Ухвала

від 08.12.2014 по справі 2а-167/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

08 грудня 2014 року м. Київ В/800/5167/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Рибченка А.О., Шипуліної Т.М.,

перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.10.2014 № К/9991/29340/11

у справі № 2а-167/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКМ"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

До Вищого адміністративного суду України надійшла заява Державної податкової інспекції про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.10.2014 № К/9991/29340/11.

Відповідно до ст. 239 1 КАС України (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів"), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239 2 та 240 КАС України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах (п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.10.2014 № К/9991/29340/11 заявник послався на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одні й ті самі норми права, а саме пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підтвердження зазначеного відповідач надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22.10.2013 К/9991/80829/12, в якій, на його думку, інакше застосовано одні й ті самі норми права.

Виконуючи положення ст. 240 КАС України щодо вирішення питання про допуск вищим спеціалізованим судом справи до її провадження у Верховному Суді України з метою здійснення правосуддя та забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, колегія Вищого адміністративного суду України не виявила неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, оскільки правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка та до яких застосовувались норми податкового законодавства.

Зокрема, у справі № 2а-7503/12/2670 (К/9991/80829/12), рішення якої було надано як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, підтримуючи позицію судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд касаційної інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між платником податку та його контрагентом не підтверджена жодними допустимими доказами у справі.

Разом з тим, зі змісту ухвали касаційної інстанції, про перегляд якої поставлено питання у заяві, суд, визначивши характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, застосовував норми податкового законодавства з урахуванням встановлених попередніми судами обставин справи про те, що нафтопродукти придбавалися платником податку у контрагента для їх подальшого використання у власній господарській діяльності шляхом продажу іншим кінцевим суб'єктам господарювання, відтак у платника відсутній обов'язок щодо документального підтвердження послуг транспортування нафтопродуктів, які є складовою вартості придбаного товару, відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України,затвердженою Наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998 № 81/38/101/235/122, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України, 07.10.1999 за № 685/3978.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження у Верховному Суді України.

Керуючись ст. ст. 235-240 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволені заяви Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про допуск справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.10.2014 № К/9991/29340/11 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Карась О.В.

Судді Голубєва Г.К.

Костенко М.І.

Рибченко А.О.

Шипуліна Т.М.