Постанова

від 20.10.2014 по справі 814/2884/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2014 року м. Миколаїв Справа № 814/2884/14

09:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження,

за позовомДержавного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект", пр. Жовтневий, 42-А, Миколаїв,54018

доМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, вул.Леваневського,2, м. Київ,03680 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2014р. № 0000573720,

Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платник з вимогою про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000573720 від 24.07.2014 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками, наведеними в акті перевірки і вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам та положенням податкового законодавства, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач надав суду письмові заперечення в яких зазначив, що податкове повідомлення-рішення за змістом та формою відповідає нормам чинного законодавства, прийняте на підставі та у порядку відповідно до вимог податкового законодавства.

Представники сторін надали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

В С Т А Н О В И В:

04.07.2013 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «УРПК «Енерго» (код за ЄДРПОУ 37167209), ТОВ «Профінструмент-Україна» (код за ЄДРПОУ 34319308), ТОВ «Діал-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 34773027), ТОВ «Метаоіл Груп» (код за ЄДРПОУ 37844747) за період з 01.05.2011 по 31.03.2014 року.

За результатами перевірки був складений Акт № 689/28-10-37-20/3182138 від 04.07.2014 року (далі - акт перевірки), у висновках якого крім іншого зазначено, перевіркою встановлено порушення: вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 розділу І, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, п. 200.3, абз. а) п. 200.4 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки позивач направив до податкового органу заперечення № 05/1-5348 від 10.07.2014 року до акту перевірки.

Відповідач не погодився з вказаними запереченнями позивача по Акту перевірки та висновки акту перевірки, згідно листа № 13462/10/28-10-37-20-16 від 21.07.2014 року, залишив без змін.

24.07.2014 року на підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення рішення № 0000573720 від 24.07.2014 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 1 523 919,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 761 959, 50 грн.

Позивач, звертався до Державної фіскальної служби України зі скаргою № 17/1-6023 від 06.08.2014 року на прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0000573720 від 24.07.2014 року.

Однак, рішенням Державної фіскальної служби України № 2163/6/99-99-10-01-15 від 22.08.2014 року про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення № 0000573720 від 24.07.2014 року було залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу;

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Відповідно до пунктів 200.10, 200.11, 200.12 ст. 200 ПК України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно пункту 200.13 ст. 200 ПК України, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Відповідач оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0000573720 від 24.07.2014 року, зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 523 919, 00 грн.

В ході розгляду справи, судом з'ясовано, що зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 523 919,00 грн. було здійснено ним без врахування того, що вказана сума вже заявлялась позивачем до бюджетного відшкодування у встановленому законодавством порядку, достовірність нарахування заявленої суми була підтверджена безпосередньо самим податковим органом, оскільки на підставі висновку податкового органу органом державної казначейської служби, позивачу було перераховано суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 426 083 грн.

Даний факт підтверджено самим оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням №0000573720 від 24.07.2014 року, в якому, чітко зазначені розміри відшкодованих з бюджету сум з ПДВ на момент перевірки.

Факт перерахування платнику податків заявленого бюджетного відшкодування суми ПДВ у більшій своїй частині, а саме у розмірі 1 426 083, 00 грн. свідчить про визнання податковим органом сум, заявлених позивачем до бюджетного відшкодування достовірними та законними, а податковий кредит, на підставі якого було заявлено суму ПДВ до бюджетного відшкодування таким, що сформований у відповідності до вимог податкового законодавства України.

Щодо нарахування штрафних санкцій, у тому числі і по відшкодованим на момент перевірки сумам ПДВ у розмірі 50% суми завищеної, на думку відповідача суми бюджетного відшкодування. Суд зазначає наступне:

Відповідно до з п. 123.1 ст. 123 ПК України, встановлено при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Однак, згідно самого податкового повідомлення-рішення №0000573720 від 24.07.2014 року, на момент перевірки було відшкодовано суму заявленого до бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 1 426 083, 00 грн.. Тобто, безпосередньо самим податковим органом було встановлено відсутність порушень та підтверджено правомірність та законність заявленої позивачем суми до бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 426 083, 00 грн..

Тому нарахування штрафних санкцій у розмірі 50 відсотків суми не лише заявленої до бюджетного відшкодування, але й відшкодованої позивачу є неправомірним, незаконним та безпідставним.

Щодо висновків за результатами перевірки відповідачем було зменшено суму податкового кредиту, сформованого позивачем за результатами здійснення господарських операцій з наступними підприємствами-постачальниками:

-ТОВ «УРПК «Енерго» (код за ЄДРПОУ - 37167209);

-ТОВ «Профінструмент Україна» (код за ЄДРПОУ - 34319308);

-ТОВ «Діал-Сервіс» (код ЄДРПОУ - 34773027);

-ТОВ «Метаоіл Груп» (код за ЄДРПОУ - 37844747).

Згідно п. 75.1. ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.п. 75.1.2. п. 7.5.1. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не є предметом документальної планової перевірки питання трансфертного ціноутворення, визначені статтею 39 цього Кодексу.

Так, відповідачем в період з 28.02.2013 року по 25.06.2013 рік була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, за результатами якої був складений Акт № 771/40-10/31821381 від 03.07.2013 року.

У зазначеному Акті не виявлено порушень з боку позивача за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 щодо формування податкового кредиту за результатами господарських відносин позивача з такими безпосередніми підприємствами-постачальниками як:

-ТОВ «Профінструмент Україна» (код за ЄДРПОУ - 34319308);

-ТОВ «Метаоіл Груп» (код за ЄДРПОУ - 37844747).

Тобто, законність сформованого податкового кредиту позивачем за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 за результатами господарських операцій з вищезазначеними контрагентами, та, відповідно, правовірність заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ підтверджується Актом № 771/40-10/31821381 від 03.07.2013 "Про результати планової виїзної перевірки ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012".

Проте, згідно Акту № 689/28-10-37-20/3182138 від 04.07.2014 року, на підставі якого було винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000573720 від 24.07.2014 року, на думку відповідача, позивач завищив податковий кредит за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 по операціям з ТОВ «Профінструмент Україна» (код за ЄДРПОУ - 34319308) та ТОВ «Метаоіл Груп» (код за ЄДРПОУ - 37844747).

Внаслідок чого, відповідачем було зменшено суму сформованого позивачем податкового кредиту за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, та, відповідно суму бюджетного відшкодування з ПДВ, у розмірі:

- сформований податковий кредит за результатами господарських операцій з ТОВ «Профінструмент Україна» (код за ЄДРПОУ - 34319308) зменшено на 72 611, 63 грн.;

- сформований податковий кредит за результатами господарських операцій з ТОВ «Метаоіл Груп» (код за ЄДРПОУ - 37844747) зменшено на 198 365, 97 грн..

Вказані висновки були зроблені відповідачем на підставі актів перевірок інших податкових інспекцій, що були складені за результатами зустрічних перевірок господарських відносин вищезазначених контрагентів-постачальників позивача з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями, а також перевірок безпосередньо підприємств-постачальників вищезазначених контрагентів-постачальників позивача.

Саме в такий спосіб відповідач встановив порушення позивачем, що призвело до завищення ним від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту у сумі та, відповідно, завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Проте, жодний такий акт перевірки інших податкових інспекцій не має жодного відношення безпосередньо до підприємства позивача, не були використані відповідачем. Більш того, діючим законодавством не встановлено, що орган перевірки має право робити висновки на підставі проведених перевірок та висновків інших податкових органів.

Згідно пункту 3 Розділу І "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 р. № 984 (надалі - Порядок № 984), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.11 р. за № 34/18772 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки.

Згідно пункту 5 розділу І вказаного Порядку № 984 за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно пункту 6 розділу І Порядку № 984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд встановив, що в порушення вимог пунктів 5, 6 Порядку № 984 в акті перевірки не викладені суттєві обставини фінансово-господарської діяльності підприємств, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового законодавства; відсутня чіткість, об'єктивність та повна міра викладення фактів виявлених порушень; відсутнє посилання на первинні та інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Висновки відповідача були зроблені з інших підстав без жодного посилання на дослідження будь-яких первинних документів позивача які б підтверджували наявність фактів порушення та були зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Акти перевірок інших податкових інспекцій ДПС України не є документами, що фіксуються в бухгалтерському та податковому обліку.

Стосовно висновків відповідача про неправомірність формування позивачем щодо господарських операцій з вищезазначеними підприємствами-постачальниками, були враховані висновки актів інших податкових інспекцій Державної фіскальної служби України, які були зроблені з порушенням чинного законодавства та перевищенням повноважень податкового органу.

Перевіряючи господарські операції з поставки товарів по ланцюгу постачання контрагентів-постачальників позивача з іншими підприємствами-постачальниками, та безпосередньо господарські операції підприємств-постачальників контрагентів-постачальників позивача, інші податкові інспекції ДПС України робили висновки, що такі господарські операції порушують статтю 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. Такі висновки податкових інспекцій є безпідставними, оскільки умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб і такий правочин вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою.

Отже, визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Такий висновок суду кореспондується і відповідає рішенню викладеному у постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.09 р. № 9 "Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Щодо висновків відповідача про неправомірність позивача, щодо включення до складу податкового кредиту податкових накладних з підприємствами - постачальниками ТОВ «УРПК «Енерго», ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «Метаоіл груп» та відповідно заявлення суми ПДВ до бюджетного відшкодування, відповідач використовує отриману від інших податкових служб ДПС України інформацію про проведення розслідування по кримінальним провадження за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 205, 212 Кримінального кодексу України, відносно посадових осіб підприємств-контрагентів, які знаходяться в 3, 4, 5 ланцюзі постачальників відносно підприємств-постачальників позивача.

На підставі чого, відповідач робить висновок про те, позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від від вищезазначених підприємств-контрагентів.

Оскільки, Кримінальним кодексом України передбачено відповідальність за фіктивне підприємництво (ст.205 Кримінальним кодексом України), ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) (ст. 212 Кримінальним кодексом України).

Проте, згідно ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

В Акті перевірки відповідача, інформація про винесення обвинувального вироку суду за результатами розгляду порушених кримінальних проваджень відсутня.

Тому посилання відповідача в Акті перевірки про проведення досудового розслідування по кримінальним провадженням відносно посадових осіб підприємств, які взагалі не мають жодного відношення до позивача, не може розглядатися як належний та достатній доказ для підтвердження висновків та позиції відповідача.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 розділу І, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, п. 200.3, абз. а) п. 200.4 ст. 200 розділу V ПК України, суд зазначає.

Згідно пункту 198.3 статті 198 розділу V ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 201.6 статті 200 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п.201. 10 ст. 201 ПК України, вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд вважає, що у порядку, передбаченому чинним законодавством, позивач правомірно відніс суму, зазначену в Акті перевірки, до складу податкового кредиту, та на законній підставі, позивачем була заявлена до бюджетного відшкодування за періоди, зазначені в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Між позивачем та вищезазначеними підприємствами-постачальниками були укладені договори поставки (купівлі - продажу) ТМЦ.

При укладенні договорів позивач переконався у тому, що підприємства-контрагенти зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та є зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Поставлений товар/надані послуги по відповідним договорам з вищезазначеними підприємствами-постачальниками був оприбуткований за прибутковими ордерами. Оплата за поставлений товар/надані послуги була здійснена позивачем відповідно до платіжних доручень. Податкові накладні були складені та отримані позивачем у відповідні дати та на відповідні суми.

Реальність угод між позивачем та вищезазначеними підприємствами-постачальниками на поставку товарів/надання послуг підтверджується розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які є в наявності у позивача та якими підтверджується отримання та використання товарів/послуг при здійсненні позивачем своєї господарської діяльності.

В той час як твердження відповідача про "безтоварність господарських операцій" позивача суперечить нормам податкового законодавства України, адже жодного допустимого та належного доказу своєї позиції відповідачем в Акті перевірки не зазначено.

Більш того, такого правопорушення як "безтоварність господарських операцій" чинним податковим законодавством України не передбачено.

Крім того, позивачем оплата за товар/послуги, придбаний/отримані у вищезазначених підприємств, згідно укладених договорів, фактично здійснена в повному обсязі, товар/послуги поставлений/надані повністю, що свідчить про факт виконання угод і законність формування позивачем податкового кредиту на відповідні суми.

Представник позивача пояснив, що усі первинні документи, що підтверджують спрямованість на реальне настання правових наслідків господарських операцій позивачем та вищезазначеними підприємствами-постачальниками були надані перевіряючим, також вказані первині документи додані до матеріалів справи.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Враховуючи, що витрати по сплаті податку на додану вартість на суму 1 523 919, 00грн. підтверджені податковими накладними, то сформований позивачем податковий кредит на вказану суму є правомірним та таким, що відповідає вимогам п.198.6 ст. 198 ПК України.

Отримані позивачем податкові накладні за результатами здійснення господарських операцій з вищезазначеними підприємствами-контрагентами були складені відповідно до вимог законодавства, що підтверджується відсутністю зауважень зі сторони відповідача під час здійснення поточної та попередніх перевірок.

Факт реальності здійснення господарських операцій по укладених позивачем договорах з вищезазначеними підприємствами-контрагентами визнано самим відповідачем.

Відповідно Акті перевірки (стор. 21-22) при дослідженні господарських відносин між позивачем та ТОВ «УРПК «Енерго», відповідач зазначає наступне: «На виконання умов договорів ТОВ «УРПК «Енерго» на адресу ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» у жовтні 2012 року, січні, лютому 2013 року здійснено поставку ТМЦ - карбідокремнєвих нагрівачів. …Отримання ТМЦ здійснено підприємством ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» по довіреностям. Фактична доставка ТМЦ здійснювалася згідно умов договору поставки за рахунок постачальника».

Стосовно господарських відносин між позивачем та ТОВ «Діал-Сервіс», відповідач в Акті перевірки (стор. 27) зазначає наступне: «На виконання умов договорів постачальником ТОВ «Діал-Сервіс» на адресу ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» у липні 2012 року здійснено поставку ТМЦ - сифони. … Отримання ТМЦ здійснено підприємством ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» по довіреностям. Фактична доставка ТМЦ здійснювалася згідно умов договору поставки за рахунок постачальника».

Відносно господарських відносин між похивачем з ТОВ «Профінструмент-Україна», відповідач в Акті перевірки (стор. 34) зазначає наступне: «На виконання умов договорів постачальником ТОВ «Профінструмент Україна» на адресу ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» у червні, грудні 2011 року, у січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, листопаді 2012 року здійснено поставку ТМЦ - інструменти, запчастини до обладнання, вузли та деталі до автомобільної техніки, стрем'янки, драбини, електрообладнання тощо. … Отримання ТМЦ здійснено підприємством ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» по довіреностям. Фактична доставка ТМЦ здійснювалася згідно умов договору поставки за рахунок постачальника».

При дослідженні господарських відносин між позивачем та ТОВ «Метаоіл Груп», відповідач в Акті перевірки (стор. 67) зазначає наступне: «На виконання умов договорів постачальником ТОВ «Метаоіл Груп» на адресу ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» у жовтні, листопаді, грудні 2012 року, січні, лютому, березні, квітні, травні, червні 2013 року здійснено поставку ТМЦ - канцелярські товари, посуд, миючі засоби тощо. … Отримання ТМЦ здійснено підприємством ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» по довіреностям. Фактична доставка ТМЦ здійснювалася згідно умов договору поставки за рахунок постачальника».

Тобто, дії позивача щодо включення до податкового кредиту та, як наслідок, за явлення до бюджетного відшкодування суми з ПДВ у розмірі 1 523 919, 00 грн. є правомірними, законними та такими, що відповідають вимогам нормам податкового законодавства України.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Тобто, продавець зобов'язаний відобразити у складі податкових зобов'язань суму ПДВ в декларації. В той же час, ПК України не містить жодної норми, що передбачає відповідальність платника податків за дії інших платників податків.

Пункт 36.5 статті 36 ПК України передбачає відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків. Разом з тим, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПК України, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 ПК України).

Аналіз діючих норм податкового та іншого законодавства України свідчить про те, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. При цьому, слід прийняти до уваги той факт, що порушення податкового законодавства з боку всіх контрагентів позивача під час проведення перевірки відповідачем не підтверджені.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також той факт, що податкові накладні заповнені і надані позивачу, згідно вимог чинного законодавства, та на момент видачі податкових накладних підприємства-постачальники були зареєстровані як платники ПДВ, реальність угод між позивачем та вищезазначеними підприємствами-постачальниками підтверджується розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, висновки відповідача, зазначені в Акті перевірки про завищення позивачем суми податкового кредиту у розмірі 1 523 919, 00 грн. та, відповідно, завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1 523 919,00 грн. є необґрунтованими та не відповідають чинному законодавству.

Вищезазначене свідчить про те, що висновки відповідача, які наведені в Акті перевірки та стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0000573720 від 24.07.2014 року, зроблені внаслідок порушення та неправильного застосування податковим органом норм діючого законодавства України взагалі та норм податкового законодавства зокрема, в той час як дії позивача, щодо формування податкового кредиту в розмірі 1 523 919,00 грн. та заявлення до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 1 523 919,00 грн. є правомірними та законними.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.07.2014 року № 0000573720 підлягає скасуванню.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків № 0000573720 від 24.07.2014 року.

3.Присудити на користь Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект" судові витрати у розмірі 487,20 грн. з Державного бюджету України.

4. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар