Рішення
від 21.12.2018 по справі 826/8797/14
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2018 року № 826/8797/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек

до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

позивача - Павлюк І.І.,

відповідача - Диба Ю.Д.

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек (01023, місто Київ, вулиця Еспланадна, 2 код ЄДРПОУ: 32072453) (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (01011, місто Київ, вулиця Лєскова, 2, код ЄДРПОУ: 39669867) (далі - відповідач), та просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 14 січня 2014 року № 4826552201 та від 17 квітня 2014 року № 555/26552201/32072453;

стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 23 грудня 2013 року № 816/26-55-22-01/32072453 протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2014 року № 4826552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 263 277,00 гривень та податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2014 року № 555/26552201/32072453, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 24 662,00 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2014 року постановленою у складі судді Іщука І.О. відкрито провадження в адміністративній справі №826/8797/14 (далі - справа), та призначено судове засідання на 08 липня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2014 року у позові товариства з обмеженою відповідальністю Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек залишено без задоволення та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Разом з тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2016 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек задоволено частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 лютого 2016 року скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції звернув увагу на те, що не може вважатися обґрунтованим висновок судів попередній інстанцій щодо протиправного формування позивачем сум податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ Альянсгрупп та ПП Машпромсервіс , який вмотивовано виключно відсутністю доказів причин та господарської доцільності, що стали підставою для необхідності залучення до виконання робіт субпідрядників, а також, що у свою чергу свідчить про відсутність ділової мети у вказаних господарських операціях, а також відсутністю копій складених відповідно до ДБН В.2.5-56:2010 Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту актів введення в експлуатацію систем протипожежного захисту, якими б підтверджувався факт виконання робіт контрагентами позивача, оскільки вказані обставини самі по собі не можуть слугувати беззаперечною підставою для визнання факту безтоварності спірних господарських операцій за умови наявності інших доказів, якими може бути підтверджений факт реального здійснення господарської операції.

Крім того, судами не було враховано, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина друга статті 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків, відповідно до встановленого частина перша статті 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає, що судами попередніх інстанцій належно досліджено обставини реальності здійснення спірних операцій позивача з ТОВ Альянгрупп та ПП Машпромсервіс , а оскаржувані рішення судів винесено з дотриманням принципів законності та обґрунтованості, у відповідності до приписів статті 159 КАС України.

Таким чином, колегія судів касаційної інстанції вважає, що з метою встановлення законності формування позивачем спірних сум податкового кредиту з податку на додану вартість під час нового розгляду справи судам слід дослідити фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Альянгрупп та ПП Машпромсервіс , тобто, встановити наявність ознак, які б свідчили про реальність їх здійснення, передбачених укладеними договорами, встановити зв'язок між фактом придбання послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідної операції, зміни у їх майновому стані як обов'язкова ознака господарської операції.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору (а.с. - 39-43 т. 3).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2016 року адміністративну справу прийнято провадження та призначено судове засідання на 28 квітня 2016 року.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що господарські операції з контрагентами позивача мали реальний характер та підтверджуються певними первинними документами, а тому товариством було сформовано податковий кредит. При цьому, висновки, викладені у акті перевірки контролюючого органу не відповідають дійсності, та жодним чином не підтверджені, а тому винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та з яких вбачається, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та Законами України, жодних порушень чинного законодавства не було допущено. Висновки акту перевірки є цілком законними та обґрунтованими, а винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення, та підстави для визнання їх протиправними і скасування відсутні.

У відповідному судовому засіданні протокольної ухвалою суд змінив порядок розгляду справи, ухваливши про перехід до подальшого завершення розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, з дня набрання чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, тобто з 15 грудня 2017 року, адміністративне судочинство здійснюється за правилами цієї редакції Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Обставини встановлені судом.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві у період з 17 по 20 грудня 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Інжиніринговий центр Ай. Бі.Тек з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ПП Машпромсервіс за травень 2012 року, ТОВ Альянсгрупп за серпень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві складено 23 грудня 2013 року акт № 816/26-55-22-01/32072453.

З даного акту вбачається, що контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ Інжиніринговий центр Ай. Бі.Тек :

- пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, та пунктів 2.4, 2.16 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 175 518,00 гривень, в тому числі за травень 2012 року на суму 125 404,00 гривень, за серпень 2013 року на суму 50 114,00 гривень, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість, всього у сумі 16 441,00 гривень, в тому числі за травень 2012 року на суму 16 441,00 гривень.

14 січня 2014 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

№ 4826552201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 263 277,00 гривень, в тому числі за основним платежем 175 518,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 87 759,00 гривень;

№ 4926552201 форми В4 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 16 441,00 гривень.

Не погодившись з висновками, викладеними у акті перевірки а також податковими повідомленнями-рішення товариством подано 22 січня 2014 року скаргу № 487/4 до Головного управління Міндоходів у місті Києві.

13 березня 2014 року Головним управлінням Міндоходів у місті Києві винесено рішення № 2315/10/26-15-10-06-15 відповідно до якого скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 14 січня 2014 року № 4926552201 форми В4 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 16 441,00 гривень та податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2014 року № 4826552201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 263 277,00 гривень, в тому числі за основним платежем 175 518,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 87 759,00 гривень - залишено без змін та збільшено суму грошового зобов'язання в частині основного платежу у розмірі 16 441,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8 2250,50 гривень, а первинну скаргу генерального директора ТОВ ІЦ Ай.Бі.Тек Шляпнікова О.О. від 22 січня 2014 року № 487/14 - без задоволення.

27 березня 2014 року позивачем подано скаргу до контролюючого органу вишого рівня, а саме до Міністерства доходів і зборів України.

Однак рішенням від 11 квітня 2014 року № 6511/6/999900115 скаргу товариства залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

17 квітня 2014 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 555/26552201/32072453, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 24 662,00 гривень, в тому числі за основним платежем в розмірі 16 441,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 8 221,00 гривень.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими рішеннями звернувся до суду з метою їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України)(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 ПК України В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків (підпункт 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.8 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (підпункт 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 14.1.181 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 15.1 статті 15 ПК України).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно з пунктом 41.3 статті 41 ПК України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75ПК Украйни визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб'єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено статтею 78 ПК України.

У пункті 83.1 статті 83 ПК України зазначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформації, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування суду належить з'ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон).

Відповідно до статті 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (стаття 2 Закону).

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, бухгалтерський облік є обов'язковими видом обліку, який ведеться підприємством.

Статтею 4 Закону передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності на формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Відповідно до статті 8 Закону відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Таким чином, господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено також підпунктом 1.2 пункту 1 та підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення).

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксуються та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи. Від імені яких складений документи, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю Інжиніринговий центр Ай. Бі. Тек зареєстровано Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією (свідоцтво серії А00 № 028755 про державну реєстрацію юридичної особи від 01 липня 2012 року) (а.с. - 144 т. 1).

Основним видом діяльності позивача, згідно довідки ЄДРПОУ АА № 765501, є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (а.с. - 145 т. 1).

Господарську діяльність здійснює на підставі статуту товариства та Ліцензії № 512119, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, Ліцензії Державного департаменту пожежної безпеки МНС України № 548323 серія АВ (а.с. - 146-167 т. 1).

Відповідно до укладеного договору № 438/2/3/4/8/9 від 25 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю МЖК Оболонь (Замовник) та Дочірнім підприємством Портал (Генпідрядник) та ТОВ Інжиніринговий центр Ай. Бі. Тек (Підрядник), Підрядник в межах договірної ціни виконує у відповідності з проектною документацією монтажні та пусконалагоджувальні роботи систем, які включають: установку автоматичної пожежної сигналізації, систему оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей, установку автоматичного пожежогасіння технічних приміщень та машинного відділення ліфта транспортування пожежних підрозділів (ЛТПП), систему автоматичного спринклерного водяного пожежогасіння, центральний пульт управління системами протипожежного захисту, домофонну систему на об'єкті: Житловий комплекс з підземним паркінгом по проспект Героїв Сталінграду, 2 в Оболонському районі міста Києва, в тому числі Житловий будинок № 1, житловий будинок № 2, офісні приміщення, готель, паркінг, допоміжні споруди (а.с. - 11-15 т. 2).

Відповідно до пункту 1.3 вищевказаного договору роботи виконуються Підрядником у відповідності з проектною документацією, наданою Генпідрядником.

Згідно з пунктом 3.2 договору датою фактичного закінчення виконання робіт (частини робіт) вважається дата підписання двосторонніх актів приймання виконаних робіт, та підписання актів введення системи в експлуатацію, та акту пожежного нагляду.

Відповідно до п. 4.2 договору Генпідрядник здійснює передоплату коштів для закупівлі матеріалів та обладнання, які необхідні для виконання робіт згідно графіку виконання робіт та графіку фінансування робіт.

Пунктом 6.2.3 договору передбачено, що Підрядник здійснює своїми силами замовлення, постачання, приймання, розвантаження, складування та подачу матеріалів.

Отримує всі погодження, ліцензії та дозволи, необхідні при виконанні будівельних, монтажних та інших спеціальних робіт (пункт 6.2.6 договору).

Відповідно до договору Підряду № ІЦ-№1023/1/2/3/4/6/8/9/14 від 10 квітня 2013 року, укладеного між ТОВ Будівельна компанія Гранд - Тектоніка (Головний підрядник) та ТОВ Інжиніринговий центр Ай. Бі. Тек (Підрядник), Підрядник зобов'язується виконати на свій ризик власними та (або) залученими силами та засобами у відповідності до наданих Головним підрядником вихідних даних для проектування, що передаються Головним підрядником Підряднику за актом прийому-передачі, умов цього договору, і діючих будівельних норм і правил розробити проектну документацію стадії Робоча документація виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи, згідно додатку № 2 Твердий кошторис на виконання проектних, монтажних, пусконалагоджувальних робіт та, в обумовлений договором строк, виконати роботи та передати Головному підряднику закінчені роботи, а також виконати монтаж та пусконалагоджувальні роботи за договором по наступним системам: система автоматичного спринклерного та дренчерного пожежогасіння, система внутрішнього водяного пожежогасіння, система газового пожежогасіння, система порошкового пожежогасіння, система пожежної сигналізації, система оповіщення про пожежу, система диспетчеризації, система димовидалення (а.с. - 16-31 т. 2).

Відповідно до пункту 2.2 договору Підрядник зобов'язаний виконані роботи здати відповідним органам ДержПожНагляду (Державна інспекція техногенної безпеки України - Департамент пожежної безпеки).

Згідно з пунктом 3.3 договору Підрядник повинен у письмовому вигляді до закупки матеріалів, обладнання (матеріальних ресурсів), узгоджувати з Головним підрядником питання щодо вибору продавців (постачальників, виробників).

Підрядник зобов'язаний оформити необхідні документи для транспортування та доставки матеріалів і механізмів за свій рахунок (пункт 7.1.10 Договору).

На підтвердження виконання робіт в якості Підрядника, позивачем надано інші договори, укладені з ПАТ Київський меблевий комбінат , ТОВ Будівельна компанія Цивільне будівництво .

З метою виконання договорів № 438/2/3/4/8/9 від 25 лютого 2012 року, № ІЦ-№1023/1/2/3/4/6/8/9/14 від 10 квітня 2013 року. позивачем було укладено наступні субпідрядні договори з контрагентами ПП Машпромсервіс та ТОВ Альянсгрупп .

Позивачем (Замовник) та ПП Машпромсервіс (Виконавець) укладено договір № 788/6/СА на виконання робіт від 17 квітня 2012 року, відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо виготовлення шафи управління димовидаленням, шафи управління електрозасувкою, центрального пульту управління, згідно з проектами І.В.-2011-249-ОВД.2; І.В. -2011-249-АВК; І.В.-2011-249-АК із матеріалів та комплектуючих Замовника, включаючи наступні види робіт: розробка схеми електричної принципової шафи, розробка мнемосхеми панелі індикації та керування шафи, складання алгоритму роботи шафи, розробка програми, виконання слюсарних робіт, нанесення мнемосхеми на передню панель, установка комплектуючих в шафі та на передній панелі, монтаж шафи згідно зі схемою електричною принциповою, інсталяція, програмування контролерів, відлагодження програми та перевірка роботи шафи згідно з алгоритмом, розробка паспорту на шафу (а.с. - 52-53 т. 1).

На підтвердження виконання робіт за вищевказаним договором позивачем надано акт № б/н виконаних робіт від 30 травня 2012 року, акт № б/н прийому-передачі матеріалів та комплектуючих для виготовлення Центрального пульта управління від 03 травня 2012 року, акт № б/н від 25 травня 2012 року, акт № б/н прийому комплектуючих від 03 травня 2012 року, акт № б/н від 25 травня 2012 року виконаних робіт, акт № б/н прийому -передачі комплектуючих для виготовлення шафи управління електрозасувкою від 03 травня 2012 року (а.с. - 54-59 т. 1).

Податкові зобов'язання відображено в податкових накладних: від 25 травня 2012 року № 3, від 25 травня 2012 року № 4, від 30 травня 2012 року № 9, від 30 травня 2012 року № 9, від 29 травня 2012 року № 8, від 29 травня 2012 року № 7, від 30 травня 2012 року № 10, від 29 травня 2012 р. № 6 (а.с. - 60-66).

На підтвердження руху активів позивачем надано платіжні доручення: № 3068 від 19 червня 2012 року, № 3070 від 19 червня 2012 року, № 3069 від 19 червня 2012 року, № 3075 від 21 червня 2012 року, № 3111 від 25 червня 2012 року, № 3142 від 02 липня 2012 року, № 3142 від 02 липня 2012 р., № 3073 від 20 червня 2012 року, № 3071 від 19 червня 2012 року (а.с. - 67-75 т. 1).

На підтвердження передачі виконаних робіт позивачем надано видаткові накладні: № 27 від 29 травня 2012 року, № 28 від 29 травня 2012 року, № 27 від 30 травня 2012 року, № 26 від 29травня 2012 року.

На підтвердження руху активів позивачем також надано рахунок-фактура № 27 від 29 травня 2012 року, № 28 від 29 травня 2012 року, № 32 від 30 травня 2012 року, № 26 від 29 травня 2012 року (а.с. - 80-83 т. 1).

Окрім того, позивач (Підрядник) та ТОВ Альянсгрупп (Субпідрядник) укладено договір субпідряду № 1023/С1 від 29 липня .07.2013 р., відповідно до умов якого, Субпідрядник зобов'язується своїми силами, засобами та на власний ризик виконати роботи, склад, обсяги, види яких, а також вартість обсягу робіт, що підлягають виконанню по цьому договору, визначаються сторонами в Кошторисах, які є Додатками до даного Договору, на об'єкті: Будівництво торгівельного гіпермаркету Leroy Merlin з вбудовано - прибудованими приміщеннями, що включає в себе всі приміщення першого поверху та підземного поверху - підвалу (не враховуючи підземної автостоянки та приміщення ТП-10кВ), підземну автостоянку, що розташований по вул. Саперно-Слобідська, м. Київ, Голосіївський район , а Підрядник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх на умовах даного Договору (а.с. - 84-87 т. 1).

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надано: погодження договірної ціни, акти приймання-виконання будівельних робіт: № 1 за серпень 2013 року від 30 серпня 2013 року, № 1 за серпень 2013 року від 30 серпня 2013 року (а.с.- 88-91 т. 1).

На підтвердження оплати позивачем надано суду платіжне доручення № 5113 від 24 вересня 2013 року (а.с. - 143).

Також позивачем (Підрядник) та ТОВ Альянсгрупп (Субпідрядник) укладено договір субпідряду № 438/08/С1 від 30 липня 2013 року, відповідно до умов якого, Субпідрядник зобов'язується своїми силами, засобами та на власний ризик виконати роботи, склад, обсяги, види яких, а також вартість обсягу робіт, що підлягають виконанню по цьому договору, визначаються сторонами в Кошторисах, які є Додатками до даного Договору, на об'єкті: будівництво житлово-готельного комплексу з підземним паркінгом на проспекті Героїв Сталінграду, 2 в Оболонському районі міста Києва, а Підрядник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх на умовах даного договору (а.с. - 82-85 т. 1).

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надано: договірні ціни, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та затрат за серпень 2013 р., акти приймання виконаних робіт за серпень 2013 року (а.с. - 86-117 т. 1).

На підтвердження оплати позивачем надано суду платіжне доручення № 5112 від 24 вересня 2013 року (а.с. - 142 т. 1)

Позивачем (Підрядник) та ТОВ Альянсгрупп (Субпідрядник) також укладено договір субпідряду № 1011/08/С1 від 05 серпня 2013 року, відповідно до умов якого, Субпідрядник зобов'язується своїми силами, засобами та на власний ризик виконати роботи, склад, обсяги, види яких, а також вартість обсягу робіт, що підлягають виконанню по цьому договору, визначаються сторонами в Кошторисах, які є Додатками до даного Договору, на об'єкті: будівництво офісно-житлового комплексу з підземно-наземним паркінгом по вул. Сергія Струтинського, 2 в Печерському районі міста Києва, а Підрядник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх на умовах даного договору (а.с. - 118-121 т. 1).

На підтвердження виконання робіт позивачем надано суду договірну ціну, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2013 р (а.с. - 122-126 т. 1).

На підтвердження оплати позивачем надано суду платіжне доручення № 5111 від 24 вересня 2013 року (а.с. - 141 т. 1).

Позивачем (Підрядник) та ТОВ Альянсгрупп (Субпідрядник) укладено договір субпідряду № 1034/С від 12 серпня 2013 року, відповідно до умов якого, Субпідрядник зобов'язується своїми силами, засобами та на власний ризик виконати роботи, склад, обсяги, види яких, а також вартість обсягу робіт, що підлягають виконанню по цьому договору, визначаються сторонами в Кошторисах, які є Додатками до даного Договору, на об'єкті: м. Київ, вул. Фрунзе, 82, об'єкт літери З (пункт 10 та пункт 50 згідно плану БТІ), а Підрядник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх на умовах даного договору (а.с. - 126-129 т. 1).

На підтвердження виконання договору позивачем надано погоджену договірну ціну, довідки про вартість виконаних робіт за вересень 2013 року (а.с. - 130-139 т. 1).

На підтвердження оплати позивачем надано суду платіжне доручення № 4949 від 30 серпня 2013 року (а.с. - 140 т. 1).

Окрім того, факт виконання даних субпідрядних договорів підтверджується актами прийняння в експлуатацію будівель (по яких проводилися роботи за субпідрядними договорами) (фотографії будівель та акти вводу в експлуатацію) (а.с. - 59-62, 65-77 т. 3)

Окрім того, після прийняття об'єктів будівництва в експлуатацію між Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек та власниками об'єкту будівництва були укладені договори про надання послуг з технічного обслуговування, наприклад Договір № ІЦ-1023/7 від 01 квітня 2017 року, відповідно до умов якого ТОВ Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек надавало послуги з технічного обслуговування систем пожежної сигналізації на об'єктів Комплекс будівель житлового, торговельного і офісного призначення з паркінгом по вулиці Саперно-Слобідській у Голосіївському районі міста Києва а Замовник в свою чергу, оплачував надані послуги (а.с. - 63-64 т. 3).

За таких обставин, фактичність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується зазначеними первинними документами, які долучено до матеріалів справи.

Дійсність та товарність взаємовідносин з контрагентами позивачем підтверджено вищезазначеними документами, які, до того ж, надавались перевіряючим, та жодних зауважень щодо невідповідності форми первинних документів у акті не було наведено.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що при виконанні договорів між позивачем та контрагентами було складено всі необхідні і передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні бухгалтерські, які було надано для перевірки на підтвердження здійсненних господарських операцій. Таким чином, реальність здійснених господарських операцій підтверджується первинними документами.

Таким чином, всі фінансово-господарські відносини між позивачем та його контрагентами відбувалися на повністю законних підставах, були вчинені з наміром створення правових наслідків, які обумовлювалися вказаними правочинами, а також були документально оформлені у повній відповідності до норм чинного законодавства, а отже товариство мало законне право на формування податкового кредиту за результатами своєї фінансово-господарської діяльності за вказаний період.

Як вбачається з акту перевірки від 23 грудня 2012 року № 816/26-55-22-01/32072453, при перевірці контролюючим органом використано:

декларацію з податку на додану вартість за травень 2012 року, серпень 2013 року;

додаток 5 до податкової декларації з ПДВ Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за травень 2012 року, серпень 2013 року;

реєстр виданих та отриманих податкових накладних за травень 2012 року та серпень 2013 року;

відповідь ТОВ Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек за вихідним № 357/10 від 10 жовтня 2013 року;

відповідь ТОВ Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек за вихідним 391/11 від 08 листопада 2013 року;

акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Альянсгруп щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 березня по 30 вересня 2013 року від 17 жовтня 2013 року № 586/26-54-22-03/38556614, складений Державною податковою інспекцією у Оболонському районі ГУ Міндоходів у місті Києві;

акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП Машпромсервіс щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період квітень, травень, червень, жовтень, листопад 2012 року від 17 серпня 2013 року № 685/26-55-22-01/30401608, складений Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві (а.с. - 16-17 т. 1).

Таким чином, з наведеного вбачається, що висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на акт Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП Машпромсервіс щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень, травень, червень, жовтень, листопад 2012 року від 01 серпня 2013 року № 685/26-55-22-01/30401608, відповідно до якого, звіркою ПП Машпромсервіс документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками та покупцями за період: квітень, травень, червень, жовтень, листопад 2012 року, складеного Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, а також акту Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Альянсгрупп щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 березня по 30 вересня 2013 року від 17 жовтня 2013 р. № 586/26-54-22-03/38556614, відповідно до якого, звіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні (продажу) товарів (послуг) за період з 01 березня по 30 вересня 2013 року складеного Державною податковою інспекцією у Оболонському районі ГУ Міндоходів у місті Києві (а.с. - 214-263 т. 1).

Разом з тим, суд зауважує, що будь яка неправомірна діяльність контрагента не впливає на результати діяльності суб'єкта господарювання і не може бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміінтсративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12.

Окрім того, не припустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.

У пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року Європейським судом з прав людини зазначено: враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податку. Добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. У разі наявності у державних органів інформації про зловживання і системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09 січня 20007 року у справі Інтерсплав проти України ).

Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів. Доказів протилежного відповідачем суду надано не було.

Із наведеного випливає, що товариство, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом-продавцем товарів (послуг) та порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Визначальною умовою правовідносин формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2011 року у справі № К/9991/15429/11 та ухвали вказаного суду від 05 жовтня 2011 року у справі № К/9991/14602/11.

Разом з тим, оформлення договірних відносин між суб'єктами господарювання регламентується Цивільний кодексом України від 16 січня 2003 року зі змінами та доповненнями (далі - ЦК).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди, формування податкового кредиту (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

В даному випадку, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків та не надано належних доказів, які свідчили б про невідповідність первинних документів.

Суд звертає увагу, що висновок акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, ґрунтуються на аналізі господарської діяльності контрагентів, та не містять жодного доказу щодо встановлення наявності умислу посадових осіб позивача на ухилення від оподаткування.

Отже, доводи відповідача щодо відсутності факту реальності здійснення господарських операцій, сприймаються судом критично та до уваги не беруться.

За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання, що операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Викладені відповідачем доводи та аргументи є безпідставними та відхиляються судом.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень Дерджавної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 14 січня 2014 року № 4826552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 263 277,00 гривень та податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2014 року № 555/26552201/32072453, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 24 662,00 гривень.

Відповідачем під час судового розгляду не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження правомірності прийнятих ним рішень, що є підставою для задоволення позовних вимог та їх скасування.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Долученим до матеріалів справи платіжним дорученням від 18 червня 2014 року № 6402 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 487,20 гривень, який підлягає відшкодуванню. При цьому, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2014 року про відмову у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек до Державної податкової інспекції у Пенчерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень стягнуто з позивача решту суми судових витрат у розмірі 4 384,80 гривень . Однак, матеріали справи не містять доказів перерахування чи стягнення вказаних коштів з рахунків позивача.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек (01023, місто Київ, вулиця Еспланадна, 2 код ЄДРПОУ: 32072453) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (01011, місто Київ, вулиця Лєскова, 2, код ЄДРПОУ: 39669867) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 14 січня 2014 року № 4826552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 263 277,00 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2014 року № 555/26552201/32072453, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 24 662,00 гривень.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек (01023, місто Київ, вулиця Еспланадна, 2 код ЄДРПОУ: 32072453) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (01011, місто Київ, вулиця Лєскова, 2, код ЄДРПОУ: 39669867) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда

Дата ухвалення рішення21.12.2018
Оприлюднено23.12.2018

Судовий реєстр по справі —826/8797/14

Ухвала від 20.05.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Пасічник С.С.

Постанова від 27.03.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Бєлова Людмила Василівна

Ухвала від 13.03.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Бєлова Людмила Василівна

Ухвала від 13.03.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Бєлова Людмила Василівна

Ухвала від 22.02.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Бєлова Людмила Василівна

Ухвала від 07.02.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Бєлова Людмила Василівна

Рішення від 21.12.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Келеберда В.І.

Ухвала від 19.11.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Борисенко І.В.

Ухвала від 28.10.2014

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Степанюк А.Г.

Ухвала від 11.09.2014

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Степанюк А.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні