Постанова

від 31.10.2014 по справі 922/3378/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2014 р. Справа №922/3378/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Горбачова Л.П., суддя Істоміна О.А.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Пеньков О.Ю., дов. №1 від 03.01.2014

відповідача - Пивоваров Р.В., дов. б/н від 01.09.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний Дім Фудмастер", м. Харків (вх. №3269 Х/3-12)

на рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2014 по справі №922/3378/14

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний Дім Фудмастер", м. Харків

про стягнення 19349,24 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року позивач - ТОВ "Квас Бевериджиз", м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Торговельний Дім Фудмастер" та, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 28.08.2014, просив стягнути з відповідача 19349,24 грн. з яких: 1380,30 грн. - пеня, 1544,30 грн. - 25% річних, 7052,04 грн. - компенсація за невиконання місячного плану закупок та 9372,60 грн. - вартість зворотної тари, посилаючись на порушенням відповідачем дистриб'юторського договору №213 від 03.01.2014 року у частині повного та своєчасного розрахунку.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.09.2014 по справі №922/3378/14 (суддя Ємельянова О.О.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ ФУДМАСТЕР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАС БЕВЕРИДЖИЗ" 1380,30 грн. пені, 1544,30 грн. - 25% річних, 7052,04 грн. компенсації за невиконання місячного плану закупок, 9372,60 грн. вартості зворотної тари та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач із рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2014 по справі №922/3378/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Також просив суд апеляційної інстанції здійснити розподіл судових витрат.

29.10.2014 позивач надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що з наведеними в апеляційній скарзі доводами не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог ст.101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи 03.01.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз" (Компанія) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельний Дім Фудмастер" (Дистриб'ютор) був укладений дистриб'юторський договір № 213, за умовами якого, компанія (позивач) зобов'язався поставляти та передавати у власність Дистриб'ютору (відповідачу) Товар у строк та відповідно до інших умов, передбачених Договором, а Дистриб'ютор зобов'язується приймати та оплачувати Товар відповідно до умов цього Договору, здійснювати зберігання та Дистрибуцію Товару власною торговою командою, а також надавати Компанії інші окремо узгоджені Сторонами послуги та Території, та виконувати інші зобов'язання за цим Договором.

Пунктом 2.3. договору, сторони визначили, що назва, асортимент, номенклатура та ціна на кожний вид Товару визначається Сторонами у Специфікації і також вказується в Товарно-транспортній Накладній.

Розділом 4 договору сторони погодили наступне:

- обсяг замовлень на кожний календарний місяць визначений Сторонами на підставі мінімального обсягу замовлень (ділі мінімальний обсяг замовлень), який наведено у додатку 2 до договору. Поставка товару здійснюється певними партіями, які формуються у порядку, визначеному у п.4.2-п. 4.3 договору (п. 4.1 договору);

- замовлення на поставку певної партії товару із зазначенням об'єму поставок на наступний тиждень, складається дистриб'ютором за формою, що міститься у додатку 3 до договору, й не пізніше 14:00 четверга поточного тижня надається компанії персонально через уповноваженого представника компанії або направляється компанії засобами факсимільного зв`язку, або електронної пошти за реквізитами, зазначеними нижче у п. 16.2. договору. . В замовленні дистриб'ютор також вказує адресу місця поставки та кількість зворотної тари, яка готова до повернення компанії (п. 4.2 договору);

- право власності на партію товару та ризики його випадкового знищення, випадкової загибелі, випадкового пошкодження переходять до Дистриб'ютора з моменту підписання ним товарно-транспортної накладної. (п. 4.6 договору).

Відповідно до п.п. 5.5, 5.6, 5.6.1 договору зворотною (заставною) тарою за цим договором є: піддони, марковані відповідно до специфікації, яка наведена у додатку 4 до договору. Заставна вартість зворотної тари вказується в ТТН. Заставна вартість піддонів становить 63,50 грн. за один піддон.

Так, п. 5.7 договору встановлено, що Дистриб'ютор, що отримав товар, зобов'язаний повернути компанії зворотну (заставну) тару у непошкодженому стані протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати поставки. Повернення зворотної (заставної) тари від Дистриб'ютора проводиться силами та за рахунок компанії, за відповідним письмовим повідомленням Дистриб'ютора. Приймання зворотної (заставної) тари за кількістю здійснюється компанією у місці поставки.

Пунктом 6.1. договору Дистриб'ютор зобов'язався:

- здійснювати розрахунки за отриманий товар в строки та на умовах, визначених в п. 7.2 договору (п. 6.1.4 договору);

- виконувати Мінімальний обсяг замовлень щодо відповідного місяця, кварталу та року в цілому (п. 6.1.5 договору);

- здійснювати повернення зворотної (заставної) тари Компанії у строк, визначений у п. 5.7 договору (п. 6.1.12 договору);

- у разі неповернення зворотної тари у встановлений у п. 5.7 цього договору строк, протягом наступних п'яти робочих днів сплатити Компанії заставну вартість зворотної тари у розмірі, зазначеному у п. 5.6 цього договору, збільшену на суму ПДВ (п. 6.1.13 договору).

Відповідно до п. 6.2.4 договору Компанія зобов'язалась своєчасно організовувати приймання зворотної тари з оформленням відповідних документів на приймання.

Розділом 7 договору встановлено :

- ціна на кожний вид товару зазначена у специфікації. В ціну Товару входить (і) вартість Товару, (іі) вартість доставки Товару до Місця Поставки. Вартість зворотної (заставної) тари не включено до ціни Товару. Загальна вартість кожної наступної партії Товару розраховується, виходячи з кількості Товару у партії, на основі цін Товару, зазначених у Специфікації, з урахуванням знижок, наведених у Додатку 6 до Договору.

- платежі за договором у розмірі повної вартості поставленого товару здійснюються в гривні шляхом банківського переказу коштів на рахунок Компанії в наступному порядку (п. 7. 3 договору): оплата за товар, поставлений у період з січня по квітень (включно), здійснюється дистриб'ютором протягом 30 календарних днів після дати поставки, на підставі рахунку компанії (п. 7.3.1 договору); оплата за Товар, поставлений у період з травня по серпень (включно), здійснюється дистриб'ютором протягом 14 календарних днів після дати поставки, на підставі рахунку компанії (п. 7.3.2 договору); оплата за товар, поставлений у період з вересня по грудень (включно), здійснюється дистриб'ютором протягом 30 календарних днів після дати поставки, на підставі рахунку компанії (п. 7.3.3 договору);

- дистриб'ютор зобов'язується сплачувати заставну вартість зворотної тари в строк, визначений в п. 6.1.13 договору (п. 7.4 договору).

Пунктом 8.4 договору встановлено, що за порушення строків оплати за цим договором, дистриб'ютор сплачує на користь компанії пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення та, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, двадцять п'ять процентів річних від суми простроченого платежу за весь період порушення.

Згідно з п.8.5 договору у випадку невиконання дистриб'ютором місячного мінімального обсягу замовлень, який наведено в Додатку 2 до договору, Дистриб'ютор, до дати чергової поставки Товару (однак у будь-якому випадку не пізніше 10 (десятого) числа наступного місяця за місяцем, в якому не відбулось виконання місячного мінімального обсягу замовлень), компенсує Компанії суму наданої знижки. При визначенні розміру компенсації Сторони виходять з того, що якби Компанія в момент поставки товару знала чи могла би знати про можливе невиконання Дистриб'ютором місячного мінімального обсягу замовлень, то розрахунок повної ціни товару в обсязі кожної партії поставки здійснювався виходячи з вартості товару без урахування знижки 2,5%, (або на вибір компанії).

В Додатку № 6 до Договору сторони погодили, що знижка за виконання мінімального обсягу замовлень, наведеного в Додатку 2 до Договору, складає 2,5%.

Додатком №2 до договору сторони узгодили мінімальний обсяг замовлень по місяцях.

Відповідно до пункту 13.1. договір набуває чинності із 03.01.2014 року і залишається чинним до 31.12.2014 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, в період з 24.01.2014 року по 17.06.2014 року позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 368084,16 грн. з використанням 123 одиниць зворотної тари, а саме:

- № Р46 від 24.01.2014 року ( 8 піддонів);

- № Р359 від 01.04.2014 року (13 піддонів);

- № Р768 від 25.04.2014 року (14 піддонів);

- № Р1354 від 20.05.2014 року (13 піддонів);

- № Р1574 від 27.05.2014 року (26 піддонів);

-№ Р1777 від 01.06.2014 року (26 піддонів);

- № Р2247 від 17.06.2014 року (23 піддонів).

Поставка товару відповідачу також підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

- № 46 від 24.01.2014 року на суму 25220,16 грн.;

- № 359 від 01.04.2014 року на суму 44087,04 грн.;

- № 768 від 25.04.2014 року на суму 41915,52 грн.;

- № 1354 від 20.05.2014 року на суму 34904,16 коп.;

- № 1574 від 27.05.2014 року на суму 71720,64 грн. ;

- № 1777 від 01.06.2014 року на суму 85633,92 грн.;

- № 2247 від 17.06.2014 року на суму 64602,72 грн..

За отриманий за договором товар відповідач розрахувався частково на суму 325201,98 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, копія якого міститься в матеріалах справи. (а.с.41-42).

Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що відповідач, у встановлені договором строки, не сплатив належну вартість отриманого товару, не повернув зворотну тару та не виконав встановлені договором плани закупівель.

Під час розгляду справи господарським судом першої інстанції відповідач повністю сплатив заборгованість за отриманий товар на суму 42882,18 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, копія якого міститься в матеріалах справи. (а.с.63-64), у зв'язку з чим позивач подав заяву про зменшення суми позовних вимог і просив суд стягнути з відповідача 19349,24 грн. з яких: 1380,30 грн. - пеня, 1544,30 грн. - 25% річних, 7052,04 грн. - компенсація за невиконання місячного плану закупок та 9372,60 грн. - вартість зворотної тари.

Місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ ФУДМАСТЕР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАС БЕВЕРИДЖИЗ" 1380,30 грн. пені, 1544,30 грн. - 25% річних, 7052,04 грн. компенсації за невиконання місячного плану закупок, 9372,60 грн. вартості зворотної тари та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Переглядаючи оскаржуване рішення в апеляційному порядку, дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав вимог та заперечень учасників судового процесу, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори, інші правочини та інші юридичні факти.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ч.1 ст. 628 ЦК України вбачається, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 202, 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч.1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору, поставив відповідачу в період з 24.01.2014 по 17.06.2014 товар на загальну суму 368084,16, при цьому відповідач частково сплатив позивачу вартість поставленого товару на загальну суму 325201,98 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача ( а.с. 41-42).

Встановлені по справі обставини також свідчать про те, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції, позивач звернувся до суду із заявою про зменшення суми позовних вимог, посилаючись на те, що станом на 27.08.2014р. відповідач повністю сплатив існуючий борг в розмірі 42882,18грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача. (а.с.63-64).

Щодо вимог позивача про стягнення 1380,30 грн. пені , колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, п .8.4. Договору встановлено, що за порушення строків оплати за цим Договором Дистриб'ютор сплачує на користь Компанії пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неуйстойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи, що умовами договору сторони встановили застосування штрафних санкцій за порушення умов договору, а факт прострочення відповідачем строку здійснення оплати за отриману продукцію підтверджується наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача 1380,30грн. пені за період з 02.07.2014р. по 19.08.2014р. (дату погашення заборгованості )

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказаний розрахунок здійснено відповідно до норм чинного законодавства.

Щодо позовних вимог ТОВ „Квас Бевериджиз" про стягнення 1544,30 грн. 25% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.4. Договору сторони узгодили, що за порушення строків оплати за цим Договором Дистриб'ютор сплачує на користь Компанії 25% річних від суми простроченого платежу за весь період порушення.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасного здійснення розрахунків, отже, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення 25% річних є обґрунтованими, ґрунтуються на нормах матеріального права та відповідають правовідносинам, які склалися між сторонами. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 25% річних в сумі 1544,30 грн. за період з 02.07.2014р. по 19.08.2014р.

Щодо позовних вимог ТОВ „Квас Бевериджиз" в частині стягнення з відповідача компенсації в розмірі 7052,04 грн. за невиконання місячного плану закупок, колегія суддів зазначає наступне.

Додатком 2 до дистриб'юторського договору №213 від 03.01.2014 сторони узгодили мінімальний обсяг замовлень, який складає 327905 літрів, в тому числі, по місяцях:

- січень - 9369 л., лютий (-), березень - 18737 л. - всього за 1 квартал - 28106 л.;

- квітень - 18737 л., травень - 74950 л., червень - 93687 л. - всього за II квартал - 187374 л.;

-липень - 93687 л., серпень - 18737 л., вересень (-) - всього за III квартал - 112424 л.

Пунктом 8.5 Договору сторони узгодили, що у випадку, якщо Дистриб'ютор не виконав місячний мінімальний обсяг замовлень, який наведено в Додатку 2 до Договору, Дистриб'ютор, до дати чергової поставки Товару (однак у будь-якому випадку не пізніше 10 (десятого) числа наступного місяця за місяцем, в якому не відбулось виконання місячного мінімального обсягу замовлень), компенсує Компанії суму наданої знижки.

В Додатку № 6 до Договору сторони погодили, що знижка за виконання мінімального обсягу замовлень, наведеного в Додатку 2 до Договору, складає 2,5%.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань щодо виконання мінімального обсягу замовлень, визначених у Додатку №2 до договору, не виконав місячний мінімальний обсяг замовлень у січні, травні та червні 2014 року.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума компенсаційних виплат складає 7052,04 грн.

Доказів виконання місячного мінімального обсягу замовлень, який наведено в Додатку 2 до Договору у січні, травні та червні 2014 року відповідачем ані до суду першої, ані апеляційної інстанції не надано. Також не надано доказів компенсації позивачу суми наданої знижки у зазначені місяці до 10 числа наступного місяця, як то передбачено п. 8.5. договору.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 7052,04 грн. компенсації за невиконання місячного плану закупок.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача, що вимоги про компенсацію за невиконання місячного мінімального обсягу замовлень є не штрафом у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань, а вимогою про відшкодування збитків (упущеної вигоди), у зв'язку з чим підлягають доказуванню позивачем, який не надав суду достатньо доказів для їх задоволення, з огляду на наступне.

Штрафом, у відповідності до ч. 2 ст. 549 ЦК України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. При цьому, визначення розміру штрафних санкцій принципово відрізняється від визначення розміру збитків . Відмінність полягає в тому , що розмір збитків має доказовий і оцінний характер , в той час як штрафні санкції чітко прив'язані до суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, періоду прострочення і визначаються договором або законом.

Враховуючи, що відповідальність за невиконання місячного плану закупок чітко встановлена сторонами у п. 8.5. договору у розмірі 2,5% від вартості товару, поставленого протягом місяця, в якому відбулось таке невиконання плану закупок, колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника на те, що заявлена позивачем до стягнення сума не може вважатись зобов'язанням зі сплати штрафу.

Щодо позовних вимог ТОВ „Квас Бевериджиз" в частині стягнення з відповідача 9372,60 грн. грн. вартості зворотної тари, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, згідно товарно-транспортних накладних відповідач отримав 123 одиниці зворотної тари (піддонів) на суму 9372,60 грн.

Остання поставка товару відбулась 17.06.2014р., тобто, зворотна тара повинна була бути повернута позивачу у повному обсязі в строк до 17.07.2014р. (включно).

Враховуючи, що до зазначеного терміну 123 одиниць зворотної тари не було повернуто відповідачем, граничний термін оплати заставної вартості зворотної тари сплив 24.07.2014р. (як це передбачено пп. 6.1.13 Договору). Таким чином, з 25.07.2014р. заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті заставної вартості зворотної тари становить 9372,60грн.

Відповідно до пункту 5.7 Договору Дистриб'ютор, що отримав товар, зобов'язаний повернути компанії зворотну (заставну) тару у непошкодженому стані протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати поставки. Повернення зворотної (заставної) тари від Дистриб'ютора проводиться силами та за рахунок компанії, за відповідним письмовим повідомленням Дистриб'ютора.

Отже, повернення зворотної тари хоча і здійснюється силами позивача та за рахунок компанії (п. 5.7. Договору), проте в чітко визначені договором строки та на підставі відповідного письмового повідомлення відповідача про готовність повернення такої тари.

Пунктом 6.1.12. встановлено, що Дистриб'ютор зобов'язується, здійснювати повернення зворотної (заставної) тари компанії у строк визначений пункті 5.7. цього договору. У разі неповернення зворотної тари у встановлений у пункті 5.7. цього договору строк протягом п'яти робочих днів сплатити Компанії заставну вартість зворотної тари у розмірі, зазначеному у пункті 5.6. цього договору збільшену на суму ПДВ (пункт 6.1.13.).

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач, в установлений договором строк, повідомив позивача про готовність повернути зворотну тару, доказів повернення тари відповідачем також не надано, а тому колегія суддів вважає вимоги позивача про стягнення вартості неповернутої тари із розрахунку 63,00 грн. за одиницю (піддон) з врахуванням 20% ПДВ, а разом на суму 9372,60 грн. правомірними та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не прийняв в якості доказів належного виконання позивачем умов договору щодо повернення зворотної тари, лист відповідача від 03.09.2014 року за вих.№28, яким відповідач повідомляв про наявність у нього зворотної тари у кількості 123 штуки та яку в зв'язку з припиненням дії дистриб'юторського договору №213 від 03.01.2014, просив позивача забрати.

Так, вказаний лист було направлено відповідачем 04.09.2014 року, тобто поза межами строку, встановленого умовами спірного Договору. Порушення строку повернення відповідачем зворотної тари, також підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, що підтверджують дату поставки товару відповідачу.

В апеляційній скарзі відповідач зауважує на тому, що у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування вартості тари з урахуванням ПДВ.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком, оскільки, по-перше, умовами договору чітко встановлено, що у разі неповернення зворотної тари у встановлений у п. 5.7 цього договору строк, протягом наступних п'яти робочих днів відповідач зобов'язаний сплатити Компанії заставну вартість зворотної тари у розмірі, зазначеному у п. 5.6 цього договору, збільшену на суму ПДВ (п. 6.1.13 договору).

По - друге, правила формування бази оподаткування ПДВ встановлені у статті 188 Податкового кодексу України, відповідно до приписів якої, вартість тари, що згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається. У разі якщо у строк більше ніж 12 календарних місяців з моменту надходження зворотної тари вона не повертається відправнику, вартість такої тари включається до бази оподаткування отримувача.

Враховуючи, що встановлені по справі обставини підтверджують порушення відповідачем умов договору в частині обов'язку своєчасного повернення зворотної (заставної) тари, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 9372,60 грн. вартості зворотної тари правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2014 у справі №922/3378/14.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний Дім Фудмастер", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2014 р. по справі №922/3378/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 31.10.2014 року

Головуючий суддя Тарасова І. В.

Суддя Горбачова Л.П.

Суддя Істоміна О.А.