Ухвала

від 30.10.2014 по справі 823/3732/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/3732/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

30 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Номінас К.В., Мартинюк І.Г.,

від відповідача Кравчук С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Черкаської митниці Міндоходів на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Инвест» до Черкаської Митниці про скасування рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Черкаської митниці (далі по тексту - відповідач, митний, контролюючий орган), в якому просив:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Черкаської митниці від 05.10.2010 №29, №30.

- скасувати рішення Черкаської митниці про визначення митної вартості товарів від 03.09.2010 №902000006/2010/000102/3, №902000006/2010/000103/3, №902000006/2010/000104/3, №902000006/2010/000105/3, №902000006/2010/000106/3, №902000006/2010/000107/3, №902000006/2010/000108/3, №902000006/2010/000109/3, №902000006/2010/000110/3, №902000006/2010/000111/3, №902000006/2010/000112/3, №902000006/2010/000113/3, №902000006/2010/000114/3, №902000006/2010/000115/3.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.12.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.01.2013 у справі №2а-4794/10/2370 (к/с №К/9991/29060/11) касаційну скаргу Черкаської митниці залишено без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 - без змін.

Постановою Верховного Суду України від 04.07.2013 у справі №21-202а13, прийнятою за наслідками розгляду заяви Черкаської митниці про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, заяву Черкаської митниці задоволено: ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31.01.2013 у справі №2а-4794/10/2370 (к/с №К/9991/29060/11) скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2013 у справі №2а-4794/10/2370 (к/с №К/800/38422/13) касаційну скаргу Черкаської митниці задоволено частково, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що митним органом була отримана інформація та документи, надані митними органами Республіки Білорусь на запит Черкаської митниці, з яких встановлено, що поставка товарів, оформлена за 14 вантажними митними деклараціями, у період з 11.09.2007 по 13.12.2007 здійснювалась ТОВ «Туссон» (Білорусь) як виробником цих товарів відповідно до контракту від 05.06.2007, укладеного між ТОВ «Туссон» та компанією «Frydlantske strojirny - Rasl a syn, a.s» (Чеська Республіка). Загальна вартість 14 поставок обладнання становить 928330 євро на умовах поставки FCA - Мінськ, тобто без врахування витрат на доставку товару та проведення пусконалагоджувальних робіт як умови продажу даного товару.

Декларування митної вартості товару за вищевказаними ВМД проведено позивачем за загальною вартістю 253705 євро - за ціною договору щодо товарів, що імпортуються відповідно до рішення інвестора (компанія з обмеженою відповідальністю «OXFORDCOURT LIMITED») №09 від 23.07.2007 про внесення до статутного фонду позивача майна у вигляді цілісного майнового комплексу для виробництва мінеральної вати.

На підставі вказаної інформації, отриманої від митних органів Республіки Білорусь, про вартість окремих складових обладнання для виробництва мінеральної вати, 03.09.2010 Черкаською митницею винесені рішення про визначення митної вартості товарів, що були імпортовані товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Инвест» №902000006/2010/000102/3, №902000006/2010/000103/3, №902000006/2010/000104/3, №902000006/2010/000105/3, №902000006/2010/000106/3, №902000006/2010/000107/3, №902000006/2010/000108/3, №902000006/2010/000109/3, №902000006/2010/000110/3, №902000006/2010/000111/3, №902000006/2010/000112/3, №902000006/2010/000113/3, №902000006/2010/000114/3, №902000006/2010/000115/3 (а.с. 30-43, т. 1).

Зважаючи на вказані обставини, 08.09.2010 р. Черкаською митницею проведено перевірку стану дотримання законодавства України з питань митної справи товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Инвест» за період з 01.08.2007 р. по 31.07.2010 р.

Підпунктом 3.2.3. п. 3.2. ст. 3 Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 30 березня 2006 року № 254, визначено, що у тих випадках, коли за виявленими фактами порушень необхідно вжити термінових заходів щодо їх усунення, у період перевірки, не чекаючи на її закінчення, складається проміжний акт перевірки. Проміжний акт перевірки складається в довільній формі та є складовою частиною акта перевірки.

За результатами перевірки складено проміжний акт №0009/0/902000000/0034556406 від 08.09.2010, в якому контролюючим органом встановлено факт заниження бази оподаткування (митної вартості товарів) при визначенні суми ввізного мита згідно ставок ввідного мита, визначених Митним тарифом України та бази оподаткування податком на додану вартість по 14 ВМД із загальної кількості 156 ВМД, за якими було ввезено лінію для виробництва мінеральної вати, що призвело до заниження сум податкових зобов'язань, нарахованих та сплачених за вантажно-митними деклараціями на загальну суму 1 172 629 грн. 51 коп. в тому числі: за ввізним митом у сумі 104 699 грн. 04 коп. та податком на додану вартість в сумі 1 067 930 грн. 47 коп., які підлягають сплаті до Державного бюджету України.

Акт перевірки за наслідками перевірки не складався.

За наслідками перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення: від 05.10.2010 р. № 29 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктом підприємницької діяльності товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Инвест» за основним платежем 104699 грн. 04 коп. та штрафними санкціями 52349 грн. 52 коп., та від 05.10.2010 р. № 30 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктом підприємницької діяльності товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Инвест» за основним платежем 1 067 930 грн. 47 коп. та штрафними санкціями 533 965 грн. 24 коп. (т. 1 а.с. 60, 62).

Вважаючи рішення відповідача про визначення митної вартості товару та вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову, позивач посилався на наступні обставини.

Відповідно до Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Инвест» учасником товариства є компанія з обмеженою відповідальністю «OXFORDCOURT LIMITED», зареєстрована реєстратором компаній Англії та Уельса 09.02.2001 р., яка є власником 100 відсотків статутного капіталу товариства, розмір якого станом на 31.05.2007 р. становить 3000000 євро, а також майно у вигляді цілісного майнового комплексу для виробництва мінеральної вати на суму 4891709 євро.

Майно до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Инвест» у вигляді цілісного майнового комплексу для виробництва мінеральної вати на суму 4891709 євро внесено рішенням № 09 від 23.07.2007 р. єдиного учасника компанією з обмеженою відповідальністю LIMITED»(т.1 а.с. 64).

Майновий комплекс для виробництва мінеральної вати був придбаний компанією з обмеженою відповідальністю «OXFORDCOURT LIMITED» у фірми «Frydlantke stoirny - Rasll a syn a.s» по контракту № 10-16.2007 від 09.03.2007 р. (т.5 а.с. 101).

Частина майна як внесок до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Инвест» ввезено на митну територію України відповідно до 14 вантажно-митних декларацій: № 902000001/7/8670 від 11.09.07 р., 902000001/7/8673 від 11.09.07 р., 902000001/7/8974 від 18.09.07 р., 902000001/7/8975 від 18.09.07 р., 902000001/7/9230 від 21.09.07 р., 902000001/7/9504 від 01.10.07 р., 902000001/7/9505 від 01.10.07 р., 902000001/7/9901 від 15.10.07 р., 902000001/7/9900 від 15.10.07 р., 902000001/7/10081 від 22.10.07 р., 902000001/7/10640 від 08.11.07 р., 902000001/7/10992 від 19.11.07 р., 902000001/7/11632 від 10.12.07 р., 902000001/7/11724 від 13.12.07 р., якими позивачем була заявлена митна вартість товару за ціною договору щодо товарів, що імпортуються. (т.1 а.с. 88-101).

Позивачем проведена державна реєстрація іноземної інвестиції у вигляді майнового внеску до статутного капіталу позивача відповідно до вимог Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 року № 93/96-ВР, а пропуск такого майна на територію України був здійснений на підставі виданих товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Инвест» на підставі виданих ним простих векселів, які були погашені без сплати ввізного мита.

Позивачем до Черкаської митниці була подана заява за вих. № 119 від 07.08.2007 р. про надання дозволу на ввезення на митну територію України та декларування комплектного об'єкта - лінії для виробництва мінеральної вати за кодом 8479899890 згідно УКТЗЕД з доданими до неї документами з зазначенням фактурної її вартості, складових частин, на суму 4891709 євро, що відповідало вартості, визначеній рішенням учасника товариства № 9 від 23.07.2007 р. та Статутом товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Инвест»в редакції від 08.08.2007 р., та отримано дозвіл Черкаської митниці на оформлення складових комплектного об'єкта за кодом 8479899890 згідно УКТЗЕД (т.1 а.с. 102-103).

Таким чином за період з 23.08.2007 р. по 18.02.2008 р. товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Инвест» до Черкаської митниці було подано 156 вантажно-митних декларацій щодо ввезення на митну територію України 23 складових цілісного майнового комплексу для виробництва мінеральної вати з визначенням митної вартості за цінами, що імпортуються.

Загальна митна вартість такого майна була визначена у розмірі 4891709 євро відповідно до рішення єдиного учасника ТОВ «Техно-Инвест» - компанією з обмеженою відповідальністю XFORDCOURT LIMITED» (Англія).

Декларування складових цілісного майнового комплексу проведено відповідно законодавства для декларування комплектного об'єкта з наданням документів, що підтверджували заявлені відомості про митну вартість товарів за вантажно-митними деклараціями.

Черкаська митниця на момент митного оформлення товару визнала митну вартість, заявлену позивачем та визначену декларантом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Проте, в подальшому, у зв'язку з отриманням інформації щодо можливого порушення митного законодавства ТОВ «Техно-Инвест» при ввезенні на митну територію України 23 складових цілісного майнового комплексу для виробництва мінеральної вати з визначенням митної вартості, відповідачем було проведено відповідну перевірку.

У постанові Верховного Суду України по даній справі від 04 липня 2013 року, винесеній за результатами перегляду рішення суду касаційної інстанції у зв'язку з неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права, яка, відповідно до приписів статті 244 2 КАС України, є обов'язковою для всіх судів України, зазначено, що за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недоплату.

Таким чином, зважаючи на встановлені фактичні обставини у даній справі, колегія суддів приходить до висновку, що у спірних правовідносинах у митного органу були підстави для продовження здійснення митного контролю.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень відповідача щодо визначення митної вартості товару, колегія суддів виходить з наступного.

На час здійснення процедур митного контролю спірні правовідносини було врегульовано нормами Митного кодексу України 11 липня 2002 року N 92-IV.

Згідно з приписами ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (далі - товари), подання декларантом відомостей для її підтвердження на час існування спірних правовідносин було визначено Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766 (далі - Порядок).

У відповідності з пунктами 10, 14 Порядку, відомості та заявлена декларантом митна вартість товарів повинні базуватись на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України.

Митний орган, якщо декларантом не подано додаткові документи, або якщо він відмовився від їх подання, визначає митну вартість товарів на підставі відомостей, в тому числі цінової інформації щодо ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, згідно із законодавством.

Пунктом 2 Порядку встановлено, що визначення митної вартості товарів -сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу та іншого діючого законодавства.

Згідно з пунктом 3 Порядку митна вартість товарів та метод її визначення декларуються під час митного оформлення таких товарів шляхом подання декларації митної вартості.

Судом встановлено, що декларування митної вартості товару було проведено за загальною вартістю 253 705 євро відповідно до рішення інвестора № 909 від 23.07.2007.

Проте, як зазначає відповідач, відповідно до наданих ТОВ «Туссон» через митні органи Республіки Білорусь документів, підтверджених, у тому числі, документами митного оформлення Республіки Білорусь, загальна вартість 14 поставок обладнання становить 928 330 євро на умовах поставки FCA - Мінськ, тобто без врахування витрат на доставку товару та проведення пусконалагоджувальних робіт як умови продажу даного товару.

Митний орган вказує, що гідно інформації митних органів Республіки Білорусь, обладнання для виробництва мінеральної вати з Республіки Білорусь поставлялось ТОВ «Туссон» автомобільним транспортом на адресу компанії «Frydlantke stoirny - Rasll a syn a.s», звідки направлялось на адресу ТОВ «Техно-Инвест».

Ідентифікація партій обладнання, відправленого ТОВ «Туссон» з партіями обладнання, ввезеного на адресу ТОВ «Техно-Инвест» та оформленого за ВМД № 902000001/7/8670 від 11.09.07, 902000001/7/8673 від 11.09.2007, 902000001/7/8974 від 18.09.2007, 902000001/7/8975 від 18.09.2007, 902000001/7/9230 від 21.09.2007, 902000001/7/9504 від 01.10.2007, 902000001/7/9505 від 01.10.2007, 902000001/7/9901 від 15.10.2007, 902000001/7/9900 від 15.10.2007, 902000001/7/10081 від 22.10.2007, 902000001/7/10640 від 08.11.2007, 902000001/7/10992 від 19.11.2007, 902000001/7/11632 від 10.12.2007, 902000001/7/11724 від 13.12.2007 (далі - ВМД), здійснювалась співставленням даних, зазначених у товаросупровідних документах, а саме: найменування перевізника, особистих даних водіїв, реєстраційних номерів транспортних засобів, ваги вантажу, кількості місць.

Загальна вартість ввезених на адресу ТОВ «Техно-Инвест» 15 партій обладнання, що було оформлено за вищевказаними ВМД, складала 268955,00 євро, що за висновком контролюючого органу на 790525,00 євро менше вартості, відповідно до інвойсів виробника.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що при прийнятті рішень про визначення митної вартості товару митницею застосовано 6 (резервний) метод відповідно до положень ст. 273 МК України та ст. 7 угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року з урахуванням факту, що для оцінки товару використана інформація щодо вартості саме ввезеного товару, надана виробником, а не ідентичного чи подібного товару, але продаж здійснювався не безпосередньо виробником отримувачу товару, а через третіх осіб.

Судом першої інстанції зі службової записки від 27.05.2010 №4509/08-сл «Щодо проведення перевірки» (а.с. 65-68, т. 2) встановлено, що ввезення в Україну обладнання для виробництва мінеральної вати (митне оформлення якого проведено за ВМД) здійснювалось тими ж перевізниками на транспортних засобах і під керуванням водіїв, якими було ввезено партії товарів з Республіки Білорусь; при цьому в переважній більшості, партії ввезеного в Україну обладнання мають ті ж самі кількісні характеристики (вага, кількість місць), що і поставлені партії обладнання на експорт з Республіки Білорусь, а найменування товарів (в частині його опису) суттєво відрізняється; за деякими з позицій відрізняється не лише вага товару, а й кількість місць, що перевозиться.

Наведене спростовує висновок митного органу щодо ідентифікації та співставлення комплектного об'єкта, ввезеного на територію України з тим, що експортувався з Республіки Білорусь та вказує на неможливість проведення такої ідентифікації.

Таким чином, відповідачем не доведено, що ввезене на територію України обладнання для виробництва мінеральної вати виготовлене саме на території Білорусі, а його вартість згідно з інвойсами виробника складає 928 330 Євро.

Наведена обставина підтверджується і висновком експертів за результатами проведення комплексної судово-товарознавчої експертизи та судово-економічної експертизи від 27.06.2014 № 289/14-23, проведеної на підставі ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 21 січня 2914 року по даній справі.

У даному висновку зазначено, що обладнання, яке постачалося ТОВ «Техно-Инвест» виготовлене різними виробниками в різних країнах та згідно технологічного проекту відправлялось на адресу вантажоотримувача підприємством «Frydlantke stoirny - Rasll a syn a.s» в Чехії.

Згідно ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до статей 264, 265 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості, саме нерозуміння цієї норми спричинило звернення до суду позивача, та не виконання ним вимог митниці при митному оформлені.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року (далі - Постанова КМУ № 1766), якою затверджено Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.

Пунктом 6 цієї Постанови визначено, що декларант самостійно заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці.

Пунктом 7 Постанови КМУ № 1766 визначено перелік обов'язкових документів, що додаються декларантом на підтвердження заявлених ним відомостей про визначення митної вартості.

За змістом пункту 11 Постанови КМУ № 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Тобто, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Відповідачем не надано доказів проведення консультацій, як і витребовування у декларанта інших документів для підтвердження митної вартості товару.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Митний орган в апеляційній скарзі вказує, що 2-5 методи визначення митної вартості не могли бути застосовані через відсутність відповідної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Частина 2 ст. 273 Митного кодексу України передбачає, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 273 Митного кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі: ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн.

Відповідно до параграфу 2 (е) статті 7 Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 (далі - Угода) митна вартість не визначається згідно з положеннями цієї Статті на підставі: ціни товарів для експорту в іншу країну, а не в країну імпорту.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для визначення митної вартості товару, що надходив з Чехії до України (країна імпорту) була ціна товару з Білорусії до Чехії (інша країна, третя країна).

Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначення відповідачем митної вартості на підставі вартості товару, що був поставлений до третьої країни (з Республіки Білорусь до Чехії) не може вважатися законним та обґрунтованим.

Таким чином, оскаржувані рішення про визначення митної вартості товару є протиправними та підлягають скасуванню.

Перевіряючи висновок митного органу про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктом підприємницької діяльності за основним платежем 104699 грн. 04 коп. та штрафними санкціями 52349 грн. 52 коп. шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення від 05.10.2010 р. № 29, колегія суддів виходить з наступного.

Приймаючи рішення про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що майно, що ввозилось позивачем у період проведення перевірки, є внеском іноземного інвестора до статутного фонду ТОВ «Техно-Инвест», а тому підлягає звільненню від оподаткування.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 5 Закону України «Про режим іноземного інвестування» передбачено, що іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного фонду підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України.

Судом встановлено, що ввезений на митну територію України комплектний об'єкт у вигляді лінії по виробництву мінеральної вати є іноземною інвестицією, що була поставлена в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «Техно-Инвест» на підставі рішення єдиного учасника ТОВ «Техно-Инвест» - компанії «OXFORDCOURT LIMITED» № 09 від 23.07.2007 щодо збільшення статутного капіталу ТОВ «Техно-Инвест» на 4891709 євро.

Відповідно до ст. 18 України «Про режим іноземного інвестування» майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.

При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації.

Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочення платежу, зазначене майно зараховане на баланс підприємства і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику векселя.

Порядок видачі, обліку і погашення векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

Судом встановлено, що в подальшому позивачем здійснювалась державна реєстрація іноземної інвестиції, отримувалась відмітка податкового органу на примірниках векселів про зарахування товарів на баланс ТОВ «Техно-Инвест» та зазначені векселі погашались митним органам.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність нарахування відповідачем ввізного мита.

Стосовно правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або їх вивезенні за межі митної території України.

Зі змісту пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що умовою його застосування є дотримання трьох обставин: ввезенню підлягають основні фонди, ці основні фонди повинні ввозитись як внесок до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані нею корпоративні права, основні фонди повинні брати участь у формуванні цілісного майнового комплексу.

При цьому, слід відзначати, що диспозиція згаданого підпункту передбачає, що основні фонди мають лише брати участь у формуванні цілісного майнового комплексу юридичної особи, а не складати такий комплекс.

У свою чергу, законодавець під цілісним майновим комплексом розуміє активи, сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі і термін використання яких перевищує дванадцять календарних місяців, а поняття активів є складовою основних засобів за визначенням, наведеним у п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за №288/4509, відповідно до якого основні засоби це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

З матеріалів справи вбачається, що всі складові ввезених комплектів оприбутковувались позивачем на субрахунку 1521 «Придбання (виготовлення) основних засобів» на підставі накладних та первинних документів (ВМД та рахунки).

До балансової вартості обладнання додавались митні збори, витрати на розвантаження, транспортування вантажів з митного терміналу та послуги митного терміналу.

Монтаж складових обладнання в лінію відображено перенесенням з кредиту субрахунку 1521 на дебет субрахунку 1522 з урахуванням вартості монтажних робіт.

Введення лінії № 1 для виробництва мінеральної вати в експлуатацію відбулося 03.04.2009 на підставі акта прийняття-передачі (внутрішнього переміщення основних засобів).

Оскільки поняття цілісного майнового комплексу передбачає, що він повинен складати активи платника податків; вказані активи у сукупності повинні забезпечувати ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі; термін використання активів повинен перевищувати дванадцять календарних місяців, і всі ці умови, як вбачається з матеріалів справи, були дотримані позивачем, донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість є безпідставним.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем вимог п. 15.1.1. п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» стосовно визначення позивачу податкових зобов'язань по 7 ВМД, за якими було ввезено лінію для виробництва мінеральної вати та які датовані вереснем місяцем 2007 року, 01.10.2007 року (а.с. 44, 1 том), а саме: № 902000001/7/008673 від 11.09.2007 року; № 902000001/7/008670 від 11.09.2007 року; № 902000001/7/008974 від 18.09.2007 року; № 902000001/7/008975 від 18.09.2007 року; № 902000001/7/009230 від 21.09.2007 року; № 902000001/7/009504 від 01.10.2007 року; № 902000001/7/009505 від 01.10.2007 року з огляду на наступне.

Підпунктом 15.1.1. п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення були прийняті 05.10.2010.

Виходячи з наведеного, податкові зобов'язання по 7 ВМД, а саме: № 902000001/7/008673 від 11.09.2007 року; № 902000001/7/008670 від 11.09.2007 року; № 902000001/7/008974 від 18.09.2007 року; № 902000001/7/008975 від 18.09.2007 року; № 902000001/7/009230 від 21.09.2007 року; № 902000001/7/009504 від 01.10.2007 року; № 902000001/7/009505 від 01.10.2007 року податкові зобов'язання, що визначені позивачу 05.10.2010 року, є такими, що встановлені з поза межами 1095 днів, передбачених пп. 15.1.1. п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Посилання апеляційної скарги відповідача на ту обставину, що положення пп. 15.1.1. п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на митні органи не поширюється та, у зв'язку з цим не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів вважає помилковим з огляду на таке.

Згідно з визначенням, наведеним в п. 1.12 та 1.15 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону.

Відповідно до підпункту 2.1.1 п. 2.1. 2.1.1 митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України;

Таким чином, митні органи при здійсненні контролю щодо дотримання вимог законодавства щодо ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України є контролюючими органами, та при виконанні своїх обов'язків повинні дотримувати вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідність рішень суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи митного органу не підтверджують правомірності прийняття оскаржуваних рішень та спростовуються висновками суду першої інстанції і матеріалами справи.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Черкаської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 03.11.2014 року

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.