Постанова

від 27.10.2014 по справі 911/736/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2014 року Справа № 911/736/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівКролевець О.А., Попікової О.В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерзерноторг" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.08.2014р. (головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Пашкіна С.А.) у справі№ 911/736/14 Господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Корма України" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерзерноторг" простягнення 253.287,79 грн.,

за участю представників: позивачане з'явились, відповідачаКотов О.Б., Сатирь Л.В., Товариства з обмеженою відповідальністю "Шеколан" Рижий А.А.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом, з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог, про стягнення з відповідача 253.287,79 грн., з яких: 237.252,00 грн. основного боргу, 10.359,47 грн. пені, 3 % річних у розмірі 2.390,66 грн. та 3.285,66 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.05.2014 р. у справі №911/736/14 (в редакції ухвали про виправлення описки від 26.05.2014 р.) позов задоволено частково. Стягнуто відповідача на користь позивача 237.252,00 грн. основного боргу, 10.316,76 грн. пені, 2.380,80 грн. - 3 % річних, 3.285,66 грн. інфляційних втрат та 5.064,70 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Позивачу, у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, повернуто з Державного бюджету України 1.253,59 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням лише в частині розміру стягнутого на користь позивача судового збору, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого суду скасувати частково, ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача 5.044,70 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 р. замінено позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Корма України" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шеколан". Рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2014 р. у даній справі залишено без змін. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерзерноторг" з Державного бюджету України 1.619,38 грн. надмірно сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема положення п. 3 ст. 512, п. 1 ст. 516 ЦК України, ч. 2 ст. 34, ст.ст. 36, 43 ГПК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційний суд не дав належної оцінки правомірності укладення договору про відступлення права вимоги № 25-06/14 від 25.06.2014 р., оскільки, на думку скаржника, за відсутності згоди відповідача на заміну кредитора у зобов'язанні немає підстав для заміни сторони у справі правонаступником.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлениц ст. 111-8 ГПК України строк розгляду касаційної скарги, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників позивача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корма України" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерзерноторг" (далі - покупець) 15.11.2013 р. було укладено договір купівлі-продажу №275/П/15 (далі - договір), відповідно до якого продавець передає, а покупець приймає продукти переробки олійних та зернових культур (товар).

Згідно з п. 2.2 договору загальна кількість товару складається із суми кількості товару в підписаних специфікаціях.

Сторони п. 2.3 договору узгодили, що найменування товару, вартість за одиницю товару та загальна вартість партії товару вказується у специфікації.

Згідно з п. 2.5 договору відповідач оплачує вартість партії товару на встановлених даним договором умовах шляхом перерахування 100% вартості партії товару, що відвантажується, на розрахунковий рахунок позивача протягом 14 банківських днів після отримання відповідачем рахунку, видаткової та податкової накладних.

Відповідно до п. 3.1 договору позивач проводить передачу товару партіями на умовах поставки (згідно Інкотермс-2000), вказаних у специфікації, яка підписується на кожну партію товару і є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що датою отримання товару відповідачем є дата підписання сторонами видаткової або товарно-транспортної накладної та передачі документів на товар, вказаних в п. 2.5, п. 5.2 договору.

Відповідно до 3.3 договору під час передачі товару позивач зобов'язаний передати відповідачу оригінали рахунка-фактури, видаткову та податкову накладні на товар, а відповідач зобов'язаний прийняти товар та підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару.

Договір, відповідно до п. 4.1, вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов'язань сторонами.

Як визначено сторонами в п. 5.2 договору, товар вважається відвантаженим позивачем та прийнятим відповідачем: за якістю - відповідно до вимог по якості, вказаних у специфікації; за кількістю - на підставі даних, що вказані у видатковій накладній і підписані позивачем та відповідачем.

Відповідно до п. 6.3 договору у випадку порушення строків оплати поставленого товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Судами встановлено, що між сторонами 15.11.2013 р. була підписана Специфікація №1 до договору купівлі-продажу №275/П/15 від 15.11.2013 р., відповідно до якої визначено найменування, одиницю виміру, кількість та ціну за одиницю товару. Сума Специфікації №1 до договору складає 340.000,00 грн.

Позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 306.748,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №689 від 15.11.2013 р. на суму 60.350,00 грн., № 690 від 19.11.2013 р. на суму 59.568,00 грн., № 694 від 21.11.2013 р. на суму 67.932,00 грн., № 695 від 22.11.2013 р. на суму 61.880,00 грн., № 696 від 25.11.2013 р. на суму 57.018,00 грн., підписаними представниками обох сторін та засвідченими печатками юридичних осіб, з наданими довіреностями на право отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача № 89 від 15.11.2013 р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати повної вартості поставленого товару належним чином не виконав, оскільки сплатив лише 69.496,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1707 від 03.02.2014 р., а також визнається відповідачем.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач посилався на те, що позивачем не було дотримано п. 3.3 договору щодо надання відповідачу під час передачі товару разом з видатковою накладною та рахунком-фактурою відповідної податкової накладної, а відтак, на його думку, строк оплати вартості поставленого товару не настав.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою ст. 692 ЦК України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що надані в обґрунтування позовних вимог видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, містять всі обов'язкові реквізити, а відтак є первинними документами, що підтверджують здійснення господарських операцій.

Крім того, судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення відповідача до позивача з вимогами про надання податкових накладних чи з претензіями щодо поставленого товару.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про належне виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару та про виникнення у відповідача обов'язку з оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з урахуванням дотримання позивачем п. п. 2.5, 3.2, 3.3 договору купівлі-продажу №275/П/15 від 15.11.2013 р. щодо надання підписаних сторонами видаткових накладних, суди дійшли обгрунтованого висновку щодо настання строку виконання відповідачем зобов'язання зі сплати вартості переданого позивачем товару.

Відтак, у зв'язку з несплатою відповідачем коштів за отриманий товар у розмірі 237.252,00 грн., місцевим судом, з висновком якого погодився апеляційний суд, правомірно стягнено з відповідача суму основної заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи те, що судами встановлено прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, суди правомірно на підставі ст.ст. 549, 611 ЦК України та п. 6.3 договору, визначивши вірну кількість днів прострочення та здійснивши арифметичний перерахунок, стягнули з відповідача пеню в розмірі 10.316,76 грн., а на підставі ст. 625 ЦК України - 3% річних у розмірі 2.380,80 грн. та інфляційні втрати у заявленому позивачем розмірі 3.285,66 грн.

Стосовно посилань скаржника на безпідставність заміни апеляційним судом позивача у справі його правонаступником колегія суддів зазначає таке.

Задовольняючи клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Корма України" про залучення до справи правонаступника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Шеколан", апеляційний господарський суд виходив з укладеного договору про відступлення права вимоги №25-06/14 від 25.06.2014 р., згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Корма України" (первісний кредитор) відступає Товариству з обмеженою відповідальністю "Шеколан" (новий кредитор) право грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерзерноторг", що виникли на підставі договору купівлі-продажу № 275/П/15 від 15.11.2013 р., а новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за вказаним договором з оплати товару в розмірі 237.252,00 грн. та штрафних санкцій за порушення зобов'язань в розмірі: 10.316,76 грн. пені, 2.380,80 грн. - 3% річних, 3.285,66 грн. інфляційних втрат та 6.319,34 грн. судового збору, сплаченого первісним кредитором за розгляд справи № 911/736/14. Відповідно до п. 3.3 зазначеного договору сторони погодили, що з моменту його укладення новий кредитор вважається таким, що набув право вимоги до боржника у повному обсязі на умовах, чинних станом на момент укладення цього договору.

Згідно з положеннями ст.ст. 512, 513, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), який вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено ст. 25 ГПК України, у разі заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

При цьому апеляційним судом вирішувалось виключно процесуальне питання про наявність підстав для залучення правонаступника, у зв'язку зі зміною кредитора у зобов'язанні, лише в межах предмету спору у справі про стягнення за договором купівлі-продажу, до якого не входить дослідження питання правомірності укладення договору про відступлення права вимоги та наявності підстав для визнання такого договору недійсним.

З огляду на існування станом на день прийняття рішення апеляційним судом чинного договору про відступлення права вимоги №25-06/14 від 25.06.2014 р., доказів визнання якого недійсним сторонами надано не було, апеляційним судом правомірно замінено позивача правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Шеколан".

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у випадку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

За подання касаційної скарги у даній справі скаржником сплачено судовий збір у розмірі 3.811,25 грн., з яких 1.278,90 грн. сплачено згідно з платіжним дорученням №1941 від 22.08.2014 р. та 2.532,35 грн. - платіжним дорученням № 1984 від 23.09.2014 р., тобто у більшому розмірі, з огляду на що судовий збір сумі 1.278,90 грн. підлягає поверненню як надмірно сплачений.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, або взагалі виходять за межі компетенції господарського суду (в частині визначення правильності податкового обліку уступки права вимоги).

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про наявність фактичних та правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог та висновок апеляційного суду про заміну позивача правонаступником є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерзерноторг" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014р. у справі у справі № 911/736/14 - без змін.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерзерноторг" (08751, Київська обл., Обухівський р-н, с. Красна Слобідка, вул. Леніна, буд. 58, ідентифікаційний код 36890753) з Державного бюджету України 1.278 (одна тисяча двісті сімдесят вісім) грн. 90 коп. надмірно сплаченого судового збору за подання касаційної скарги згідно з платіжним дорученням № 1941 від 22.08.2014 р.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова