Постанова

від 28.10.2014 по справі 14/492

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2014 р. Справа№ 14/492

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Зубець Л.П.

Тарасенко К.В.

Представники учасників судового процесу:

від стягувача: Іщенко Д.Ю. - за дов.

від боржника: не з'явився

від ВДВС: Пацюк К.І. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2014

у справі № 14/492 (суддя Зеленіна Н.І.)

за скаргою Дочірнього підприємства «Сінергія»

на дії Відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві у справі № 14/492

за позовом Дочірнього підприємства «Сінергія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікс Ар»

про стягнення 12 137,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2011 у справі № 14/492 позов Дочірнього підприємства «Сінергія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікс Ар» (далі, боржник) про стягнення 12 137,60 грн. задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікс Ар» на користь Дочірнього підприємства «Сінергія» 12 137,60 грн. заборгованості, 122,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

06.01.2012 на виконання зазначеного рішення суду був виданий наказ.

11.08.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Дочірнього підприємства «Сінергія» (далі, скаржник або стягувач) на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві (далі, ВДВС), в якій скаржник просив визнати дії головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві Козака Романа Павловича з винесення постанови ВП № 40518068 про повернення виконавчого документа стягувачеві протиправними та скасувати постанову від 19.06.2014 головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві Козака Романа Павловича ВП № 40518068 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Стягувач у скарзі зазначає, що в ході виконавчого провадження державним виконавцем не у повному обсязі вчинено виконавчі дії з розшуку майна боржника. Так, стягувач наголошує, що виконавцем не було здійснено запитів до Державного агентства земельних ресурсів України, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики. Також, не було здійснено виходу за місцезнаходженням боржника та не направлено запитів до депозитарних установ з метою з'ясування станів рахунків в цінних паперах боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 у справі № 14/492 скаргу Дочірнього підприємства «Сінергія» на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві задоволено. Визнано неправомірними дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві з винесення постанови ВП № 40518068 від 19.06.2014 про повернення виконавчого документа стягувачу. Скасовано постанову Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві ВП № 40518068 від 19.06.2014 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, ВДВС звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 у справі № 14/492 скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги Дочірнього підприємства «Сінергія» на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві в повному обсязі.

Апеляційна скарга ВДВС мотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до винесення неправильного рішення.

У апеляційній скарзі ВДВС зазначає, що наказ Господарського суду міста Києва від 06.01.2012 № 14/492 вже пред'являвся стягувачем до виконання, у зв'язку з чим було відкрито виконавче провадження № 31670596, в межах якого виконавцем, зокрема, накладено арешт на все майно боржника, отримано відповідь з Національного фонду цінних паперів та фондового ринку про те, що боржник значними пакетами акцій не володіє, з Департаменту земельних ресурсів про відсутність зареєстрованих за боржником земельних ділянок, направлене подання про обмеження у праві виїзду за кордон керівника боржника, отримано відповідь з УПФУ в Солом'янському районі м. Києва про те, що боржник протягом шести місяців кошти до Пенсійного фонду не перераховував. При цьому, виконавець наголошує, що решта виконавчих дій була вчинена у повному обсязі в межах виконавчого провадження № 40518068. Крім того, стягувач не звертався до Відділу виконавчої служби із будь-якими клопотаннями щодо вчинення певних виконавчих дій.

Також, апелянт наголосив на тому, що висновки суду стосовно того, що виконавцем у межах виконавчого провадження не виносилась постанова про привід керівника боржника через органи внутрішніх справ прийняті незважаючи на те, що вчинення вказаних дій є правом, а не обов'язком державного виконавця, окрім того, відсутні докази обізнаності боржника про відкриття виконавчого провадження. Водночас, на думку ВДВС, посилання суду на те, що державним виконавцем не направлено подання про обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника не відповідає обставинам справи, оскільки вказана виконавча дія не є заходом щодо розшуку майна боржника, а тому її вчинення не виключає можливості повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у справі № 14/492 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду Михальській Ю.Б. у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 28.10.2014.

27.10.2014 представник стягувача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 у справі № 14/492 без змін, а апеляційну скаргу ВДВС без задоволення.

У зв'язку із перебуванням суддів Отрюха Б.В., Тищенко А.І. у відпустці, розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 для розгляду апеляційної скарги у справі № 14/492 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Зубець Л.П., Тарасенко К.В.

28.10.2014 представник боржника у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що у відповідності до вимог частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, а також те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення боржника про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, яке повернулося на адресу суду, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника боржника.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників стягувача та ВДВС, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.03.2012 Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження № 31670596 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.01.2012 № 14/492 (том 2, а.с. 37).

У межах виконавчого провадження № 31670596 виконавцем отримано відповіді з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про те, що боржник не володіє значними пакетами акцій, з Департаменту земельних ресурсів про відсутність зареєстрованих за боржником земельних ділянок, з УПФУ в Солом'янському районі м. Києва про те, що боржник протягом шести місяців кошти до Пенсійного фонду не перераховував.

03.06.2013 ВДВС у межах ВП № 31670596 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

04.11.2013 Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві знову відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.01.2012 № 14/492 - ВП № 40518068

Як вбачається із матеріалів справи, у межах виконавчого провадження № 40518068 виконавцем було здійснено запити до національного фонду з цінних паперів та фондового ринку України, ВРЕР № 3, Державної реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві, Державної податкової служби України, винесено постанову від 08.01.2014 про арешт коштів боржника, складено Акт від 16.06.2014 за результатами виходу виконавця за адресою боржника.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Так, на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» 19.06.2014 Відділом ДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника грошових коштів та майна (том 2, а.с. 6).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо незаконності прийнятої ВДВС 19.06.2014 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у межах ВП № 40518068 з огляду на наступне.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;

5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна;

8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення;

9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа;

10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;

12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку;

15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення;

16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;

18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;

19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Відповідно до пункту 3.12. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Однак, всупереч вищезазначеним нормам права, виконавцем в межах виконавчого провадження № 40518068 не було здійснено запитів до Державного агентства земельних ресурсів України, бюро технічної інвентаризації, нотаріату. Крім того, виконавцем в межах виконавчого провадження № 40518068 не виносилась постанова про привід керівника боржника через органи внутрішніх справ та не було здійснено звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Посилання ВДВС у своїх запереченнях на скаргу та апеляційній скарзі на те, що у матеріалах справи міститься лист № 245/11 від 21.01.2013, яким підтверджується направлення до Солом'янського районного суду м. Києва подання виконавця про вирішення питання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 та наявність ухвали Солом'янського районного суду м. Києва № 760/2337/13-ц від 08.02.2013, якою у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника ОСОБА_1 відмовлено, не приймаються судом до уваги, оскільки у матеріалах справи відсутнє саме подання, у якому б зазначалась інформація стосовно особи, яку виконавець просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України. Водночас, виконавцем не надана суду копія ухвали Солом'янського районного суду м. Києва № 760/2337/13-ц від 08.02.2013 на підтвердження викладених ним у апеляційній скарзі обставин. Окрім того, як вбачається із пояснень апелянта, ухвала Солом'янського районного суду м. Києва № 760/2337/13-ц датована 08.02.2013, у той час, як ВП № 40518068 було відкрите лише 04.11.2013, що безумовно свідчить про те, що подання, на яке посилається виконавець, не було вчинене у рамках ВП № 40518068.

Посилання апелянта на відсутність доказів обізнаності боржника про відкриття виконавчого провадження, через що ним не виносилась постанова про привід керівника боржника через органи внутрішніх справ є необґрунтованими, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, постанова про відкриття виконавчого провадження надсилалася боржнику на адресу, зазначену у виконавчому документі, а тому, згідно із частиною 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження», останній вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, відсутність доказів обізнаності боржника про відкриття виконавчого провадження не перешкоджає винесенню постанови про привід керівника боржника через органи внутрішніх справ.

Водночас, колегією суддів не приймаються до уваги посилання виконавця на вчинення окремих дій в межах виконавчого провадження № 31670596, оскільки останні вчинялись в межах іншого виконавчого провадження та, відповідно, не можуть бути підставою для повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження № 40518068.

У апеляційній скарзі виконавець зазначає, що ним не було здійснено запиту до бюро технічної інвентаризації на підставі того, що згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав є Державний реєстр речових прав на нерухоме майно,

Однак, колегія суддів наголошує на тому, що згідно із пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» від 11.02.2010 № 1878-УІ, до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформація про нерухоме майно, право на яке було зареєстровано до 1 січня 2013 року міститись не може. З огляду на це, у даному випадку, з метою розшуку майна боржника, здійснення запиту до бюро технічної інвентаризації є необхідною виконавчою дією, яка мала бути проведена ВДВС.

Апелянтом також зазначено, що стягувач не подавав клопотань щодо вжиття державним виконавцем тих чи інших заходів примусового виконання рішень. Такі твердження ВДВС є безпідставними та необґрунтованими, оскільки статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» не встановлено обов'язку стягувача щодо подання зазначених апелянтом клопотань. Крім того, відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» вжиття в повному обсязі передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень є обов'язком державного виконавця.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу суду по даній справі обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 у справі № 14/492 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 у справі № 14/492 залишити без змін.

Матеріали справи № 14/492 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Л.П. Зубець

К.В. Тарасенко