Рішення

від 20.10.2014 по справі 910/20932/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20932/14 20.10.14 Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лірона» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасна ізоляція» простягнення 61044 грн. 94 коп.

Представники сторін:

від позивача: Михайлюк І.М. - представник на підставі довіреності б/н від 22.09.2014;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.10.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лірона» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасна ізоляція» про стягнення 61044 грн. 94 коп., з яких 59900 грн. 00 коп. основного боргу, 59 грн. 90 коп. штрафу, 364 грн. 32 коп. 3% річних та 720 грн. 72 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення норм чинного законодавства України та умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № 7 від 06.06.2014, не поставив узгоджений між сторонами товар та не в повному обсязі повернув суму попередньої оплати, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 59900 грн. 00 коп. Крім того, позивач нарахував 0,1 % штрафу за порушення строку передання товару у розмірі 59 грн. 90 коп., 3% річних у розмірі 364 грн. 32 коп. та інфляційні втрати у розмірі 720 грн. 72 коп. за невчасне виконання грошового зобов'язання з повернення попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 порушено провадження у справі № 910/20932/14 та справу призначено до розгляду на 20.10.2014.

У судовому засіданні 20.10.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 20.10.2014 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19391857 від 03.10.2014, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 20.10.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

06.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасна ізоляція» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лірона» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 7 (Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується протягом дії даного Договору передати покупцеві товар окремими партіями за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених даним Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна на товар визначається сторонами в рахунку-фактурі (дійсні впродовж одного банківського дня).

Згідно з п. 3.1 Договору, покупець надає продавцю замовлення на передачу партії товару, у якому зазначає найменування, кількість і асортимент товару, термін передачі партії товару, а також, у випадку доставки товару, назву та адресу відповідного складу. Замовлення надається покупцем не менше ніж за три банківських дні до очікуваної дати отримання товару або його партії.

Продавець повинен не пізніше 2 банківських днів з дати отримання замовлення покупця надіслати останньому підтвердження шляхом виставлення відповідного рахунку (листом або факсом).

Згідно з п. 3.2 Договору, продавець зобов'язаний передати товар покупцю у відповідній кількості та належної якості, а також у термін, визначений замовленням. У разі відсутності замовленої кількості певних асортиментних позицій товару на складі продавця, термін передачі товару покупцю відкладається на строк, потрібний для надходження товару на склад продавця, про що продавець в дводенний термін письмово інформує покупця, але не більше ніж десять днів. У випадку неможливості виконання даного замовлення в вищезгаданих термінах, продавець повертає покупцю кошти впродовж трьох банківських днів.

Передача партії товару здійснюється за накладними на підставі довіреності уповноваженого представника покупця (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору, передача партії товару здійснюється за місцезнаходженням товару на складі продавця або, за узгодженням сторін, шляхом доставки товару покупцю. У випадку доставки партії товару передача товару здійснюється у відповідному складі.

Згідно з п. 4.1 Договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошової суми у розмір 100% вартості партії товару на розрахунковий рахунок продавця не пізніше одного банківського дня з дати виставлення продавцем рахунку покупцю.

Цей Договір набуває чинності з моменту його укладення сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частин 1 та 4 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, на виконання умов п. 3.1 Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лірона» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Сучасна ізоляція» замовлення № 1 від 10.06.2014 на загальну суму 69900 грн. 00 коп. із зазначенням терміну поставки - 7 календарних днів та адресою доставки: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, 51 (належним чином засвідчена копія замовлення знаходиться в матеріалах справи).

Судом встановлено, що на підставі рахунку на оплату № 10 від 11.06.2014 на суму 69900 грн. 00 коп., виставленого відповідачем, у відповідності до п. 4.1 Договору, позивач здійснив 100% оплату вартості партії товару на розрахунковий рахунок продавця у розмірі 69900 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 837 від 11.06.2014.

Зважаючи на встановлений строк виконання зобов'язання щодо поставки узгодженого між сторонами товару, відповідно до п. 3.2 Договору та замовлення, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасна ізоляція» повинно було поставити товар не пізніше 17 червня 2014 року.

У зв'язку з тим, що відповідач у встановлений Договором строк поставку товару не здійснив, позивач звернувся до нього з листом вих. № 27 від 07.07.2014, в якому просив повернути зроблену ним передплату у розмірі 69900 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що 11.07.2014 відповідач частково повернув позивачу суму передплати у розмірі 10000 грн. 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою за період з 11.07.2014 по 11.07.2014 по рахунку № 26004060401701.

28.07.2014, у зв'язку з відсутністю як поставки товару так і повернення решти суми попередньої оплати, позивач повторно направив відповідачу замовлення № 1, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями опису вкладення у цінний лист № 5167590, фіскального чеку № 2659024154 від 28.07.2014 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0305605167590; 27.08.2014 позивач направив відповідачу вимогу № 31 від 26.08.2014, в якій просив у семиденний строк з моменту отримання вказаної вимоги передати товар або повернути решту частини передплати, та яка була отримана відповідачем 01.09.2014.

Однак, станом на день розгляду справи у суді Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасна ізоляція» узгоджений між сторонами товар Товариству з обмеженою відповідальністю «Лірона» не поставило, частину передплати у розмірі 59900 грн. 00 коп. позивачу не повернуло.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростований факт існування обов'язку відповідача з повернення позивачу попередньої оплати у розмірі 59900 грн. 00 коп. за Договором купівлі-продажу № 7 від 06.06.2014, зокрема, відповідачем не надано доказів повернення частини передплати у розмірі 59900 грн. 00 коп., у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лірона» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасна ізоляція» суми основного боргу у розмірі 59900 грн. 00 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, відповідно до п. 7.3 Договору, позивач заявив до стягнення з відповідача 59 грн. 90 коп. штрафу за порушення строку передання товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 7.3 Договору, у разі порушення строку передання товару, продавець зобов'язаний, на вимогу покупця, сплатити штраф у розмірі 0,1% вартості непереданого товару.

Оскільки судом встановлений факт непоставки товару відповідачем, то позивач має право нарахувати 0,1% штрафу від вартості непереданого товару, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лірона» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасна ізоляція» 59 грн. 90 коп. штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того позивачем нараховано та заявлено до стягнення 364 грн. 32 коп. 3% річних за період з 11.07.2014 по 22.09.2014 та інфляційні втрати у розмірі 720 грн. 72 коп. за період з 11.07.2014 по 22.09.2014.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена статтею 625 ЦК України відповідальність застосовується до правовідносин зобов'язального характеру, які виникають з приводу грошових зобов'язань.

У силу положень статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою застосування відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Тобто порушенням грошового зобов'язання є невиконання боржником обов'язку сплатити грошові кошти.

Відповідно до п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку , повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України № 3-30гс13 від 15.10.2013.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що повернення відповідачем суми попередньої оплати у розмірі 59900 грн. 00 коп. не є грошовим зобов'язанням, у зв'язку з чим нарахування 3% та інфляційних втрат на вказану грошову суму є безпідставним, а тому, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лірона» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасна ізоляція» 3% річних в розмірі 364 грн. 32 коп. та інфляційних втрат в розмірі 720 грн. 72 коп. не підлягають задоволенню.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасна ізоляція» (04128, м. Київ, вул. В. Блюхера, буд. 13, кв. 62; ідентифікаційний код: 39001415) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лірона» (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літ. Б, оф. 3; ідентифікаційний код: 14362623) основний борг у розмірі 59900 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп., штраф у розмірі 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 90 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1794 (одна тисяча сімсот дев'яносто чотири) грн. 53 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 27.10.2014

Суддя І.М. Отрош