Постанова

від 05.11.2014 по справі 910/24211/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2014 р. Справа№ 910/24211/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Рудченка С.Г.

при секретарі судового засідання: Білецькому Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Пантюшева Н.М. (дов. №ню-46 від 01.01.2014 року);

від відповідача - Поліщук О.М. (дов. №б/н від 28.08.2014 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" та дочірнього підприємства "Електромонтажний поїзд №707"

на рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року

у справі №910/24211/13 (суддя В.В. Бондарчук)

за позовом державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів

до дочірнього підприємства "Електромонтажний поїзд №707", м. Київ

про стягнення заборгованості в сумі 139 578,13 грн. та штрафу у розмірі 3 018,78 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до дочірнього підприємства "Електромонтажний поїзд №707" про стягнення заборгованості в сумі 139 578,13 грн. та штрафу у розмірі 3 018,78 грн.

27.01.2014 року, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням 3% річних у сумі 140 292,90 грн. та штраф у розмірі 3 018,78 грн. Вказану заяву прийнято судом до розгляду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року у справі №910/24211/13 позовні вимоги задоволено частково. Суд вирішив стягнути з дочірнього підприємства "Електромонтажний поїзд №707" на користь державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця" 97 141 грн. 68 коп. - основного боргу, 4 654 грн. 82 коп. - 3% річних та 2 035 грн. 92 коп. - судового збору; стягнути з державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця" на користь дочірнього підприємства "Електромонтажний поїзд № 707" 5 435 грн. 57 коп. - витрат на оплату експертизи. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, враховуючи висновок судового експерта, дійшов висновку, що вартість наданих позивачем послуг за договором №Л/Е-12520п/НЮ від 03.01.2012 року, визначена на підставі маршрутних листів та калькуляції вартості роботи АДИ-481, становить 97 141,68 грн. Місцевий суд відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафу за відмову від підписання актів приймання-здавання наданих послуг у розмірі 3 018,78 грн., враховуючи наявність в матеріалах справи письмового обгрунтування з посиланням на відповідні підстави від такої відмови. Також, місцевим судом перевірено арифметичну правильність розрахунку 3% річних за порушення відповідачем грошового зобов'язання та враховуючи допущені позивачем помилки у визначенні розміру нарахування, позовні вимоги в цій частині задоволено частково.

Не погодившись із вказаним рішенням, дочірнє підприємство "Електромонтажний поїзд №707" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року по справі №910/24211/13 в частині покладення на позивача витрат по сплаті судового збору у сумі 5 435,57 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача 12 000,00 грн.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що розподіл судових витрат місцевим судом є таким, що суперечить ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2014 року апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Електромонтажний поїзд №707" на рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року у справі №910/24211/13 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 05.11.2014 року.

Також, не погодившись із вказаним рішенням, державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить відновити пропущений строк для подання апеляційної скарги та скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року у справі №910/24211/13 в частині відмови у стягненні 37 053,92 грн. основного боргу, 1 442,48 грн. - 3% річних, штрафу у сумі 3 018,78 грн, витрат на оплату судової експертизи у сумі 5 435,57 грн. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не взяв до уваги встановлені пунктами 3.1., 3.4., 5.1.1. умови договору №Л/Е-12520п/НЮ від 03.01.2012 року, а також не надав правову оцінку маршрутним листам, табелям обліку робочого часу працівників бригади автомототриси, посвідченням про службові відрядження, відповідно до яких заборгованість за договором виникла в період з березня 2012 року по липень 2012 року. Крім того, позивач посилається на відсутність в матеріалах справи доказів дотримання відповідачем встановленого сторонами у пунктах 3.3., 3.4. договору порядку оплати послуг.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 року у справі №910/24211/13 клопотання державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" про відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року задоволено, відновлено пропущений процесуальний строк подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Рудченко С.Г., об'єднано апеляційні скарги державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" та дочірнього підприємства "Електромонтажний поїзд №707" на рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року у справі №910/24211/13 в одне апеляційне провадження. Розгляд справи №910/24211/13 призначено на 05.11.2014 року.

В судовому засіданні 05.11.2014 року представник позивача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, підтримав вимоги апеляційної скарги, у задоволенні апеляційної скарги відповідача просив відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.11.2014 року підтримав вимоги апеляційної скарги, щодо задоволення апеляційної скарги позивача заперечував.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 03.01.2012 року між державним територіально-галузевим об`єднанням "Львівська залізниця" (далі за текстом - підрядник) та дочірнім підприємством "Електромонтажний поїзд № 707" (далі за текстом - замовник) було укладено договір №Л/Е-12520п/НЮ (далі за текстом - договір) (а.с. 9 - 11, т. 1).

У відповідності до п. 1.1. вказаного договору, замовник доручає, а підрядник зобов'язується надати автомотрису АДМ-481 для забезпечення виконання робіт по монтажу контактної мережі дільниці електрифікації Полтава-Кременчук, а замовник зобов'язується надати підряднику необхідні матеріали та обладнання, прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що обсяги закупівлі технічних послуг можуть бути змінені залежно від фактичного виконання робіт, про що складається щомісячний Акт здавання-приймання наданих послуг з визначенням фактичного виконання робіт та суми до оплати.

Відповідно до розділу 2 договору, ціна даного договору визначається зведеною Калькуляцією. Вартість 1-ї години роботи автомотрисою АДМ-481 становить 123,12 грн., в тому числі ПДВ 20,52 грн.

Згідно з п. 2.3. договору, загальна сума договору визначається згідно маршрутних листів та калькуляції вартості роботи АДМ-481 за годину.

Пунктом 3.1 договору сторони дійшли згоди про те, що замовник здійснює оплату фактично наданих послуг на підставі двостороннього акту здавання-приймання наданих послуг протягом 20 банківських днів з моменту підписання акту.

У відповідності до п. 3.3. договору, здавання послуг підрядником та приймання їх результатів замовником оформлюється актом здавання-приймання наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін протягом 5 банківських днів після наданих послуг (п. 3.3 договору).

Пунктом 4.4. договору визначено, що замовлення вважається виконаним після підписання уповноваженими представниками сторін акту здавання-приймання наданих послуг.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 Цивільного кодексу України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пунктів 7.1. та 7.2. договору початок робіт - протягом 10 днів з дня підписання договору. Завершення робіт - грудень 2012 року з правом дострокового виконання.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору відповідачу було надано автомотрису АДМ-481 для забезпечення виконання робіт по монтажу контактної мережі дільниці електрифікації Полтава-Кременчук у розмірі 150 939, 92 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, відповідач, в порушення умов договору та норм чинного законодавства свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг за договором виконав частково в розмірі 16744,32 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується колегією суддів, позивачем на адресу відповідача для підписання направлялись акти виконаних робіт, зокрема: №28 від 28.03.2012 року (а.с. 14, т. 1), №29 від 29.03.2012 року (а.с. 15, т. 1), №41 від 28.04.2012 року (а.с. 16, т. 1), №69 від 27.06.2012 року (а.с. 17, т. 1), №75 від 25.07.2012 року (а.с. 18, т. 1) на загальну суму 134 195, 60 грн. Вказані акти відповідачем не підписані.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №Е-6/2207 від 19.09.2012 року (а.с. 21, т. 1), в якій позивач просив виконати взяті на себе зобов'язання, зазначені в п.3.3. договору, а саме підписати акти виконаних робіт та один примірник зазначених актів направити на адресу позивача, здійснити оплату за надані послуги відповідно до виставлених позивачем рахунків, перерахувавши на розрахунковий рахунок залізниці борг в розмірі 134 195, 60 грн.

Розглядаючи дану справу, для винесення обгрунтованого та законного рішення, ухвалою господарського суду міста Києва від 28.04.2014 року у даній справі було призначено судову експертизу.

На вирішення експерта винесене наступне питання: яка вартість наданих Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" послуг за договором №Л/Е-12520п/НЮ від 03.01.2012 р., визначеної на підставі маршрутних листів та калькуляції вартості роботи АДМ-481 за годину?

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З висновку судового експерта Кулакової Ю.О. №1-19/08 від 19.08.2014 року вбачається, що вартість роботи автомотриси у відповідності з даними маршрутних листів моторно-рейкового транспорту та даними калькуляції вартості роботи АДМ-481 за одну годину, становить 97 141, 68 грн. (789 мотогодини х 123, 12 грн./год.), а саме:

- січень 2012 року - 11 573,28 грн. (94 мотогодини х 123, 12 грн./год.);

- лютий 2012 року - 16 621,20 грн. (135 мотогодини х 123, 12 грн./год.);

- березень 2012 року - 15 759,36 грн. (128 мотогодини х 123, 12 грн./год.);

- квітень 2012 року -16 744,32 грн. (136 мотогодини х 123, 12 грн./год.);

- травень 2012 року - 18 960,48 грн. (154 мотогодини х 123, 12 грн./год.);

- червень 2012 року - 13 666,32 грн. (111 мотогодини х 123, 12 грн./год.);

- липень 2012 року - 3 816, 72 грн. (31 мотогодини х 123, 12 грн./год.);

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вартість наданих Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" послуг за договором Л/Е-12520п/НЮ від 03.01.2012 року визначена на підставі маршрутних листів та калькуляції вартості роботи АДМ- 481 становить 97 141, 68 грн.

Щодо тверджень позивача, які були викладені в апеляційній скарзі з приводу невідповідності розміру фактично наданих послуг встановленій місцевим судом сумі заборгованості відповідача, з урахуванням непідписання з боку дочірнього підприємства «Електромонтажний поїзд №707» Актів приймання-здавання наданих послуг колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось, аналіз положень договору свідчить про те, що за правовою природою це є договір про надання послуг.

Договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, а по-друге, нероздільно пов'язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги.

Згідно договору про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Приписи закону, які регулюють відносини за договором про надання послуг, пов'язують обов'язок замовника оплатити послуги за фактом їх надання виконавцем, а не за фактом передачі послуг на підставі акту. Крім того, зазначений обов'язок оплатити послуги закон пов'язує з особою замовника, а не підписанта акту про приймання-передачі робіт (послуг), оскільки сторонами договору про надання послуг, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України є саме замовник і виконавець.

Разом з тим, зазначені ознаки договору про надання послуг відрізняють такий договір від договору підряду, який регулюється главою 61 Цивільного кодексу України та пов'язує обов'язок замовника сплатити за виконані підрядні роботи за наявності доказів їх передачі виконавцем та прийняття замовником за відповідним актом (КБ-2в).

Виходячи з системного аналізу наведених норм Цивільного кодексу України та умов вищезазначеного договору укладеного сторонами спору, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку акт приймання наданих послуг не є єдиною підставою для оплати наданих послуг та нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку сторін підписання акту виконаних робіт для підтвердження факту надання послуг.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно при визначенні вартості наданих послуг врахував висновок експерта, в якому на підставі первісних документів, встановлено вартість роботи автомототриси у розмірі 97141,68 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу за безпідставну та необґрунтовану відмову від підписання актів приймання-здавання наданих послуг у розмірі 3 018, 78 грн. відповідно до п. 6.3. договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6.3. договору, за необгрунтовану відмову від підписання акту здавання-приймання наданих послуг відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 2 % від вартості послуг, які надані.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Умовами договору встановлено, що підлягає стягненню з боржника штраф у розмірі 2% від вартості послуг, які надані, виключно за умови необгрунтованої відмови від підписання акту здавання-приймання наданих послуг.

Колегією суддів встановлено, що 04.10.2012 року відповідачем на адресу позивача направлена відповідь на претензію № 611 від 04.10.2012 року, в якій відповідач зазначає, що не погоджується з виставленими сумами у рахунках за надані послуги по монтажу контактної мережі автомотрису АДМ-481 за період грудень 2011 року по червень 2012 року, яка отримана позивачем 09.10.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення штрафу за необґрунтовану відмову від підписання акту приймання-здавання наданих послуг у розмірі 3 018,78 грн. не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем надсилались позивачеві обгрунтування відмови від підписання актів.

Щодо стягнення з відповідача 6 097, 30 грн. - 3 % річних колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією суддів перевірено розрахунок 3 % річних, з огляду на що апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних у розмірі 4 654,82 грн.

Стосовно доводів, викладених в апеляційній скарзі дочірнього підприємства «Електромонтажний поїзд №707» з приводу розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

У відповідності до п. 4.1. вказаної постанови, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

У вирішенні питань щодо відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду господарським судам необхідно враховувати викладене в пункті 23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (пункт 6.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК (пункт 23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, місцевим судом правомірно здійснено розподіл судових витрат, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Твердження відповідача про визнання боргу у сумі 80 028,44 грн. до проведення експертизи, з огляду на що відповідач вважає необгрунтованим стягнення судового збору за задоволені позовні вимоги в цій частині спростовуються колегією суддів, оскільки відповідачем було визнано позовні вимоги після порушення провадження у справі та вказане не звільняє останнього від сплати судового збору.

Крім того, експертизу у справі було призначено для визначення усіх наданих послуг позивачем за договором на підставі маршрутних листів та калькуляції вартості роботи АДМ-481 за годину, а не лише в частині невизнання відповідачем суми боргу.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого Господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Решта доводів скаржників зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилаються скаржники, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року у справі №910/24211/13.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця" та дочірнього підприємства "Електромонтажний поїзд №707» на рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року у справі №910/24211/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року у справі №910/24211/13 залишити без змін.

3. Справу №910/24211/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

С.Г. Рудченко