Постанова

від 29.10.2014 по справі 910/25600/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року Справа № 910/25600/13 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Кузьменка М.В., суддів:Васищака І.М., Студенця В.І. (доповідач), за участю представників сторін позивача - Залерцов М.О.; відповідача - Чугаєнко О.М., Мазира Л.Д.; розглянувши касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-13" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 у справі № 910/25600/13 за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доЖитлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-13" простягнення 182 739, 74 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПАТ "АК "Київводоканал") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-13" (далі - ЖБК "Арсеналець-13") про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 147 902, 85 грн., інфляційних втрат у розмірі 649, 86 грн., 3% річних у розмірі 4 473, 69 грн., штрафних санкцій у розмірі 29 580, 57 грн., пені у розмірі 132, 77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2013 порушено провадження у справі № 910/25600/13 за позовом ПАТ "АК "Київводоканал" до ЖБК "Арсеналець-13" про стягнення 182 739, 74 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Борисенко І.І.) від 25.03.2014 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.) від 23.06.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 скасовано та прийнято нове. Позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ЖБК "Арсеналець-13" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" 29 263, 87 грн. основного боргу, 192, 91 грн. інфляційних втрат, 2 306, 72 грн. 3% річних, 5 852, 77 грн. 20% штрафу, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014, ЖБК "Арсеналець-13" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2014.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

ЖБК "Арсеналець-13" у касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції припустився помилки під час оцінки спожитих об'ємів послуг з постачання холодної води, послуг водовідведення (приймання стоків) холодної води, послуг водовідведення (приймання стоків) гарячої води.

Окрім того, скаржник посилається на те, що ним частково була сплачена сума боргу за послуги постачання холодної води та водовідведення холодної води платіжним дорученням № 10 від 29.01.2014 та за послуги водовідведення гарячої води платіжним дорученням № 88 від 22.11.2013, які не були прийняті судом до уваги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.10.2014 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 15.10.2014. Цією ж ухвалою зупинено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 13.10.2014 № 05-05/1628 у зв'язку з відпусткою судді Кузьменка М.В. для розгляду касаційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-13" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 у справі № 910/25600/13, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 15.10.2014 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Кузьменко М.В., судді Васищак І.М., Студенець В.І., сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Студенець В.І. (доповідач), судді Васищак І.М., Грек Б.М.

ПАТ "АК "Київводоканал" подало заперечення на касаційну скаргу, в яких просило залишити постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 без змін, а касаційну скаргу скаржника - без задоволення.

В засіданні суду, призначеному на 15.10.2014, оголошено перерву до 29.10.2014.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 27.10.2014 № 05-05/1698 у зв'язку з виходом з відпустки судді Кузьменка М.В. для розгляду касаційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-13" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 у справі № 910/25600/13, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 29.10.2014 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Студенець В.І. (доповідач), судді Васищак І.М., Грек Б.М. сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Кузьменко М.В., судді Васищак І.М., Студенець В.І.

ЖБК "Арсеналець-13" подало додаткові письмові пояснення до касаційної скарги, в яких, зокрема посилається на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано те, що наявний у відповідача борг щодо наданих позивачем послуг, кооператив оплатив до ухвалення рішення у справі судом першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал" (постачальник), правонаступником якого є ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке в свою чергу перейменоване в Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", та ЖБК "Арсеналець-13" (абонент) 20.02.1998 укладено договір №5060/4-10 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити вищезазначені послуги на умовах, які визначені договором та Правилами користування системами комунального водопостачання і містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65 (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником відповідача.

Згідно з п. 3.4 договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.

Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів (п. 3.6 договору).

Пунктом 3.7. договору передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов'язаний у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.

Договір укладено строком до 20.02.1999 з правом пролонгації за умови відсутності заяви про закінчення строку його дії (п.п.5.1, 5.2 договору).

Господарськими судами також встановлено, що відповідно до розрахунку ПАТ "АК "Київводоканал" ЖБК "Арсеналець-13" у період з 01.10.2005 по 30.09.2013 (за кодом 4-50485) та у період з 01.12.2007 по 30.09.2013 (за кодом 4-485) було надано послуг на загальну суму 678 086, 88 грн. (без врахування 8 820, 99 грн. та 4 598, 81 грн. переплати):

437 279, 33 грн. за питну холодну воду та стоки (код 4-485, за період з 01.12.2007 по 30.09.2013) (444 654, 93 грн. за мінусом 4 626, 70 грн. знижки та 2 748, 90 грн. переплати) та

227 387, 75 грн. за питну воду, що йде на підігрів та її відведення (код 4-50485, за період з 01.10.2005 по 30.09.2013) (233 431, 95 грн. за мінусом 4 194, 29 грн. знижки та 1 849, 91 грн. переплати),

з яких ЖБК "Арсеналець-13" сплачено 516 764, 23 грн. (386 851, 81 грн. за питну холодну воду та стоки й 129 912, 42 грн. за питну воду, що йде на підігрів та її відведення).

Предметом позову є матеріально-правова вимога ПАТ "АК "Київводоканал" до ЖБК "Арсеналець-13" про стягнення заборгованості в сумі 147 902, 85 грн., з яких 50 427, 52 грн. за питну холодну воду та стоки та 97 475, 33 грн. за питну воду, що йде на підігрів та її відведення.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив із того, що під час розгляду справи ним було встановлено, що після укладання договору сторони не вносили до умов договору змін в частині встановлення відповідачеві додаткового коду абонента № 4-50485, а вимоги про сплату за цим кодом позивач почав пред'являти абоненту (відповідачу) вже в процесі дії договору, і за таких обставин суд погодився з твердженням ЖБК "Арсеналець-13" щодо самовільного встановлення ПАТ "АК "Київводоканал" відповідачеві додаткового коду абонента № 4-50485, що є порушенням позивачем умов договору, прав відповідача та норм Закону України "Про житлово-комунальні послуги" де відсутня така житлово-комунальна послуга як вода для підігріву, а є послуга - гаряче водопостачання.

При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновку що позовні вимоги ПАТ "АК "Київводоканал" про стягнення вартості води використаної для потреб гарячого водопостачання не підлягають задоволенню, оскільки згідно з п. 3.13 Правил № 190 розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на підставі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюється суб'єктами господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Разом з тим, доказів знаходження на балансі ЖБК "Арсеналець-13" теплових пунктів (котелень) для підігріву води ПАТ "АК "Київводоканал" не надано. Крім того, умовами договору передбачено постачання позивачем відповідачу питної води, яка споживається відповідачем та обліковується його лічильниками у кубічних метрах, та не передбачено оплати відповідачем питної води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів АЕК "Київенерго" у вигляді гарячої води за кількістю, визначеною позивачем розрахунковим методом. Умовами Договору передбачено постачання холодної води та послуг з прийняття стоків холодної води, та не передбачено постачання холодної води, що йде на підігрів, та стоків вже гарячої води.

Окрім того, місцевий господарський суд зазначив, що ПАТ "АК "Київводоканал" не надано доказів представлення платіжних документів, як це передбачає п. 3.6. договору та не надано доказів направлення вимоги в порядку ст. 530 ЦК України, а тому суд прийшов до висновку, що строк оплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення не настав.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позову виходив із того, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 89 965, 59 грн. боргу з постачання питної води, що йде на підігрів задоволенню не підлягають, оскільки ПАТ "АК "Київводоканал"не має достатніх правових підстав здійснювати такі нарахування, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині існування заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води, зокрема зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

У п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 зазначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що на балансі відповідача знаходяться теплові пункти (котельні). З розрахунку позивача вбачається, що він нараховував суми до сплати за воду, яка надходить для підігріву до бойлерів, що не перебувають на балансі відповідача. Однак, договір між позивачем та відповідачем передбачає постачання питної води і не містить зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його балансі, у вигляді гарячої води.

З огляду на те, що підстави позову пов'язані з невиконанням відповідачем умов договору щодо оплати поставленої питної води, а постачання холодної води та її оплата для виготовлення гарячої не регулюється умовами договору, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що визначення вартості наданих послуг повинно здійснюватися виходячи з даних показника лічильника, зареєстрованого за абонентським номером 4-485.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 89 965, 59 грн боргу за постачання питної води, що йде на підігрів, судом апеляційної інстанції було відмовлено.

При цьому, розглядаючи заяву ЖБК "Арсеналець-13" про застосування позовної давності, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що строк позовної давності в три роки за вимогами про стягнення з відповідача за надані з 01.12.2007 по 30.09.2013 послуги за договором (по кодам 4-485, 4-50485) встановлюється з грудня 2010 року по вересень 2013 року (як заявлено позивачем), оскільки позов подано позивачем до Господарського суду міста Києва 30.12.2013. Обґрунтованих підстав пропуску строку позовної давності позивач не навів.

Відповідач сплачував частково тільки ту суму, яку визнавав, що не свідчить про переривання строку позовної давності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані у період з грудня 2010 року по вересень 2013 року послуги згідно умов договору (по коду 4-485) на суму 21 754, 13 грн. (50 427, 52 грн. - 28 673, 39 грн.), а також за надані послуги із приймання стічних вод (по коду 4-50485) на суму 7 509, 74 грн. (строк позовної давності до суми боргу за послуги відводу гарячої води не застосовується, оскільки він заявлений за період з 01.03.2012 по 30.09.2013), а всього на суму 29 263, 87 грн. Окрім того, виходячи із даної суми заборгованості, судом було визначено належні до сплати суми інфляційних втрат, 3% річних та 20% штрафу.

Разом з тим, господарськими судами не було враховано та не надано належної правової оцінки наявним в матеріалах справи платіжним дорученням, якими сплачувались кошти на погашення заборгованості в межах спірного договору, після вересня 2013 року та до подання позовної заяви, і після подання позовної заяви до прийняття рішення місцевим господарським судом, зокрема платіжними дорученнями № 10 від 29.01.2014 та № 88 від 22.11.2013.

Наведене свідчить про неповне встановлення фактичних обставин справи, зокрема в частині визначення розміру заборгованості, та відповідно сум інфляційних втрат, 3% річних та 20% штрафу.

Згідно із ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 111 10 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-13" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 у справі № 910/25600/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.