Рішення

від 21.01.2015 по справі 910/25600/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2015Справа №910/25600/13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-13» простягнення 182739,74 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

від позивача Залерцов М.О. - представник від відповідача Чугаєнко О.М. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-13» про стягнення 182739,74 грн, з яких: основна заборгованість за договором №5060/4-10 від 20.02.1998 у розмірі 147902,85 грн, інфляційні витрати у розмірі 649,86 грн, 3% річних у розмірі 4473,69 грн, штрафні санкції у розмірі 29580,57 грн та пеня у розмірі 132,77 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №№05060/4-10 від 20.02.1998 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, укладеного 02.03.2006 між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерною компанією «Київводоканал» (правонаступником якого є ПАТ «Київводоканал») та ЖЕО-109 (далі - Договір), внаслідок чого виникла вищевказана заборгованість.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2013 у справі №910/25600/13 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 скасовано та прийнято нове. Позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-13» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 29263,87 грн основного боргу, 192,91 грн інфляційних втрат, 2306,72 грн 3% річних, 5852,77 грн 20% штрафу, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2013 у справі №910/25600/13 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно автоматизованої системи документообігу Господарського суду міста Києва справу №910/25600/13 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 суддею Смирновою Ю.М. прийнято справу №910/25600/13 до провадження та призначено розгляд справи на 24.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору у справі №910/25600/13 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 14.01.2015.

В судовому засіданні 14.01.2015 оголошувалась перерва до 21.01.2015.

В судове засідання, призначене на 21.01.2015, представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи, що позивачем неправомірно виставлялися відповідачу рахунки на оплату за постачання питної води на підігрів для виготовлення гарячої води, оскільки це не передбачено ні умовами Договору, ні положеннями чинного законодавства, так як на балансі відповідача не перебувають бойлери та відповідач не є виробником гарячої води. Також відповідач зазначає, що згідно з його розрахунками, взагалі відсутня заборгованість по Договору.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.1998 року між ДКО «Київводоканал», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», яке в свою чергу було перейменоване в Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» та Житлово-будівельним кооперативом «Арсеналець-13» було укладено Договір №05060/4-10 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору, постачальник зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води та водовідведення, а абонент - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представниками позивача та відповідача.

Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів (п. 3.6 Договору).

Пунктом 3.7. Договору передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов'язаний у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.

Договір укладено строком до 20.02.1999 з правом пролонгації за умови відсутності заяви про закінчення строку його дії (п.п. 5.1, 5.2 договору).

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

З матеріалів справи вбачається, що для обліку заборгованості за надані послуги з постачання питної води та водовідведення за Договором, ПАТ «Київводоканал» було присвоєно відповідачу наступні абонентські коди:

- код 4-485 (водопостачання та водовідведення питної води);

- код 4-50485 (постачання води, яка йде на підігрів, та її водовідведення).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих на підставі Договору послуг. За розрахунком позивача, станом на момент розгляду справи у відповідача існує заборгованість у загальному розмірі 147902,85 грн, з яких 50427,52 грн за питну холодну воду та стоки (за кодом 4-485) та 97475,33 грн за питну воду, що йде на підігрів та її відведення (за кодом 4-50485).

Стосовно заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 97475,33 грн за постачання води, яка йде на підігрів, та її водовідведення (код 4-50485) суд відзначає таке.

Наведена сума заборгованості, за твердженням позивача, включає в себе заборгованість за постачання питної води, що йде на підігрів, у розмірі 89965,59 грн за період з 01.10.2005 по 29.02.2012 та заборгованість за відведення води, що йде на підігрів, у розмірі 7509,74 грн за період з 01.03.2012 по 30.09.2013.

Відповідно до п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (на підставі якого втратили чинність Правила користування системами комунального водопостачання у містах і селищах України, затверджені наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65) суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі, або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, відповідно до пункту 3.13 Правил № 190 розрахунок за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

В матеріалах справи відсутні докази, що на балансі відповідача знаходяться теплові пункти (котельні). Більш того, даний факт сторонами не оспорюється.

За правилами статті 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, а ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Оскільки Договір не регулює відносин постачання питної води для виготовлення гарячої, то вимога позивача до відповідача про оплату послуг з постачання такої води є неправомірною.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 89965,59 грн за воду, обліковану позивачем за кодом 1-50485 (за період з 01.10.2005 по 29.02.2012), як на підігрів для виготовлення гарячої води, задоволенню не підлягають.

Щодо заявленої суми заборгованості у розмірі 7509,74 грн (за кодом 1-50485) суд відзначає таке. Наведена заборгованість, за твердженням позивача, утворилась за неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг водовідведення питної води, що йде на підігрів, за період з 01.03.2012 по 30.09.2013.

Факт надання послуг з водовідведення питної води, що йде на підігрів, за вказаний період, а також обсяг наданих послуг та їх вартість відповідачем не оспорюється.

В ході розгляду справи відповідачем для долучення до матеріалів справи було подано платіжне доручення №11 від 28.01.2014 на загальну суму 16000,00 грн, з наступним призначенням платежу: «код абонента 4-50485 Договір 05060/4-10 від 20.02.1998 за послуги водопостачання та водовідведення.пог.заборг.2013р (14501,25 грн.) та за січень 2014».

Отже, з наведеного платіжного доручення слідує, що після порушення провадження у справі відповідачем в рахунок погашення заборгованості за надання послуг з відведення води, що йде на підігрів (код 4-50485), було сплачено 14501,25 грн.

Таким чином, заявлена до стягнення сума заборгованості у розмірі 7509,74 грн (за абонентським кодом 4-50485 за надання послуг з відведення води, що йде на підігрів, за період з 01.03.2012 по 30.09.2013) сплачена відповідачем в повному обсязі.

У відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 7509,74 грн підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

До складу суми заборгованості за абонентським кодом 4-485 у розмірі 50427,52 грн позивач включає заборгованість за послуги холодного водопостачання та водовідведення за період з 01.12.2007 по 30.09.2013 .

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 30.12.2013 , а отже, позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості у розмірі 28673,39 грн за період з 01.12.2007 по 01.12.2010 по коду 4-485.

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

11.02.2014 відповідачем було подано до суду відзив, в якому відповідач заявив про застосування строків позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 01.12.2007 по 01.12.2010 по коду 4-485.

Обґрунтованих підстав пропуску строку позовної давності позивач не навів.

Відповідач сплачував частково тільки ту суму, яку визнавав, що не свідчить про переривання строку позовної давності.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 20.11.2013 у справі №910/10579/13, від 30.01.2014 №910/12493/13, від 19.02.2014 №910/10575/13.

Оскільки строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості у розмірі 28673,39 грн за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.12.2007 по 01.12.2010 (по коду 4-485), про застосування якої заявлено відповідачем, сплив, а судом не встановлено обставин, передбачених ст. 268 Цивільного кодексу України або іншими законами, то за таких обставин у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 28673,39 грн необхідно відмовити у зв'язку із спливом позовної давності.

Судом встановлено, що на момент звернення з позовом до суду у відповідача перед позивачем існувала заборгованість за послуги з холодного водопостачання та водовідведення за період з 01.12.2010 по 30.09.2013 (по коду 4-485) у розмірі 2837,85 грн.

Наведена сума заборгованості була сплачена відповідачем в повному обсязі після звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується платіжним дорученням №10 від 29.01.2014 (призначення платежу: Угода №5060/4-10 від 20.02.98 Ос.рах. 463-049. Код аб.4-485 за воду та каналізацію. Оплата за червень-грудень 2013 (6385,89 грн).

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2837,85 грн за послуги з холодного водопостачання та водовідведення за період з 01.12.2010 по 30.09.2013 (по коду 4-485) підлягає припиненню у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача решти заявленої до стягнення суми заборгованості по коду 4-485 за період з 01.12.2010 по 30.09.2013, задоволенню не підлягають з наступних підстав.

З матеріалів справи (в тому числі зі складеного позивачем зведеного акту звірки) вбачається, що в розрахунку за кодом 4-485, крім вартості послуг з постачання холодної води та водовідведення холодної води, позивачем включено також вартість об'ємів водовідведення (прийняття стоків) гарячої води. Однак, належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту надання послуг (та їхнього обсягу) з відведення води, що йде на підігрів, які обліковувались за кодом 4-485, позивачем не надано.

Оскільки у відповідача відсутня заборгованість зі сплати вартості послуг з водопостачання та водовідведення, підстави для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Враховуючи наведене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 10347,59 грн підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-13» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованості у розмірі 10347,59 грн припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 12.02.2015.

Суддя Ю.М. Смирнова