Ухвала

від 20.01.2015 по справі 825/1087/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1087/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

20 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Пилипенко О.Є.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будсервіс-2010» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Будсервіс-2010» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Будсервіс-2010» звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції від 03.01.2013 року № 0000012200, № 0000022200, від 30.01.2013 року № 0000292300, № 0000302300.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду 28 жовтня 2014 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Будсервіс-2010» є юридичною особою, зареєстроване 04.08.2010 року Носівською районною державною адміністрацією, включене до ЄДРПОУ та як платник податків перебуває на обліку в Носівському відділенні Ніжинської ОДПІ, був зареєстрований платником ПДВ з 08.09.2011 року по 31.12.2011 року.

На підставі направлення від 10.12.2012 року № 834 та відповідно наказу Ніжинської ОДПІ від 07.12.2012 року № 868, проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Будсервіс-2010» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами постачальниками та покупцями за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року.

Перевірка проводилась з 10.12.2012 року по 14.12.2012 року, про що складено акт перевірки від 21.12.2012 року № 1487/22-36213903 (а. с. 23-40).

В ході проведення перевірки Ніжинською ОДПІ встановлено порушення:

п. 138.2 ст. 138 розділу III Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року на загальну суму в сумі 30368,00 грн., в тому числі за IV квартал 2011 року в сумі 30368,00 грн.;

пункту 1 статті 198, пункту 2 статті 198, пункту 6 статті 198 Податкового кодексу України, вимог пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого занижено податок на додану вартість при здійсненні операцій з контрагентами постачальниками: ТОВ «Граньстройінвест», (код за ЄДРПОУ 37649152), ТОВ «Біоблок» (код за ЄДРПОУ 37227058) в періоді, що перевірявся, всього у сумі 26407,00 грн., в тому числі: за жовтень 2011 року на суму 19740,00 грн.; за листопад 2011 року на суму 6667,00 грн.

На підставі акта перевірки від 21.12.2012 року № 1487/22-36213903 Ніжинською ОДПІ (Носівське відділення) було прийнято податкові повідомлення-рішення: від 03.01.2013 року № 0000012200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 33008,00 грн., у т. ч. за основним платежем - 26407,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6601,75 грн. та від 03.1.2013 року № 0000022200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 37963,00 грн., у т. ч. за основним платежем - 30368,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7592,00 грн.

На вказані податкові повідомлення-рішення ПП «Будсервіс-2010» була подана скарга до Державної податкової служби у Чернігівській області. За результатами розгляду скарги Державна податкова служба у Чернігівській області скасувала оскаржувані податкові повідомлення-рішення Ніжинської ОДПІ (Носівське відділення) від 03.01.2013 року № 0000012200 та № 0000022200 в частині грошових зобов'язань за штрафними санкціями по податку на прибуток в сумі 7592 грн. та податку на додану вартість в сумі 6601,75 грн.; залишила без змін оскаржені податкові повідомлення-рішення в частині грошових зобов'язань за основним платежем з податку на прибуток в сумі 30368 грн. та податку на додану вартість в сумі 26407 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 03.01.2013 року № 0000012200 та № 0000022200, від 30.01.2013 року № 0000292300 та № 0000302300, та рішенням прийнятим за розглядом первинної скарги, підприємство звернулось із відповідною скаргою до Державної податкової служби України. За результатами розгляду вказаної скарги ДПС України прийняло рішення, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення Ніжинської ОДПІ Чернігівської області від 03.01.2013 року № 0000012200 та № 0000022200, з урахуванням рішення ДПС у Чернігівській області, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкові повідомлення-рішення від 30.01.2013 року № 0000292300 та № 0000302300), а скаргу без задоволення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Так, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п.198.2. ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п.201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Крім того, у відповідності до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з ПДВ належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції та установлення спеціальної податкової правосуб'єктності її учасників. Для встановлення правомірності обчислення платником податків витрат, що враховуються при розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток, необхідно визначити, що такі витрати були понесені суб'єктом господарювання для провадження його господарської діяльності, що підтверджується відповідною первинною документацією.

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Граньстройінвест».

Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції ПП «Будсервіс-2010» до перевірки та до суду надав завірені копії документів щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Граньстройінвест», а саме: податкові накладні ТОВ «Граньстройінвест»: від 19.10.2011 року № 19/10-11 на загальну суму 40000 грн. (у т. ч. ПДВ - 6666 грн. 67 коп.), від 19.10.2011 року №19/10-11 на загальну суму 40000 грн. (у т. ч. ПДВ - 6666 грн. 67 коп.); акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); договір про надання послуг; тариф до договору від 19.10.2011 року № 19/10 (а.с.105, 108).

Колегією суддів досліджено надані позивачем документи від імені ТОВ «Граньстройінвест», та встановлено, що останні містять підпис ОСОБА_3 Проте факт підписання зазначених документів вказаною особою не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи.

Так, в суді першої інстанції відповідач зазначив про неможливість їх підписання ОСОБА_3, оскільки останній знаходився за межами України. В підтвердження цього свідчить лист-відповідь Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 19.12.2011 року № 4539/5/07-6016, відповідно до якого ОСОБА_3 20.05.2011 року перетнув митний кордон України на потязі № 6 із сполученням Київ-Москва, таким чином виїхав за межі України. Дані обставини відображені і в акті перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 18.01.2012 року № 43/15-2/37649152.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 29.09.2011 року на адресу ДПІ у Вишгородському районі надійшов висновок спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області від 31.10.2011 року №328, згідно якого: підпис в договорі №213 від 05.07.2011 року, в реєстраційній заяві платника податку на додану вартість за формою 1-ПДВ, в заяві за формою 1-ОПП, в протоколі № 1 від 18.03.2011 загальних зборів засновників ТОВ «Граньстройінвест» виконані не громадянином ОСОБА_3, а іншою особою.

Слід зазначити, що згідно частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, судом першої інстанції вірно було встановлено та взято до уваги обставини встановлені постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/587/13-а, яка набрала законної сили, а саме, що підставою для відмови у задоволені позову слугувало відсутність керівника ТОВ «Граньстройінвест» (контрагента) на території України.

Окрім того, відповідно до довідки по формі 1 ДФ за ІІІ квартал 2011 року кількість працюючих на підприємстві складає: 1 особа у штаті. Дана обставина унеможливлює виконання робіт з надання автопослуг по вертикальному плануванню. Більше того, викликає сумнів робота Бульдозера ДТ-75 протягом 235 годин 76 хвилин за період з 19.10.2011 року по 30.10.2011 року, тобто, практично безпереривно.

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Біоблок».

Згідно акту перевірки ДПІ у Святошинському районі міста Києва від 04.04.2012 року №4 38/22-20/37227058, 04.01.2012 року ГВПМ даного районного податкового органу було отримано пояснення керівника та засновника ТОВ «Біоблок» ОСОБА_4, який повідомив, що не здійснював керівництво господарською діяльністю товариства та не підписував від свого імені будь-яких документів підприємства.

Так, судом першої інстанції було вірно звернуто увагу на те, що в матеріалах справи відсутній договір № Н-31 від 01.10.2011 року, який укладений між позивачем та його контрагентом ТОВ «Біоблок», що у свою чергу позбавляє можливості встановити його предмет та виконання. Також, в матеріалах справи відсутні подорожні листи вантажного автомобіля.

Отже, враховуючи наведене вище вбачається, що надані позивачем документи не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК та частини другої ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.

З огляду на викладене та приписи ч.1 ст.72 КАС України, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності жодних правових підстав для визнання таких фінансово-господарських операцій реальними та необхідності відмови в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будсервіс-2010» - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: О.Є.Пилипенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.