Ухвала

від 21.10.2014 по справі 2а-191/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2014 року м. Київ К/800/45575/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Трускавець Львівської області, Пенсійного фонду України про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Трускавець Львівської області, Пенсійного фонду України про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, в якому просив:

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області здійснити перерахунок пенсії через збільшення заробітку за рахунок авторської винагороди, одержаної за рішеннями судів за період з 1997 року по 2002 рік (за 60 місяців) з дня подачі такої заяви та виплатити йому додаткову пенсію після її перерахунку за період з 15.07.2011 року по 15.07.2012 року;

- визнати недійсним відповіді управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області та Пенсійного фонду України про відмову у здійсненні перерахунку пенсії на основі стягненої авторської винагороди за рішеннями судів;

- керівнику Пенсійного фонду України зобов'язати постановити рішення для начальника управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області про проведення названого перерахунку і доповнення грошових сум до середньої заробітної плати для обчислення йому пенсії.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2012 року - без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 отримує пенсію за віком.

Відповідно до рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 24.12.1997 року по справі 2-247/89 на користь позивача з Донецького ВАТ «Точмаш» за тривале використання винаходу було стягнуто 9849,00 крб., рішення Франківського районного суду м. Львова від 11.12.1997 року по справі № 2-1326/97 з Ходорівського заводу поліграфмаш - 9840,37 грн., рішення Дрогобицього міського суду від 23.02.2000 року по справі № 2-582/2000 із Камянського машинобудівного заводу - 13399,54 грн.; рішення Галицького районного суду м. Львова від 19.06.1998 року з Тростянецького заводу «Електропобутприлад» на його користь та користь ОСОБА_3 - 5120,00 грн., рішення Трускавецького міського суду від 07.10.1996 року по справі № 2-201-96 з АТ КАМАЗ, Кіровоградського РМЗ - 13719146 рублів Росії.

ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області із заявою про перерахунку пенсії з врахуванням вказаних грошових сум до заробітної плати за 60 місяців з 1991 року.

Листом від 20.07.2011 року № 31/л управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області відмовило позивачу у здійсненні такого перерахунку, оскільки з даних коштів не було сплачено єдиного внеску на загальнообов'язкове пенсійне страхування.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:

1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;

2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум;

Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.

Аналіз вищезазначеної норми свідчить про те, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), з яких були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески або внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже, суми коштів, з яких не були сплачені внески до Пенсійного Фонду України, не можуть бути враховані при обчислені пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 року № 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 9 Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що на винагороди за відкриття, винаходи та раціоналізаторські пропозиції та їх використання не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, але при умові що їх виплата здійснюються за рахунок коштів роботодавців.

Враховуючи, що позивач просить включити суми коштів за тривале використання його винаходів, стягнутих за рішеннями судів, з яких не були нараховані збір чи внесок на обов'язкове державне пенсійне страхування, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, відмовивши ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій, є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Трускавець Львівської області, Пенсійного фонду України про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.Є. Донець

А.О. Логвиненко

В.Ф. Мороз