Ухвала

від 07.10.2015 по справі 814/2884/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/800/27098/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Центральний офіс)

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.10.2014

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015

у справі № 814/2884/14

за позовом державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект" (далі - Підприємство)

до Центрального офісу

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Кутельвас Т.Є.,

відповідача - не з'явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.10.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015, позов задоволено повністю.

Судові акти мотивовані тим, що платником було дотримано умови, за якими чинне податкове законодавство пов'язує право платника на отримання бюджетного відшкодування, тоді як недобросовісність окремих постачальників у ланцюгу постачання сама по собі не може бути підставою для позбавлення платника податкової вигоди.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Центрального офісу, в якій скаржник просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки установленим у рамках здійснення контрольно-перевірочних заходів обставинам, які свідчать про неможливість дійсного руху активів по задекларованим ланцюгам постачання та підтверджують номінальний характер спірних операцій метою одержання платником (позивачем у справі) бажаних податкових наслідків.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій і просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Центральним офісом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «УРПК «Енерго», товариством з обмеженою відповідальністю «Профінструмент-Україна», товариством з обмеженою відповідальністю «Діал-Сервіс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Метаоіл Груп» за період щ 01.05.2011 по 31.03.2014.

За наслідками цієї перевірки податковим органом складено акт від 04.07.2014 № 689/28-10-37-20/3182138 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за перевірений період в загальному розмірі 1 523 919 грн. із застосуванням 761 959,50 грн. штрафних санкцій. На час вирішення даного спору 1 426 083 грн. ПДВ з цієї суми було фактично повернуто платникові.

Підставою для прийняття цього акта індивідуальної дії став висновок відповідача про фіктивний характер операцій з придбання позивачем товарів у рамках взаємовідносин з названими контрагентами, наслідком чого стало безпідставне збагачення Підприємства за рахунок бюджетних коштів.

Вказаний висновок контролюючого органу мотивований посиланням на матеріали зустрічних перевірок цих постачальників, у яких викладено факти придбання ними активів (що у подальшому поставлялися позивачеві) за номінально оформленими операціями з фіктивними суб'єктами господарювання.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді права на податковий кредит у ціні придбаних товарів, робіт, послуг (який у подальшому бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування за правилами статті 200 названого Кодексу) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У справі, що переглядається, суди, дослідивши за правилами статті 86 КАС залучені до матеріалів справи первинні документи, дійшли висновку про дотримання Підприємством наведених умов формування податкового кредиту по взаємовідносинам зі спірними постачальниками та зазначили про неподання податковим органом достатніх доказів недобросовісності позивача та вчинення ним дій, спрямованих на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому суди звернули увагу на те, що під час проведення попередньої податкової перевірки Підприємства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 (оформленої актом від 03.07.2013 № 771/40-10/31821381) не було виявлено фактів здійснення платником безтоварних операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Профінструмент Україна» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Метаоіл Груп».

Також під час проведення перевірки Центральним офісом не ставилася під сумнів наявність активів, які поставлялися позивачеві спірними контрагентами; ознак безтоварності при дослідженні порядку виконання спірних операцій (у тому числі умов транспортування товару, його оплати та прийняття, оприбуткування та подальшого використання підприємством у власній господарській діяльності) перевіркою також виявлено не було.

Фактично заперечення контролюючого органу проти податкових наслідків розглядуваних операцій ґрунтуються виключно на матеріалах зустрічних перевірок постачальників платника по ланцюгу, у ході яких постачання товарів Підприємству не підтвердилося.

При цьому Центральним офісом не встановлені обставини, які б свідчили про наявність у позивача способів забезпечення виконання податкових обов'язків постачальниками по ланцюгу, про обізнаність Підприємства щодо порушень у сфері оподаткування, допущених відповідними постачальниками, як-от у разі існування змови платника з його постачальниками, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування.

Установлені судами обставини свідчать про те, що у даному разі лише після декларування оспорюваної суми бюджетного відшкодування та проведення податковим органом зустрічних перевірок постачальників можливо було встановити факт дотримання останніми податкової дисципліни. Доказів зворотного інспекцією не представлено.

За таких обставин суди з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів дійшли цілком обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем наявності з боку Підприємства зловживань у сфері податкових правовідносин, що виключають добросовісність податкової вигоди, та правомірно задовольнили даний позов.

Твердження податкового органу, викладені у касаційній скарзі, тотожні тим доводам, які були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій; їм надано належну правову оцінку, підстави для її неприйняття у касаційного суду відсутні.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015 у справі № 814/2884/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко