Постанова

від 16.02.2015 по справі 2а-1670/8497/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 р. Справа № 2а-1670/8497/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Боровик Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2014р. по справі № 2а-1670/8497/11

за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Торговий Дім" Інтер- Агро" , Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест - Агро сервіс" , Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс - Співдружність""

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у м. Полтаві (даліі за текстом - ДПІ у м. Полтаві, позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтер-Агро" (далі за текстом - ТОВ "Торговий дім "Інтер-Агро", відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест-Агро сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Співдружність" про застосування наслідків нікчемних правочинів, стягнення з ТОВ "Альянс-Співдружність" на користь ТОВ "Торговий дім "Інтер-агро" коштів у сумі 4083962,70 грн, стягнення з ТОВ "Інтер Інвест-Агро сервіс" на користь ТОВ "Торговий дім "Інтер-агро" коштів у сумі 1763830,82 грн та стягнення в дохід держави з ТОВ "Торговий дім "Інтер-агро" коштів у сумі 5847793,52 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме вимог ч.5 ст.203, ч.ч. 1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 250 Господарського кодексу України, ст. 67 Конституції України, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Карлівською МДПІ 10.02.2011 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань дотримання ТОВ "Альянс - Співдружність" вимог податкового законодавства за період з 01.06.2010 по 31.12.2010, результати якої оформлено актом від 11.02.2011 №28/23/36564948 (а.с.111-119 Т.1)

Висновками акту перевірки встановлено наступні порушення: ч.5 ст.203, ч. 1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Альянс Співдружність" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 665 та 656 ЦК України.

Крім цього перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.06.2010 по 31.12.2010, які підпадають під визначення ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено завищення податкових зобов'язань всього у сумі 2493114,00 грн. та завищення податкового кредиту всього у сумі 2475475,00 грн.

10.03.2011 ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Інтер Інвест - Агро сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ та податку на прибуток за період з 01.09.2010 по 31.12.2010, результати якої оформлено актом від 10.03.2011 №1709/23-5/36565009 (а.с.120-129 Т.1).

Висновками акту перевірки встановлено наступні порушення: ч.5 ст.203, ч. 1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, відображених у жовтні 2010 року з ТОВ "Кернел - Трейд", ТОВ "Сегмент Плюс", ТОВ Торговий дім "Пересічанський МЕЗ", ТОВ СП "Нібулон", ТОВ Торговий дім "Інтер - Агро", ЗАТ "АТ КАРГІЛЛ" та ПП "АГРОПРАЙД". Відповідно до ч.5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини укладені ТОВ "Інтер Інвест - Агро сервіс" з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Крім цього перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків та відповідно відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість та підстав формування податкового кредиту відповідно до ст.3 та п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та доходу від продажу товарів (робіт, послуг) і підстав формування валових витрат відповідно до ст.4 та ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

08.02.2011-28.04.2011 ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Торговий дім "Інтер - Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, результати якої оформлено актом від 10.05.2011 №3943/23-5/35796506 (а.с.56-102 Т.1).

Висновками акту перевірки встановлено такі порушення:

- пп.4.1.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого ТОВ "Торговий дім "Інтер - Агро" занижено податок на прибуток на загальну суму 1 081 760,00 грн.;

- пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ТОВ "Торговий дім "Інтер - Агро" встановлено заниження ПДВ на загальну суму 6 707 781,00 грн.;

- ч.ч. 1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Торговий дім "Інтер - Агро" із зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями, у тому числі з ТОВ "Альянс-співдружність" та ТОВ "Інтер Інвест-Агро Сервіс".

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві 25.05.2011 винесені податкові повідомлення-рішення №0000682310, яким ТОВ "Торговий дім "Інтер - Агро" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ всього на 8253016,00 грн, у тому числі 6602413,00 грн - за основним платежем та 1650603,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000672310, яким ТОВ "Торговий дім "Інтер - Агро" зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на 118443,00 грн - за основним платежем; №0000692310, яким ТОВ "Торговий дім "Інтер - Агро" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток всього на 1352200,00 грн, у тому числі 1081760,00 грн - за основним платежем та 270440,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами висновків вказаних актів перевірок, з посиланням на вирок Чутівського районного суду Полтавської області від 12.04.2011, яким посадових осіб ТОВ "Альянс - Співдружність" та ТОВ "Інтер Інвест - Агро сервіс" гр. ОСОБА_3 та гр.. ОСОБА_4 відповідно, визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України, позивач - ДПІ у м. Полтаві стверджує про нікчемність правочинів, укладених ТОВ "Торговий дім "Інтер - Агро" з ТОВ "Альянс - Співдружність" та ТОВ "Інтер Інвест - Агро сервіс", у зв'язку з чим позивач просить застосувати наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з пропущення річного строку з дня вчинення спірних правочинів можливого застосування судом адміністративно-господарських санкцій, шляхом стягнення в доход держави отриманого за нікчемним правочином.

Колегія суддів частково погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що доводи податкового органу про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Торговий дім «Інтер-Агро з ТОВ «Альянс-Співдружність» та ТОВ «Інтер Інвест-Агро сервіс», ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано вимоги ч. 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цих норм позивач вважає ознакою нікчемності правочину.

Колегія суддів зазначає, що органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин), можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Згідно із ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною п'ятою цієї статті визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною першою статті 208 Господарського кодексу України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Колегія суддів зазначає, що положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203 та частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В свою чергу, для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Господарського Кодексу України, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Зокрема, для правильної кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, необхідно визначити існуючий зв'язок між власне укладенням і виконанням такого правочину та застосованим його учасниками механізмом ухилення від оподаткування.

Якщо укладення та виконання договору є частиною такого механізму, зокрема, у випадку, коли метою укладення правочину є податкова економія - то до учасників такого правочину слід застосовувати штрафні санкції в порядку статті 208 Господарського кодексу України.

Відсутність у правочину самостійної ділової мети, відмінної від податкової економії, є доказом укладення правочину без наміру створити відповідні йому економічні наслідки; такий правочин укладається з метою незаконного отримання коштів з бюджету або ухилення від конституційного обов'язку зі сплати податків, тобто з метою, що суперечить інтересам держави. Правочин, укладений виключно з метою зниження податкового тягаря та без ділової мети, не відповідає основам правопорядку.

В актах перевірок податковим органом зроблений висновок про вчинення відповідачами правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків.

Досліджуючи питання укладення угод без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема права на податковий кредит та відшкодування податку на додану вартість з бюджету, як безумовної ознаки нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, колегія суддів виходить із наступного.

В силу вимог ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

З наявних в матеріалах справи доказах вбачається, що Чутівський районний суд Полтавської області вироком від 12.04.2011 року, який набрав законної сили 28.04.2011 року, дії ОСОБА_3 (засновника та директора ТОВ «Альянс Співдружність») та ОСОБА_4 (засновника та ТОВ «Інтер Інвест Агро сервіс») кваліфікував за частиною другою статті 205 (Фіктивне підприємництво) Кримінального кодексу України, а також за частиною другою статті 366 (Службове підроблення) зазначеного Кодексу. Як установив суд, фактично товари на підставі підписаних ОСОБА_3 документів не придбавалися та на адресу інших суб'єктів підприємницької діяльності не постачалися. В результаті його дій за період із 01.06.2010 року по 31.12.2010 року незаконно сформовано, зокрема, податковий кредит ТОВ «Альянс Співдружність» в сумі 2 475 475, 00 грн., чим було завдано великої матеріальної шкоди державі. Крім того, ОСОБА_4 у вересні 2010 року передав реєстраційні документи та печатку ТОВ «Інтер Інвест Агро сервіс» невстановленій досудовим слідством особі, що дало можливість останній, зокрема, укладати фіктивні договори та складати первинні документи, на підставі яких товари не придбавались та не реалізовувались, послуги не надавались та не отримувались. У результаті дій ОСОБА_4 за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року, зокрема, незаконно сформовано податковий кредит ТОВ «Інтер Інвест Агро сервіс» з податку на додану вартість у сумі 1 352 864, 00 грн., чим було завдано великої матеріальної шкоди державі.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого позивач посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів вважає, що за обставин, які склалися за вказаними спірними правовідносинами, виявленню правочину як такого, що порушує публічний порядок, засвідчує вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили. Фіктивне підприємництво без наявності волевиявлення учасників (засновників) здійснювати господарську діяльність, наміром якої є одержання економічного ефекту в результаті її здійснення, передбачає наявність умислу та завдання шкоди інтересам держави у вигляді отримання необґрунтованої податкової вигоди за правочинами, які не мають на меті настання юридичних наслідків.

Вказані обставини (умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства), в свою чергу, є базовими для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Господарського Кодексу України,

Колегія суддів також зазначає, що реальність господарських операцій ТОВ "Торговий дім "Інтер-Агро" з ТОВ „Альянс-Співдружність", ТОВ „Інтер Інвест-агро Сервіс", ТОВ КП „Альком", ТОВ „Епоха-Агро", ТОВ „Сегмент плюс", ПП „Тріумвірат-06", ТОВ Холдингова компанія Агротехтрейд" досліджувалась судом при розгляді адміністративного позову ТОВ "Торговий дім "Інтер-Агро" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, Державної податкової служби у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000692310 від 25.05.2011, № 0000682310 від 25.05.2011, № 0000672310 від 25.05.2011, № 0001192310 від 08.08.2011.

Так, судовим розглядом встановлено відсутність реальності господарських операцій, що передбачає відсутність ділової мети у їх учасників, тобто відсутність наміру одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності за спірними господарськими операціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В силу наведеної норми процесуального закону обставини, встановлені постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 в адміністративній справі № 2а-1670/9016/11, яка набрала законної сили, мають преюдиційне значення при вирішенні спору у цій справі, оскільки суд встановив відсутність підтвердження фактів реальності господарських операцій ТОВ "Торговий дім "Інтер-Агро" з ТОВ „Альянс-Співдружність", ТОВ „Інтер Інвест-агро Сервіс", ТОВ КП „Альком", ТОВ „Епоха-Агро", ТОВ „Сегмент плюс", ПП „Тріумвірат-06", ТОВ „Холдингова компанія Агротехтрейд", та як наслідок неправомірне формування сум податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по взаємовідносинах із вказаними підприємствами.

Отже, за наявності вищевказаних доказів відсутності реальності господарських операцій за спірними правочинами, наявності умислу у сторін на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наявності дій винних осіб щодо отримання податкової вигоди у вигляді необґрунтованого збільшення податкового кредиту з ПДВ та зменшення зобов'язань з податку на прибуток, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки податкового органу про застосування наслідків нікчемних правочинів та стягнення адміністративно-господарських санкцій з учасників таких правочинів.

Разом з тим, встановлені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України санкції, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, а отже є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст. 250 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, закінчення будь-якого із встановлених ст. 250 Господарського кодексу України строку виключає можливість застосування таких санкцій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає безпідставними доводи представника позивача про дотримання ним лише шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом, який позивач обчислює з дня виявлення порушення (акт перевірки від 10.05.2011р.).

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції щодо пропуску строку для звернення до суду з вимогою стягнення адміністративно-господарських санкцій на підставі ст. 250 Господарського кодексу України, враховуючи, що перевірку ТОВ "Торговий дім "Інтер - Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 проведено 08.02.2011-28.04.2011 та встановлено порушення, які мали місце протягом серпня-жовтня 2010 року, проте з вимогою про застосування санкцій позивач звернувся до суду лише 24.10.2011р.

Так, встановлюючи наявність пропуску річного строку з дня вчинення спірних правочинів можливого застосування судом адміністративно-господарських санкцій, шляхом стягнення в доход держави отриманого за нікчемним правочином, судом першої інстанції не враховано наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в результаті господарських взаємовідносин за нікчемними правочинами між ТОВ "Торговий дім "Інтер - Агро" та контрагентом ТОВ "Інтер Інвест-Агро сервіс" відповідно до податкової накладної від 29.10.2010 року (номенклатура товару - третікале) на суму 34231,46 грн. (у т.ч. ПДВ 5705,24 грн.), відповідачем ТОВ "Торговий дім "Інтер - Агро"сформовано податковий кредит.

Відповідно до акту звірки розрахунків за 2010 рік (т. 2 а.с. 14) та накладної №15/11 від 15.11.2010 року ( т.2 а.с. 191) вказану господарську операцію проведено в бухгалтерському обліку 15.11.2010 року.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оскільки товар оприбутковано згідно накладної 15.11.2010 року, а податкову накладну виписано 29.10.2010 року, то за вказаною операцією податковий кредит сформовано за першою подією - тобто саме 29.10.2010 року, а тому датою вчинення порушення, тобто датою виконання усної угоди за даною господарською операцією вважається дата домовленості сторін - 29.10.2010 року.

Колегія суддів зазначає, що інших доказів щодо вчинення порушення (виконання правочину) до 29.10.2010 року представниками сторін не надано, а колегією суддів не встановлено.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо пропуску строку стягнення господарських санкцій, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України на підставі угоди, укладеної між ТОВ "Торговий дім "Інтер - Агро" та контрагентом ТОВ "Інтер Інвест-Агро від 29.10.2010 року.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що вимоги ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України на час складення акту перевірки про встановлені порушення ТОВ "Торговий дім "Інтер - Агро" від 10.05.2011 р. та на час виникнення права застосування штрафних санкцій не підлягали застосуванню, та зазначає про наступне.

Статтю 250 Господарського кодексу України доповнено відповідно до Закону України від 02.12.2010р. №2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», частиною другою такого змісту: «Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів».

Отже, з аналізу вказаної норми слідує, що дія ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України не поширюється на ті штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом та іншими законами, контроль за до за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Між тим, розмір і порядок стягнення адміністративно-господарських санкцій за наслідками укладення нікчемних правочинів (які свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, порушують публічний порядок) встановлено Господарським кодексом України (ст. 208), а не Податковим кодексом України та не іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

З огляду на викладені обставини та досліджені докази, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині застосування наслідків нікчемних правочинів та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест-Агро сервіс" на користь ТОВ "Торговий дім "Інтер-агро" кошти в сумі 34231,46 грн. та стягнення з ТОВ "Торговий дім "Інтер-агро" в доход держави кошти в сумі 34231,46 грн.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції невірно були встановлені фактичні обставини та надана оцінка наявним у справі документам, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права, що є підставою для часткового скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2014р. по справі № 2а-1670/8497/11 в частині відмови в задоволенні позову Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області щодо застосування наслідків нікчемних правочинів та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест-Агро сервіс" на користь ТОВ "Торговий дім "Інтер-агро" кошти в сумі 34231,46 грн. та стягнення з ТОВ "Торговий дім "Інтер-агро" в доход держави кошти в сумі 34231,46 грн. - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю " Торговий Дім" Інтер - Агро", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест - Агро сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс - Співдружність"" про стягнення коштів задовольнити частково.

Застосувати наслідки нікчемних правочинів та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест-Агро сервіс" на користь ТОВ "Торговий дім "Інтер-агро" кошти в сумі 34231,46 грн.

Стягнути з ТОВ "Торговий дім "Інтер-агро" в доход держави кошти в сумі 34231,46 грн.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2014р. по справі №2а-1670/8497/11 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. Повний текст постанови виготовлений 19.02.2015 р.