Ухвала

від 16.10.2014 по справі 821/1114/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/57243/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Світова лінія ЛТД" до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Світова лінія ЛТД" звернулось до суду з позовом до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про визнання протиправним та скасування рішення від 13.03.2013 №14/04 про тимчасову заборону (зупинення) господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Світова лінія ЛТД", пов'язану з утворенням відходів, яке розташовано за адресою: м. Херсон, вул. Петренко, 35 з 15.03.2013.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю оскаржуваної постанови як такої, що прийнято на підставі хибних та необґрунтованих висновках акту перевірки щодо порушення позивачем вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря від 13.03.2013 №14/04 про тимчасову заборону (зупинення) господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Світова лінія ЛТД", пов'язану з утворенням відходів, яке розташовано за адресою: м. Херсон, вул. Петренко, 35 з 15 березня 2013 року.

У поданій касаційній скарзі Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Світова Лінія ЛТД", за результатами якої складено акт перевірки №65.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення правил зберігання, розміщення відходів внаслідок тимчасового розміщення відходів без наявності дозволу на їх розміщення у 2013 році та лімітів на утворення та розміщення відходів на 2013 рік.

На підставі акту №65 Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря прийнято рішення від 13.03.2013 №14/04 про тимчасову заборону (зупинення) господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Світова лінія ЛТД", пов'язану з утворенням відходів, яке розташовано за адресою: м. Херсон, вул. Петренко, 35 з 15.03.2013.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності рішення від 13.03.2013 №14/04 як такого, що прийнято на підставі хибного висновку щодо необхідності отримання позивачем дозволу на розміщення відходів. Зазначена позиція судів попередніх інстанцій ґрунтується на тому, що органом Мінекоресурсів на адресу позивача не надсилалось повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік, що звільняє підприємство від обов'язку отримувати дозвіл на розміщення відходів та ліміти на утворення та розміщення відходів. Також судами попередніх інстанцій зазначено, що позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю "Баярд" та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Трінті Еколоджи" укладено договори, відповідно до яких зазначені підприємства надають послуги зі збирання та зберігання окремих видів відходів, що виникли господарської діяльності позивача, у зв'язку з чим судами попередніх інстанцій зроблено висновок про те, що позивачем не здійснюється діяльність щодо розміщення відходів, а діяльність щодо утворення відходів носить разовий характер.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону України "Про відходи" відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Пунктом "а" частини першої статті 32 Закону України "Про відходи" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється: вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Ліміти на обсяги утворення і розміщення побутових відходів не встановлюються.

Згідно з пунктом 3 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 №1218 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин., ліміт на утворення відходів визначається їх власником у процесі діяльності на підставі дозволу на розміщення відходів та договору (контракту) на передачу відходів іншому власнику.

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, уповноваженим органам виконавчої влади у сфері поводження з відходами інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи.

Пунктами 10, 11 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 №1218 встановлено, що місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік (крім власників, які звільняються від одержання таких лімітів).

Органи Мінекоресурсів на місцях до 1 березня поточного року надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.

Виходячи з аналізу наведених положень, колегія суддів вказує на необґрунтованість посилання судів попередніх інстанцій на відсутність у позивача обов'язку з отримання лімітів на утворення відходів з мотивів не направлення йому органом Мінекоресурсів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік, оскільки обов'язку суб'єкта владних повноважень визначити перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік, передує обов'язок суб'єкта господарювання подавати інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність.

Перелік власників відходів, які звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів, встановлений пунктом 8 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 №1218, за змістом якого власники відходів, для яких платежі за розміщення відходів усіх класів небезпеки не перевищують 10 гривень на рік, власники тільки побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, та власники відходів як вторинної сировини, які провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.

Судами попередніх інстанцій при розгляді переданого на вирішення суду спору факт віднесення позивача до категорій власників відходів, які звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів відповідно до положень пункту 8 Порядку не досліджувався. Крім того, колегія суддів вказує на хибність висновків судів попередніх інстанцій в частині наявності підстав для звільнення позивача від одержання лімітів на утворення відходів лише з мотивів разовості здійснення такої діяльності. Так, ознака систематичності діяльності у сфері поводження з відходами не є умовою, з якою закон пов'язує виникнення у суб'єкта господарювання обов'язку з отримання лімітів на обсяги утворення відходів.

За вказаних обставин, зважаючи на неповноту встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів, зважаючи на межі касаційного перегляду, позбавлена можливості здійснити належну перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій при розгляді переданого на вирішення суду спору норм матеріального права, що є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року скасувати.

Справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Світова лінія ЛТД" до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про визнання протиправним та скасування рішення направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та не може бути переглянута в порядку ст.ст.235-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

З оригіналом згідно.

Помічник судді О.С. Коломацька