Рішення

від 22.09.2014 по справі 395/951/14-ц

НОВОМИРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 395/951/14-ц

Провадження № 2/395/227/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2014 рокум. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді ЩЕНЮЧЕНКА С.В.,

при секретареві РУДЕНКО І.М.,

за участю: представників позивача: ГОЛОВАТЮКА С.А., МЕДВЕДЕНКА Д.Ю., представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Приватного підприємства «Агрофірма «Панчеве»» (далі - заявник, позивач, ПП «Агрофірма «Панчеве»») до ОСОБА_5, Фермерського господарства «БОСЬКА А.Б.» (далі - відповідач, ОСОБА_5, ФГ «БОСЬКА А.Б.»), треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відділ Держземагенства у Новомиргородському районі Кіровоградської області та Головне управління юстиції у Кіровоградській області (далі - третя особа, відділ Держземагенства, Головне управління юстиції), про визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності,

в с т а н о в и в :

У липні 2014 р. до Новомиргородського районного суду надійшла позовна заява ПП «Агрофірма «Панчеве»» до ОСОБА_5, ФГ «БОСЬКА А.Б.» про визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності.

Позивач вказав, що 15.10.2013 р. між ОСОБА_5 та ФГ «БОСЬКА А.Б.» був укладений договір оренди землі.

Однак 11.09.2003 р. земельна ділянка вже була передана ОСОБА_5 в оренду ПП «Агрофірма «Панчеве»» на строк 10 років.

Вище вказаний договір оренди з ПП АФ «Панчеве» набрав чинності 23.09.2003 р., а строк його дії тривав від 23.09.2003 р. до 23.09.2013 р.

23.01.2014 р. рішенням Деснянського районного суду м. Києва позов заявника до ОСОБА_5 про визнання договору оренди з ПП «АФ «Панчеве»» поновленим, а додаткової угоди про поновлення договору оренди з ПП «АФ «Панчеве» - укладеною було задоволено частково: поновлено договір оренди з ПП «АФ «Панчеве»» та визнано укладеною в редакції, викладеній у позові, додаткову угоду до договору оренди з ПП «АФ «Панчеве»».

Таким чином, строк дії договору оренди з ПП «АФ «Панчеве»» розпочався з моменту його державної реєстрації - 23.09.2003 р. і закінчиться 23.09.2013 р.

Враховуючи, що станом на дату укладення договору оренди з ФГ «БОСЬКА А.Б.» земельна ділянка вже перебувала в оренді позивача за договором оренди з ПП «АФ «Панчеве»», ОСОБА_5 не мала права повторно здавати в оренду земельну ділянку, яка вже була здана в оренду на цей період часу іншій особі.

Крім того, позивач має всі підстави для визнання договору оренди з ФГ «БОСЬКА А.Б.» недійсним у зв'язку з недотриманням при його укладенні вимог чинного законодавства щодо обов'язкової наявності у договорі оренди істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Тому договір оренди з ФГ «БОСЬКА А.Б.» підлягає визнанню недійсним, а реєстрація права оренди ФГ «БОСЬКА А.Б.» земельної ділянки ОСОБА_5 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - скасуванню.

У вересні 2014 р. представник позивача ГОЛОВАТЮК С.А. уточнив позовні вимоги і вказав, що слід також визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 15.10.2013 р., датовану 22.08.2014 р., відповідно до якої ОСОБА_5 і ФГ «БОСЬКА А.Б.» вирішили внести зміни до оспорюваного договору і доповнили його п. 5.3 такого змісту: « 5.3. передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки допускається», та застосувати наслідки її недійсності.

У судовому засіданні представники позивача ГОЛОВАТЮК С.А., МЕДВЕДЕНКО Д.Ю. підтримали позов повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_5 не визнала позов повністю і пояснила, що позивач систематично, протягом всього строку дії угоди, без поважних причин належним чином не виконував умови договору оренди землі від 11.09.2003 р.

Так, у грошовому виразі загальний розмір орендної плати складав лише 1,5% вартості земельної частки (паю). До того ж позивач завжди відмовляв їй у наданні додаткових послуг у відробітковій формі такої плати. Тому вона завчасно неодноразово попереджала заявника, що не буде поновлювати з ним договір оренди. Проте позивач так організував діяльність власної контори, що працівник, котра була уповноважена приймати письмові заяви від власників земельних ділянок, вимушено пішла у відпустку по догляду за дитиною, а інші особи відмовляли їй у прийомі такої заяви.

Представники відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 не визнали позов повністю за його безпідставністю, а також подали до суду письмові заперечення проти вимог заявника.

Оповіщені у встановленому порядку про час і місце розгляду справи представник позивача ГОЛОВАТЮК С.А. 22.09.2014 р., представники третіх осіб: Відділу Держземагенства та Головного управління юстиції у всі судові засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача ГОЛОВАТЮКА С.А. і представників третіх осіб на підставі наявних доказів, оскільки у справі мається достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Заслухавши згадані пояснення та безпосередньо дослідивши докази в справі: оглянувши письмові докази та інші матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити у позові повністю з таких міркувань.

У судовому засіданні безспірно з'ясовано, що 15.10.2013 р. між відповідачами ОСОБА_5 та ФГ «БОСЬКА А.Б.» був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_5 передала, а ФГ «БОСЬКА А.Б.» прийняло земельну ділянку НОМЕР_2 загальною площею 5,0393 га, призначену для ведення сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523885800:02:000:0573.

Вмотивовуючи власне рішення, суд керується презумпцією правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про оренду землі»).

Тому суд погоджується із запереченнями представника відповідачів ОСОБА_3, що при пред'явленні позову ПП «Агрофірма «Панчеве»» суттєво порушило вимоги ч. 1 ст. 215 ЦК України, згідно котрим, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, у даному випадку позивач не є стороною оспорюваного договору оренди землі від 15.10.2013 р.

У позовній заяві він обґрунтовує власну заінтересованість, зазначивши, що 11.09.2003 р. земельна ділянка вже була передана ОСОБА_5 в оренду ПП «Агрофірма «Панчеве»» на строк 10 років, даний договір був посвідчений державним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі № 1588, а також був зареєстрований в Державному реєстрі земель 23.09.2003 р. за № 240, тобто договір оренди з ПП АФ «Панчеве» набрав чинності 23.09.2003 р., а строк його дії тривав від 23.09.2003 р. до 23.09.2013 р.

Проте заявник не звернув уваги на вимоги п. 20 Договору оренди землі від 11.09.2003 р. та ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Позивач стверджує, що до закінчення строку дії вказаного договору оренди з ПП «АФ «Панчеве»» він у належний спосіб та строк повідомив про своє бажання продовжити використання земельної ділянки та поновити Договір оренди з ПП «АФ «Панчеве»».

Однак ОСОБА_5 не надала жодної відповіді на листи-повідомлення позивача та ухилялася від укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди з ПП «АФ «Панчеве»». У зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_5 про визнання договору оренди з ПП «АФ «Панчеве» поновленим, а додаткової угоди про поновлення договору оренди з ПП «АФ «Панчеве» - укладеною.

23.01.2014 р. рішенням Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/19906/13 зазначений позов було задоволено частково: поновлено договір оренди з ПП «АФ «Панчеве»» та визнано укладеною в редакції, викладеній у позові, додаткову угоду до договору оренди з ПП «АФ «Панчеве»».

Проте позивач не ураховує вимоги п. 6 Договору оренди землі від 11.09.2003 р. та ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

У даному випадку відповідач ОСОБА_5 категорично стверджувала у суді, що позивач неналежно виконував обов'язки за договором оренди землі від 11.09.2003 р., у тому числі, щодо сплати орендної плати за користування її земельною ділянкою. Саме через систематичне порушення зобов'язань позивачем вона не мала наміру поновлювати дію договору оренди землі з ним, а також неодноразово завчасно повідомляла про це представника позивача. Проте заявник штучно створював перешкоди, щоб вона не змогла подати відповідну письмову заяву у передбачений в угоді термін.

Із рішення Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/19906/13 вбачається, що у судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 та її представник заперечували проти задоволення позову, тобто були незгодні із запропонованими позивачем умовами додаткової угоди.

У письмових запереченнях представник відповідачів ОСОБА_6 вказала, що відповідач ОСОБА_5 особисто зверталась до голови ПП «АФ «Панчеве»» та написала заяву, яка була зареєстрована у книзі реєстрації вхідної документації, про бажання припинити договір оренди землі від 11.09.2003 р. Така ж позиція у відповідача ОСОБА_5 була під час розгляду справи у Деснянському районному суді м. Києва: вона не бажала як поновлювати договір оренди, так і підписувати додаткову угоду.

До того ж за правилами ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Оскільки спір між сторонами (ПП «Агрофірма «Панчеве»» і ОСОБА_5) виник саме щодо орендної плати та строку дії договору оренди землі від 11.09.2003 р., у позивача відсутнє переважне право на укладення договору оренди.

За таких умов його не можна вважати заінтересованою особою у розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України і тому закон не надає йому право оскаржувати укладення угоди від 15.10.2014 р. між відповідачами.

Позивач також вважає, що після набрання рішенням Деснянського районного суду м. Києва законної сили, договір оренди з ПП «АФ «Панчеве»» було поновлено на 10 років, тобто до 23.09.2023 р.

Таким чином, він стверджує, що строк дії договору оренди з ПП «АФ «Панчеве» розпочався з моменту його державної реєстрації - 23.09.2003 р. і закінчиться 23.09.2013 р. Тому станом на дату укладення договору оренди з ФГ «БОСЬКА А.Б.» земельна ділянка начебто вже знаходилася у користуванні позивача на підставі договору оренди з ПП «АФ «Панчеве».

Суд погоджується із запереченнями представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5 та вважає вище наведені міркування позивача хибними з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За правилами ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Оскільки у даному випадку рішення Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/19906/13 про часткове задоволення позову: поновлення договору оренди з ПП «АФ «Панчеве»» та визнання укладеною в редакції, викладеній у позові, додаткової угоди до договору оренди з ПП «АФ «Панчеве»» не було зареєстровано відповідно до закону, то твердження позивача, що начебто земельна ділянка ОСОБА_5 на момент укладення договору оренди з ФГ «БОСЬКА А.Б.» вже знаходилась у користуванні заявника, безпідставні.

До того ж за ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

У даному випадку позивач зазначає однією з підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним наявність рішення суду, що суттєво суперечить вимогам ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України, бо підстави для визнання угоди недійсною встановлюються лише законом.

До того ж вказане рішення суду набрало сили 03.02.2014 р. і до цього часу не було зареєстровано у встановленому законом порядку (ч. 1 ст. 210 ЦК України).

Заявник також посилається на відсутність в оспорюваному договорі оренди землі умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Тому вважає, що має всі підстави для визнання договору оренди з ФГ «БОСЬКА А.Б.» недійсним у зв'язку з недотриманням при його укладенні вимог чинного законодавства щодо обов'язкової наявності у договорі оренди істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Представник відповідачів ОСОБА_3 надала суду додаткову угоду до договору оренди землі від 15.10.2013 р., датовану 22.08.2014 р., відповідно до якої ОСОБА_5 і ФГ «БОСЬКА А.Б.» вирішили внести зміни до оспорюваного договору і доповнили його п. 5.3 такого змісту: « 5.3. передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки допускається».

Вказана додаткова угода була зареєстрована у встановленому законом порядку до постановлення судом рішення.

У вересні 2014 р. представник позивача ГОЛОВАТЮК С.А. уточнив позовні вимоги і вказав, що слід також визнати недійсною вище згадану додаткову угоду між відповідачами та застосувати наслідки її недійсності.

Проте позивач взагалі не зазначив з яких підстав потрібно визнавати оспорювану додаткову угоду від 22.08.2014 р. недійсною та застосовувати наслідки такого визнання.

Ураховуючи, що оцінку вказаним заявником підставам для визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним суд вже дав, додатково вмотивовувати рішення стосовно оспорюваної додаткової угоди потреби немає.

Оскільки ПП «Агрофірма «Панчеве»» не є заінтересованою особою, котрій за законом надано право оскаржувати договір оренди землі, що був укладений між відповідачами 15.10.2013 р., наявність вище згаданого судового рішення в іншій справі про поновлення договору, що не було зареєстровано у встановленому законом порядку, не є передбаченою законом підставою для визнання угоди недійсною, вказана у позові невідповідність оспорюваного договору вимогам ст. 15 Закону України «Про оренду землі» була своєчасно усунута відповідачами шляхом укладення додаткової угоди від 22.08.2014 р. та її державної реєстрації, у позовній заяві не зазначені будь-які підстави для визнання такої угоди недійсною, у позові потрібно відмовити повністю.

При прийнятті такого рішення суд виходить з того, що чинним законодавством закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, ніхто не може бути протиправно позбавлений усього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до вказаної Конвенції, ст. ст. 13-14 Конституції України, ст. ст. 316-317, 319, 321 ЦК України, ст. ст. 16, 19, 21, 23 Закону України «Про оренду землі»).

Керуючись ст. ст. 3, 8, 10, 208-215, 223, 292, 294, 296 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити у позові Приватному підприємству «Агрофірма «Панчеве»» до ОСОБА_5, Фермерського господарства «БОСЬКА А.Б.», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відділ Держземагенства у Новомиргородському районі Кіровоградської області та Головне управління юстиції у Кіровоградській області, про визнання оспорюваного правочину: договору оренди землі від 15.10.2013 р., укладеного між ОСОБА_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, та Фермерським господарством «БОСЬКА А.Б.», ідентифікаційний код 33333892, недійсним, а також про застосування наслідків недійсності правочину - скасування рішення Реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області та запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: індексний номер: 8282137 від 25.11.2013 р. (10:57:25), про державну реєстрацію права оренди Фермерського господарства «БОСЬКА А.Б.», ідентифікаційний код 33333892, земельної ділянки НОМЕР_2 загальною площею 5,0393 га, розташованої на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523885800:02:000:0573, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд.

Головуючий:

суддя - підпис - С.ЩЕНЮЧЕНКО