Ухвала

від 27.10.2014 по справі 2а-167/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/29340/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011

у справі№ 2а-167/10/2670

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЮКМ»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва,

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПостановоюОкружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011,позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 31 липня 2009 року №0004882309/0 та №0004892309/0, від 19 жовтня 2009 року №0007052309/0.

Державна податкова інспекціяу Шевченківському районі м.Києваподала касаційну скаргу, в якій просить скасувативказані судові рішеннята ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріальногоправа, зокрема,пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо правомірності включення до складу валових витрат вартості послуг з транспортування нафтопродуктів, відшкодування залізничного тарифу та інших послуг, пов'язаних з транспортуваннямна суму305624,31 грн. та, відповідно, включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі вищезазначених витрат на суму 61 125,00 грн.без належного документального підтвердження надання цих послуг, зокрема, у відсутність оригіналів транспортних та супровідних документів.

На касаційну скаргу позивачем подані заперечення, в яких позивач зазначає про те, що у спірних правовідносинах його діяльність є лише посередницькою, а отже позивач не є вантажоотримувачем нафтопродуктів. Одним з видів діяльності підприємства є оптова торгівля паливом, тому позивач одразуреалізує придбані нафтопродукти іншим суб'єктам господарювання, фактично їх не отримуючи, тому не повинен мати залізничні накладні. Вважає правомірним віднесення суми здійсненої позивачем компенсації (відшкодування) залізничного тарифу до валових витрат та відповідної суми до податкового кредиту з ПДВ.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від31липня 2009 року №0004882309/0 ТОВ"ЮКМ" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 39221,00 грн., в тому числі за основним платежем 26147,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13074,00 грн., від 31липня 2009 року №0004892309/0 ТОВ"ЮКМ" - визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 31377,00 грн., в тому числі за основним платежем 20918,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10459,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, збільшено суму податкового зобов'язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 31 липня 2009 року №0004892309/0 на суму 5123,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 2562,00 грн., про що відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2009 року №0007052309/0, яким ТОВ "ЮКМ" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7685,00 грн.

В основу оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішеньпокладено акт від 20 липня 2009 року №1296/23-09/32531793 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "ЮКМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008".

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що вартість послуг, відшкодованих позивачем на перевезення товару, є складовою вартості придбаного товару. Судами встановлено, що придбані позивачем у ТОВ "Новойл" нафтопродукти придбавалися ним для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, відповідно вартість послуг по транспортуванню нафтопродуктів та оплаті залізничного тарифу також сплачена у зв'язку з використанням у господарській діяльності.Враховуючи, що транспортування товару здійснювалося за рахунок та від імені постачальника за Генеральними договорами (ТОВ "Новойл"), суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що у позивача не можуть бути в наявності відповідні документи, що підтверджують транспортування товару, зокрема транспортні накладні. Надані позивачем до матеріалів справи копії Генеральних договорів на поставку нафтопродуктів, додаткових угод до них, актів виконаних робіт, рахунків-фактур, відповідних виписок банку, реєстрів розрахункових документів, актів звірки взаєморозрахунків, на думку судів, попередніх інстанцій,повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та підтверджують здійснення господарських операцій.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх судових інстанцій через доведеність ознак протиправності прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень, що має наслідком їх скасування.

За правилами пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"(чинного в період існування спірних відносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного в період існування спірних відносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Обставини справи, правильно встановлені судами попередніх судових інстанцій, свідчать про те, що фактичною підставою визначення податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість стали взаємовідносини позивача з ТОВ "Новойл" (постачальник) на підставі укладених Генеральних договорів поставки нафтопродуктів від 01.12.2005 №21-06/Н, від 04.01.2007 №97-07/Н, за умовами яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти (товар) відповідно до умов договорів та додаткових угод до них. Умови поставки товару передбачають здійснення поставок окремими партіями, на підставі визначення додатковими угодами обсягів, асортименту, строків поставки та умов транспортування. При цьому витрати, пов'язані з транспортуванням товару, здійснюються покупцем.

Як встановлено судами попередніх інстанцій за умовами зазначенихГенеральних договорів товар поставляється покупцю партіями, в кількості та за ціною, визначеними додатковими угодами на умовах: FCA станція Кагалимська ПЗЗ; EXW франко термінал ЗАТ "Укртатнафта" (виробника), EXW нафтобаза зберігання, EXW - франко термінал ЗАТ "Укртатнафта" естакада наливу (виробника). Відвантаження товару здійснюється залізничним транспортом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що послуги по відвантаженню та доставці товару до станцій призначення надаються вантажовідправником ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта". Під вантажовідправником сторони розуміють фірму-експедитора, з якою постачальник від свого імені та за свій рахунок уклав договір про надання транспортно-експедиційних послуг. Витрати постачальника по оплаті залізничного тарифу відшкодовуються покупцем.

Під час судового розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що за умовами Генеральних договорів та обставин справи, ТОВ "ЮКМ" здійснювало постачальнику ТОВ "Новойл" відшкодування витрат з транспортування товару та з оплаті залізничного тарифу.

Також судами правильно встановлено, що придбані позивачем у ТОВ "Новойл" нафтопродукти в подальшому використовувались ним у власній господарській діяльності шляхом продажу іншим кінцевим суб'єктам господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх судових інстанцій, позивач у схемі поставки нафтопродуктів здійснював посередницькі послуги, оскільки фактично нафтопродукти позивач не отримував, а за умовами поставки за Генеральними договорами з ТОВ "Новойл" відвантаження залізничним транспортом відбувалось одразу кінцевим отримувачам нафтопродуктів на підставі угод, які позивач укладав із іншими суб'єктами господарювання. Відповідно такі суб'єкти господарювання і були фактичними вантажоотримувачами нафтопродуктів, які позивач придбавав у ТОВ «Новойл».

Доводи касаційної скарги про те, що позивач на підтвердження отримання нафтопродуктів повинен мати визначені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України,затвердженою Наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України,Державного комітету статистики Українивід 2 квітня 1998 року N 81/38/101/235/122, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України

7 жовтня 1999 р. за N 685/3978 (була чинною в періоді, що перевірявся) документи не заслуговують на увагу суду касаційної інстанції, оскільки у спірних правовідносинах позивач фактично не був отримувачем нафтопродуктів, відтак дія даного нормативного акту на нього не поширюється.

Суд касаційної інстанції вважає, що підстав для визначення податковим органом позивачу спірних податкових зобов'язань не було, тому суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм матеріального права та ухвалили законні судові рішення.

Враховуючинаведене, суд касаційної інстанції вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх судових інстанцій. Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2010 та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун