Постанова

від 03.06.2015 по справі 811/1893/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2015 рокусправа № 811/1893/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги 1.Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області; 2.Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року у справі №811/1893/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційне підприємство Теплоенергосервіс» до про 1.Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області; 2.Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційне підприємство Теплоенергосервіс» (далі по тексту - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі по тексту - відповідач-1), в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача-1 щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Інноваційне підприємство «Теплоенергосервіс» та ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг»;

- скасувати податкове повідомлення - рішення №0000061600 від 17.05.2013 року.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №811/1893/13-а.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі по тексту - відповідач-2).

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зокрема, зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем на підставі помилкових висновків акта перевірки, оскільки господарські операції з контрагентом - ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг» мали реальний характер, контрагент на час видачі податкових накладних перебував в Єдиному державну реєстрі і був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року у справі №811/1893/13-а адміністративний позов задоволено. (суддя - Жук Р.В.)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована, що податковим органом обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, не досліджувались та в ході розгляду справи не спростовані. Крім того, право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини не передбачено.

Відповідачі, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подали, кожний окремо, апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року у справі №811/1893/13-а та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг відповідачі зазначили, що акт перевірки, на відміну від податкового повідомлення-рішення, не спричиняє настання юридичних наслідків для платника податків. Крім того, усі операції купівлі-продажу за участі контрагента позивача - ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», з огляду на що встановлено заниження позивачем податку на додану вартість.

Особи, які беруть участь в справі у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились.

У відповідності до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Керуючись вказаним положенням процесуального законодавства, враховуючи, що участь сторін по справі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не визнана обов'язковою, та виходячи з належного повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників осіб, які беруть у ній участь.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 12 квітня 2013 року по 19 квітня 2013 року посадовими особами Державної податкової служби у Кіровоградській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційне підприємство «Теплоенергосервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, результати якої оформлено актом №8/11-28-16/13743754 від 25.04.2013 року.

Висновками даного акту встановлено порушення позивачем п.198.2 ст.198, п.198.3 ст. 198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 33324,40 грн., в тому числі за жовтень 2011 року на суму 12270,34 грн. та за листопад 2011 року на суму 21054,05 грн.

В обґрунтування зазначених висновків податковий орган, яким проведено перевірку, зазначає, що позивачем порушено приписи цивільного законодавства України, а саме укладено з контрагентом - ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг» правочини, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків. Також в акті перевірки №8/11-28-16/13743754 від 25.04.2013 року наявні посилання на висновки акту перевірки Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 07.02.2013 року №109/1520/37502950 ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг».

17 травня 2013 року на підставі акту перевірки №8/11-28-16/13743754 від 25.04.2013 року Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Державної податкової служби по відношенню до позивача прийнято податкове повідомлення - рішення №0000061600, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 41655,00 грн. в тому числі за основним платежем - 33324,00 грн., за штрафними санкціями - 8331,00 грн.

Досліджуючи правомірність задоволення судом першої інстанції вимог адміністративного позову про визнання протиправними дій відповідача-1 щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Інноваційне підприємство «Теплоенергосервіс» та ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг», колегія суддів виходить із наступного.

Як вже було зазначено, в акті перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, відображені висновки посадових осіб податкового органу стосовно укладення позивачем правочинів, які не спрямовані на настання реальних правових наслідків, з огляду на що договори поставки, на думку податкової, є нікчемними.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що заявлені позивачем вимоги про визнання протиправними дій відповідача-1 щодо встановлення нікчемності правочинів фактично полягають саме у визнанні протиправними дій суб'єкта владних повноважень щодо фіксації певних виявлених останнім під час проведення перевірки обставин в акті перевірки, оскільки тільки із акту перевірки №8/11-28-16/13743754 від 25.04.2013 року вбачається наведена оцінка податкового органу укладених позивачем правочинів.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації від 22 жовтня 2010 року, актом є службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах акт перевірки, в якому закріплені оскаржувані позивачем висновки стосовно нікчемності правочинів, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС України.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Таким чином, предметом оскарження є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскільки дії податкового органу щодо фіксації власних висновків про нікчемність угод позивача в акті перевірки та власне такі висновки в цілому не породжують обов'язкових юридичних наслідків для позивача та не впливають на його права, свободи чи законні інтереси, заявлені вимоги адміністративного позову стосовно визнання протиправними дій відповідача-1 щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Інноваційне підприємство «Теплоенергосервіс» та ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг», є необґрунтованими та безпідставними, а отже не підлягають задоволенню. Вищевказані обставини були помилково залишені поза увагою судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Вищенаведена правова позиція узгоджується із висновком Верховного суду України, викладеним у постанові від 10 вересня 2013 року у справі №21-237а13.

Щодо заявлених вимог адміністративного позову про скасування податкового повідомлення - рішення №0000061600 від 17.05.2013 року необхідно звернути увагу на наступне.

Відповідно до матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг» 26 жовтня 2011 року було укладено договір поставки №271/26.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентом позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, рахунки - фактури, картки складського обліку та платіжні доручення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що акт перевірки не містить зауважень щодо змісту конкретних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні копії судових рішень або вироків суду, які набрали законної сили, на підтвердження здійснення контрагентом позивача фіктивної діяльності.

Посилання відповідача-1 в акті перевірки на висновки акту перевірки Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 07.02.2013 року №109/1520/37502950 ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг» не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції через те, що такі висновки не є беззаперечним доказом обставин, що викладені в ньому, оскільки вони є суб'єктивною думкою посадової особи, яка здійснила відповідну перевірку.

Стосовно посилань відповідача-1 на норми Цивільного кодексу України необхідно зазначити, що згідно частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом, в той час коли норми Податкового кодексу України регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, тобто регулюють різні за своїм предметом відносини.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи позивача щодо належного формування показників податкової звітності підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

При цьому, суд вважає за необхідне дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

З огляду на встановлені судом обставини справи, вказані норми законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що під час судового розгляду відповідачі не надали беззаперечних доказів щодо відсутності господарських операцій між позивачем і контрагентом та допущення Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційне підприємство Теплоенергосервіс» такого порушення законодавства України, що дає підстави для висновку про заниження розміру податку на додану вартість, а отже прийняте по відношенню до позивача податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та протиправним.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи були порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, і тому вимоги апеляційних скарг підлягають частковому задоволенню, а постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року у справі №811/1893/13-а - скасуванню.

Керуючись ч.3 ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року у справі №811/1893/13-а - скасувати.

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби №0000061600 від 17 травня 2013 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 08 червня 2015 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна