Постанова

від 27.03.2019 по справі 826/8797/14

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8797/14 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2018 року (справу розглянуто у порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2014 позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек", звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 14 січня 2014 року № 4826552201 та від 17 квітня 2014 року № 555/26552201/32072453.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2014 року у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" залишено без задоволення та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Разом з тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2016 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" задоволено частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 лютого 2016 року скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції звернув увагу на те, що не може вважатися обґрунтованим висновок судів попередній інстанцій щодо протиправного формування позивачем сум податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Альянсгрупп" та ПП "Машпромсервіс", який вмотивовано виключно відсутністю доказів причин та господарської доцільності, що стали підставою для необхідності залучення до виконання робіт субпідрядників, а також, що у свою чергу свідчить про відсутність ділової мети у вказаних господарських операціях, а також відсутністю копій складених відповідно до ДБН В.2.5-56:2010 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту" актів введення в експлуатацію систем протипожежного захисту, якими б підтверджувався факт виконання робіт контрагентами позивача, оскільки вказані обставини самі по собі не можуть слугувати беззаперечною підставою для визнання факту безтоварності спірних господарських операцій за умови наявності інших доказів, якими може бути підтверджений факт реального здійснення господарської операції.

Крім того, судами не було враховано, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина друга статті 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків, відповідно до встановленого частина перша статті 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Таким чином, колегія судів касаційної інстанції вважає, що з метою встановлення законності формування позивачем спірних сум податкового кредиту з податку на додану вартість під час нового розгляду справи судам слід дослідити фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Альянгрупп" та ПП "Машпромсервіс", тобто, встановити наявність ознак, які б свідчили про реальність їх здійснення, передбачених укладеними договорами, встановити зв'язок між фактом придбання послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідної операції, зміни у їх майновому стані як обов'язкова ознака господарської операції.

За наслідками нового розгляду рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення 14 січня 2014 року № 4826552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 263 277,00 гривень;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2014 року № 555/26552201/32072453, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 24 662,00 гривень.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідачем, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві подано апеляційну скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції неврахованого того факту, що господарські операції позивача за період за травень 2012 року з ПП Машпромсервіс та за серпень 2013 року з ТОВ Альянсгрупп не підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операцій, виконання робіт, наявності трудових ресурсів та інших основних засобів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Крім того, вказував, що позивачем ні до перевірки ні суду не надано документів на підтвердження руху активів мід Генпідрядниками та Підрядником, що, на думку апелянта свідчить про неможливість встановити зв'язок між укладеними договорами Генпідряду з договорами субпідряду; та актів введення в експлуатацію систем протипожежного захисту, якими б підтверджувався факт виконання робіт контрагентами, що свідчить про відсутність факту залучення ТОВ Альянсгрупп до виконання робіт з монтажу таких систем.

У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві у період з 17 по 20 грудня 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай. Бі.Тек" з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ПП "Машпромсервіс" за травень 2012 року, ТОВ "Альянсгрупп" за серпень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві складено 23 грудня 2013 року акт № 816/26-55-22-01/32072453, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, та пунктів 2.4, 2.16 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 175 518,00 гривень, в тому числі за травень 2012 року на суму 125 404,00 гривень, за серпень 2013 року на суму 50 114,00 гривень, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість, всього у сумі 16 441,00 гривень, в тому числі за травень 2012 року на суму 16 441,00 гривень.

14 січня 2014 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 4826552201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 263 277,00 гривень, в тому числі за основним платежем 175 518,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 87 759,00 гривень;

- № 4926552201 форми "В4" яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 16 441,00 гривень.

Не погодившись з висновками, викладеними у акті перевірки а також податковими повідомленнями-рішення товариством подано 22 січня 2014 року скаргу № 487/4 до Головного управління Міндоходів у місті Києві.

13 березня 2014 року Головним управлінням Міндоходів у місті Києві винесено рішення № 2315/10/26-15-10-06-15 відповідно до якого скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 14 січня 2014 року № 4926552201 форми "В4" яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 16 441,00 гривень та податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2014 року № 4826552201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 263 277,00 гривень, в тому числі за основним платежем 175 518,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 87 759,00 гривень - залишено без змін та збільшено суму грошового зобов'язання в частині основного платежу у розмірі 16 441,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8 2250,50 гривень, а первинну скаргу генерального директора ТОВ "ІЦ Ай.Бі.Тек" Шляпнікова О.О. від 22 січня 2014 року № 487/14 - без задоволення.

27 березня 2014 року позивачем подано скаргу до Міністерства доходів і зборів України, яку рішенням від 11 квітня 2014 року № 6511/6/999900115 залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

17 квітня 2014 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 555/26552201/32072453, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 24 662,00 гривень, в тому числі за основним платежем в розмірі 16 441,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 8 221,00 гривень.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та зазначив, що фінансово-господарські відносини між позивачем та його контрагентами відбувалися на повністю законних підставах, були вчинені з наміром створення правових наслідків, які обумовлювалися вказаними правочинами, а також були документально оформлені у повній відповідності до норм чинного законодавства, а отже товариство мало законне право на формування податкового кредиту за результатами своєї фінансово-господарської діяльності за вказаний період. Крім того, суд вказував, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст.198 Податкового кодекс України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відповідач у акті перевірки заперечував факт реального здійснення господарської операції між позивачем та ПП Машпромсервіс , ТОВ Альянсгрупп .

Таким чином, для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентами реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай. Бі. Тек" зареєстровано Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією (свідоцтво серії А00 № 028755 про державну реєстрацію юридичної особи від 01 липня 2012 року) (а.с. - 144 т. 1).

Основним видом діяльності позивача, згідно довідки ЄДРПОУ АА № 765501, є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (а.с. - 145 т. 1).

Господарську діяльність здійснює на підставі статуту товариства та Ліцензії № 512119, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, Ліцензії Державного департаменту пожежної безпеки МНС України № 548323 серія АВ (а.с. - 146-167 т. 1).

Позивачем було укладено наступні субпідрядні договори з контрагентами ПП "Машпромсервіс" та ТОВ "Альянсгрупп".

Так, між позивачем (Замовник) та ПП "Машпромсервіс" (Виконавець) укладено договір № 788/6/СА на виконання робіт від 17 квітня 2012 року, відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо виготовлення шафи управління димовидаленням, шафи управління електрозасувкою, центрального пульту управління, згідно з проектами І.В.-2011-249-ОВД.2; І.В. -2011-249-АВК; І.В.-2011-249-АК із матеріалів та комплектуючих Замовника, включаючи наступні види робіт: розробка схеми електричної принципової шафи, розробка мнемосхеми панелі індикації та керування шафи, складання алгоритму роботи шафи, розробка програми, виконання слюсарних робіт, нанесення мнемосхеми на передню панель, установка комплектуючих в шафі та на передній панелі, монтаж шафи згідно зі схемою електричною принциповою, інсталяція, програмування контролерів, відлагодження програми та перевірка роботи шафи згідно з алгоритмом, розробка паспорту на шафу (а.с. - 52-53 т. 1).

На підтвердження виконання робіт за вищевказаним договором позивачем надано акт № б/н виконаних робіт від 30 травня 2012 року, акт № б/н прийому-передачі матеріалів та комплектуючих для виготовлення Центрального пульта управління від 03 травня 2012 року, акт № б/н від 25 травня 2012 року, акт № б/н прийому комплектуючих від 03 травня 2012 року, акт № б/н від 25 травня 2012 року виконаних робіт, акт № б/н прийому -передачі комплектуючих для виготовлення шафи управління електрозасувкою від 03 травня 2012 року (а.с. - 54-59 т. 1).

Податкові зобов'язання відображено в податкових накладних: від 25 травня 2012 року № 3, від 25 травня 2012 року № 4, від 30 травня 2012 року № 9, від 30 травня 2012 року № 9, від 29 травня 2012 року № 8, від 29 травня 2012 року № 7, від 30 травня 2012 року № 10, від 29 травня 2012 р. № 6 (а.с. - 60-66).

На підтвердження руху активів позивачем надано платіжні доручення: № 3068 від 19 червня 2012 року, № 3070 від 19 червня 2012 року, № 3069 від 19 червня 2012 року, № 3075 від 21 червня 2012 року, № 3111 від 25 червня 2012 року, № 3142 від 02 липня 2012 року, № 3142 від 02 липня 2012 р., № 3073 від 20 червня 2012 року, № 3071 від 19 червня 2012 року (а.с. - 67-75 т. 1).

Також, позивачем надано видаткові накладні: № 27 від 29 травня 2012 року, № 28 від 29 травня 2012 року, № 27 від 30 травня 2012 року, № 26 від 29травня 2012 року.

На підтвердження руху активів позивачем надано рахунок-фактура № 27 від 29 травня 2012 року, № 28 від 29 травня 2012 року, № 32 від 30 травня 2012 року, № 26 від 29 травня 2012 року (а.с. - 80-83 т. 1).

Відтак, факт виконання робіт позивачу за договором № 788/6/СА на виконання робіт від 17 квітня 2012 року та оплата їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Окрім того, між позивачем (Підрядник) та ТОВ "Альянсгрупп" (Субпідрядник) укладено договір субпідряду № 1023/С1 від 29 07.2013, відповідно до умов якого, Субпідрядник зобов'язується своїми силами, засобами та на власний ризик виконати роботи, склад, обсяги, види яких, а також вартість обсягу робіт, що підлягають виконанню по цьому договору, визначаються сторонами в Кошторисах, які є Додатками до даного Договору, на об'єкті: "Будівництво торгівельного гіпермаркету Leroy Merlin з вбудовано - прибудованими приміщеннями, що включає в себе всі приміщення першого поверху та підземного поверху - підвалу (не враховуючи підземної автостоянки та приміщення ТП-10кВ), підземну автостоянку, що розташований по вул. Саперно-Слобідська, м. Київ, Голосіївський район", а Підрядник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх на умовах даного Договору (а.с. - 84-87 т. 1).

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надано: погодження договірної ціни, акти приймання-виконання будівельних робіт: № 1 за серпень 2013 року від 30 серпня 2013 року, № 1 за серпень 2013 року від 30 серпня 2013 року (а.с.- 88-91 т. 1).

На підтвердження оплати позивачем надано суду платіжне доручення № 5113 від 24 вересня 2013 року (а.с. - 143).

Також позивачем (Підрядник) та ТОВ "Альянсгрупп" (Субпідрядник) укладено договір субпідряду № 438/08/С1 від 30 липня 2013 року, відповідно до умов якого, Субпідрядник зобов'язується своїми силами, засобами та на власний ризик виконати роботи, склад, обсяги, види яких, а також вартість обсягу робіт, що підлягають виконанню по цьому договору, визначаються сторонами в Кошторисах, які є Додатками до даного Договору, на об'єкті: будівництво житлово-готельного комплексу з підземним паркінгом на проспекті Героїв Сталінграду, 2 в Оболонському районі міста Києва, а Підрядник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх на умовах даного договору (а.с. - 82-85 т. 1).

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надано: договірні ціни, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та затрат за серпень 2013 р., акти приймання виконаних робіт за серпень 2013 року (а.с. - 86-117 т. 1).

На підтвердження оплати позивачем надано суду платіжне доручення № 5112 від 24 вересня 2013 року (а.с. - 142 т. 1).

Також, між позивачем (Підрядник) та ТОВ "Альянсгрупп" (Субпідрядник) укладено договір субпідряду № 1011/08/С1 від 05 серпня 2013 року, відповідно до умов якого, Субпідрядник зобов'язується своїми силами, засобами та на власний ризик виконати роботи, склад, обсяги, види яких, а також вартість обсягу робіт, що підлягають виконанню по цьому договору, визначаються сторонами в Кошторисах, які є Додатками до даного Договору, на об'єкті: будівництво офісно-житлового комплексу з підземно-наземним паркінгом по вул. Сергія Струтинського, 2 в Печерському районі міста Києва, а Підрядник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх на умовах даного договору (а.с. - 118-121 т. 1).

На підтвердження виконання робіт позивачем надано суду договірну ціну, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2013 р (а.с. - 122-126 т. 1).

На підтвердження оплати позивачем надано суду платіжне доручення № 5111 від 24 вересня 2013 року (а.с. - 141 т. 1).

Крім того, між позивачем (Підрядник) та ТОВ "Альянсгрупп" (Субпідрядник) укладено договір субпідряду № 1034/С від 12 серпня 2013 року, відповідно до умов якого, Субпідрядник зобов'язується своїми силами, засобами та на власний ризик виконати роботи, склад, обсяги, види яких, а також вартість обсягу робіт, що підлягають виконанню по цьому договору, визначаються сторонами в Кошторисах, які є Додатками до даного Договору, на об'єкті: м. Київ, вул. Фрунзе, 82, об'єкт літери "З" (пункт 10 та пункт 50 згідно плану БТІ), а Підрядник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх на умовах даного договору (а.с. - 126-129 т. 1).

На підтвердження виконання договору позивачем надано погоджену договірну ціну, довідки про вартість виконаних робіт за вересень 2013 року (а.с. - 130-139 т. 1).

На підтвердження оплати позивачем надано суду платіжне доручення № 4949 від 30 серпня 2013 року (а.с. - 140 т. 1).

Окрім того, факт виконання даних субпідрядних договорів підтверджується актами прийняння в експлуатацію будівель (по яких проводилися роботи за субпідрядними договорами) (фотографії будівель та акти вводу в експлуатацію), що спростовує доводи апелянта про відсутність в матеріалах справи складеного у відповідності до ДБН В.2.5-56:2010 Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту акту введення в експлуатування систем протипожежного захисту (а.с. - 59-62, 65-77 т. 3).

Також, після прийняття об'єктів будівництва в експлуатацію між "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" та власниками об'єкту будівництва були укладені договори про надання послуг з технічного обслуговування, наприклад Договір № ІЦ-1023/7 від 01 квітня 2017 року, відповідно до умов якого ТОВ "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" надавало послуги з технічного обслуговування систем пожежної сигналізації на об'єктів "Комплекс будівель житлового, торговельного і офісного призначення з паркінгом по вулиці Саперно-Слобідській у Голосіївському районі міста Києва а Замовник в свою чергу, оплачував надані послуги (а.с. - 63-64 т. 3).

Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За певних обставин подані позивачем документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання. У податкових спорах суди встановлюють чи підтверджують документи і розкривають, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов'язання на підставі таких операцій.

Як свідчить судова практика (зокрема, постанова Верховного Суду України від 27 червня 2017 року справі № 2а-6549/11/1470), про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

У постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі № 826/20366/13-а зазначено, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Колегія суддів зауважує, що наявні в матеріалах справи первинні документи містять достатні дані про зміст виконаних робіт та її учасників, підтверджують фактичність здійснення такої операції.

Також, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, що відповідає видам діяльності товариства за КВЕД.

Зокрема, господарські операції з ПП Машпромсервіс , ТОВ Альянсгрупп мали місце задля виконання позивачем власних господарських зобов'язань за договорами № 438/2/3/4/8/9 від 25 лютого 2012 року, № ІЦ-№1023/1/2/3/4/6/8/9/14 від 10 квітня 2013 року.

Так, відповідно до укладеного договору № 438/2/3/4/8/9 від 25 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю МЖК "Оболонь" (Замовник) та Дочірнім підприємством "Портал" (Генпідрядник) та ТОВ "Інжиніринговий центр Ай. Бі. Тек" (Підрядник), Підрядник в межах договірної ціни виконує у відповідності з проектною документацією монтажні та пусконалагоджувальні роботи систем, які включають: установку автоматичної пожежної сигналізації, систему оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей, установку автоматичного пожежогасіння технічних приміщень та машинного відділення ліфта транспортування пожежних підрозділів (ЛТПП), систему автоматичного спринклерного водяного пожежогасіння, центральний пульт управління системами протипожежного захисту, домофонну систему на об'єкті: "Житловий комплекс з підземним паркінгом по проспект Героїв Сталінграду, 2 в Оболонському районі міста Києва, в тому числі Житловий будинок № 1, житловий будинок № 2, офісні приміщення, готель, паркінг, допоміжні споруди (а.с. - 11-15 т. 2).

Відповідно до пункту 1.3 вищевказаного договору роботи виконуються Підрядником у відповідності з проектною документацією, наданою Генпідрядником.

Згідно з пунктом 3.2 договору датою фактичного закінчення виконання робіт (частини робіт) вважається дата підписання двосторонніх актів приймання виконаних робіт, та підписання актів введення системи в експлуатацію, та акту пожежного нагляду.

Відповідно до п. 4.2 договору Генпідрядник здійснює передоплату коштів для закупівлі матеріалів та обладнання, які необхідні для виконання робіт згідно графіку виконання робіт та графіку фінансування робіт.

Пунктом 6.2.3 договору передбачено, що Підрядник здійснює своїми силами замовлення, постачання, приймання, розвантаження, складування та подачу матеріалів.

Отримує всі погодження, ліцензії та дозволи, необхідні при виконанні будівельних, монтажних та інших спеціальних робіт (пункт 6.2.6 договору).

Відповідно до договору Підряду № ІЦ-№1023/1/2/3/4/6/8/9/14 від 10 квітня 2013 року, укладеного між ТОВ "Будівельна компанія "Гранд - Тектоніка" (Головний підрядник) та ТОВ "Інжиніринговий центр Ай. Бі. Тек" (Підрядник), Підрядник зобов'язується виконати на свій ризик власними та (або) залученими силами та засобами у відповідності до наданих Головним підрядником вихідних даних для проектування, що передаються Головним підрядником Підряднику за актом прийому-передачі, умов цього договору, і діючих будівельних норм і правил розробити проектну документацію стадії "Робоча документація" виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи, згідно додатку № 2 "Твердий кошторис на виконання проектних, монтажних, пусконалагоджувальних робіт" та, в обумовлений договором строк, виконати роботи та передати Головному підряднику закінчені роботи, а також виконати монтаж та пусконалагоджувальні роботи за договором по наступним системам: система автоматичного спринклерного та дренчерного пожежогасіння, система внутрішнього водяного пожежогасіння, система газового пожежогасіння, система порошкового пожежогасіння, система пожежної сигналізації, система оповіщення про пожежу, система диспетчеризації, система димовидалення (а.с. - 16-31 т. 2).

Відповідно до пункту 2.2 договору Підрядник зобов'язаний виконані роботи здати відповідним органам ДержПожНагляду (Державна інспекція техногенної безпеки України - Департамент пожежної безпеки).

Згідно з пунктом 3.3 договору Підрядник повинен у письмовому вигляді до закупки матеріалів, обладнання (матеріальних ресурсів), узгоджувати з Головним підрядником питання щодо вибору продавців (постачальників, виробників).

Підрядник зобов'язаний оформити необхідні документи для транспортування та доставки матеріалів і механізмів за свій рахунок (пункт 7.1.10 Договору).

Крім того, колегія суддів обізнана з правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 27 березня 2018 року у справі №826/1588/13-а про те, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема відшкодування сплаченого ПДВ у складі ціни придбаного товару.

Крім зазначеного, на переконання суду, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів, які підтверджують фактичне проведення відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються виключно на матеріалах Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альянсгруп" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 березня по 30 вересня 2013 року від 17 жовтня 2013 року № 586/26-54-22-03/38556614, складений Державною податковою інспекцією у Оболонському районі ГУ Міндоходів у місті Києві та Акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Машпромсервіс" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період квітень, травень, червень, жовтень, листопад 2012 року від 17 серпня 2013 року № 685/26-55-22-01/30401608, складений Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві. Та доводах податкового органу про порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутності у контрагентів позивача трудових та інших ресурсів для виконання взятих на себе зобов'язань за укладеними договорами.

На переконання суду, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у них статусу платника ПДВ.

Відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів щодо можливої відсутності у контрагентів позивача можливостей на виконання зобов'язань за укладеними договорами.

Крім того, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, висновки відповідача, на підставі яких були винесено оскаржувані рішення не базуються на первинних господарських документах. Окрім того, висновки щодо позивача були сформовані виключно у зв'язку з оцінкою діяльності не самого позивача, а його контрагентів.

Доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагента позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Колегія суддів вважає, що зазначена інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджувалися та не з'ясовувалося, які ресурси потрібні були б підприємствам-контрагентам для надання послуг позивачу.

Проте, такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, відсутність працівників тощо не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов'язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень КАС України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а обставини справи повністю відповідають висновкам суду.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2018 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст підписано 27.03.19.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді В.О.Аліменко,

Н.В. Безименна