Ухвала

від 15.10.2014 по справі 826/15916/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/30103/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Єгорової І.В.,

представників позивача Куркова М.С., Бєлкіна В.П., Пилипчук С.А.,

представника відповідача Мартинчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС-Фарма»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року

у справі № 826/15916/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС-Фарма» (далі - позивач, ТОВ «ТАС-Фарма»)

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, скасування наказу, зобовзяання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «ТАС-Фарма» звернулось у жовтні 2013 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.06.2013 року № 0002552230, № 0002542230, від 03.10.2013 року № 0003552240; визнати протиправним та скасувати наказ від 16.05.2013 року № 476-П «Щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки»; визнати протиправним та скасувати акт перевірки від 27.05.2013 року № 2396/22-30/16280214 або зобов'язати відповідача скласти Довідку про результати зустрічної звірки ТОВ «ТАС-Фарма» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «САНОІЛ ТОРГ», код за ЄДРПОУ 37269136, їх реальності та повного відображення в обліку за період з 01.09.2012 року по 31.12.2012 року та за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року (відповідно до вимог п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України (далі - ПК Укрпаїни)).

Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2014 року провадження у справі за позовом ТОВ «ТАС-Фарма» до ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 27.05.2013 року № 2396/22-30/16280214 закрито.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2014 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 20.06.2013 року № 0002552230 про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 4 176 470,00 гривень, № 0002542230 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 818 501,50 гривня та штрафних (фінансових санкцій) в сумі 374 966,00 гривень; визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 16.05.2013 року № 476-П «Щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки». В задоволенні решти позовних вимог ТОВ «ТАС-Фарма» відмовлено.

Додатковою постановою окружного адміністративного суду міста Києві від 29.01.2014 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС № 0003552240 від 03.10.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 34 284,50 гривні.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2014 року та додаткову постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2014 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2014 року та додаткову постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2014 року. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з підтвердження відомостей по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «САНОІЛ Торг» за період з 01.09.2012 року по 31.12.2012 року та період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року, за результатами якої складено акт № 2396/22-30/16280214 від 25.05.2013 року, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період з 01.09.2012 року по 31.12.2012 року та за період з 01.02.2013 по 28.02.2013 року в розмірі 5 210 514,00 гривень; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму на суму 818 501,00 гривня.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме: податкове повідомлення-рішення форми «П» № 0002552230 від 20.06.2013 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкті оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 176 470,00 гривень; податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002542230 від 20.06.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 193 467,50 гривень, у тому числі 818 501,50 гривня - основний платіж, 374 966,00 гривень - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів у м. Києві та до Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві № 3893/10/26-15-10-04-04 від 30.08.2013 року скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0002552230 від 20.06.2013 року залишено без змін. Збільшено суму грошового зобов'язання в податковому повідомленні рішенні № 0002542230 від 20.06.2013 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 34 284,50 гривні.

03.10.2013 року ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів м. Києва на підставі рішення ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003552240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) з податку на додану вартість у загальному розмірі 34 284,50 гривні.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України № 14124/6-99-99-10-08-10 від 28.10.2013 року вищевказані податкові повідомлення-рішення, з урахуванням рішення ГУ Міндоходів у м. Києві № 3893/10/26-15-10-04-04 від 30.08.2013 року залишено без змін, скаргу без задоволення.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті виходив з часткової обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його часткового задоволення.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, дійшов висновку про те, що відповідачем при прийняті рішення про проведення перевірки та видані наказу на проведення перевірки не було порушено норми діючого законодавства, а тому відсутні підстави для скасування наказу ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС № 476-П від 16.05.2013 року. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що перевіркою TOB «САНОІЛ ТОРГ» не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, які підпадають під визначення п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, 198.3 та п. 198.6 ст. 198 ПК України. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок згідно з п. 79.3 ст. 79 ПК України не є обов'язковою.

Зазначена норма кореспондується з пунктами 2.3, 2.4 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків та внесення змін до наказу ДПА України від 27.05.2008 року № 355, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 14.04.2011 року № 213 (далі - Методичні рекомендації № 213).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, підставою для проведення перевірки позивача став наказ від 16.05.2013 року № 476-П «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТАС-Фарма» з питань дотримання вимог чинного законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «САНОІЛ-ТОРГ». Наказ ґрунтувався, зокрема, на вимогах пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, тобто на наявності обставин ненадання позивачем пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що до винесення оскаржуваного наказу, податковим органом ТОВ «ТАС-Фарма» було надіслано письмові запити 11.03.2013 року № 4767/10/22-40 та від 22.04.2013 року № 6679/10/22-317 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження по господарських відносин позивача з ТОВ «Югекотоп» за період з 01.01.2011 року по 11.04.2013 року та ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» за період з 01.01.2012 року по 30.04.2013 року.

Дослідивши письмові докази у справі, суд першої інстанції встановив, що на вищевказані письмові запити податкового органу позивачем були надані всі документи в межах строку визначеного ПК України (з урахуванням вихідних та святкових днів), що виключало наявність підстав, передбачених пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що наказ від 16.05.2013 року № 476-П «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТАС-Фарма» з питань дотримання вимог чинного законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «САНОІЛ-ТОРГ» не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2013 року № 0025552230, № 0002542230, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, який вірно зазначив наступне.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п. 138.6 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем за результати перевірки поданої позивачем декларацій з податку на додану вартість та додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до них за період з 01.09.2012 року по 31.12.2012 року та за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року встановлено, що ТОВ «ТАС-Фарма» по взаємовідносинам з ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 84 379,00 гривень та від'ємне значення, яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 69 971,00 гривня. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за вказаний період встановлено, що позивачем занижено податок на додану вартість на суму 818 501,00 гривня, зокрема, з вересня 2012 року по грудень 2012 року, а також за лютий 2013 року.

Окрім цього, відповідачем під час перевірки повноти визначення податку на прибуток за період за період з 01.09.2012 року по 31.12.2012 року та за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування на загальну суму 5 210 514,00 гривень, зокрема, за 4 квартал 2012 року на суму 4 176 470,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 20.06.2012 року між ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» (Продавець) та ТОВ «ТАС-Фарма» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 20-06-12 продукції та матеріалів.

Виконання вказаного договору підтверджуться наданими позивачем та дослідженими судом першої інстанції податковими та видатковими наклданими, актами приймання-передачі, специфікаціями.

Крім того, 20.06.2012 року між ТОВ «ТАС-Фарма» (Комітент) та ТОВ «Югекотоп» (Комісіонер) укладено договір комісії № 2006 К, за умовами якого Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язується від свого імені та за рахунок Комітента за обумовлену винагороду здійснити одну або декілька зовнішньоекономічних операцій постачання на експорт товару, найменування, кількість, вартість якого перераховується у відповідному Додатку до цього Договору комісії.

Виконання вказаного договору підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом першої інстанції актами прийняття товару по якості та кількості, звітами Комісіонера.

Судом першої інстанції встановлено, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а досліджені вищевказані письмові докази свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам, поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій ТОВ «ТАС-Фарма».

При цьому, судом першої інстанції зазначено, що в підтвердження оплати придбаного у ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» товару позивачем надано банківські виписки та платіжні доручення, вантажно-митні декларації з відповідними відмітками митних органів, що свідчать про експорт відповідного товару.

Таким чином, суд першої інстанції дійшо вірного висновку про те, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність договору купівлі-продажу позивача з ТОВ «САНОІЛ ТОРГ», то колегія суддів касаційної інстанції вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції встановлено, що висновки відповідача в акті перевірки ТОВ «ТАС-Фарма» від 25.05.201 року № 2396/22-30/16280214 сформовані на підставі актів перевірки та неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів ТОВ «САНОІЛ ТОРГ». При цьому, жодною із вказаних вище звірок та перевірок не здійснювалася перевірка правомірності діяльності ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з позивачем, а тому вони не можуть відображати відомості про зміст та обставини фінансово-господарської діяльності позивача і його контрагентом.

Водночас, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» у періоді, який перевірявся був зареєстрований у встановленому законом порядку, в тому числі і як платники ПДВ, володів у повному обсязі правосуб'єктністю.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сукупність наведених вище первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт експорту товарів та виконання договору купівлі-продажу з ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення. При цьому, виходячи з характеру спірних операцій, їх здійснення відповідає звичайній господарській діяльності позивача, отримані товари використовувалися у його господарській діяльності, що вказує на зв'язок витрат за спірними операціями з господарською діяльністю позивача.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування порушує права такого платника податків.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 193 467,50 гривень, а також зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 4 176 470,00 гривень було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача скласти Довідку про результати зустрічної звірки ТОВ «ТАС-Фарма» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «САНОІЛ ТОРГ», їх реальності та повного відображення в обліку за період з 01.09.2012 року по 31.12.2012 року та за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року (відповідно до вимог п. 73.5 ст. 73 ПК України), то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, який вірно зазначив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушуються, створено або створюють перешкоди для реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то у разі незгоди з діями контролюючого органу, вимога про зобов'язання відповідача скласти Довідку про результати зустрічної звірки ТОВ «ТАС-Фарма» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «САНОІЛ ТОРГ», їх реальності та повного відображення в обліку за період з 01.09.2012 року по 31.12.2012 року та за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року (відповідно до вимог п. 73.5 ст. 73 ПК України) не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача.

Належним способом захисту прав позивача у даному випадку є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведеної документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ТАС-Фарма».

А тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що враховуючи визнання судом протиправними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, вимога позивача про зобов'язання скласти Довідку про результати зустрічної звірки ТОВ «ТАС-Фарма» задоволена бути не може.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160, 167, 220 -231 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС-Фарма» - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року у справі № 826/15916/13-а - скасувати.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2014 року та додаткову постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2014 року у справі № 826/15916/13-а - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько