Рішення

від 28.10.2014 по справі 914/2305/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2014 р. Справа № 914/2305/14

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя Ділай У.І., судді: Мороз Н.В.; Мазовіта А.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська інвестиційно-будівельна компанія", м. Львів

про: стягнення 113 293,26 грн.

Представники:

Від позивача: Булик І.І. - представник (Довіреність №80/01 від 12.06.2014р.).

Від відповідача: Шпирка Н.В. - представник (Довіреність б/н від 01.07.2014р.)

Присутні в судовому засіданні: ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Залізничним РВЛМУ УМВС України у Львівській області, 14.07.2009р.)

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 81 1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1", м. Львів до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська інвестиційно-будівельна компанія", м. Львів про стягнення 113 293,26 грн.

Заявлені у позові вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав зобов'язань за Договором № 28/7-2006 «Багатоквартирний житловий будинок по вулиці Ромашковій в м. Львові» щодо оплати підрядних робіт, у зв'язку з чим у ТЗОВ "Львівська інвестиційно-будівельна компанія" перед позивачем виникла заборгованість в сумі 78 135,85 грн.

Ухвалою суду від 02.07.2014 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.07.2014 р. З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи неодноразово відкладався.

З огляду на складність даного господарського спору, Ухвалою суду від 12.08.2014 р. було призначено колегіальних розгляд справи у складі трьох суддів. За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями членами колегії суддів окрім судді Ділай У.І. визначено суддів Мазовіту А.Б. та Мороз Н.В.

12.08.2014р. від відповідача в канцелярію суду поступив Відзив на позовну заяву (вх. № 34654/14 від 12.08.2014 р.), відповідно до якого ТЗОВ "Львівська інвестиційно-будівельна компанія" позовні вимоги заперечує повністю, просить суд в позові відмовити.

На обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що позивачем не доведено, що Договір №28/7 від 24.05.2006 р. та Додаткові угоди до нього, а також надані суду Довідки за вересень та жовтень 2008р., акти приймання виконаних робіт за вересень та жовтень 2008р. пов'язані між собою, оскільки підставою Довідок та актів є Договір 28/7 датований 27.03.2007р.

Окрім того, відповідач вказує на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення із даним позовом. Доводи позивача про те, що підписанням акту звірки взаємних розрахунків ТЗОВ "Львівська інвестиційно-будівельна компанія" визнало факт існування заборгованості відповідач вважає таким, що не відповідають дійсності, оскільки в самому акті звірки не вказано щодо якого договору відноситься даний акт, а в графі «підпис Директор ТзОВ «ЛІБК»» міститься підпис не ОСОБА_4

15.10.2014 р. відповідачем подано в канцелярію суду Заяву щодо застосування строків позовної давності (вх. № 43714/14 від 15.10.2014 р.).

27.10.2014 р. позивачем подано в канцелярію суду Додаткові пояснення № 201/01 від 27.10.2014 р., в яких позивач на спростування тверджень відповідача про пропуск позовної давності у спірних правовідносинах зазначає, що перебіг позовної давності у правовідносинах між сторонами було перервано. На підтвердження наведеного доводу позивач посилається на укладені між ФОП ОСОБА_5 (Первісний кредитор), ТзОВ "Львівська інвестиційно-будівельна компанія" (Новий кредитор) та ВАТ "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1", правонаступником, якого є ПАТ "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1" (Боржник) договори про відступлення права вимоги від 01.08.2011 р. та від 01.09.2011 р., а також на підписані сторонами протоколи взаємозаліку за серпень та вересень 2011 р.

В судовому засіданні представник позивача заявлені у позовній заяві вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задоволити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у Відзиві на позовну заяву, просив суд в задоволенні вимог позивача відмовити.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

24.05.2006 р. між сторонами у справі було укладено Договір № 28/7-2006 на «Багатоквартирний житловий будинок по вул. Ромашковій в м. Львові», відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання власними силами і засобами, в обумовлений строк у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботи по об'єкту «Багатоквартирний житловий будинок по вул. Ромашковій в м. Львові», а відповідач у свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

У п. 2.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 10.01.2008 р.) сторони погодили, що загальна вартість робіт за Договором, визначена на підставі кошторису та динамічної договірної ціни, на момент укладення Договору складає 7449,678 тис.грн. ,в т.ч. ПДВ 20 % - 1241,613 тис. грн.

Пункт 2.2. Договору передбачав, що загальна вартість робіт за Договором може переглядатися сторонами у разі зміни обсягів і складу робіт.

Як встановлено в судовому засіданні на виконання договірних зобов'язань відповідачем виконувались підрядні роботи по будівництву багатоквартирного житлового будинку на вул. Ромашковій у м. Львові, за результатами яких сторонами підписувались акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в.

Так у вересні, жовтні 2008 р. позивачем було виконано на користь відповідача підрядні роботи на загальну суму 172 881,60. грн., про що сторонами підписано Акт № приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року від 30.09.2008 р. на суму 98 556,00 грн. та Акт № приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року від 31.10.2008 р. на суму 74 325,60 грн .

Згідно п. 5.1. Договору оплату за виконані роботи відповідач зобов'язався проводити щомісячно шляхом проміжних платежів, у відповідності з підписаною довідкою /форма №3-КБ/ та актом виконаних робіт /форма № 2-КБ/, згідно фактично виконаних об'ємів робіт протягом 10 днів після підписання.

Однак, як встановив суд договірних зобов'язань щодо оплати підрядних робіт відповідач належно не виконав і станом на день подання позову сума боргу ТзОВ "Львівська інвестиційно-будівельна компанія" перед ПАТ "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1" становила 78 135,85 грн.

Як докази на підтвердження заборгованості відповідача в сумі 78 135,85 грн. позивачем представлено суду акти звірки взаєморозрахунків станом на 20.12.2011 р. та на 04.04.2013 р., які підписані представниками сторін та скріплені відтисками їх печаток.

Крім того, слід вказати, що заперечень щодо вказаної позивачем суми основного боргу відповідач у відзиві на позовну заяву не навів.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що частину вартості виконаних підрядних робіт було оплачено в тому числі шляхом взаємозаліку між сторонами.

Так, як вбачається із матеріалів справи 01.01.2009 р. між ФОП ОСОБА_5 (Продавець) та ВАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» , правонаступником, якого є ПАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» (Покупець), було укладено Договір №1 купівлі-продажу товарів, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_5 зобов'язувався передати, а позивач - прийняти і оплатити товар. Однак, всупереч договірним зобов'язанням ПАТ "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1" отриманого від ФОП ОСОБА_5 товару не оплатило.

01.08.2011 р. між ФОП ОСОБА_5 (Первісний кредитор), ТзОВ "Львівська інвестиційно-будівельна компанія" (Новий кредитор) та ВАТ "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1", правонаступником, якого є ПАТ "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1" (Боржник) було укладено Договір (правочин) про відступлення права вимоги. За умовами вказаного правочину, первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги виконання зобов'язань боржника по проведенню розрахунків (за щебінь, пісок) згідно Договору № 1 від 01.01.2009 р. на суму 74 995,94 грн.

У серпні 2011р. між позивач і відповідачем було підписано Протокол Взаємозаліку №1, згідно якого сторони погодили, суму 74 995, 94 грн., надану як оплата за матеріали «Виконавець»-«Замовник» зарахувати в якості оплати за виконані роботи по об'єкту «Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Ромашковій в м. Львові» згідно повідомлення про відступлення права вимоги на суму 74 995, 94 грн.

Крім того, 01.09.2011 р. між ФОП ОСОБА_5 (Первісний кредитор), ТзОВ «Львівська інвестиційно-будівельна компанія» (Новий кредитор) та ВАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1», правонаступником, якого є ПАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» (Боржник) було укладено Договір (правочин) про відступлення права вимоги, за яким відповідач прийняв від ФОП ОСОБА_5 право вимоги до позивача про виконання зобов'язань щодо оплати за щебінь та пісок згідно Договору № 1 від 01.01.2009 р. на суму 23 500,00 грн.

У вересні 2011 р. між позивачем та відповідачем було підписано Протокол Взаємозаліку № 1, в якому сторони погодили, що сума 23 500,00 грн. надана як оплата за матеріали «Виконавець»-«Замовник» зараховується в якості оплати за виконані роботи по об'єкту «Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Ромашковій в м. Львові» згідно повідомлення про відступлення права вимоги на суму 23 500,00 грн.

Щодо доказів проведення відповідачем часткового розрахунку за виконані позивачем роботи, то як вказали представники сторін такі докази відсутні, оскільки відповідні документи вже знищено за давністю зберігання.

Окрім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 22 069,12 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2008 р. по травень 2014 р. та 13 088,29 грн. 3 % річних за період з 11.11.2008 р. по 11.06.2014 р.

Загальна сума позовних вимог складає 113 293,26 грн.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 28/7-2006 на «Багатоквартирний житловий будинок по вул. Ромашковій в м. Львові» від 24.05.2006 р. умови якого передбачали виконання позивачем на користь відповідача підрядних робіт по будівництву багатоквартирного житлового будинку по вул. Ромашковій у м. Львові.

Згідно визначення, наведеного у ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частина 2 вищенаведеної правової норми передбачає, що договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

За правилами ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду справи суд встановив, що у відповідності із досягнутими сторонами домовленостями позивачем виконувались визначені Договором підрядні роботи, виконання яких оформлялось довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3 та актами виконаних робіт форми № КБ-2.

Так, зокрема у вересні, жовтні 2008 р. позивачем було виконано на користь відповідача підрядні роботи на загальну суму 172 881,60. грн., про що сторонами підписано Акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року від 30.09.2008 р. та Акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року від 31.10.2008 р.

Пунктами 2.1. та 4.2.2. Договору передбачено обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем підрядні роботи.

У п. 5.1. Договору обумовлено, що оплата за виконані роботи проводиться відповідачем щомісячно шляхом проміжних платежів, у відповідності з підписаною довідкою /форма №3-КБ/ та актом виконаних робіт /форма № 2-КБ/, згідно фактично виконаних об'ємів робіт протягом 10 днів після підписання.

Положення ст. 854 ЦК України визначають, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Проте, як встановив суд всупереч вимогам вищенаведених правових норм та умов Договору договірних зобов'язань щодо оплати виконаних позивачем робіт відповідач належно не виконав і станом на день подання позову сума боргу ТзОВ "Львівська інвестиційно-будівельна компанія" перед позивачем становила 78 135,85 грн.

Заперечень по суті щодо заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу відповідач суду не навів, доказів оплати у повному обсязі виконаних підрядних робіт згідно Акту № приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року від 30.09.2008 р. та Акту № приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року від 31.10.2008 р. суду не надав.

Крім того про наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 78 135,85 грн. також свідчать представлені суду акти звірки взаєморозрахунків станом на 20.12.2011 р. та на 04.04.2013 р., які підписані представниками сторін та скріплені відтисками їх печаток (оригінали зазначених актів оглянуто судом в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Викладені у відзиві на позовну заяву зауваження відповідача щодо вищевказаного акту звірки взаєморозрахунків суд до уваги не приймає, оскільки в акті чітко зазначено, що звірка взаєморозрахунків проводиться саме щодо робіт, виконаних по об'єкту «Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Ромашковій в м. Львові», які є предметом Договору № 28/7-2006 від 24.05.2006 р. Доказів укладення між сторонами у справі іншого договору на виконання робіт щодо вказаного об'єкту суду не представлено.

Щодо заперечення відповідачем факту підписання акту директором ТзОВ «ЛІБК», то такі заперечення також не спростовують належність даного документу як доказу у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства

Згідно ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Державного комітету Статистики України від 10.11.1998 № 148/234/383 "Про інвентаризацію заборгованості за станом на 01.11.1998 р. затверджено форму акту звірення розрахунків, згідно якої не вимагається підписання такого акта керівниками підприємств (дебітора та кредитора).

Враховуючи те, що на представлених суду актах звірки взаєморозрахунків стоять відтиски печаток ПАТ "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська інвестиційно-будівельна компанія", акти підписано окрім керівників Товариств їх головними бухгалтерами, суд приймає такі акти як належні докази у справі (Аналогічної позиції щодо доказової сили акту звірки взаєморозрахунків дотримується Вищий господарський суд України у Постанові від 05.09.2012 р. у справі № 5006/16/12/2012).

Слід вказати, що акт звірки взаєморозрахунків, є певною формою фіксації юридично-значимих дій сторін, і ним, зокрема, оформлюється інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості. Цим актом встановлено непогашену заборгованість відповідача перед позивачем. З огляду на лист Міністерства фінансів України N31-053-2-4/4390 від 03.12.2001 року, акт звірки розрахунків може служити підставою для перерахування коштів. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 25.07.2007 р. у справі N 14/608).

Із врахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 78 135,85 грн. основного боргу є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а тому підлягають до задоволення повністю.

При цьому, суд погоджується із твердженням позивача про безпідставність доводів відповідача щодо пропуску строку позовної давності на стягнення заборгованості за підрядні роботи, виконані згідно Актів приймання виконаних підрядних робіт від 30.09.2008 р. та від 31.10.2008 р.

У відповідності до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 2 ст. 864 ЦК України, якою передбачений початок перебігу позовної давності в окремих випадках, встановлено, що якщо відповідно до договору підряду роботу було прийнято замовником частинами, перебіг позовної давності починається від дня прийняття роботи в цілому.

Частина 1 ст. 264 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 4.4., 4.4.1. Постанови від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз'яснив, що правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Як вбачається із матеріалів справи в межах строку позовної давності, а саме у серпні та вересні 2011 р. позивачем та відповідачем було підписано Протоколи взаємозаліку № 1 на суму 74 995,94 грн. та № 1 на суму 23 500,00 грн., відповідно до яких сторони погодили суми 74 995, 94 грн. та 23 500,00 грн. , надані як оплата за матеріали «Виконавець»-«Замовник» зарахувати в якості оплати за виконані роботи по об'єкту «Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Ромашковій в м. Львові» згідно повідомлення про відступлення права вимоги. Право вимоги до позивача на загальну суму 98 495,94 грн. відповідач набув на підставі Договорів (правочинів) про відступлення права вимоги від 01.08.2011 р. та від 01.09.2011 р., укладених між ФОП ОСОБА_5 (Первісний кредитор), ТзОВ «Львівська інвестиційно-будівельна компанія» (Новий кредитор) та ВАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1», правонаступником, якого є ПАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» (Боржник).

Таким чином, у зв'язку із частковим погашенням відповідачем заборгованості перед позивачем шляхом взаємозаліку, який проведено в межах трьохрічного строку позовної давності, перебіг позовної давності на пред'явлення вимоги про стягнення спірної заборгованості за підрядні роботи було перервано. При цьому, з огляду на те, що у Протоколах взаємозаліку за серпень та вересень 2009 р. відсутнє посилання на конкретний акт приймання виконаних підрядних робіт, суд вважає, що шляхом взаємозаліку відбулася часткова оплата по всьому Договору № 28/7-2006 від 24.05.2006 р., а не по окремому акту.

Із врахуванням вищезазначеного, суд прийшов до висновку, що починаючи з вересня 2011 р. обчислення трьохрічного строку позовної давності розпочалось заново, а отже звернувшись із позовом 01.07.2014 р. строку позовної давності для стягнення 78 135,85 грн. основного боргу позивач не пропустив.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При дослідженні наведеного у позовній заяві розрахунку позовних вимог суд встановив, що позивачем у розрахунку інфляційних втрат як суму основного боргу, з якого розраховуються інфляційні втрати - зазначено 107 087,14 грн. Однак, здійснивши перерахунок інфляційних за визначений позивачем період виходячи із суми заборгованості в розмірі 78 135,85 грн., суд встановив, що розмір втрат позивача від інфляції є більшим ніж той, що заявлений позивачем до стягнення.

Таким чином, визначені позивачем суми інфляційних втрат та 3 % річних суд вважає правомірними.

Проте, суд прийшов до висновку, що відносно даної частини позовних вимог слід прийняти до уваги Заяву відповідача щодо застосування строків позовної давності (вх. № 43714/14 від 15.10.2014 р.).

Згідно роз'яснень Пленум Вищого господарського суду України, що містяться у п. 4.4.1. Постанови від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Отже, підписанням у серпні та вересні 2011 р. Протоколів взаємозаліку № 1 на суму 74 995,94 грн. та № 1 на суму 23 500,00 грн. перебіг позовної давності щодо додаткових вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних не перервався.

Згідно положень ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи приписи вищенаведених правових норм, зокрема 257 ЦК України, та з огляду на те, що із даним позовом ПАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» звернулося до суду 01.07.2014 р., суд прийшов до висновку, що до стягнення з відповідача належать інфляційні втрати за період з липня 2011 р. по червень 2014 р. в сумі 8 155,56 грн. та 3 % річних за період з 01.07.2011 р. по 11.06.2014 р. в сумі 6 916,63 грн.

В стягненні решти інфляційних втрат та 3 % річних суд відмовляє у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 256, 257, 261, 264, 267 509, 525, 526, 599, 854, 864, 875, 879 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 78, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська інвестиційно-будівельна компанія" (79040, м. Львів, вул. Конюшинна, 14. Ідентифікаційний код 33667162) на користь Публічного акціонерного товариства "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1" (79040, м. Львів, вул. Конюшинна, 14. Ідентифікаційний код 03335511) 78 135,85 грн. основного боргу, 8 155,56 грн. інфляційних втрат та 6 916,63 грн. 3 % річних, всього - 93 208,04 грн. ; 1 864,16 грн. судового збору

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.10.2014 р.

Головуючий суддя Ділай У.І.

Суддя Мороз Н.В.

Суддя Мазовіта А.Б.