Постанова

від 16.10.2019 по справі 2а-1670/8497/11

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2019 року

Київ

справа №2а-1670/8497/11

адміністративне провадження №К/9901/5555/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 (суддя Гіглава О.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2015 (судді: Шевцова Н.В. (головуючий), Макаренко Я.М., Мінаєва О.М.) у справі № 2а-1670/8497/11 за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Інтер-Агро", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест-Агро сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Співдружність" про стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - позивач, контролюючий орган) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Інтер-Агро" (далі - ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Агро"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест-Агро сервіс" (далі - ТОВ "Інтер Інвест-Агро сервіс") Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Співдружність" (далі - ТОВ "Альянс-Співдружність") про застосування наслідків нікчемних правочинів що передбачені ст.208 Господарського кодексу України, а саме стягнення з ТОВ "Альянс-Співдружність" на користь ТОВ "Торговий дім "Інтер-Агро" коштів у сумі 4083962,70 грн, стягнення з ТОВ "Інтер Інвест-Агро сервіс" на користь ТОВ "Торговий дім "Інтер-Агро" коштів у сумі 1763830,82 грн та стягнення в дохід держави з ТОВ "Торговий дім "Інтер-Агро" коштів у сумі 5847793,52 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правочини, укладені ТОВ "Торговий дім "Інтер - Агро" з ТОВ "Альянс - Співдружність" на суму 4083962,70 грн та з ТОВ "Інтер Інвест - Агро сервіс" на загальну суму 1763830,82 грн, не відповідають вимогам ст. 215, ч.1 ст. 216, ч.5 ст. 203, ст.216 Цивільного кодексу України та в силу припису ст. 228 Цивільного кодексу України суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на заволодіння майном держави та дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними, оскільки відсутні договори, укладені в письмовій формі, податкові накладні складені та підписані неповноважними на це особами. Крім того, контролюючий орган вказує на наявність актів перевірок контрагентів ТОВ "Альянс - Співдружність", ТОВ "Інтер Інвест - Агро сервіс", відповідно до яких правочини, вчинені ТОВ "Альянс - Співдружність", ТОВ "Інтер Інвест - Агро сервіс", не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені правочинами. Вказує на наявність вироку Чутівського районного суду Полтавської області від 12.04.2011, яким посадових осіб ТОВ "Альянс - Співдружність" та ТОВ "Інтер Інвест - Агро сервіс" гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України, постанови Київського районного суду м.Полтави, якою звільнено ОСОБА_3 (директора ТОВ "Торговий дім "Інтер - Агро") від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.367 Кримінального кодексу України на підставі ст.7 КПК України та ст.48 КК України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Справа розглядалась судами неодноразово.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 25.01.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012, в позові відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03.04.2013 рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Постановою Верховного Суду України від 15.10.2013 ухвалу Вищого адміністративного суду України від 03.04.2013 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 13.10.2014 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано пропущенням річного строку з дня вчинення спірних правочинів для застосування судом адміністративно-господарських санкцій, шляхом стягнення в доход держави отриманого за нікчемним правочином.

5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2015 рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області щодо застосування наслідків нікчемних правочинів та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест-Агро сервіс" на користь ТОВ "Торговий дім "Інтер-Агро" коштів в сумі 34231,46 грн та стягнення з ТОВ "Торговий дім "Інтер-Агро" в доход держави коштів в сумі 34231,46 грн скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, застосовано наслідки нікчемних правочинів та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест-Агро сервіс" на користь ТОВ "Торговий дім "Інтер-Агро" кошти в сумі 34231,46 грн, Стягнуто з ТОВ "Торговий дім "Інтер-Агро" в доход держави кошти в сумі 34231,46 грн. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 залишено без змін.

6. В частині задоволених вимог суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість висновку суду першої інстанції щодо пропуску строку стягнення господарських санкцій, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України на підставі угоди, укладеної між ТОВ "Торговий дім "Інтер - Агро" та контрагентом ТОВ "Інтер Інвест-Агро від 29.10.2010.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2015 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог контролюючого органу в повному обсязі.

8. Касаційний розгляд справи проведено в судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом 10.02.2011 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань дотримання ТОВ "Альянс - Співдружність" вимог податкового законодавства за період з 01.06.2010 по 31.12.2010, результати якої оформлено актом від 11.02.2011 №28/23/36564948.

Висновками акту перевірки встановлено порушення ч.5 ст.203, ч. 1, ч. 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Альянс Співдружність" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. ст. 662, 665 та 656 Цивільного кодексу України. Крім цього перевіркою встановлено відсутність об`єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.06.2010 по 31.12.2010, які підпадають під визначення ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено завищення податкових зобов`язань всього у сумі 2493114,00 грн та завищення податкового кредиту всього у сумі 2475475,00 грн.

10.03.2011 контролюючим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Інтер Інвест - Агро сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість (ПДВ) та податку на прибуток за період з 01.09.2010 по 31.12.2010, результати якої оформлено актом від 10.03.2011 №1709/23-5/36565009.

Висновками акту перевірки встановлено порушення ч.5 ст.203, ч. 1, ч. 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, відображених у жовтні 2010 року з ТОВ "Кернел - Трейд", ТОВ "Сегмент Плюс", ТОВ Торговий дім "Пересічанський МЕЗ", ТОВ СП "Нібулон", ТОВ Торговий дім "Інтер - Агро", ЗАТ "АТ КАРГІЛЛ" та ПП "АГРОПРАЙД". Відповідно до ч.5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини укладені ТОВ "Інтер Інвест - Агро сервіс" з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. Також перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків та відповідно відсутність об`єктів оподаткування податком на додану вартість та підстав формування податкового кредиту відповідно до ст.3 та п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та доходу від продажу товарів (робіт, послуг) і підстав формування валових витрат відповідно до ст.4 та ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". У зв`язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

08.02.2011-28.04.2011 контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Торговий дім "Інтер - Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, результати якої оформлено актом від 10.05.2011 №3943/23-5/35796506.

Висновками акту перевірки встановлено порушення пп.4.1.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого ТОВ "Торговий дім "Інтер - Агро" занижено податок на прибуток на загальну суму 1 081 760, 00 грн; пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ТОВ "Торговий дім "Інтер - Агро" встановлено заниження ПДВ на загальну суму 6 707 781,00 грн; частин 1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Торговий дім "Інтер - Агро" із зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями, у тому числі з ТОВ "Альянс-співдружність" та ТОВ "Інтер Інвест-Агро Сервіс".

На підставі акту перевірки контролюючим органом 25.05.2011 прийнято податкові повідомлення-рішення №0000682310, яким ТОВ "Торговий дім "Інтер - Агро" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ всього на 8253016,00 грн, у тому числі 6602413,00 грн за основним платежем та 1650603,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000672310, яким ТОВ "Торговий дім "Інтер - Агро" зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на 118443,00 грн; №0000692310, яким ТОВ "Торговий дім "Інтер - Агро" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток всього на 1352200,00 грн, у тому числі 1081760,00 грн за основним платежем та 270440,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами висновків вказаних актів перевірок, з посиланням на вирок Чутівського районного суду Полтавської області від 12.04.2011, яким посадових осіб ТОВ "Альянс - Співдружність" та ТОВ "Інтер Інвест - Агро сервіс" гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 відповідно, визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України, позивач вказує на нікчемність правочинів, укладених ТОВ "Торговий дім "Інтер - Агро" з ТОВ "Альянс - Співдружність" та ТОВ "Інтер Інвест - Агро сервіс", що є підставою для застосування наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Судами встановлено відсутність реальності господарських операцій за спірними правочинами, наявності умислу у сторін на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наявності дій винних осіб щодо отримання податкової вигоди у вигляді необґрунтованого збільшення податкового кредиту з ПДВ та зменшення зобов`язань з податку на прибуток. Вказане підтверджується вироком Чутівського районного суду Полтавської області від 12.04.2011, який набрав законної сили 28.04.2011 та обставинами встановленими постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 в адміністративній справі № 2а-1670/9016/11, яка набрала законної сили, зокрема відсутність підтвердження фактів реальності господарських операцій ТОВ "Торговий дім "Інтер-Агро" з ТОВ „Альянс-Співдружність", ТОВ „Інтер Інвест-агро Сервіс", ТОВ КП „Альком", ТОВ „Епоха-Агро", ТОВ „Сегмент плюс", ПП „Тріумвірат-06", ТОВ „Холдингова компанія Агротехтрейд", та як наслідок неправомірне формування сум податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по взаємовідносинах із вказаними підприємствами.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. У доводах касаційної скарги позивач вказує на неправомірність рішення судів першої та апеляційної інстанцій та порушення судами норм матеріального та процесуального права при їх прийнятті, зазначає, що суди безпідставно не взяли до уваги, що під час перевірки контролюючим органом було встановлено встановлено факти укладення правочинів між відповідачами на придбання сільськогосподарської продукції, які не відповідають вимогам статті 215, частини першої статті 216, частини п`ятої статті 203, статті 216 Цивільного кодексу України та на підставі припису статті 228 зазначеного Кодексу суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на заволодіння майном держави та дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемними. Також контролюючий орган вказує, що у зв`язку зі змінами внесеними до ст.250 Господарського кодексу України на час складення акту перевірки від 10.05.2011 вимоги частини першої сказаної статті Господарського кодексу України до спірних правовідносин не застосовуються

Вищевказані доводи є аналогічними доводам, що були вказані позивачем в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції.

11. Відповідачами заперечень (відзивів) на касаційну скаргу контролюючого органу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. Конституція України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Стаття 19.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12.2. Частина перша статті 58.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

13. Господарський кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

13.1. Частина перша статті 207.

Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

13.2. Частина перша статті 208.

Якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

13.3. Частини перша, друга статті 208.

За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

13.4. Частина перша статті 250.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

14. Цивільний кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

14.1. Стаття 203.

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

14.1. Стаття 215.

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

14.1. Стаття 216.

1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

14.1. Стаття 228.

1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судова практика

15. Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 7/99-рп у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Податкові органи, у відповідності до вимог законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин, можуть звертатись до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України наслідком визнання правочину нікчемним як підстави фінансово - правової відповідальності є стягнення в доход держави коштів за рішенням суду, який за своєю природою є заходом державного примусу, що застосовується до порушників.

Основною групою заходів державного примусу, які застосовують до суб`єктів фінансового права у випадку вчинення протиправних діянь, є юридичні санкції - передбачені нормою права заходи державного примусу, які застосовуються залежно від виду юридичної відповідальності, що покладається на суб`єктів правовідносин. За галузевою належністю вони поділяються на фінансово-правові санкції та санкції інших галузей права.

Фінансово-правові санкції, встановлені законодавчими актами не з питань оподаткування, за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, які за визначенням ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України можуть бути застосовані до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності як заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

З огляду на це, такі санкції органами державної податкової служби можуть застосовуватись до суб`єктів господарювання протягом строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно - господарських санкцій.

Таким чином, за своєю суттю наслідки, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України, є адміністративно - господарськими санкціями, які повинні застосовуватись в межах строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.

Отже, застосування до відповідача адміністративно - господарської санкції після шести місяців з дня виявлення порушення чи закінчення одного року з дня вчинення правочину є неправомірним.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

18. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що пропуск річного строку з дня вчинення спірних правочинів виключає можливість застосування судом адміністративно-господарських санкцій, шляхом стягнення в доход держави отриманого за нікчемними правочинами.

Посилання контролюючого органу на те, що у зв`язку зі змінами внесеними до ст.250 Господарського кодексу України ( на час складення акту перевірки від 10.05.2011 та звернення до суду з цим позовом вимоги частини першої сказаної статті Господарського кодексу України до спірних правовідносин (правопорушень) не застосовуються, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки з огляду на принцип зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів до вчинених у зазначений період правопорушень має застосовуватися саме той закон, під час дії якого вони здійснені.

Таким чином, незважаючи на встановлення судами відсутності реальності господарських операцій за спірними правочинами та наявності умислу у сторін на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосування наслідків недійсності господарського зобов`язання в порядку ст. 208 Господарського кодексу України в частині спірних правовідносинах неможливе з огляду на пропуск річного строку передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України.

Щодо задоволених позовних вимог контролюючого органу в частині застосування наслідків нікчемних правочинів та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест-Агро сервіс" на користь ТОВ "Торговий дім "Інтер-агро" кошти в сумі 34231,46 грн та стягнення з ТОВ "Торговий дім "Інтер-агро" в доход держави кошти в сумі 34231,46 грн, то в цій частині рішення суду апеляційної інстанції контролюючим органом не оскаржується.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

19. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.

20. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2015 слід залишити без задоволення.

21. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

22. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2015 у справі №2а-1670/8497/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду