перевірки, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

У даному випадку податковим органом не доведено невиконання спірних операцій на користь позивача, а отже не доведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б у взаємозв'язку з приписами Податкового кодексу України унеможливлювали формування позивачем податкового кредиту за зазначеними операціями.

Також, судова колегія зазначає, що надані позивачем документи повністю підтверджують реальність господарських операцій.

За висновками перевіряючих такі документи не були визнані недійсними.

При цьому відповідачем не були надані докази щодо неотримання позивачем послуг, визначених в договорах.

Стосовно відсутності у деяких наших контрагентів позивача достатнього персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, необхідних для здійснення господарської діяльності, що на думку відповідача свідчить про неможливість здійснення господарських операцій з цими контрагентами.

Суди попередніх інстанцій визнали ці висновки відповідача такими, що не можуть бути прийняти до уваги, оскільки не враховують права та можливості підприємства залучати та використовувати у своїй діяльності трудові та інші ресурси за цивільно-правовими угодами.

Також судами була надана належна увага обставинам подальшої реалізації закуплених позивачем матеріалів та комплектуючих.

Для підтвердження факту використання придбаних у ТОВ „ТД „Українські крохмалі", ПП „ТК „Юнітекс трейд" товарно-матеріальних цінностей та транспортних послуг у своїй господарській діяльності, ТОВ „Юкрейн Стач": договори поставки, договір купівлі-продажу, з урахуванням додаткових угод до них, накладні, довіреності на отримання ТМЦ, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Реальність фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ „Юкрейн Стач" та його контрагентами - ТОВ „ТД „Українські крохмалі", ПП „ТК „Юнітекс трейд" підтверджується використанням придбаного позивачем товару та робіт (транспортних послуг) в його господарській діяльності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 у справі № 816/3462/13-а залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 у справі № 816/3462/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді Г.К. Голубєва О.І. Степашко