Ухвала

від 29.10.2014 по справі 2а-12318/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

29 жовтня 2014 року м. Київ В/800/4783/14

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

Борисенко І.В.

Бухтіярової І.О.

Вербицької О.В.

Кошіля В.В.

Моторного О.А.,

розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.07.2014

у справі № 2а-12318/10/2670 (№ К/9991/9223/11)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подала заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.07.2014, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що потягло ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.07.2014 року заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме - п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В обґрунтування своїх вимог надає копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 02.12.2013 та від 19.02.2014, в яких, на його думку, відповідні норми права застосована інакше, ніж у даній справі.

Між тим, відповідно до положень ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про перегляд судового рішення може бути подана виключно за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень, спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Зокрема, така складова як подібність правовідносин, означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, тобто, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (наприклад часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). У той же час, зміст правовідносин визначається обставинами кожної конкретної справи.

У справі, про перегляд якої ставиться питання, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень податкового законодавства, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо підтвердження реальності господарських операцій, які були здійснені на підставі відповідних договорів, укладених з контрагентами.

Зі змісту ухвал Вищого адміністративного суду України від 02.12.2013 та від 19.02.2014 (наведених заявником як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права) вбачається, що, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд касаційної інстанції виходив з того, що платниками податків належними доказами не доведена реальність операцій з контрагентами, оскільки вказані операції оформлені лише документально.

Приписи ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.

Отже, правовідносини у справі, щодо якої подано заяву про перегляд судових рішень, та у справах, на які посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції, не є подібними, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.07.2014 у справі № 2а-12318/10/2670 (№ К/9991/9223/11).

2. Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді І.В. Борисенко

І.О. Бухтіярова

О.В. Вербицька

В.В. Кошіль

О.А. Моторний