Ухвала

від 13.10.2014 по справі 2а-1670/8497/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/55332/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 року

у справі № 2а-1670/8497/11

за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтер-Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Інвест-Агро сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Співдружність»

про стягнення коштів за нікчемним правочином,

встановив:

Державна податкова інспекція у м. Полтаві звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтер-Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Інвест-Агро сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Співдружність» про стягнення коштів за нікчемним правочином.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03.04.2013 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Постановою Верховного Суду України від 15.10.2013 року ухвалу Вищого адміністративного суду України від 03.04.2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 8 ст.35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Згідно із ч.1 ст.40 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

Враховуючи зазначені норми КАС України та те, що конверти із повістками, направлені відповідачам, повернулися до суду із відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», за рішенням колегії суддів дана справа вирішувалась без їх представників.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «Інтер-Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, позивачем складено акт від 10.05.2011 року №3943/23-5/35796506, яким встановлено порушення: - п.п. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 081 760, 00 грн.; - пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6 707 781,00 грн.; - ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Торговий дім «Інтер-Агро» із зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві 25.05.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0000682310, яким ТОВ «Торговий дім «Інтер-Агро» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем - 6 602 413, 00 грн. та 1 650 603, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); - №0000672310, яким ТОВ «Торговий дім «Інтер-Агро» зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 118 443, 00 грн.; - №0000692310, яким ТОВ «Торговий дім «Інтер-Агро» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем в розмірі 1 081 760,00 грн. та 270 440, 00 за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Альянс-Співдружність» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року, позивачем складено акт від 11.02.2011 року №28/23/36564948, яким встановлено порушення: - ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Альянс-Співдружність» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 665 та 656 Цивільного кодексу України.

Крім цього перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення податкових зобов'язань всього у сумі 2 493 114, 00 грн. та завищення податкового кредиту всього у сумі 2 475 475,00 грн.

За результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Інтер Інвест-Агро сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року, позивачем складено акт від 10.03.2011 року №1709/23-5/36565009, яким встановлено порушення: - ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, відображених у жовтні 2010 року з ТОВ «Кернел-Трейд», ТОВ «Сегмент Плюс», ТОВ Торговий дім «Пересічанський МЕЗ», ТОВ СП «Нібулон», ТОВ Торговий дім «Інтер-Агро», ЗАТ «АТ КАРГІЛЛ» та ПП «АГРОПРАЙД». Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини укладені ТОВ «Інтер Інвест-Агро сервіс» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Крім цього перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків та відповідно відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість та підстав формування податкового кредиту відповідно до ст. 3 та п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та доходу від продажу товарів (робіт, послуг) і підстав формування валових витрат відповідно до ст. 4 та ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Торговий дім «Інтер-Агро з ТОВ «Альянс-Співдружність» та ТОВ «Інтер Інвест-Агро сервіс», ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано вимоги ч. 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цих норм позивач вважає ознакою нікчемності правочину.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, у зв'язку з набранням чинності з 01.01.2011 року частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, законодавець виключив правочини, які були укладені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних і відніс їх до оспорюваних.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає рішення судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки вони ухвалені не на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною п'ятою цієї статті визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною першою статті 208 Господарського кодексу України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203 та частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, до правочинів, які мали місце у вересні-жовтні 2010 року, частина третя статті 228 Цивільного кодексу України застосована бути не могла, оскільки чинності у зазначений період ще не набрала.

В свою чергу, для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Господарського Кодексу України, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Зокрема, для правильної кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, необхідно визначити існуючий зв'язок між власне укладенням і виконанням такого правочину та застосованим його учасниками механізмом ухилення від оподаткування.

Якщо укладення та виконання договору є частиною такого механізму - зокрема, у випадку, коли метою укладення правочину є податкова економія - то до учасників такого правочину слід застосовувати штрафні санкції в порядку статті 208 Господарського кодексу України.

Відсутність у правочину самостійної ділової мети, відмінної від податкової економії, є доказом укладення правочину без наміру створити відповідні йому економічні наслідки; такий правочин укладається з метою незаконного отримання коштів з бюджету або ухилення від конституційного обов'язку зі сплати податків, тобто з метою, що суперечить інтересам держави. Правочин, укладений виключно з метою зниження податкового тягаря та без ділової мети, не відповідає основам правопорядку.

Однак при вирішення даної справи суди попередніх інстанцій не спростували доводи податкового органу про безтоварність операцій між відповідачами. Такі юридичні факти могли бути підставою для висновку позивача про нікчемність правочинів.

Як вбачається із матеріалів справи, Чутівський районний суд Полтавської області вироком від 12.04.2011 року, який набрав законної сили 28.04.2011 року, дії ОСОБА_4 (засновника та директора ТОВ «Альянс Співдружність») та ОСОБА_5 (засновника та ТОВ «Інтер Інвест Агро сервіс») кваліфікував за частиною другою статті 205 КК, а також за частиною другою статті 366 зазначеного Кодексу. Як установив суд, фактично товари на підставі підписаних ОСОБА_4 документів не придбавалися та на адресу інших суб'єктів підприємницької діяльності не постачалися. В результаті його дій за період із 01.06.2010 року по 31.12.2010 року незаконно сформовано, зокрема, податковий кредит ТОВ «Альянс Співдружність» в сумі 2 475 475, 00 грн., чим було завдано великої матеріальної шкоди державі. Крім того, ОСОБА_5 у вересні 2010 року передав реєстраційні документи та печатку ТОВ «Інтер Інвест Агро сервіс» невстановленій досудовим слідством особі, що дало можливість останній, зокрема, укладати фіктивні договори та складати первинні документи, на підставі яких товари не придбавались та не реалізовувались, послуги не надавались та не отримувались. У результаті дій ОСОБА_5 за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року, зокрема, незаконно сформовано податковий кредит ТОВ «Інтер Інвест Агро сервіс» з податку на додану вартість у сумі 1 352 864, 00 грн., чим було завдано великої матеріальної шкоди державі.

Таким чином, для об'єктивного встановлення характеру спірних правочинів необхідно було з'ясувати дійсне волевиявлення сторін під час їх укладання, проаналізувати усе коло обставин, які супроводжували їх виконання, встановити реальний характер господарських операцій за спірними правочинами, а також наявність ділової мети у діях відповідачів при їх здійсненні.

Крім того, встановлені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України санкції, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, а отже не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу. Дотримання податковим органом строків застосування таких санкцій також підлягає встановленню під час вирішення спору.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити правильність висновків судів в цілому по суті спору.

За таких обставин, на підставі частини другої ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 227, 230 КАС України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 року у справі № 2а-1670/8497/11 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук