Постанова

від 12.05.2015 по справі 910/25600/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2015 р. Справа№ 910/25600/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

при секретарі

судового засідання: Грабовському Д.А.

за участі представників сторін:

позивач Залерцов М.О. - дов. від 31.03.2015 № 325

відповідач Мазира Л.Д. - голова правління ЖБК "Арсеналець-13"

Чугаєнко О.М. - дов. від 02.01.2015 б/н

розглянувши матеріали

апеляційної скарги ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015

у справі № 910/25600/13 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал

відповідача ЖБК "Арсеналець-13"

про стягнення заборгованості за Договором на послуги

водопостачання та відведення від 20.02.1998

№ 5060/4-10 у розмірі 182 739,74 грн., з якої:

147 902,85 грн. - основного боргу, 649,86 грн. -

інфляційних втрат, 4 473,69 грн. - 3 % річних,

29 580,57 грн. - штрафних санкцій, 132,77 грн. - пені.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача ЖБК "Арсеналець-13" про стягнення 182 739,74 грн., з яких: основна заборгованість складає 147 902,85 грн., інфляційні витрати у розмірі 649,86 грн, 3% річних у розмірі 4 473,69 грн., штрафні санкції у розмірі 29 580,57 грн. та пеня у розмірі 132,77 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення №5060/4-10 від 20.02.1998, за умовами якого позивач надав відповідачу відповідні послуги, розрахунок за які відповідач, в порушення умов вказаного Договору не здійснював належним чином, з огляду на що у нього виникла заборгованість перед позивачем на суму 147 902,85 грн..

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2013 №910/25600/13 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 №910/25600/13 Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 №910/25600/13 скасовано та прийнято нове судове рішення за яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача ЖБК "Арсеналець-13" на користь позивача ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" 29 263,87 грн. основного боргу, 192,91 грн. інфляційних втрат, 2 306,72 грн. 3% річних, 5 852,77 грн. 20% штрафу, в іншій частині позову відмовлено, як заявленого необґрунтовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2014 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 та Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2013 у справі №910/25600/13 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 №910/25600/13 провадження у справі в частині стягнення з відповідача ЖБК "Арсеналець-13" на користь позивача ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" заборгованості у розмірі 10 347,59 грн. припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, позивач ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 №910/25600/13 скасувати в частині незадоволених вимог у розмірі 172 392,15 грн., та прийняти нове судове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги повністю, в іншій частині щодо припинення провадження по даній справі у сумі 10 347,59 грн. судове рішення залишити без змін. Оскаржуючи частково Рішення, позивач стверджував, що фактичні обставини справи судом досліджено не в повному обсязі, тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 96 ГПК України, та не надав суду відзив на апеляційну скаргу позивача, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою КАГС від 16.03.2015 №910/25600/13 порушено апеляційне провадження за скаргою позивача та призначено судове засідання (колегія суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Авдеєва П.В., Куксова В.В.).

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 по даній справі залишити без змін, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.02.1998 року між ДКО "Київводоканал", правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке в свою чергу, було перейменоване в Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Житлово-будівельним кооперативом "Арсеналець-13" було укладено Договір №05060/4-10 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі - Договір).

ПАТ "АК "Київводоканал" є правонаступником ВАТ "АК "Київводоканал", відповідно до п. 1.2 Статуту ПАТ "АК "Київводоканал", затверджений загальними зборами ПАТ "АК "Київводоканал", Протокол №1/11 від 28 квітня 2011 року. (т. 1 а/с 16).

Відповідно до п. 1 Договору, постачальник зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води та водовідведення, а абонент - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представниками позивача та відповідача.

Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів (п. 3.6 Договору).

Пунктом 3.7. Договору передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов'язаний у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.

Названий Договір укладено строком до 20.02.1999 з правом пролонгації за умови відсутності заяви про закінчення строку його дії (п.п. 5.1, 5.2 договору).

Матеріали справи не містять доказів припинення чи розірвання Договору №05060/4-10 від 20.02.1998, тобто даний Договір діяв під час виникнення спірних правовідносин та винесення судом першої інстанції рішення у даній справі.

Судом першої інстанції встановлено, що спір у даній справі виник внаслідок наявної заборгованості відповідача перед позивачем за Договором №05060/4-10 від 20.02.1998 щодо спожитих послуг з водопостачання та водовідведення.

В своїй позовній заяві ПАТ "АК "Київводоканал" просив суд стягнути заборгованість у розмірі 182 739,74 грн., з якої: основний борг складає 147 902,85 грн., інфляційні витрати у розмірі 649,86 грн., 3% річних у розмірі 4 473,69 грн., штрафні санкції у розмірі 29 580,57 грн. та пеня у розмірі 132,77 грн. за надані послуги з постачання питної води та водовідведення.

Обґрунтовуючи розмір позовних вимог, ПАТом "АК "Київводоканал" надано розгорнутий розрахунок позовних вимог, відповідно до якого ПАТ "АК "Київводоканал" виставлено рахунки за послуги з постачання питної води та водовідведення на загальну суму 669 265,89 грн., а ЖБК "Арсеналець-13", в свою чергу, здійснено оплату за надані послуги у розмірі 516 764,23 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі 147 902,85 грн..

При цьому, з названого розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що до заборгованості ним включена також заборгованість за воду, яка іде на підігрів.

З матеріалів справи слідує, що для обліку заборгованості за надані послуги з постачання питної води та водовідведення за Договором, позивачем було присвоєно відповідачу наступні абонентські коди. А саме, розгорнутий розрахунок позовних вимог ПАТ "АК "Київводоканал" містить розмежування послуг за кодом 4-485 - послуги з холодного водопостачання та водовідведення питної води та кодом 4-50485 - послуги з постачання води, яка йде на підігрів, та її водовідведення. (т.1 а/с 9-15)

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих на підставі Договору послуг. За розрахунком позивача, станом на момент початку розгляду даної справи у відповідача існує заборгованість у загальному розмірі 147 902,85 грн., з якої - 50 427,52 грн. за питну холодну воду та стоки (за кодом 4-485) та 97 475,33 грн. за питну воду, що йде на підігрів та її відведення (за кодом 4-50485).

Стосовно заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 97 475,33 грн. за постачання води, яка йде на підігрів, та її водовідведення за кодом 4-50485 судом першої інстанцї відзначено, що наведена сума заборгованості, за твердженням позивача, включає в себе заборгованість за постачання питної води, що йде на підігрів, у розмірі 89 965,59 грн. за період з 01.10.2005 по 29.02.2012 та заборгованість за відведення води, що йде на підігрів, у розмірі 7 509,74 грн. за період з 01.03.2012 по 30.09.2013.

Місцевий господарський суд, посилаючись на те, що спірний Договір не регулює відносин постачання питної води для виготовлення гарячої, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 89 965,59 грн. за воду, обліковану позивачем за кодом 4-50485 за період з 01.10.2005 по 29.02.2012, як на підігрів для виготовлення гарячої води, є неправомірними та такими, що задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, при цьому, вважає за необхідне зазначити, що ПАТ "АК "Київводоканал" самостійно запроваджено систему обліку із розподіленням питної води за призначенням на питну холодну воду і питну воду для виготовлення гарячої та присвоєння різних кодів обліку питної води, проте умовами Договору №05060/4-10 від 20.02.1998 дані розподіленю не передбачені.

Відповідно до ст. 1 Закону України ,,Про житлово - комунальні послуги", комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 16 даного Закону встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що запровадження ПАТ "АК "Київводоканал" системи обліку із розподіленням питної води за призначенням на питну холодну воду і питну воду для виготовлення гарячої та присвоєння різних кодів обліку питної води не є підставою для сплати відповідачем ЖБК "Арсеналець-13" послуг із надання питної холодної води для виготовлення гарячої, оскільки предметом спірного Договору є надання послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, тобто водовідведення.

Також, умовами Договору не передбачено, що ПАТ "АК "Київводоканал" присвоює абоненту ЖБК "Арсеналець-13" (два) коди обліку питної холодної води та питної холодної води для виготовлення гарячої, тобто, присвоєння різних кодів обліку питної води не є умовою Договору.

Договір на послуги водопостачання та водовідведення №05060/4-10 від 20.02.1998, на якому пред'явлено даний позов, не регулює відносин постачання питної води для виготовлення гарячої, а тому підстави для оплати відповідачем ЖБК "Арсеналець-13" позивачу вартості послуг з постачання води для виготовлення гарячої відсутні. При цьому інші договори, які б регулювали відносини між цими сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, ні суду першої інстанції, ні апеляційному надані не були.

Чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Відповідно до п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (на підставі якого втратили чинність Правила користування системами комунального водопостачання у містах і селищах України, затверджені наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65) суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі, або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, відповідно до пункту 3.13 Правил № 190 розрахунок за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Місцевий господарський суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, що на балансі відповідача знаходяться теплові пункти (котельні). Більш того, даний факт сторонами не оспорюється.

Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів в цій частині погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу суму заборгованості за надані послуги з постачання холодної води для її підігріву стосовно теплових пунктів (бойлерів), які не перебувають на балансі відповідача, у зв'язку з чим судом визнано недоведеним факт наявності у відповідача боргу, що обліковується за кодом 4-50485 в частині постачання питної води, що використовується для підігріву та про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості холодної води, яка іде на підігрів, на загальну суму 89 965,59 грн. за період з 01.10.2005 по 29.02.2012.

Аналогічна правова позиція щодо відсутності підстав сплати боргу у вигляді вартості послуг з постачання питної води, яка йде на підігрів та похідних вимог на цю суму викладена у Постановах ВГСУ № 910/12464/13 від 24.03.2015, № 910/20790/14 від 18.03.2015, №910/16476/14 від 23.03.2015.

Колегією суддів взято до уваги, що код 4-50485 включає в себе як послугу з постачання питної води, що йде на підігрів, так і послугу з приймання стічних вод (стоки), тобто водовідведення.

З наданого позивачем розгорнутого розрахунку позовних вимог по коду 4-50485 вбачається, що сума заборгованості відповідача за послуги з оплати водовідведення питної води, що йде на підігрів (приймання стоків питної води), що використовується для приготування гарячої води, становить 7 509,74 грн. за період з 01.03.2012 по 30.09.2013.

Судом першої інстанції встановлено, що факт надання послуг з водовідведення питної води, що йде на підігрів, за вказаний період, а також обсяг наданих послуг та їх вартість відповідачем не оспорюється.

В ході розгляду даної справи у суді першої інстанції відповідачем для долучення до матеріалів справи було подано Платіжне доручення №11 від 28.01.2014 на загальну суму - 16 000,00 грн, з наступним призначенням платежу: «код абонента 4-50485 Договір 05060/4-10 від 20.02.1998 за послуги водопостачання та водовідведення.пог.заборг.2013р. (14501,25 грн.) та за січень 2014, в т.ч. ПДВ 2 666,67 грн.». (т.3 а/с 18)

Отже, з вказаного Платіжного доручення слідує, що після порушення провадження у даній справі відповідачем в рахунок погашення заборгованості за надання послуг з відведення води, що йде на підігрів за кодом 4-50485, було сплачено 14 501,25 грн.

Таким чином, місцевим господарським судом встановлено, що заявлена до стягнення сума заборгованості у розмірі 7 509,74 грн. за абонентським кодом 4-50485 - за надання послуг з відведення води, що йде на підігрів (стоки), за період з 01.03.2012 по 30.09.2013, сплачена відповідачем в повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу припинення провадження у даній справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 7 509,74 грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору

До складу суми заборгованості за абонентським кодом 4-485 у розмірі 50427,52 грн. позивач включає заборгованість за послуги холодного водопостачання та водовідведення за період з 01.12.2007 по 30.09.2013.

11.02.2014 відповідачем було подано до суду першої інстанції Відзив, в якому відповідач заявив про застосування строків позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 01.12.2007 по 01.12.2010 по коду 4-485.

Місцевий господарський суд відзначив, що обґрунтованих підстав пропуску строку позовної давності позивачем не наведено.

В свою чергу, відповідач сплачував частково тільки ту суму, яку визнавав, що, за висновком суду першої інстанції, не свідчить про переривання строку позовної давності.

Судом першої інстанції встановлено те, що оскільки позовна заява подана до господарського суду 30.12.2013, то позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення боргу за вказаний період після закінчення встановлених для такої вимоги строків позовної давності, і про застосування цих строків відповідачем подано відповідну заяву.

За оцінкою колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості у розмірі - 28 673,39 грн. за надані послуги з водопостачання та водовідведення відповідно до Договору у період з 01.12.2007 по 01.12.2010 по коду 4-485 сплив, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Правової позиції щодо застосування пропуску строку позовної давності дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема у Постановах від 20.11.2013 у справі №910/10579/13, від 30.01.2014 №910/12493/13, від 19.02.2014 №910/10575/13.

На момент звернення з позовом до господарського суду у відповідача перед позивачем існувала заборгованість за послуги з холодного водопостачання та водовідведення за період з 01.12.2010 по 30.09.2013 за кодом 4-485 у розмірі - 2 837,85 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що наведена сума заборгованості була сплачена відповідачем в повному обсязі після звернення позивача з таким позовом до господарського суду, що підтверджується Платіжним дорученням №10 від 29.01.2014 з призначенням платежу: «Угода №5060/4-10 від 20.02.98 Ос.рах. 463-049. Код аб.4-485 за воду та каналізацію. Оплата за червень-грудень 2013 (6385,89 грн.) та січень 2014. В т.ч. ПДВ 1333,33 грн.». (т 3 а/с 19)

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 837,85 грн. за послуги з холодного водопостачання та водовідведення за період з 01.12.2010 по 30.09.2013 по коду 4-485 підлягає припиненню у зв'язку із відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За висновком суду першої інстанції, вимоги позивача про стягнення з відповідача решти заявленої до стягнення суми заборгованості по коду 4-485 за період з 01.12.2010 по 30.09.2013, задоволенню не підлягають з наступних підстав.

З матеріалів справи, в тому числі зі складеного позивачем зведеного Акту звірки б/н від 27.09.2013 (т. 3 а/с 211) вбачається, що в розрахунку за кодом 4-485, крім вартості послуг з постачання холодної води та водовідведення холодної води, позивачем включено також вартість об'ємів водовідведення (прийняття стоків) гарячої води. Однак, належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту надання послуг (та їхнього обсягу) з відведення води, що йде на підігрів, які обліковувались за кодом 4-485, позивачем не надано.

Судом першої інстанції зазначено, що оскільки у відповідача відсутня заборгованість зі сплати вартості послуг з водопостачання та водовідведення, то підстави для стягнення з відповідача штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, за оцінкою колегії суддів місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про припинення провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача 10 347,59 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та відмову в задоволенні іншої частини позовних вимог.

Причиною звернення позивачем ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" до суду апеляційної інстанції стало питання щодо правомірності відмови у стягненні з відповідача на користь позивача вартості води, яка використовується для виготовлення гарячої води (підігріву), що включена позивачем у суму заборгованості з водопостачання та водовідведення, а також нарахованих 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу на суму боргу за заявлений борговий період.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ "АК "Київводоканал" зазначає, що умовами Договору на послуги водопостачання та водовідведення №05060/4-10 від 20.02.1998 питна вода не розподіляється за призначенням на питну холодну воду і питну воду для виготовлення гарячої та присвоєння різних кодів обліку питної води. Відкриття особових рахунків є особливістю ведення бухгалтерського обліку і норми чинного законодавства та не передбачають узгодження його з абонентами. На думку, ПАТ "АК "Київводоканал", господарським судом міста Києва безпідставно відмовлено у стягненні заборгованості за послуги з гарячого водопостачання та водовідведення, оскільки послуги з постачання питної холодної води для виготовлення гарячої надавалися ЖБК «Арсеналець - 13» саме позивачем, а не іншим суб'єктом господарювання, а тому відсутні підстави у відмові суми основного боргу у розмірі 89 965,59 грн. та похідних вимог на вказану суму.

Але ці ствердження базуються на тих же доказах та поясненнях, що надавалися місцевому господарському суду та яким вже надана належна правова оцінка.

Також ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" у своїй апеляційній скарзі, як і у суді першої інстанції, зазначає про відсутність підстав для застосування спливу строків позовної давності за період з 01.12.2007 по 01.12.2010 по коду 4-485 - послуги з холодного водопостачання та водовідведення питної води, з посиланням на переривання перебігу таких строків. На думку скаржника, оскільки відповідач розраховувався за надані послуги, але не в повному обсязі про, що свідчить розгорнутий розрахунок позовних вимог до боржника ЖБК «Арсеналець-13» за період з 01.10.2005 по 30.09.2013, то останній тим самим визнав факт існування всього боргу за спірним Договором.

В обґрунтування переривання строків позовної давності, позивач у скарзі посилається на наступні Платіжні доручення з призначенням платежу:

- № 142 від 24.12.2010 на суму 2000,00 грн. з наступним призначенням платежу: «Угода №5060/4-10 від 20.02.98р. Ос. рах. 463-049 Код аб.4-485 за воду та каналізацію. Оплата за грудень 2010р. В т.ч. ПДВ 333,33 грн.» (т. 3 а/с 13)

- № 43 від 26.08.2011 на суму 2000,00 грн. з наступним призначенням платежу: «Угода №5060/4-10 від 20.02.98р. Ос. рах. 463-049 Код аб.4-485 за воду та каналізацію. Оплата за серпень 2011р. В т.ч. ПДВ 333,33 грн.» (т. 3 а/с 14)

- № 53 від 27.05.2013 на суму 7000,00 грн. з наступним призначенням платежу: «Угода №5060/4-10 від 20.02.98р. Ос. рах. 463-049 Код аб.4-485 за воду та каналізацію. Оплата за квітень-травень 2013р. В т.ч. ПДВ 1 166,67 грн.» (т. 3 а/с 15)

- № 88 від 22.10.2013 на суму 10000,00 грн. з наступним призначенням платежу: « Код абонента 4-50485 Договір 05060/4-10 від 20.02.1998року за послуги водопостачання та водовідведення.За серпень-листопад 2013р. В т.ч. ПДВ 1 166,67 грн.» (т. 3 а/с 16)

- № 10 від 29.01.2014 на суму 16 000,00 грн. з наступним призначенням платежу: «Угода №5060/4-10 від 20.02.98р. Ос. рах. 463-049 Код аб.4-485 за воду та каналізацію. Оплата за черень-грудень 2013р., (6385,89 грн.) та січень 2014р. В т.ч. ПДВ 333,33 грн.» (т. 3 а/с 19)

Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти переривання строків позовної давності, наголошував на тому, що дані Платіжні доручення сплачені конкретно за періоди, які безпосередньо зазначено в них, а тому останні жодним чином не свідчать про визнання пред'явленого боргу за період з 01.12.2007 по 01.12.2010.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2014 відповідачем було подано до суду першої інстанції Відзив, в якому останній заявив про застосування строків позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 01.12.2007 по 01.12.2010 по коду 4-485.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Частина 3 вищевказаної статті визначає, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. При цьому, час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), суд у кожному випадку повинен встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце в межах строку давності, а не після його спливу.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 року №190 визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов Договору.

Колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Тобто, якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. (Наведена правова позиція викладена у Постанові ВГСУ від 21.05.2014 №910/12476/13)

Таким чином, перерахування грошових коштів за названими Платіжними дорученнями відповідачем на користь позивача не може розцінюватися як дія, якою було визнано наявність боргу за період з 01.12.2007 по 01.12.2010, а тому підстав вважати, що відбулося переривання строку позовної давності не має.

За таких обставин, колегія суддів в цій частині погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає ствердження позивача ПАТ "АК "Київводоканал" щодо переривання строків позовної давності необґрунтованими та безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги позивача ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 № 910/25600/13 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 № 910/25600/13 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 № 910/25600/13 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 910/25600/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов