Постанова

від 31.10.2014 по справі 922/3117/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2014 р. Справа № 922/3117/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Камишева Л.М. , суддя Черленяк М.І.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача - Токарєв С.В. (довіреність № 18\810 від 25 грудня 2013 року), Сашко А.О. (довіреність № 158\810 від 19 лютого 2014 року),

відповідача - Глущенко О.М. (довіреність № 2 від 15 серпня 2014 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2901 Х\1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 02 вересня 2014 року у справі № 922/3117/14

за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС-центр", м.Харків

про спонукання укласти договір

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Комунальне підприємство "Харківводоканал" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про спонукання до укладення договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення №4133/44-А-1 від 02 червня 2014 року між Комунальним підприємством "Харківводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТС-центр", на умовах викладених в редакції Позивача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Комунальне підприємство "Харківводоканал" не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 02 вересня 2014 року по справі № 922/3117/14 скасувати, прийняти нове рішення, про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Стягнути з ТОВ "ВТС-центр суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 218,00 грн. та апеляційної скарги у розмірі 609,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи, яким суд не надав відповідну правову оцінку.

На думку позивача, місцевий господарський суд залишив поза увагою той факт, що договір, який є предметом спору, є обов'язковим до укладення та укладається на підставі правових актів органів державної влади, зокрема: Закону України « Про питну воду та питне водопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», «Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України» та інших. Відповідно до цих нормативних актів, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах. Спірні пункти Договору відповідають чинному законодавству.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить рішення місцевого господарського суду від 02 вересня 2014 року по справі № 922/3117/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (вх. 8277 від 26.09.2014 р.).

В обґрунтування своєї позиції у справі, відповідач посилається, зокрема, на те, що позивачем в порушення вимог п. 5 статті 181 Господарського кодексу України пропущений строк передачі неврегульованих розбіжностей до суду. Так, протокол розбіжностей наданий позивачу 10 червня 2014 року, тобто звернення до суду повинно було відбутись не пізніше 30 червня 2014 року. Позивачем цей строк не дотриманий, а тому повинна діяти редакція Договору, запропонована Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТС-центр».

Розпорядженням секретаря судової палати №1 Харківського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2014 року, у зв'язку з відрядженням судді Івакіної В.О., для розгляду справи № 922/3117/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Камишева Л.М., суддя Черленяк М.І.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Комунального підприємства "Харківводоканал" задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Як убачається із матеріалів справи, 02 червня 2014 року Комунальне підприємство «Харківводоканал» надало Товариству з обмеженою відповідальністю «ВТС - центр» два примірника договору про надання послуг з централізованого водовідведення № 4133/44-А1, який був підписаний з протоколом розбіжностей від 04 червня 2014 року (а.с.10).

03 липня 2014 року листом за № 3887/ДС Комунальне підприємство "Харківводоканал" направив Товариству з обмеженою відповідальністю «ВТС - центр» протокол узгодження розбіжностей до Договору про надання послуг з централізованого водовідведення (а.с. 25).

07 липня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТС - центр» повідомило листом № 25 Комунальне підприємство «Харківводоканал» про відмову від підписання запропонованого протоколу узгодження розбіжностей, у зв'язку тим, що Споживач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТС - центр» не згоден з редакцією КП «ХВК» щодо :

1. необхідності сплати за додаткову кількість стічних вод у розмірі 20% від розрахункового обсягу стічних вод, які щомісячно потрапляють в мережу міської каналізації внаслідок випадання атмосферних опадів з загальної площі 0,2433 га, яка не належить Споживачеві. Питання про виділення земельної ділянки у розмірі 0,2433 га знаходиться на вирішенні у Голови міської ради м. Харкова. Тому пункт 2.5 Договору необхідно виключити.

2. В узгодженій редакції в "Протоколі узгодження розбіжностей" до Договору на надання послуг з централізованого водовідведення у пункті 2.5 добавлено новий абзац відповідальності за порушення умов договору , а саме "У разі ненадання або несвоєчасного надання Споживачем інформації про якісний склад стічних вод сплачувати підвищений платіж з коефіцієнтом кратності Кк=5 згідно з "Місцевими правилами" Цей абзац повинен бути оформленим у Додатковій угоді як доповнення ще одного пункту до Договору, так як ця умова договору при розгляді та оформленні основного Договору не розглядалася. Тому цей абзац у пункті 2.5. договору у розділі "Узгоджена редакція" в Протоколі узгодження розбіжностей необхідно виключити із Узгодження, так як ця умова не узгоджена, а у договорі такої відповідальності немає.

3. Споживач не згоден з умовами пунктів договору: п.3.2.12 та п. 5.8, п.5.9 та наполягає на їх виключенні із Договору про надання послуг із централізованого водовідведення від 02 червня 2014 року (а.с. 29).

Відповідно до пункту 8 статті 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Таким чином між КП «Харківводоканал» та TOB «ВТС - центр» не було досягнуто згоди на стадії узгодження розбіжностей до Договору № 4133/44-А-1 про надання послуг з централізованого водовідведення від 02 червня 2014 року, що й стало підставою звернення Позивача до суду з позовом про спонукання Відповідача укласти Договір на централізоване водовідведення, оскільки таке укладення є обов'язковим для сторін на підставі закону.

Колегія суддів зазначає, що Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875 - IV від 24 червня 2004 року) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим стаття 4 Закону № 1875-ІV від 24 червня 2004 року передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п. 2 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених частиною 1 статті 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642 - 643 Цивільного кодексу України.

Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у статтях 6, 627, Цивільний кодекс України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, Цивільний кодекс України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Водночас в частині 1 статті 19 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статті 20, 21 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 частини 3 статті 20 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному пунктом 3 частини 2 статті 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (далі - Постанова № 630), а також постановою № 529 від 20 травня 2009 року «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (далі - Постанова № 529).

З аналізу змісту частини 3 статті 6, частини 1 статті 630 Цивільного кодексу України, статей 19 - 21 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року, Постанов № 529 та № 630 убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Разом з цим, за положенням статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом спонукання особи до укладення відповідних договорів).

Разом з тим виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (статті 3, 6, 12 - 15, 20 Цивільного кодексу України, статті 3-5 Цивільного процесуального кодексу України) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання споживачем права виконавця послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач звернувся до суду з вимогами про спонукання укласти Договір про надання послуг з централізованого водовідведення на умовах викладених в редакції Позивача, тобто не вірно обрав спосіб захисту, в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-110цс12 від 10 жовтня 2012 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків не спростовують висновків господарського суду Харківської області, вкладених в рішенні від 02 вересня 2014 року у даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02 вересня 2014 року у справі № 922/3117/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 03.11.2014р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Черленяк М.І.