Постанова

від 31.10.2014 по справі 2а/0470/13656/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2014 р. Справа № 2а/0470/13656/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Міська диспетчерська контрольна служба пасажирських перевезень» про накладення арешту на кошти платника податків, -

в с т а н о в и в :

Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Міська диспетчерська контрольна служба пасажирських перевезень», в якому просила накласти арешт на кошти відповідача на рахунках у банках, що його обслуговують, у межах суми податкового боргу відповідача у розмірі 5015,29грн.

В обґрунтування заявленого позову зазначалося, що за відповідачем наразі обліковується податковий борг з податку на додану вартість та з земельного податку на загальну суму 5015,29 грн., який утворився внаслідок несплати у встановлений строк сум самостійно задекларованих податкових зобов'язань з цих податків. При цьому позивачем в порядку ст.59 Податкового кодексу України було виставлено податкову вимогу про сплату боргу від 05.03.2012р. №112 на наявний борг відповідача, який до теперішнього часу не був погашений. Зважаючи на те, що за КП «Міська диспетчерська контрольна служба пасажирських перевезень» технологічні транспортні засоби, сільськогосподарська техніка та об'єкти нерухомості не зареєстровані, а також у відповідача відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення податкового боргу, Нікопольська об`єднана державна податкова інспекція у Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області просить застосувати арешт коштів та інших цінностей на рахунку цього платника податків у банках, що його обслуговують.

Позивач про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте у судове засідання його представник не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, а також просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач також був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, проте у судове засідання його представник не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, заперечення на позовну заяву та заяву про відкладення розгляду справи не надав.

Зважаючи на приписи ч.6 ст.128 КАС України, а також на строки розгляду адміністративних справ, встановлені ст.122 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Міська диспетчерська контрольна служба пасажирських перевезень» (код ЄДРПОУ 30410455) (далі - КП «Міська диспетчерська контрольна служба пасажирських перевезень») перебуває на обліку в Нікопольській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Нікопольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) як платник податків.

З матеріалів справи вбачається, що податковий борг відповідача з податку на додану вартість утворився внаслідок несплати КП «Міська диспетчерська контрольна служба пасажирських перевезень» самостійно визначеного грошового зобов'язання, задекларованого у податковій звітності з ПДВ за січень 2012 року від 09.02.2012 року №9004264734, згідно якої сума цього податку за підсумками звітного (податкового) періоду, становить 4583,00 грн. та яка була зменшена за рахунок переплати у сумі 10,29 грн. (а.с.15-16);

Крім того, відповідачем була подана до Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області податкова декларація з плати за землю (земельний податок або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) на 2012 рік №2238 від 17.02.2012р., в якій відповідачем самостійно визначено розмір грошового зобов'язання з цього податку, що підлягає сплаті до бюджету за 2012 рік у сумі 7642,02грн., в тому числі за січень-листопад 2012 року по 636,83 грн. щомісячно та за грудень 2012 року - 636,89 грн. (а.с.18-19). Однак КП «Міська диспетчерська контрольна служба пасажирських перевезень» не було сплачено у строки, визначені приписами п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, самостійно задекларовані грошові зобов'язання з плати за землю за вересень 2012 року у загальному розмірі 636,83 грн. Разом з тим, означена сума податкового боргу була зменшена за рахунок переплати у сумі 197,47 грн., а також відповідно до приписів ст.129 Податкового кодексу України позивачем нарахована пеня на суму податкового боргу у загальній сумі 3,22 грн.

На підставі договору про визнання електронних документів №241/28-4 від 14.12.2010 року, укладеного між КП «Міська диспетчерська контрольна служба пасажирських перевезень» та Нікопольською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, означені податкові декларації з ПДВ та плати за землю (земельний податок або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) були подані відповідачем у електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису через засоби телекомунікаційного зв`язку з метою спрощення надходження податкової звітності(а.с.12-13).

Однак, ці зобов'язання у встановлені строки сплачені не були, у зв'язку із чим у КП «Міська диспетчерська контрольна служба пасажирських перевезень» утворився податковий борг з податку на додану вартість та з земельного податку з юридичних осіб у загальному розмірі 5015,29 грн. (4572,71 грн. + 439,36 грн. + 3,22 грн.).

Враховуючи, що сума податкових зобов'язань відповідача є узгодженою та не сплаченою у встановлений законодавством строк, як наслідок ця сума є податковим боргом у розумінні приписів п.п.14.1.175 п.14.1 cт.14 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням приписів вказаної статті Податкового кодексу України, Нікопольською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області була виставлена податкова вимога форми «Ю» №112 від 05.03.2012р. про сплату відповідачем наявного у нього на той час податкового боргу у сумі 4572,71 грн., яка була отримана особисто в.о.директора КП «Міська диспетчерська контрольна служба пасажирських перевезень» - Босою А.В. 14.03.2012 року(а.с.17).

Зважаючи на те, що КП «Міська диспетчерська контрольна служба пасажирських перевезень» добровільно податковий борг погашено не було, вищевказана податкова вимога податковим органом не відкликалася.

Також судом встановлено, що у позовній заяві, що розглядається, Нікопольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області вимоги щодо стягнення з відповідача в рахунок погашення його податкового боргу коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, а також про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, не заявляються.

Вимоги у цій справі стосуються лише накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків - відповідача, що знаходять в банку, та заявлені контролюючим органом відповідно до права контролюючого органу, передбаченого п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України, оскільки, згідно відомостей, наданих листом Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 27.02.2014 року №07.1/13-26/1180, листа Нікопольського ЦНП, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування міст Нікополь, Орджонікідзе, Марганець, Нікопольського та Томаківського районів, підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 22.02.2014 року №1208/541 та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданої Реєстраційною службою Нікопольського міськрайонного управління юстиції від 13.10.2014 року, за КП «Міська диспетчерська контрольна служба пасажирських перевезень» сільськогосподарська техніка, речові права на нерухоме майно та автотранспортні засоби не зареєстровані (а.с.89-94).

Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.п.20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Підпунктом 94.4. ст.94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до п.п. 94.6.2 п. 94.6. ст.94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом у розумінні п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України.

Крім того, п.п.10.1-10.3, 10.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004р. визначено, що виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

Арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії: якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку; якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання; якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для його виконання.

Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Разом з тим, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України. Означені види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Так, приписи статті 94 Податкового кодексу України регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, при чому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

При цьому, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені ст.94 цього Кодексу, також визначені п.п.20.1.33пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, а саме означена норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених п.п.20.1.33 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 ПК України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

З огляду на викладене приписи п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України є обов'язковими до виконання, зміст є самостійним, чітким і зрозумілим. Крім того, норми п.п.20.1.33 п.20.1 ст. 20 та п.94.2 ст.94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому за умови відсутності майна, достатнього для погашення податкового боргу.

Зважаючи на наведене, а також з урахуванням доведеності наявності у відповідача непогашеного податкового боргу та відсутності майна, яке може бути джерелом погашення такого податкового боргу, суд приходить до висновку, що пред'явлений адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Міська диспетчерська контрольна служба пасажирських перевезень» про накладення арешту на кошти платника податків про накладення арешту на кошти платника податків - задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунках у банках та належать Комунальному підприємству «Міська диспетчерська контрольна служба пасажирських перевезень» (код ЄДРПОУ 30410455) у межах суми податкового боргу з податку на додану вартість та з земельного податку з юридичних осіб у загальному розмірі 5015,29 грн. (п`ять тисяч п`ятнадцять гривен двадцять дев`ять копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова