Постанова

від 05.11.2014 по справі 826/7451/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7451/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Знак» та Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Знак» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Знак» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.03.2013 року № 0000152310 та № 0000162310.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2014 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 13.03.2013 року № 0000152310 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 523 886 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Знак» та Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції відповідно в частині відмови та в частині задоволення позову і постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та відмовити у задоволенні позову відповідно. При цьому апелянти посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга ТОВ «Знак» підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Міжрегіонального ГУ Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за листопад 2012 року, за результатами якої складено акт від 20.02.2013 року № 176/40-40/23-20/32912343.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень вимог:

- Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, в частині визначення періодів виникнення та суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду у додатку № 2 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2012 року;

- п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, завищено суму бюджетного відшкодування, яка підлягає зменшенню за листопад 2012 року в розмірі 2 095 544 грн.;

- п. 200.14 ст. 200 ПК України, встановлено заниження суми бюджетного відшкодування за жовтень 2012 року на суму 2 095 544 грн.

Зазначені вище обставини слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 13.03.2013 року:

№ 0000152310, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 2 619 430 грн. за листопад 2012 року, з яких 2 095 544 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування та 523 886 грн. - штрафні санкції;

№ 0000162310, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 2 095 544 грн. за жовтень 2012 року.

За результатами адміністративного оскарження спірних рішень до вищестоящих податкових органів, скарга позивача була залишена без розгляду.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень а також, надаючи правову оцінку зазначеним вище обставинам справи, судова колегія виходить з слідуючого.

Так, позивачем до Центрального офісу була подана податкова декларація з ПДВ за листопад 2012 року № 9080462043 разом із додатками до неї, де визначено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 6 145 155 грн.

Дана сума сформована за рахунок залишку від'ємного значення за жовтень 2012 року у розмірі 4 049 611 грн. (ряд. 21.1 декларації за листопад 2012 року) та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 2 095 544 грн. (залишок від'ємного значення за вересень 2012 року у розмірі 2 340 816 грн. (ряд. 21.2 декларації за листопад 2012 року) за вирахуванням суми податку поточного звітного періоду у розмірі 245 272 грн. ( ряд. 18. декларації за листопад 2012 року).

Проте, під час перевірки, податковим органом було встановлено, що позивачем в додатку № 2 до декларації за листопад 2012 року було допущено помилку, а саме, невірно визначено періоди виникнення залишку від'ємного значення з вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (замість вересень - жовтень 2012 року, зазначено жовтень 2012 року).

Крім того, в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року (ряд. 23), позивач не зазначив суму бюджетного відшкодування у розмірі 2 340 883 грн., яка в свою чергу є складовою суми бюджетного відшкодування за листопад 2012 року у розмірі 6 145 155 грн.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки в декларації за жовтень 2012 року позивачем не відображено суму бюджетного відшкодування у розмірі 2 340 883 грн., вона в майбутньому не підлягає врахуванню при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (тобто за листопад 2012 року)

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (п.200.6 ст.200 ПК України).

Згідно п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З наведених норм податкового законодавства вбачається, що платник податку у випадку, якщо сума податку на додану вартість має від'ємне значення, приймає рішення або про віднесення цієї суми до бюджетного відшкодування, або про включення суми від'ємного значення з ПДВ до податкового кредиту. Зазначене рішення платника податку відображається останнім у відповідній податковій декларації.

При цьому, законодавчо установлений порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування не передбачає автоматичного погашення сум бюджетного відшкодування у разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.

Наведене стосується і залишків від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту податкових періодів, що передували попередньому періоду, та у яких сформувалися суми, що підлягали відшкодуванню в наступному податковому періоді, але не заявлялися до відшкодування у наступних податкових періодах, за якими вони виникли.

Отже, жодна норма ПК України не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами відповідного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості, за винятком строку, який визначений у п.102.5 ст.102 ПК України.

За таких обставин, відмова платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене у наступних податкових періодах, за якими вони виникли, є незаконною.

Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.07.2014 року у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 13.03.2013 року № 0000152310 підлягає скасуванню в частині визначення позивачу грошового зобов'язання в розмірі 2 095 544 грн., оскільки останнім правомірно сформовано суму бюджетного відшкодування за листопад 2012 року у розмірі 6 145 155 грн., з урахуванням сум бюджетного відшкодування за минулі податкові періоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначене вище податкове повідомлення рішення в частині застосування штрафних санкцій підлягає скасуванню, оскільки у відповідача не було підстав для нарахування штрафних санкцій, оскільки з матеріалів справи вбачається, що податковий орган проводив перевірку не самої діяльності позивача, а перевіряв правомірність нарахування вже фактично заявленої суми бюджетного відшкодування в декларації за листопад 2012 року, а тому правомірним є рішення суду першої інстанції в частині скасування штрафних санкцій на суму 523 886 грн. Окрім того, апеляційна інстанція прийшла до висновку про правомірність зменшення ТОВ «Знак» бюджетного відшкодування на вказану суму.

Щодо податкового - повідомлення рішення від 13.03.2013 року № 0000162310, то колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 200.14 ст. 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

З наведеної норми ПК України вбачається, що вона застосовують тільки у разі коли податковий орган за результатами перевірки виявляє суму бюджетного відшкодування, яка не заявлялась, однак в даному випадку платник податків заявив суму бюджетного відшкодування в декларації до проведення перевірки, а тому у податкового органу не було підстав вважати, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми бюджетного відшкодування.

Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.07.2014 року по даній справі.

Зазначене вище вказує на те, що висновки ВАСУ, зроблені під час касаційного перегляду судових рішень по даній справі, не були враховані судом першої інстанції при новому розгляді.

Враховуючи те, що позивачем в декларації за листопад 2012 року № 9080462043 було заявлено суму бюджетного відшкодування у розмірі 2 340 883 грн., яка в свою чергу є складовою суми бюджетного відшкодування у розмірі 6 145 155 грн., апеляційна інстанція приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 13.03.2013 року № 0000162310 також підлягає скасуванню.

Виходячи з положень ст. 198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких обставин постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2014 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 13.03.2013 року № 0000162310 та № 0000152310 в частині завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 2 095 544 грн. підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нової постанови про задоволення позову.

З урахуванням наведеного вище, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції не правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, обставини справи з'ясовані не повно та не об'єктивно.

За таких обставин апеляційна скарга ТОВ «Знак» підлягає задоволенню, в задоволенні апеляційної скарги Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників - необхідно відмовити, а постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 13.03.2013 року № 0000162310 та № 0000152310 в частині завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 2 095 544 грн. - скасувати з постановленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Разом з тим, апеляційна інстанція не може не погодитися з доводами апелянта-відповідача, що судовий збір не може бути стягнений з Державного бюджету України за рахунок коштів, направлених на асигнування діяльності Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків.

Так, питання сплати і повернення судового збору регулюється положенням Закону України «Про судовий збір».

Статтею 9 Закону передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Статтею 5 Закону встановлено пільги щодо сплати судового збору і зазначено, що від сплати судового збору звільняються Державна податкова служба України та її територіальні органи - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що позивачем сплачено судовий збір на конкретно визначений рахунок підрозділу Державного казначейства України. Ці кошти не зараховано на відокремлений рахунок МГУ Міндоходів Центрального офісу з обслуговування великих платників, а тому судовий збір повертається не з рахунків сторони у справі - суб'єкта владних важень, а з коштів Державного бюджету України, які обліковуються на спеціальних рахунках.

За ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Наведене вище дає підстави судовій колегії прийти до однозначного висновку про необхідність зміни постанови суду першої інстанції в частині стягнення судового збору, шляхом виключення з четвертого абзацу резолютивної частини слова «направлених на асигнування діяльності Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. ст.196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Знак» - задовольнити.

В задоволенні апеляційної скарги Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2014 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 13.03.2013 року № 0000162310 та № 0000152310 в частині завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 2 095 544 грн. - скасувати, постановити в цій частині нову постанову про задоволення позову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 13.03.2013 року № 0000162310.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 13.03.2013 року № 0000152310 в частині завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 2 095 544 грн.

Змінити постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2014 року, виклавши четвертий абзац резолютивної частини наступним чином:

«Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Знак» з Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору у розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп.».

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 06.11.2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.