Ухвала

від 22.10.2014 по справі 2а-4088/10/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/64545/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2011 по справі №2а-4088/10/1670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіс-Агро» до Державної податкової інспекції у місті Полтаві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та першої податкової вимоги.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіс-Агро» до Державної податкової інспекції у місті Полтаві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та першої податкової вимоги - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.08.2010 №0000692302/0 та №0000682302/0. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у місті Полтаві 30.09.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 18.10.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 203, 215 та 228 Цивільного кодексу України , статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, Державною податковою інспекцією у місті Полтаві документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіс-Агро» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з Приватним підприємством «Трансагроресурс» за період з 13.03.2009 по 31.03.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 48004,83грн.; підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 9601,00грн.

Висновок податкового органу про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Аттіс-Агро» вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з Приватним підприємством «Трансагроресурс» з огляду на нікчемність правочинів укладених між ними.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у місті Полтаві складено акт від 04.08.2010 № 6981/23-4/35926373 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.08.2010 №0000682302/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Аттіс-Агро» нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 15475,65грн., в тому числі за основним платежем -12001,25грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3474,40грн.; від 17.08.2010 №0000692302/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Аттіс-Агро» нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 14401,50грн., в тому числі за основним платежем - 6901,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4800,50грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності, під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій підтверджуються матеріалами справи, надані письмові докази підтверджують понесені підприємством у вересні 2009 року та лютому 2010 року валові витрати; сформований за вказаний період податковий кредит підтверджується податковими накладними; факт оплати підтверджується відповідними банківськими виписками, товар (сільськогосподарська продукція) придбавалися позивачем у контрагента з метою використання у власній господарській діяльності.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.12.2008 по 31.12.2009, податкового законодавства з інших податків, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009 (акт перевірки від 01.02.2010 №596/23-1/35926373) порушень, зокрема по господарських операціях із Приватним підприємством «Трансагроресурс» встановлено не було, реальність операцій під сумнів не ставилась, валові витрати та податковий кредит за вересень 2009 року підтверджено.

На момент вчинення правочинів (вересень 2009 року та лютий 2010 року) Приватне підприємство «Трансагроресурс» мало статус юридичної особи та було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Таким чином, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Приватним підприємством «Трансагроресурс».

Враховуючи викладене та з огляду на положення частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України щодо перегляду судом касаційної інстанції рішення суду першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій щодо неправомірності податкових повідомлень-рішень від 17.08.2010 №0000692302/0 та від 17.08.2010 №0000682302/0 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 220 1 , 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2011 по справі №2а-4088/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв