Ухвала

від 28.10.2014 по справі 826/8797/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8797/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

28 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Василенко Я.М., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек.» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек.» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек.» (далі - Позивач, ТОВ «ІЦ Ай.Бі.Тек.») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.01.2014 року №4826552201 та від 17.04.2014 року №555/26552201/32072453.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи не підтверджується факт виконання господарських операції, правових підстав для нарахування податкового кредиту у ТОВ «ІЦ Ай.Бі.Тек.» не було.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважного представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у грудні 2013 року працівниками ДПІ у Печерському районі на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України відповідно до наказу від 13.12.2013 року №2826 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ІЦ Ай.Бі.Тек.» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ПП «Машпромсервіс» за травень 2012 року, ТОВ «Альянсгрупп» за серпень 2013 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 175 518,00 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість всього в сумі 16 441,00 грн.. Результати перевірки зафіксовані в акті від 23.12.2013 року №816/26-55-22-01/32072453. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 14.01.2014 року винесені податкові повідомлення-рішення: форми «Р» №4826552201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 263 277,00 грн., у тому числі за основним платежем - 175 518,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 87 759,00 грн.; форми «В4» №4926552201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16 441,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.03.2014 року №2315/10/26-15-10-06-15, було частково задоволено скаргу ТОВ «ІЦ Ай.Бі.Тек.» - скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.01.2014 року №4926552201, залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 14.01.2014 року №4826552201 та збільшено суму грошового зобов'язання в частині основного платежу у розмірі 16 441,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8 220,50 грн.

За наслідками подальшого адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення з урахуванням рішення ГУ Міндоходів у м. Києві залишені без змін.

У зв'язку з викладеним ДПІ у Печерському районі 17.04.2014 року винесене нове податкове повідомлення-рішення форми «Р» №555/26552201/32072453, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 24 662,00 грн., у тому числі за основним платежем - 16 441,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 8 221,00 грн.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції встановив наступне.

Між ТОВ «ІЦ Ай.Бі.Тек.» (Замовник) та ПП «Машпромсервіс» (Виконавець) укладено договір №788/6/СА від 17.04.2012 року на виконання робіт, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо виготовлення шафи управління димовидаленням, шафи управління елкстрозасувкою, центрального пульту управління, згідно з проектами І.В-2011-249-ОВД.2; І.В-2011-249-АВК; І.В-2011-249-АК із матеріалів та комплектуючих Замовника, включаючи ряд робіт, визначених у пункті 1.1 вказаного договору.

На переконання Позивача, факт виконання зобов'язань за вказаним договором підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: актів виконаних робіт (т. 1 а.с. 54, 56, 58), актів приймання-передачі матеріалів та комплектуючих (т. 1 а.с. 55, 57, 59); податкових накладних (т. 1 а.с. 60-66), платіжних доручень (т. 1 а.с. 67-75), видаткових накладних (т. 1 а.с. 76-79), рахунків-фактури (т. 1 а.с. 80-83).

Крім того, між ТОВ «ІЦ Ай.Бі.Тек.» (Підрядник) та ТОВ «Альянсгрупп» (Субпідрядник) укладено договір субпідряду №1023/С1 від 29.07.2013 року, за умовами якого Субпідрядник зобов'язується своїми силами, засобами та на власний ризик виконати роботи, склад, обсяги, види яких, а також вартість обсягу робіт, що підлягають виконанню по цьому договору, визначаються сторонами в кошторисах (договірна ціна), які є додатками до даного договору, на об'єкті: «Будівництво торгівельного гіпермаркету Leroy Merlin з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що включає в себе всі приміщення першого поверху та підземного поверху-підвалу (не враховуючи підземної автостоянки та приміщення ТП-10кВ), підземну автостоянку, що розташований по вул. Саперно-Слобідська, м. Київ, Голосіївський район», а Підрядник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх на умовах даного договору.

На думку Позивача, факт виконання зазначеного договору підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: договірних цін (т. 1 а.с. 88, 89), актів приймання будівельних робіт (т. 1 а.с. 90, 91), платіжного доручення (т. 1 а.с. 143).

Поряд з іншим, судом першої інстанції встановлено, що між Позивачем (Підрядник) та ТОВ «Альянсгрупп» (Субпідрядник) укладено договір субпідряду №438/08/С1 від 30.07.2013 року, за умовами якого Субпідрядник зобов'язується своїми силами, засобами та на власний ризик виконати роботи, склад, обсяги, види яких, а також вартість обсягу робіт, що підлягають виконанню по цьому договору, визначаються сторонами в кошторисах (договірна ціна), які є додатками до даного договору, на об'єкті: «Будівництво житлово-готельного комплексу з підземним паркінгом на пр. Героїв Сталінграду, 2 в Оболонському районі міста Києва», а Підрядник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх на умовах даного договору.

На думку Апелянта, факт виконання договірних зобов'язань підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: договірних цін (т. 1 а.с. 96-97, 101-102), локальних кошторисів (т. 1 а.с. 98-99, 103-104), підсумкових відомостей ресурсів (т. 1 а.с. 100, 105, 11-112, 117), довідок про вартість виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 106, 113), актів приймання виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 107-110, 114-116), платіжних доручень (т. 1 а.с. 142).

Також з матеріалів справи вбачається, що між Позивачем (Підрядник) та ТОВ «Альянсгрупп» (Субпідрядник) укладено договір субпідряду №1011/08/С1 від 05.08.2013 року, за умовами якого Субпідрядник зобов'язується своїми силами, засобами та на власний ризик виконати роботи, склад, обсяги, види яких, а також вартість обсягу робіт, що підлягають виконанню по цьому договору, визначаються сторонами в кошторисах (договірна ціна), які є додатками до даного договору, на об'єкті: «Будівництво офісно-житлового комплексу з підземно-наземним паркінгом по вул. Сергія Струтинського, 2 в Печерському районі міста Києва», а Підрядник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх на умовах даного договору.

На думку ТОВ «ІЦ Ай.Бі.Тек.», виконання договірних зобов'язань підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: договірної ціни (т. 1 а.с. 122-123), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 124), акту приймання виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 125), платіжного доручення (т. 1 а.с. 141).

Крім іншого, судом першої інстанції встановлено, що між Позивачем (Підрядник) та ТОВ «Альянсгрупп» (Субпідрядник) укладено договір субпідряду №1034/С від 12.08.2013 року, за умовами якого Субпідрядник зобов'язується своїми силами, засобами та на власний ризик виконати роботи, склад, обсяги, види яких, а також вартість обсягу робіт, що підлягають виконанню по цьому договору, визначаються сторонами в кошторисах (договірна ціна), які є додатками до даного договору, на об'єкті: «м. Київ, вул. Фрунзе, 82, об'єкт літери «З» (п. 10 та п. 50 згідно плану БТІ)», а Підрядник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх на умовах даного договору.

Факт виконання договірних зобов'язань, на думку Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: договірної ціни (т. 1 а.с. 130-131), локального кошторису (т. 1 а.с. 132-133), підсумкової відомості ресурсів (т. 1 а.с. 139), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 135), акту приймання виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 136-138), платіжного доручення (т. 1 а.с. 140).

Крім того, на переконання ТОВ «ІЦ Ай.Бі.Тек.», наявні у матеріалах справи копії договорів (т. 2 а.с. 11-15, 16-31, 60-70, 91-111), укладених Позивачем з ТОВ «МЖК «Оболонь», ТОВ «БК «Гранд-Тектоніка», ПАТ «Київський меблевий комбінат», ТОВ «БК «Цивільне будівництво» свідчать про виробничу необхідність укладення з ПП «Машпромсервіс» та ТОВ «Альянсгрупп» договорів з метою отримання прибутку та забезпечення виконання зобов'язань за договорами підряду.

На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо безтоварності укладених між контрагентами правочинів, а також на підставі того, що наявні у матеріалах справи докази не свідчать про реальність здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 198, 201 ПК України, ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, прийшов до висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов'язань, а відтак і про неправомірність формування податкового кредиту.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічна позиція викладена у листі ВАС України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Так, зі змісту наданих Позивачем копій штатного розпису (т. 2 а.с. 116-117) вбачається, що останній мав ряд фахівців у сфері монтажу та налаштування систем протипожежного захисту. Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, господарську діяльність у вказаній сфері ТОВ «ІЦ Ай.Бі.Тек.» здійснювало на підставі ліцензії №512119, виданої Інспекцією держархбудконтролю у м. Києві та ліцензії серії АВ №548323, виданої Державним департаментом пожежної безпеки МНС України.

Разом з тим, доказів наявності таких ліцензій, тобто необхідної господарської правосуб'єктності, у контрагентів Позивачем надано не було. Крім іншого, Апелянтом не зазначено про причини та господарську доцільність, що стали підставою для необхідності залучення до виконання робіт субпідрядників, що, у свою чергу, свідчить про відсутність ділової мети у вказаних господарських операціях.

При цьому судовою колегією враховується, що аналіз наданих Позивачем копій договорів, укладених з ТОВ «МЖК «Оболонь», ТОВ «БК «Гранд-Тектоніка», ПАТ «Київський меблевий комбінат», ТОВ «БК «Цивільне будівництво», дає підстави для висновку, що ТОВ «ІЦ Ай.Бі.Тех.» зобов'язане надати контрагентам акти пожежного нагляду за наслідками виконанні вказаних договорів.

Однак у матеріалах справи відсутні копії складених у відповідності до ДБН В.2.5-56:2010 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту», актів введення в експлуатування систем протипожежного захисту, якими б підтверджувався факт виконання робіт контрагентами Позивача. Тобто, аналіз наведених документів свідчить про відсутність факту залучення ТОВ «Альянгрупп» та ПП «Машпромсервіс» до виконання робіт з монтажу систем протипожежного захисту, що, у свою чергу, свідчить про безтоварність укладених Позивачем з вказаними контрагентами договорів.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зі змісту укладених Позивачем договорів підряду вбачається, що останні був зобов'язаний у письмовому вигляді погоджувати з головним підрядником питання щодо вибору продавців, а також здійснювати залучення до виконання робіт інших субпідрядників тільки за умови попереднього письмового погодження з генпідрядником.

Разом з тим, доказів отримання таких погоджень від генпідрядників за договорами підряду ТОВ «ІЦ Ай.Бі.Тек.» подано не було.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що усі надані Позивачем первинні документи на підтвердження господарських відносин з ТОВ «Альянгрупп» та ПП «Машпромсервіс» складені виключно у паперовому вигляді, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про те, що надані ТОВ «ІЦ Ай.Бі.Тек.» докази є неналежними та такими, що не підтверджують факт придбання Позивачем товарів, робіт та послуг у вказаних контрагентів.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, судова колегія погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що встановлення факту взаємовідносин контрагентів Позивача або Позивача з фіктивними суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «ІЦ Ай.Бі.Тек.», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Крім того, посилання податкового органу на використання у ході перевірки Позивача актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альянгрупп» та ПП «Машпромсервіс» колегія суддів оцінює критично, оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Однак, враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагентів товарів та послуг, а також встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість твердження Окружного адміністративного суду м. Києва про відсутність у ТОВ «ІЦ Ай.Бі.Тек.» правових підстав для формування податкового кредиту за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Альянгрупп» та ПП «Машпромсервіс».

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек.» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек.» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Я.В. Василенко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Василенко Я.М.

Шурко О.І.