Постанова

від 20.08.2014 по справі 811/1893/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006,  м. Кіровоград,  вул. Велика Перспективна, 40------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И 20 серпня 2014 року                                                                                           справа № 811/1893/13-а Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційне підприємство «Теплоенергосервіс» до                     Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про                     визнання протиправними дій, а також, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000061600 від 17.05.2013 року, - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційне підприємство «Теплоенергосервіс» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними дій відповідача щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Інноваційне підприємство «Теплоенергосервіс» та ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг» та скасування податкового повідомлення - рішення прийнятого №0000061600 від 17.05.2013 року. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем на підставі невірних висновків акта перевірки, оскільки господарські операції з контрагентом – ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг» мали реальний характер, контрагент на час видачі податкових накладних перебував в Єдиному державну реєстрі і був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Позивачем зазначено, що господарські операції між позивачем та контрагентом підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Угоди укладені між позивачем та контрагентом недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги які передбачені вимогами Цивільного кодексу України були дотримані, а тому такі правочини не можуть не братись до уваги органами державної податкової служби. Таким чином, позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення винесено з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягає  скасуванню. Відповідачем до суду надано письмове заперечення, відповідно до якого позов ним не визнається в повному обсязі з наступних підстав. Так, відповідачем зазначено, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ «Інноваційне підприємство «Теплоенергосервіс» встановлено, що взаємовідносини позивача з контрагентом – ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг» відбувались без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків. Тому, винесене за результатами перевірки податкове повідомлення – рішення, прийнято згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню. Відповідно до ухвали від 20.08.2014 року подальший розгляд справи проведено у порядку письмового провадження. Розглянувши позовну заяву, долучені до справи документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків. ТОВ «Інноваційне підприємство «Теплоенергосервіс» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області 13.03.1992 року та є платником податку на додану вартість (а.с.145, 154). Основними видами діяльності за КВЕД є будівництво житлових і нежитлових будівель; виробництво будівельних  металевих конструкцій і частин конструкцій; виробництво радіаторів і котлів центрального опалення; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; неспеціалізована оптова торгівля. (а.с.147). На підставі наказу ДПС у Кіровоградській області від 12.04.2012 року №96 посадовими особами податкового органу проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційне підприємство «Теплоенергосервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки складено акт №8/11-28-16//13743754 від 25.04.2013 року (а.с.15-32), в якому зафіксовано порушення п.198.2 ст.198, п.198.3 ст. 198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та ст.203, 215, 216, 228 ЦК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 33324,40 грн., в тому числі за жовтень 2011 року на суму 12270,34 грн. та за листопад 2011 року на суму 21054,05 грн. Зазначені висновки відповідача ґрунтуються на висновках акту перевірки Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 07.02.2013 року №109/1520/37502950 по контрагенту ТОВ «Інноваційне підприємство «Теплоенергосервіс» – ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг». На підставі акту перевірки №8/11-28-16//13743754 від 25.04.2013 року винесено податкове повідомлення – рішення  №0000061600 від 17.05.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 41655,00 грн. в тому числі за основним платежем – 33324,00 грн., за штрафними санкціями – 8331,00 грн. (а.с.36). Суд не  погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне. Вищий адміністративний суд України в своєму інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначив: «Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Також, Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 року) зазначено: «здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій». Судом встановлено, що основними видами діяльності ТОВ «Інноваційне підприємство «Теплоенергосервіс» визначено: будівництво житлових і нежитлових будівель; виробництво будівельних  металевих конструкцій і частин конструкцій; виробництво радіаторів і котлів центрального опалення; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; неспеціалізована оптова торгівля. (а.с.147). З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом перевіряємого періоду перебував у фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг». Зокрема, ТОВ «Інноваційне підприємство «Теплоенергосервіс» відповідно до договору поставки від 26.10.2011 року №271/26 придбав у ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг» товар асортимент і кількість якого визначено видатковими накладними (а.с.157). Дані операції з контрагентом позивачем включено до складу дозволеного податкового кредиту на загальну суму ПДВ 41655,00 грн. на підставі податкових накладних ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг» (а.с.220-225). Асортимент та ціна товару визначена рахунками - фактурами (а.с.160, 162, 164, 166, 168, 170). Фактичне отримання та оплата товару підтверджується видатковими накладними, картками складського обліку та платіжними дорученнями (а.с.161, 163, 165, 167, 169, 171, 187-189, 196-197). Судом встановлено, що ТОВ «Інноваційне підприємство «Теплоенергосервіс» має ліцензію №075005 видану Державним архітектурно-будівельною інспекцією України на проведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (а.с.156). Також встановлено, що ТОВ «Інноваційне підприємство «Теплоенергосервіс» (Підрядник) та Помічнянська міська рада (Замовник) уклали договір підряду №02-07/11 відповідно до якого Підрядник зобов'язується закомплектувати об'єкт матеріалами і виконати роботи по поточному ремонту каналізації НВК №2 у м. Помічна Добровеличківського району. На виконання вимог вищевказаного договору позивач використав товар придбаний у ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг», що підтверджується графіком, договірною ціною, розрахунками, локальним кошторисом, довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних робіт, підсумковою відомістю ресурсів (а.с.227-245). З наданих до справи копій документів вбачається, що первинні документи, а саме податкові накладні, належним чином складені на виконання укладених угод. Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за жовтень, листопад 2011 рік, що встановлено податковим органом під час перевірки. Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України  податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником  податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. З аналізу п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України вбачається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктами 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом – Закон №996-XIV) первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отримані та видані позивачем податкові накладні не мають недоліків, які згідно зі ст.201 Податкового кодексу України, ч.ч.12 ст.9 Закону №996-XIV, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату ними статусу податкових накладних. Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг» є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції. З аналізу вищенаведених норм законодавства та правовідносин позивача з ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг» також вбачається, що позивачем дотримано всіх вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної. Крім того, суд враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру. У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій. Факт використання товару позивачем у власній господарській діяльності, та, відповідно, реальність виконання договору сторонами, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, щодо отримання даного товару, використання його в господарській діяльності, що підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи. Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та виникненням податкових зобов'язань. Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди. Враховуючи те, що факт придбання позивачем у  ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг» товару, згідно вищезазначеного договору, підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого контрагенту ПДВ у розмірі 41655,00 у жовтні, листопаді 2011 року до податкового кредиту. Суд зазначає, що відповідно до п.1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 №1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 (далі - Порядок № 1379), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 41655,00 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних (а.с.158). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К/9991/81953/11. Отже, наявність реєстрації цієї особи на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у неї необхідного обсягу правосуб'єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 03.05.2012 у справі № К/9991/11271/12. Суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг» є нікчемними. Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним. У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами. Акт перевірки ДПС України у Кіровоградській області, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України. До того ж, суд зазначає, що даний акт перевірки ґрунтується лише на відомостях, викладених в акті перевірки контрагента позивача ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг». Крім того, суд зазначає, що самостійно визначений платником податку податковий кредит вважається сформованим правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними. Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю – не настають. До того ж, суд зазначає що відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Вказані висновки підтверджуються і ст.20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними. Недійсність правочину між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладений ним правочин з зазначеним контрагентом не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання такого правочину недійсним. Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Так, відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів, надання послуг, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням. Також відповідачем не наведено доказів, які свідчили б, що договір, сторонами якого є позивач ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг», укладено з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди. У Рішенні суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їх їхніх постачальників є порушенням ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника ПДВ до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірному податковому повідомленню-рішенню. Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу витрат та податкового кредиту при обчисленні податку на прибуток та податку на додану вартість. Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного Суд враховує, що податковим органом обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, не досліджувались та в ході розгляду справи не спростовані. На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Керуючись  ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційне підприємство «Теплоенергосервіс» - задовольнити. 2.Визнати протиправними дії Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційне підприємство «Теплоенергосервіс» та ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг». 3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000061600 від 17.05.2013 року. 4.Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційне підприємство «Теплоенергосервіс» (код ЄДРПОУ - 13743754) судові витрати в розмірі 416,56 грн., зобов'язавши Державне казначейство України в Кіровоградській області стягнути 416,56 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (код - 38693438). Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний  строк з дня її  проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України – протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.                      Суддя                                                                                 Р.В. Жук