Постанова

від 29.10.2014 по справі 902/100/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року Справа № 902/100/13-г

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Нєсвєтової Н.М., розглянувши касаційні скаргиМогилів-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 р. у справі № 902/100/13-г господарського суду Вінницької області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Колумбіні" до 1. Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, 2. Могилів-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області провизнання права власності, витребування майна в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: Шевченко В.В. (дов. від 10.01.2014р.);

відповідача 1: Охрімовський Я.В. (дов. від 08.01.2014р.);

відповідача 2: Лудан І.А. (дов. від 28.10.2014р.);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Колумбіні" звернулося до місцевого господарського суду із позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання права власності на нафтопродукти, вартістю 40035,7 грн. та витребування його з чужого незаконного володіння.

Також, товариство з обмеженою відповідальністю "Колумбіні" звернулося до суду з позовом до Могилів - Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання права власності на нафтопродукти, вартістю 13133,40 грн. та витребування його з чужого незаконного володіння.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 20.02.2013 року справи за позовами до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби та до Могилів - Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби об'єднані в одну справу №902/100/13-г.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 31.03.2014 року (суддя Говор Н.Д.) вказаний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбіні" задоволено частково. Визнано за ТОВ "Колумбіні" право власності на майно - бензин автомобільний марки А-95 в кількості 3673 л., вартістю 40035,70 грн., який був 20.11.2012 р. вилучений Вінницькою ОДПІ на АЗС № 29 ТОВ "Колумбіні", що знаходиться за адресою: с.Якушинці, Вінницького району, Вінницької області, на а/д Львів - Кіровоград-Знам'янка 354 км + 300 м (ліворуч). Визнано за ТОВ "Колумбіні" право власності на майно - бензин автомобільний марки А-95 в кількості 1204,9 л. вартістю 13133,40 грн., який був 19.11.2012 р. вилучений Могилів-Подільською ОДПІ на АЗС № 31 ТОВ "Колумбіні", що знаходиться за адресою: с. Немія, Могилів-Подільського району, Вінницької області, вул.Лісова,50. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У частині задоволення позовів, суд першої інстанції виходив з того, що під час перевірки ТОВ "Колумбіні" надало представникам державної податкової служби всі необхідні первинні документи на підтвердження права власності на майно, з огляду на що у відповідачів були відсутні правові підстави для визнання спірного майна безхазяйним. Тому, з урахуванням приписів ст.ст. 328, 335, 392 ЦК України, суд дійшов висновку про визнання за позивачем права власності на нафтопродукти. У решті, суд встановив, що нафтопродукти, що витребовуються, визнані на підставі ст.ст. 98, 100, 110 КПК України речовими доказами по кримінальному провадженню №32012010000000007. Відтак, суд зауважив, що оцінка дій, вчинених в ході досудового розслідування, не входить до компетенції господарського суду та відмовив у позовах про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 року (головуючий суддя: Мельник О.В., судді: Грязнов В.В., Розізнана І.В.), рішення господарського суду Вінницької області від 31.03.2014 року у справі № 902/100/13-г залишено без змін, апеляційні скарги Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області та Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області без задоволення.

Могилів-Подільська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Вінницькій області та Вінницька об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Вінницькій області подали до Вищого господарського суду України касаційні скарги, в яких просять скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 31.03.2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 року у справі №902/100/13-г та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Позивач скористався правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційні скарги, в якому просить оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору поставки нафтопродуктів №30 від 01.06.2011 року та додаткових угод від 01.11.2012 року, від 07.11.2012 року, ТОВ "Ріаліз Ойл" поставило ТОВ "Колумбіті" у жовтні - листопаді 2012 року нафтопродукти, в тому числі бензин автомобільний марки А-95, що підтверджується видатковими накладними №121024000000014 від 24.10.2012 року, №121101000000002 від 01.11.2012 року, №121101000000001 від 07.11.2012 року, податковими накладними №74, №144, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів №7658 від 28.10.2012 року, №7768 від 03.11.2012 року, №7906 від 10.11.2012 року, транспортними накладними на транспортування нафтопродуктів до АЗС №29, №31.

При цьому, у зазначених видаткових та товарно-транспортних накладних зафіксовано факти здійснення поставки нафтопродуктів на пункти розвантаження - АЗС №29, АЗС № 31, які також містять всі обов'язкові реквізити, визначені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому є первинними обліковими документами та належними доказами здійснення господарської операції з поставки нафтопродуктів.

У період з 05.11.2012 року по 19.11.2012 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією на АЗС №29 ТОВ "Колумбіні" була проведена фактична перевірка, за результатами якої складений акт (довідка) фактичної перевірки №108/02/28/22/37018720 від 19.11.2012 року.

Згідно акта перевірки №1 у резервуарі №3 (ПРК-01-03) АЗС) в залишку знаходиться паливо, яке не відповідає приходним документам представленим ТОВ "Колумбіні", на момент перевірки власника на дані ТМЦ не встановлено, відповідних підтверджуючих документів не представлено.

19.11.2012 року за результатами розгляду протоколу №2 про тимчасове затримання майна, Вінницькою ОДПІ винесено рішення №3 про накладення адміністративного арешту майна - рідини невстановленого походження із запахом бензину (в ємності із написом А-95) у кількості 3673 л на загальну суму 29384 грн., що містилася у Вінницькому районі, с. Якушинці АЗС № 29, власника якого не встановлено.

При цьому, колегія суддів враховує, що протокол про тимчасове затримання майна №2 від 19.11.2012 року та рішення №3 від 19.11.2012 року заступник директора ТОВ "Колумбіті" Михальчук А.І. підписав із зауваженнями, в яких вказав, що паливо А-95, яке знаходиться у резервуарі №3 належить товариству, право власності на нього підтверджується всіма необхідними документами, які були надані податковим органам під час проведення фактичної перевірки.

Крім того, у період з 05.11.2012 року по 19.11.2012 року Могилів-Подільською об'єднаною державною податковою інспекцією на АЗС №31 ТОВ "Колумбіні" була проведена фактична перевірка і складений акт (довідка) фактичної перевірки від 19.11.2012 року.

Відповідно до акту перевірки №2 на АЗС №31 у залишку знаходяться нафтопродукти, які не відповідають приходним документам представленим ТОВ "Колумбіні", на момент перевірки власника на дані ТМЦ не встановлено, відповідних підтверджуючих документів не представлено.

Розглянувши протокол № 1 про тимчасове затримання майна, начальником Могилів-Подільської ОДПІ винесено рішення від 19.11.2012 року про накладення адміністративного арешту майна - рідини з характерним запахом бензину в резервуарі призначеному для зберігання бензину А-95, у кількості 1052,02 л на загальну суму 11532,42 грн., що містилась у с. Немія, Могилів-Подільського р-ну, Вінницької області, власника якого не встановлено.

Так, приймаючи рішення у справі, господарський суд Вінницької області та Рівненський апеляційний господарський суд визнали заявлені позовні вимоги в частині визнання права власності такими, що підлягають задоволенню.

Проте вказані висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Передання майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Вирішуючи питання про приналежність спірного майна судами залишено поза увагою ряд обставин, встановлення яких є обов'язковим для правильного вирішення спору по суті.

Судами не досліджено чи позивач звернувшись з даним позовом, довів що його право власності на рідину, яка була викачана та арештована, оспорюється саме відповідачами та чи претендують відповідачі на право власності майна позивача.

У відповідності до п.94.7 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна може бути також застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено.

Щодо вимоги позивача про витребування цього майна з чужого незаконного володіння, слід зазначити наступне.

Згідно ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Предметом віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача тощо. Власник вправі витребувати своє майно від особи у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння. Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов'язаний з будь-якими конкретними зобов'язаннями між власником і порушником.

Предмет такого позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Важливою умовою звернення з таким позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

Також, слід зауважити, що в порядку ст. 387 ЦК України може бути витребувана лише індивідуально-визначена річ, оскільки призначенням такого позову є повернення лише того майна, яке було у власності особи (що неможливо у разі вибуття з володіння власника речей, визначених родовими ознаками (грошових коштів). У такому випадку інтереси власника можуть захищатися іншими способами (позов про повернення безпідставно придбаного майна, про відшкодування шкоди).

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ТОВ "Колумбіні" не надало належних доказів знаходження спірного майна у володінні саме Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, у зв'язку з чим правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог у частині витребування майна - бензину автомобільного марки А-95 в кількості 3673 л, вартістю 40035,70 грн., бензину автомобільного марки А-95 в кількості 1204,9 л, вартістю 13133,40 грн. з чужого незаконного володіння.

Також, обґрунтовано зазначено судами, що спірні нафтопродукти були визнані на підставі ст.ст. 98, 100, 110 КПК України речовими доказами за ознаками кримінального правопорушення, №32012010000000007. Оцінка дій, вчинених в ході досудового розслідування, на предмет їх відповідності вимогам Закону не входить до компетенції господарського суду.

Натомість суди попередніх інстанцій керуючись вищевказаною нормою матеріального права, всупереч ст.43 Господарського процесуального кодексу України не вказали на підставі яких доказів вони дійшли висновку про наявність у позивача права власності на спірне майно.

Отже, суди попередніх судових інстанцій припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч.2 ст.111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, при новому розгляді справи суду належить врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області задовольнити частково.

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 р. та рішення господарського суду Вінницької області від 31.03.2014р. у справі №902/100/13-г скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності на майно, в цій частині справу передати на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

В іншій частині рішення та постанову залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Нєсвєтова Н.М.