Постанова

від 03.11.2014 по справі 825/1087/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 року м. Чернігів Справа № 825/1087/13-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Тищенко М.В.,

за участю представників сторін

від позивача Гунька О.Ю.,

від відповідача Полегешко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Будсервіс-2010" до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Будсервіс-2010» звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції від 03.01.2013 № 0000012200, № 0000022200, від 30.01.2013 № 0000292300, № 0000302300.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Граньстройінвест" і товариством з обмеженою відповідальністю "Біоблок" (далі - ТОВ "Граньстройінвест" та ТОВ "Біоблок") укладено договори на автопослуги по вертикальному плануванню та з придбання товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів), що підтверджується необхідними первинними документами, наданими ПП "Будсервіс-2010" на перевірку.

В обґрунтування своїх вимог щодо необґрунтованості та безпідставності спірних податкових повідомлень-рішень позивач зазначив, що в акті перевірки від 21.12.2012 № 1487/22-36213903 відповідачем зроблено протиправний висновок про те, що документи, отримані ПП "Будсервіс-2010" від контрагентів на підтвердження здійснення господарської операції, не можуть мати податкових наслідків на підставі актів перевірки контрагентів, а тому не встановлено реальність факту здійснення господарської операції ПП "Будсервіс-2010" з придбання у ТОВ "Граньстройінвест" та ТОВ "Біоблок" вищезазначених товарів (послуг). На думку позивача, такий висновок Ніжинської ОДПІ не підкріплений жодним доказом і носить характер суб'єктивних припущень та фактично базується на акті перевірки контрагента.

За наявності всіх необхідних первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин ПП "Будсервіс-2010" з ТОВ "Граньстройінвест" і ТОВ "Біоблок" оформлених у повній відповідності з чинним законодавством, позивач вважає, що мав повне право на формування витрат та податкового кредиту, при цьому, звернув увагу, що наявність вказаних документів, підтверджується в акті перевірки на підставі якого і винесені оскаржувані податкові-повідомлення рішення.

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтовані та прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив у його задоволенні відмовити, пояснивши, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства. Надавши заперечення проти позову представник відповідача наголосив на тому, що відповідно до актів перевірок контрагентів позивача - ТОВ "Граньстройінвест" та ТОВ "Біоблок" встановлено, що фінансово-господарська діяльність останніх здійснюється поза межами правового поля, а взаємовідносини між ними та контрагентами є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, а отже є нікчемними.

Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що господарські взаємовідносини між позивачем і ТОВ "Граньстройінвест" та ТОВ "Біоблок", не спричинили реального настання юридичних наслідків, оскільки документи, отримані ПП "Будсервіс-2010" від контрагента, не можуть мати податкових наслідків, а тому позивачем неправомірно сформовані витрати та податковий кредит.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "Будсервіс-2010" є юридичною особою, зареєстроване 04.08.2010 Носівською районною державною адміністрацією, включене до ЄДРПОУ та як платник податків перебуває на обліку в Носівському відділенні Ніжинської ОДПІ, був зареєстрований платником ПДВ з 08.09.2011 по 31.12.2011.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 10.12.2012 № 834, виданого Ніжинською ОДПІ головним державним податковим ревізор - інспектором відділу податкового контролю Ніжинської ОДПІ Чернігівської області Державної податкової служби Малинко Наталією Володимирівною згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 розділу ІІ Податкового кодексу України та відповідно наказу Ніжинської ОДПІ від 07.12.2012 № 868, проведена позапланова виїзна перевірка ПП "Будсервіс-2010" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами постачальниками та покупцями за період з 01.10.2011 по 31.12.2011.

Перевірка проводилась з 10.12.2012 по 14.12.2012, про що складено акт перевірки від 21.12.2012 № 1487/22-36213903 (а. с. 23-40).

В ході проведення перевірки Ніжинською ОДПІ встановлено порушення п. 138.2 ст. 138 розділу III Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді з 01.10.2011 по 31.12.2011 на загальну суму в сумі 30368,00 грн, в тому числі за IV квартал 2011 року в сумі 30368,00 грн; пункту 1 статті 198, пункту 2 статті 198, пункту 6 статті 198 Податкового кодексу України, вимог пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в результаті чого занижено податок на додану вартість при здійсненні операцій з контрагентами постачальниками: ТОВ "Граньстройінвест", (код за ЄДРПОУ 37649152), ТОВ "Біоблок" (код за ЄДРПОУ 37227058) в періоді, що перевірявся, всього у сумі 26407,00 грн, в тому числі: за жовтень 2011 року на суму 19740,00 грн; за листопад 2011 року на суму 6667,00 грн.

На підставі акта перевірки від 21.12.2012 № 1487/22-36213903 Ніжинською ОДПІ (Носівське відділення) було прийнято податкові повідомлення-рішення: від 03.1.2013 № 0000012200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 33008,00 грн, у т. ч. за основним платежем - 26407,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6601,75 грн (а. с. 7) та від 03.1.2013 № 0000022200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 37963,00 грн, у т. ч. за основним платежем - 30368,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7592,00 грн (а. с. 8).

На вказані податкові повідомлення-рішення ПП "Будсервіс-2010" була подана скарга до Державної податкової служби у Чернігівській області. За результатами розгляду скарги Державна податкова служба у Чернігівській області скасувала оскаржувані податкові повідомлення-рішення Ніжинської ОДПІ (Носівське відділення) від 03.01.2013 № 0000012200 та № 0000022200 в частині грошових зобов'язань за штрафними санкціями по податку на прибуток в сумі 7592 грн та податку на додану вартість в сумі 6601,75 грн; залишила без змін оскаржені податкові повідомлення - рішення в частині грошових зобов'язань за основним платежем з податку на прибуток в сумі 30368 грн та податку на додану вартість в сумі 26407 грн (а. с. 12-16).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями - рішеннями від 03.01.2013 № 0000012200 та № 0000022200, від 30.01.2013 № 0000292300 та № 0000302300, та рішенням прийнятим за розглядом первинної скарги, підприємство звернулось із відповідною скаргою до Державної податкової служби України. За результатами розгляду вказаної скарги ДПС України прийняло рішення, яким залишено без змін податкові повідомлення - рішення Ніжинської ОДПІ Чернігівської області від 03.01.2013 № 0000012200 та № 0000022200, з урахуванням рішення ДПС у Чернігівській області, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкові повідомлення-рішення від 30.01.2013 № 0000292300 та № 0000302300 ), а скаргу без задоволення (а. с. 17-22).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

До перевірки та до суду позивач надав завірені копії документів щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Граньстройінвест", а саме: податкові накладні ТОВ "Граньстройінвест": від 19.10.2011 № 19/10-11 на загальну суму 40000 грн (у т. ч. ПДВ - 6666 грн 67 коп.) (а. с. 105), від 19.10.2011 №19/10-11 на загальну суму 40000 грн (у т. ч. ПДВ - 6666 грн 67 коп.) (а .с. 108); акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); договір про надання послуг; тариф до договору від 19.10.2011 № 19/10.

Однак надані позивачем документи не можуть бути прийняті судом в якості належних і допустимих доказів на підтвердження правильності відображення в податковому обліку валових витрат і податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Граньстройінвест", з огляду на наступне.

Надані позивачем документи від імені ТОВ "Граньстройінвест" містять підпис ОСОБА_4 Проте факт підписання зазначених документів вказаною особою не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи.

Заперечуючи проти наданих позивачем документів, відповідач зазначив про неможливість їх підписання ОСОБА_4, який знаходився за межами України. У підтвердження цього свідчить лист-відповідь Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 19.12.2011 № 4539/5/07-6016, відповідно до якого ОСОБА_4 20.05.2011 перетнув митний кордон України на потязі № 6 із сполученням Київ-Москва, таким чином виїхав за межі України. Дані обставини відображені і в акті перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 18.01.2012 № 43/15-2/37649152.

29.09.2011 на адресу ДПІ у Вишгородському районі надійшов висновок спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області від 31.10.2011 №328, згідно якого: підпис в договорі №213 від 05.07.2011, в реєстраційній заяві платника податку на додану вартість за формою 1-ПДВ, в заяві за формою 1-ОПП, в протоколі № 1 від 18.03.2011 загальних зборів засновників ТОВ "Граньстройінвест" виконані не громадянином ОСОБА_4, а іншою особою.

До того ж, суд бере до уваги обставини, встановлені постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/587/13-а, яка набрала законної сили, та в якій підставою для відмови у задоволені позову слугувало відсутність керівника ТОВ "Граньстройінвест" (контрагента) на території України.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Окрім того, відповідно до довідки по формі 1 ДФ за ІІІ квартал 2011 року кількість працюючих на підприємстві складає: 1 особа у штаті. Дана обставина унеможливлює виконання робіт з надання автопослуг по вертикальному плануванню. Більше того, викликає сумнів робота Бульдозера ДТ-75 протягом 235 годин 76 хвилин за період з 19.10.2011 по 30.10.2011, тобто, практично без переривно.

Що стосується взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ "Біоблок", суд вважає за необхідне вказати наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту перевірки ДПІ у Святошинському районі міста Києва від 04.04.2012 №4 38/22-20/37227058, 04.01.2012 ГВПМ даного районного податкового органу було отримано пояснення керівника та засновника ТОВ "Біоблок" ОСОБА_5, який повідомив, що не здійснював керівництво господарською діяльністю товариства та не підписував від свого імені будь-яких документів підприємства.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутній договір № Н-31 від 01.10.2011, який укладений між позивачем та його контрагентом ТОВ "Біоблок", що у свою чергу позбавляє можливості встановити його предмет та виконання.

Також, слід зауважити, що в матеріалах справи відсутні подорожні листи вантажного автомобіля, на які власне посилається суд першої інстанції. Отже, за таких обставин про господарські взаємовідносини між ТОВ "Будсервіс-2010" та його контрагентом свідчать тільки видаткові накладні та податкова накладна, які, у свою чергу, є також документами для підтвердження формування податкового кредиту та валових витрат.

Відтак, враховуючи вищевикладене та зокрема те, що ОСОБА_4 знаходився за межами України і не мав змоги підписувати документи та бути присутнім при здійсненні господарських операцій ТОВ "Граньстройінвест", а у випадку з ТОВ "Біоблок" ОСОБА_5 особисто підтверджено його непричетність до діяльності даного товариства і також, відсутність у даних контрагентів технічних можливостей, транспортних засобів, обов'язкової інформації, що зазначається у договорі, факту реалізації придбаних товарів і послуг та наявність одного працівника, дає можливість зробити висновок про відсутність у даних суб'єктів господарювання намірів настання правових наслідків.

Частиною першою ст. 69 цього КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Даючи оцінку вище зазначеним поясненням керівника ТОВ "Біоблок", висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області від 31.10.2011 №328 та іншим матеріалам як неналежним доказам, суд вважає, що відповідно до частини першої ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною другою цієї статті визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Отже, надані позивачем документи не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК та частини другої ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.

Враховано правову позицію Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ "СІБ" до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а саме, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги; та в постанові від 05.03.2012 по справі №21-421а11, згідно з якою складені і підписані неповноважними особами податкові накладні не можуть вважатися належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Хоча фактичні обставини справи № 21-421а11, яка переглядалася Верховним Судом України, стосувалися лише правильності оформлення податкових накладних, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит з ПДВ, однак суд вважає, що з метою однакового застосування законодавства застосований Верховним Судом України підхід є цілком прийнятним і для з'ясування правильності оформлення й інших первинних бухгалтерських документів, для яких частина друга ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює відповідні обов'язкові вимоги, у т.ч. щодо їх складення та підписання відповідними уповноваженими особами.

Крім того, в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України та вимог ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2014, вимог ухвали Вищого адміністративного суду від 04.08.2014 по справі № К/800/42036/13 позивачем не надано експертам вільні та експериментальні зразки почерку та підписів засновника ТОВ «Граньстройінвест» ОСОБА_4 на підтвердження достовірності його підписів у договорі надання послуг від 19.10.2011, податковій накладній від 28.11.2011 № 199, податковій накладній від 19.10.2011 № 177, акті здачі-прийняття робіт від 30.10.2011, акті здачі прийняття від 30.11.2011 та підпису засновника ТОВ «Біоблок» ОСОБА_5 на підтвердження достовірності його підпису у податковій накладній від 31.10.2011 № 112, видаткових накладних № 290 від 01.11.2011, № 291 від 03.11.2011, № 292 від 07.11.2011, № 293 від 09.11.2011, № 294 від 11.11.2011, № 295 від 14.11.2011, № 296 від 16.11.2011, № 297 від 23.11.2011, № 298 від 29.11.2011.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами відповідача про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, п. 198.6 ст. 198 ПК, що спричинило заниження податку на додану вартість при здійсненні операцій з контрагентами: ТОВ "Граньстройінвест" та ТОВ "Біоблок" в період, що перевірявся.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи. А, відтак, податкові повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби є законними і підстави для їх скасування відсутні.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На відміну від позивача, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх рішень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову приватного підприємства «Будсервіс-2010», - відмовити.

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а у разі проголошення її вступної та резолютивної частин, або прийняття її у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

Суддя Д.В. Лобан