Постанова

від 15.01.2015 по справі 914/2305/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2015 р. Справа № 914/2305/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю

"Львівська інвестиційно-будівельна компанія"

м. Львів

на рішення господарського суду Львівської області від

28.10.2014 р.

у справі №914/2305/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Львівське

спеціалізоване будівельно-монтажне управління

№1" м.Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю

"Львівська інвестиційно-будівельна компанія"

м.Львів

про стягнення 113 293,26 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.10.2014р. (колегія суддів: головуючий суддя Ділай У.І., судді Мороз Н.В., Мазовіта А.Б.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційно-будівельна компанія» на користь публічного акціонерного товариства "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» 78 135,85 грн. основного боргу, 8 155,56 грн. інфляційних втрат та 6 916,63 грн. 3 % річних, всього - 93 208,04 грн.,

1 864,16 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не виконано обов'язку щодо оплати боргу за поставлений товар в повному обсязі. В частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 8 155,56 грн. та 6 916,63 грн. 3% річних рішення суду обґрунтоване простроченням виконання зобов'язання. В частині відмови у стягненні решти інфляційних втрат та 3% річних рішення суду мотивоване пропуском позовної давності.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. У своїй апеляційній скарзі скаржник загалом посилається на те, що позивачем не доведено, що договір №28/7 від 24.05.2006 р. та додаткові угоди до нього, а також довідки за вересень-жовтень 2008 року та акти приймання виконаних робіт за вересень-жовтень 2008 року пов'язані між собою, оскільки підставою довідок та актів є договір №28/7 від 27.03.2007 р. Крім цього, апелянт зазначає, що твердження позивача про те, що підписавши акт взаєморозрахунків, відповідач визнав заборгованість не відповідає дійсності, оскільки в самому акті не зазначено щодо якого договору відноситься даний акт, а також в графі «підпис директора» значиться не підпис директора товариства - Марченка М.І. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги подану відповідачем заяву про застосування строків позовної давності.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомили. А тому, суд вважає за можливе розглянути справи без їх участі за наявними в справі документами, враховуючи положення ст.75 ГПК України.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 24.05.2006 р. між сторонами у справі було укладено договір № 28/7-2006 на «Багатоквартирний житловий будинок по вул. Ромашковій в м. Львові», відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання власними силами і засобами, в обумовлений строк у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботи по об'єкту «Багатоквартирний житловий будинок по вул. Ромашковій в м. Львові», а відповідач у свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно п.п.2.1, 2.2, 5.1 вказаного договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 10.01.2008 р.) сторони погодили, що загальна вартість робіт за договором, визначена на підставі кошторису та динамічної договірної ціни, на момент укладення договору складає 7449,678 тис. грн.,в т.ч. ПДВ 20 % - 1241,613 тис. грн.

Загальна вартість робіт за договором може переглядатися сторонами у разі зміни обсягів і складу робіт.

Оплату за виконані роботи відповідач зобов'язався проводити щомісячно шляхом проміжних платежів, у відповідності з підписаною довідкою /форма №3-КБ/ та актом виконаних робіт /форма № 2-КБ/, згідно фактично виконаних об'ємів робіт протягом 10 днів після підписання.

На виконання договірних зобов'язань відповідачем виконувались підрядні роботи по будівництву багатоквартирного житлового будинку на вул. Ромашковій у м. Львові, за результатами яких сторонами підписувались акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, а саме: у вересні, жовтні 2008 р. позивачем було виконано на користь відповідача підрядні роботи на загальну суму 172 881,60. грн., про що сторонами підписано акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року від 30.09.2008 р. на суму

98 556,00 грн. та акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року від 31.10.2008 р. на суму 74 325,60 грн.

Однак, як вірно встановив суд першої інстанції договірних зобов'язань щодо оплати підрядних робіт відповідач належно не виконав і станом на день подання позову сума боргу ТзОВ «Львівська інвестиційно-будівельна компанія» перед ПАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» становила 78 135,85 грн.

Необхідно також зазначити, що згідно ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З матеріалів справи вбачається, що частину вартості виконаних підрядних робіт було оплачено в тому числі шляхом взаємозарахуванням між сторонами.

Так, 01.01.2009 р. між ФОП Каган І.І. (продавець) та ВАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1», правонаступником, якого є ПАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» (покупець), було укладено договір №1 купівлі-продажу товарів, відповідно до умов якого, ФОП Каган І.І. зобов'язувався передати, а позивач - прийняти і оплатити товар. Однак, всупереч договірним зобов'язанням ПАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» отриманого від ФОП Каган І.І. товару не оплатило.

В подальшому, 01.08.2011 р. між ФОП Каган І.І. (первісний кредитор), ТОВ «Львівська інвестиційно-будівельна компанія» (новий кредитор) та ВАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1», правонаступником, якого є ПАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» (боржник) було укладено договір про відступлення права вимоги.

Згідно вказаного договору, первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги виконання зобов'язань боржника по проведенню розрахунків (за щебінь, пісок) згідно Договору № 1 від 01.01.2009 р. на суму 74 995,94 грн.

У серпні 2011р. між позивач і відповідачем було підписано протокол взаємозаліку №1, згідно якого сторони погодили, суму 74 995, 94 грн., надану як оплата за матеріали «Виконавець» - «Замовник» зарахувати в якості оплати за виконані роботи по об'єкту «Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Ромашковій в м. Львові» згідно повідомлення про відступлення права вимоги на суму 74 995, 94 грн.

Крім того, 01.09.2011 р. між ФОП Каган І.І. (первісний кредитор), ТОВ «Львівська інвестиційно-будівельна компанія» (новий кредитор) та ВАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1», правонаступником, якого є ПАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» (Боржник) було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким відповідач прийняв від ФОП Каган І.І. право вимоги до позивача про виконання зобов'язань щодо оплати за щебінь та пісок згідно договору № 1 від 01.01.2009 р. на суму 23 500,00 грн.

У вересні 2011 р. між позивачем та відповідачем було підписано протокол взаємозаліку № 1, в якому сторони погодили, що сума 23 500,00 грн. надана як оплата за матеріали «Виконавець» - «Замовник» зараховується в якості оплати за виконані роботи по об'єкту «Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Ромашковій в м. Львові» згідно повідомлення про відступлення права вимоги на суму 23 500,00 грн.

При прийнятті постанови, колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ст. ст. 193, 265 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

Статтями 853, 854 ЦК України встановлено обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, та обов'язок оплатити виконані роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження заборгованості відповідача в сумі

78 135,85грн., позивачем подано суду акти звірки взаєморозрахунків станом на 20.12.2011 р. та на 04.04.2013 р., які підписані представниками сторін та скріплені відтисками їх печаток.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу у сумі 78 135,85грн.

Колегія суддів також зазначає таке.

Відповідно до ст. 256, 257, ч.1 ст.261, ч.2-3 ст.864 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності в окремих випадках, встановлено, що якщо відповідно до договору підряду роботу було прийнято замовником частинами, перебіг позовної давності починається від дня прийняття роботи в цілому.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується

Необхідно зазначити, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Як вбачається із матеріалів справи в межах строку позовної давності, а саме у серпні та вересні 2011 р. позивачем та відповідачем було підписано протоколи взаємозаліку № 1 на суму 74 995,94 грн. та № 1 на суму 23 500,00 грн., відповідно до яких сторони погодили суми 74 995,94 грн. та 23 500,00 грн. , надані як оплата за матеріали «Виконавець» -«Замовник» зарахувати в якості оплати за виконані роботи по об'єкту «Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Ромашковій в м. Львові» згідно повідомлення про відступлення права вимоги.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що починаючи з вересня 2011 р. обчислення трирічного строку позовної давності розпочалось заново, а отже звернувшись із позовом 01.07.2014 р. строку позовної давності для стягнення 78 135,85 грн. основного боргу позивач не пропустив.

З огляду на викладене, посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив заяви про застосування строків позовної давності, є необґрунтованими.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, окрім суми основного боргу, просить також стягнути з відповідача 22 069,12 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2008 р. по травень 2014 р. та 13 088,29 грн. 3 % річних за період з 11.11.2008 р. по 11.06.2014 р.

Щодо вказаної частини позовної вимоги, колегія суддів зазначає наступне.

Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Отже, підписанням у серпні та вересні 2011 р. протоколів взаємозаліку № 1 на суму

74 995,94 грн. та № 1 на суму 23 500,00 грн., перебіг позовної давності щодо додаткових вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних не перервався.

Згідно положень ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з липня 2011 р. по червень 2014 р. в сумі 8 155,56 грн. та 3 % річних за період з 01.07.2011 р. по 11.06.2014 р. в сумі 6 916,63 грн.

Львівський апеляційний господарський суд також звертає увагу на те, що жодних інших договірних відносин між сторонами у справі немає, а відтак, твердження скаржника про недоведеність позивачем пов'язаності між собою договору №28/7 від 24.05.2006 р. та додаткових угод до нього, а також довідок за вересень-жовтень 2008 року та актів приймання виконаних робіт за вересень-жовтень 2008 року, оскільки підставою довідок та актів є договір №28/7 від 27.03.2007 р., є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 28.10.2014 р. у справі

№ 914/2305/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.01.2015 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Скрипчук О.С.