Постанова

від 20.10.2014 по справі п/811/2842/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2014 року Справа № П/811/2842/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дегтярьової С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства "Автомаксимум-Плюс"

до відповідача: Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Приватне підприємство "Автомаксимум-Плюс" (в подальшому - ПП "Автомаксимум-Плюс") звернулось з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (в подальшому - Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.2014 року:

- № 0000232204, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 105 184,00 грн. основного платежу та 26 296,00 грн. штрафних санкцій;

- № 0000242204 яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 103 336,00 грн. основного платежу та 25 834,00 штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що не допускав порушень при формуванні податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, а тому вважає податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають чинному законодавству.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі з огляду на те, що господарські операції, на думку відповідача, не носять реального характеру.

В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явилися, до суду надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі, яку підписав і представник відповідача (а.с.109, Т.3).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 16.07.2014 р. по 22.07.2014 р. посадовою особою Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Автомаксимум-Плюс" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів і витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП "Глобал-торг" за період травень, липень, вересень 2012 року, червень, липень, вересень-грудень 2012 року, лютий 2013 року, ПП "Віста-Торг" за період березень-липень 2013 року, за результатами якої складено акт №10/11-23-22-04/36904687 від 29.07.2014 року, висновками якого, зокрема, є порушення, на думку відповідача:

1. п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року 2755-IV (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період всього у сумі 105 184,00 грн., в тому числі:

- травень 2011 року на суму 2 831,00 грн.;

- липень 2011 року на суму 3 990,00 грн.;

- вересень 2011 року на суму 4 662,00 грн.;

- червень 2012 року на суму 5 368,00 грн.;

- липень 2012 року на суму 8 333,00 грн.;

- вересень 2012 року на суму 6 667,00 грн.;

- жовтень 2012 року на суму 10 000,00 грн.;

- листопад 2012 року на суму 8 333,00 грн.;

- грудень 2012 року на суму 5 000,00 грн.;

- лютий 2013 року на суму 6 667,00 грн.;

- березень 2013 року на суму 14 000,00 грн.;

- квітень 2013 року на суму 14 000,00 грн.;

- травень 2013 року на суму 3 333,00 грн.;

- червень 2013 року на суму 5 000,00 грн.;

- липень 2013 року на суму 7 000,00 грн.

2. п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-ІV (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період всього на суму 106 591,00 грн., в тому числі:

- за II квартал 2011 року на суму 3 255,00 грн.,

- за III квартал 2011 року на суму 9 950,00 грн.;

- за II квартал 2012 року на суму 5 636,00 грн.;

- за III квартал 2012 року на суму 15 750,00 грн.;

- за IV квартал 2012 року на суму 24 500,00 грн.;

- за 2013 рік на суму 47 500,00 грн. (а.с.6-45, Т.1).

Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області на підставі акту перевірки винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення (а.с.46-47, Т.1).

В акті перевірки податковий орган дійшов висновку, що позивачем завищені витрати у розмірі 525 921,00 грн., а також завищено податковий кредит з ПДВ у розмірі 105 184,18 грн. за взаємовідносинами з ПП "Глобал-торг" та ПП "Віста-Торг", які, на думку відповідача, не носять реального характеру.

В ході розгляду справи встановлено, що 20 червня 2011 року за травень 2011 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 12 157,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 2 830,67 грн. за податковою накладною виданою ПП "Глобал-торг" по придбанню арматури (а.с.201 Т.1, 59 -61 Т.3).

Даний товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткової накладної (а.с.203 Т.1). Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом та не заперечувалось відповідачем в акті (а.с.37 Т.1). Суму без ПДВ в розмірі 14 153,33 грн. включено до валових витрат підприємства.

Також, встановлено, що позивачем до Кіровоградської ОДПІ позивачем подано податкові декларації з ПДВ:

- 18 серпня 2011 року за липень 2011 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 11 750,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 3990,00 грн. за податковою накладною виданою ПП "Глобал-торг" по придбанню будівельних матеріалів (а.с.204 Т.1, 37 -39 Т.3); товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткової накладної (а.с.205 Т.1), оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом та не заперечувалось відповідачем в акті, суму без ПДВ в розмірі 19950,00 грн. включено до валових витрат підприємства;

- 18 жовтня 2011 року за вересень 2011 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 13 959,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 4662,18 грн. за податковою накладною виданою ПП "Глобал-торг" по придбанню труби цільнокатаної (а.с.207 Т.1, 19-21 Т.3); товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткової накладної (а.с.208 Т.1), оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом та не заперечувалось відповідачем в акті, суму без ПДВ в розмірі 23310,92 грн. включено до валових витрат підприємства;

- 19 липня 2012 року за червень 2012 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 11 751,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 5368,00 грн. за податковою накладною №63 від 29.06.2012 року виданою ПП "Глобал-торг" по придбанню господарчих та хіміко-москательних товарів (а.с.199 Т.1, 1-7 Т.3); даний товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткової накладної (а.с.198, Т.1), оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом та не заперечувалось відповідачем в акті (а.с.37 Т.1), суму без ПДВ в розмірі 26840,00 грн. включено до валових витрат підприємства.

Кіровоградська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області вважає, що податкові накладні видані ПП "Глобал-торг" за господарськими операціями з придбання цих товарів не носили реального характеру та не відбулися в об'єктивній дійсності.

У відповідності до змісту п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначених норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування витрат та податкового кредиту платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до статуту одним із видів діяльності позивача є, зокрема, будівництво будівель та інших споруд, а також монтажні роботи з приводу опалення та водопровідно-каналізаційних робіт (а.с.56 Т 1).

В ході розгляду справи встановлено, що позивач придбаний товар використовує у власній господарській діяльності, а тому висновок податкового органу в цій частині є безпідставним.

Більш того, відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено, що податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 2 831,00 грн. за травень 2011 року та з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року в сумі 3 255,00 грн. (14 153,33 грн. х 23%) визначено відповідачем поза межами строків, визначених п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, що є порушенням даної норми.

Відповідно до частини 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, беручи до уваги факт підтвердження реальності господарських операцій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000232204 від 12 серпня 2014 року в частині 16 851,00 грн. (2 831,00 грн. + 3 990,00 грн. + 4 662,18 грн. + 5 368,00 грн.) основного платежу та 4 212,75 грн. (16 851,00 грн. х 25%) штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), а також податкового повідомлення-рішення №0000242204 від 12 серпня 2014 року в частині 18 841,00 грн. ((14 153,33 грн. + 19 950,00 грн. + 23 310,92 грн.) х 23%) + (26 840,00 грн. х 21%) основного платежу та 4 710,25 грн. (18 841,00 грн. х 25%) підлягають задоволенню.

Також в ході судового розгляду встановлено, що у відповідних звітних періодах в проміжку часу з липня 2012 року по липень 2013 року позивачем задекларовано 88 333,00 грн. податкового кредиту з ПДВ за взаємовідносинами з ПП "Віста-торг" та ПП "Глобал-торг". Суми без ПДВ в розмірі 454 354,00 грн. позивачем віднесено до валових витрат у відповідних кварталах (а.с.211-240 Т.1, 1-248 Т.2, 1-108 Т.3).

В обґрунтування наявності права на формування валових витрат та податкового кредиту позивачем до матеріалів справи надано копії договорів про надання транспортних послу, маркетингових послуг, рахунків-фактур, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), копії податкових накладних (а.с.105-117, 121-200 Т.1).

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п.139.1.9. Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до діючого законодавства саме на платника податків покладається обов'язок щодо складання документів первинного бухгалтерського обліку, які згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Судом встановлено, що керівником обох контрагентів (ПП "Віста-торг" та ПП "Глобал-торг) є одна і та ж сама особа.

Згідно ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт" 5 квітня 2001 року №2344-III транспортно-експедиторські послуги - послуги, пов'язані з підготовкою та відправленням вантажів, організацією та забезпеченням перевезень, контролем за проходженням і одержанням вантажів, проведенням взаєморозрахунків.

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 (далі -Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно абз.27 п. 1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Як вбачається зі змісту п.п.7.5.6 п.7.5 Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:

перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Зазначене узгоджується із змістом Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, відповідно до п. 11.5 яких товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

У відповідності до п.11.6 Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Так, згідно п.11.7 Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий -передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Відповідно до п. 11.8 Правил, у тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 12 вересня 2014 року суд витребовував у позивача копії товарно-транспортних накладних, натомість таких накладних суду не надано (а.с.1 Т.1).

У відповідності до п.п.14.1.108. Податкового кодексу України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, суд вважає, що документи мають силу первинних за умови фактичного здійснення господарської операції, у разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Матеріали справи містять копії актів приймання-передачі виконаних робіт в яких вказано, що ПП "Віста-торг" (або ПП "Глобал-торг") виконало для ПП "Автомаксимум-плюс" транспортно-експедиторські послуги (або маркетингові послуги).

Суд вважає, що акт приймання-передачі наданих послуг, в якому зазначено лише вид послуг, не є таким, що беззаперечно підтверджує факт надання таких послуг, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV. В іншому ж випадку, у платника податку не виникає права відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ, а до складу валових витрат суми без ПДІ без належних на те документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так зі змісту наданих актів неможливо встановити, що саме і куди перевозилось (транспортувалось) ПП "Віста-торг" та ПП "Глобал-торг", яка ціна на дані послуги, що не дає змоги перевірити її вартість. Товарно-транспортні накладні на такі перевезення не складались, що є неможливим при реальному здійсненні перевезень вантажів позивача перевізником, оскільки згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, перевізник приймає по товарно-транспортній накладній товар від вантажовідправника на перевезення, ставлячи свій підпис в примірниках, яких повинно бути складено чотири, і несе відповідальність після такого прийняття за його збереження.

Немає основних, визначених законодавством складових і в актах на маркетингові послуги, що не дає змоги ідентифікувати їх за видами, кількістю та специфікою та встановити їх господарську необхідність. Не доведено позивачем також отримання блага за наслідками таких господарських, тобто наявності господарського (фінансового) результату.

Також позивачем не обґрунтовано того, що стало потребою в таких послугах. З приводу змісту господарських операцій позов не містить будь-якого пояснення в цій частині.

З огляду на викладене, суд вважає не підтвердженим належним чином відповідними первинними документами отримання транспортно-експедиторських послуг та маркетингових послуг, що позбавляло позивача права на включення сум вартості таких послуг до валових витрат, а суми податку на додану вартість до податкового кредиту, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0000232204 від 12 серпня 2014 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 88 333,00 грн. (105 184,00 грн. - 16 851,00 грн.) основного платежу та 22 083,25 грн. (88 333,00 грн. х 25%) штрафних фінансових санкцій (штрафів), а також позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0000242204 від 12 серпня 2014 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі грн. 84 495,00 грн. (103 336,00 грн. - 18 841,00 грн.) основного платежу та 21 123,75 грн. (84 495,00 грн. х 25%) штрафних фінансових санкцій (штрафів), такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог, а відповідно до положень ч. 3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ним сплачено лише 10 відсотків розміру ставки судового збору майнового характеру, за ст.94 КАС України та ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з нього необхідно стягнути решту судового збору у розмірі, з урахуванням вже сплаченого судового збору 3 550,71 грн. (4872,00 грн. - сума максимальної ставки судового збору - (834,09 грн. судовий збір, який підлягає поверненню позивачу у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог (44 615,66 грн. сума на яку задоволено позов поділена на заявлену суму позовних вимог 260 625 грн. х 100 % = 17,12 % від заявленої суми; 4872 грн. сума максимальної ставки судового збору х 17,12 % частина задоволених вимог / 100%)) - (487,20 грн., судовий збір, який вже сплачений позивачем при подачі позову)).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000232204 від 12 серпня 2014 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким приватному підприємству "Автомаксимум-Плюс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 105 184,00 грн. основного платежу та 26 296,00 грн. штрафних санкцій, в частині 16 851,00 грн. основного платежу та 4 212,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000242204 від 12 серпня 2014 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким приватному підприємству "Автомаксимум-Плюс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 103 336,00 грн. основного платежу та 25 834,00 штрафних санкцій, в частині 18 841,00 грн. основного платежу та 4 710,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного підприємства "Автомаксимум-Плюс" (код ЄДРПОУ 36904687) на користь Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31210206784002, отримувач коштів: УК у м.Кіровограді. /м.Кіровоград/ 22030001; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО 823016; Код ЄДРПОУ 38037409; Код класифікації доходів бюджету 22030001; Призначення платежу: судовий збір за позовом приватного підприємства "Автомаксимум-Плюс", Кіровоградський окружний адміністративний суд, витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 550,71 грн. (три тисячі п'ятсот п'ятдесят грн. 71 коп.).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. Дегтярьова