Ухвала

від 29.10.2014 по справі 820/12690/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 р.Справа № 820/12690/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Запара Е.В.

за участю представника позивача Онопрієнка Л.М.

за участю представника відповідача Наконечного А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2014р. по справі № 820/12690/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтико"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комтико" (далі - ТОВ "Комтико"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0002052201 від 25.06.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1283338,75 грн. (в т.ч. за основним платежем - 1026671,00 грн., штрафні санкції - 256667,75 грн.); скасувати податкове повідомлення - рішення №0002042201 від 25.06.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1350883,75 грн. (в т.ч. за основним платежем - 1080707,00 грн., штрафні санкції - 270176,75 грн.); скасувати податкове повідомлення-рішення №0002072201 від 25.06.2014р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 2000,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтико" задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення №0002052201 від 25.06.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1283338,75 грн. (в т.ч. за основним платежем - 1026671,00 грн., штрафні санкції - 256667,75 грн.).

Скасовано податкове повідомлення - рішення №0002042201 від 25.06.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1350883,75 грн. (в т.ч. за основним платежем - 1080707,00 грн., штрафні санкції - 270176,75 грн.).

Скасовано податкове повідомлення-рішення №0002072201 від 25.06.2014 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 2000,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України через УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтико" судові витрати у розмірі 487,20 грн.

Відповідач не погодившись із рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову позивача у повному обсязі. Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи,що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, посилаючись на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, яке просив суд апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Комтико" зареєстроване рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради 15.09.2006 року, реєстраційний №14801050006029058, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 10 том 1). Як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, про що видана довідка №2765 від 20.12.2012р. (а.с. 11 том 1), є платником податку на додану вартість, про що видане свідоцтво про реєстрацію №200097015 від 01.02.2013р. (а.с. 13 том 1).

ТОВ "Комтико" відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №744539 (а.с. 12 том 1) здійснює наступні види діяльності: неспеціалізована оптова торгівля, виробництво чаю та кави, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах та інші.

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Комтико" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., за наслідками якої складений акт від 03.06.2014 року №2178/20-30-28-01/34470333 (а.с. 14-82 том 1).

За результатами проведення перевірки, зокрема, встановлені наступні порушення: п.п.153.2.1, п.п. 153.2.3 п.153.2 ст.152 Податкового кодексу України, а саме: підприємством занижено податок на прибуток за 2013 рік у розмірі 1026671,00 грн.; п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, а саме: підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 1080707,00 грн.; п.2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, а саме: не оприбуткування готівкових коштів в касу підприємства у розмірі 400 грн.

За результатом встановлених порушень відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення: №0002052201 від 25.06.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1283338,75 грн. (в т.ч. за основним платежем - 1026671,00 грн., штрафні санкції - 256667,75 грн.); №0002042201 від 25.06.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1350883,75 грн. (в т.ч. за основним платежем - 1080707,00 грн., штрафні санкції - 270176,75 грн.); №0002072201 від 25.06.2014р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 2000,00 грн. (а.с. 83-87 том 1).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з відсутності у ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області підстав щодо прийняття податкових повідомлень рішень від 25.06.2014 року №№ 0002052201, 0002042201, 0002072201.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до договору поставки товару №3 від 01.02.2013 року, укладеного між Підприємством з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу Фірма "Вітал -Тер" (постачальник) та ТОВ "Комтико" (покупець), постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар (асортимент чаю ТМ "За Динамо"), у відповідності з поданими покупцем замовленнями, а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість на умовах даного Договору (а.с. 132-133 том 1).

Відповідно до додаткової угоди №1 від 01.02.2013р. постачальник надає право покупцю ексклюзивної торгівлі ТМ "За Динамо" по території України (а.с. 135 том 1).

Відповідно до п.4.1 Договору вартість партії товару визначається в накладних виписаних на підставі замовлення з цінами затвердженими сторонами в прайс - листі, п.4.2 - ціна товару є договірною і відповідає рівню звичайних цін в сегменті виробництва та дистриб'юції, п.4.4 - зміна вартості товару провадиться шляхом затвердження сторонами нового прайс - листа. При цьому постачальник повинен надати покупцю нового прайс - листа, п.4.5 - виходячи з ексклюзивного права торгівлі ТМ "За Динамо" по території України, постачальник визначає націнку покупцю не вище встановленого ним рівня шляхом затвердження сторонами Додатку №3 до договору поставки. Відповідно до додатку №3/1 від 01.02.2013р. рівень націнки складає не більше 1,5% від вхідної ціни постачальника (а.с. 139 том 1).

Відповідно до прайс - листа, який погоджений з виробником (а.с. 136-137 том 1), вартість чаю "За Динамо" в 2013 році складає: чорний цейлонський 100-11,0 грн. (ціна подальшої реалізації - 11,08 грн.), чорний цейлонський 50-5,75 грн. (ціна подальшої реалізації - 5,8 грн.), чорний цейлонський 25-3,25 грн. (ціна подальшої реалізації - 3,28 грн.). чорний цейлонський ПЕКОЕ 90-4,30 грн. (ціна подальшої реалізації - 4,35 грн.). чорний цейлонський ОРАНЖ ПЕКОЕ 90-3,50 грн. (ціна подальшої реалізації - 3,55 грн.).

На виконання вказаного Договору ТОВ "Комтико" в 2013 році було придбано чай ТМ "За Динамо" в асортименті, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 143-232 том 1) та не заперечується сторонами по справі.

Придбаний товар (чай) позивачем було реалізовано кінцевим покупцям, в підтвердження чого позивачем надані видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 233-248 том 1, а.с. 1-69 том 2).

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з ст. 3 Закону України "Про ціни та ціноутворення", політика ціноутворення полягає в орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку. У народному господарстві застосовуються вільні ціни та тарифи на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін. Згідно із статтею 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення" в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, а статтею 7 цього ж Закону передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Норми Закону України "Про ціни та ціноутворення", Цивільного та Господарського кодексів України надають суб'єктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в тому числі і можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу, та містять заборону державним органам втручатись в підприємницьку діяльність, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Статтею 39 Податкового кодексу України в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, установлені методи визначення та порядок застосування звичайної ціни.

Відповідно п.39.1 ст.39 Податкового кодексу України звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті. Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: а) бартерних операцій; б) операцій з пов'язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності; г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Підпункт 153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України в редакції, що був чинним на момент виникнення спірних відносин, містить положення, відповідно до якого дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Підпунктом 153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України в редакції, що був чинним на момент виникнення спірних відносин, передбачено, що положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які не є платниками цього податку.

Згідно з п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Одним із методів є метод порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу). При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

Відповідно до п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України за методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності. Для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів. Якщо товари (роботи, послуги), стосовно яких визначається звичайна ціна, ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), які прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни, в установленому в абзаці першому цього пункту порядку, здійснюється з урахуванням таких факторів.

Згідно з п.39.11 ст.39 Податкового кодексу України для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: 39.11.1. статистичні дані державних органів і установ; 39.11.2. ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; 39.11.3. довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; 39.11.4. звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; 39.11.5. інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Таким чином, для визначення звичайної ціни закладено основний принцип - порівняння у співставних умовах. При цьому порядок визначення звичайної ціни за методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) регламентований п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України, в межах якого та за передбаченими цим пунктом правилами податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Висновок про заниження позивачем цін на реалізацію чаю марки "За Динамо" в асортименті, як вбачається зі змісту акту перевірки позивача, податковим органом зроблено лише при порівнянні цін реалізації чаю, зазначених у відповідях від ТОВ "Сучасний модерн", ТОВ "ВОСТОРГ" (а.с. 93, 96-97 том 2), наданих на запити ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №7863/10/20-30-22-01-22 від 23.05.2014 року та №7870/10/20-30-22-01-22 від 23.05.2014 року (а.с. 91-92, 94-95 том 2).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що податковим органом при визначенні звичайної ціни у повній мірі, не було проведено дослідження ринку для того, щоб зробити висновок стосовно заниження рівня звичайної ціни, не взято до уваги те, що ТОВ "Комтико" надане право ексклюзивної торгівлі ТМ "За Динамо" по всій території України.

Крім того, матеріалами справи також підтверджено, що ТОВ "Комтико" отримано прибуток, сплачено податок на прибуток та податок на додану вартість до бюджету та не задекларовано від'ємне значення з податку на прибуток та податку на додану вартість, підтвердженням чого є декларація з податку на прибуток за 2013 рік та декларації з податку на додану вартість за лютий - серпень 2013 року (а.с. 91-131 том 1).

Ціна реалізації чаю "За Динамо" в асортименті цілком узгоджується з умовами договору, укладеного з виробником.

Окрім того, в порушення вимог п.39.11 ст.39 Податкового кодексу України податковим органом не використано жодного офіційного джерела інформації у розумінні вказаної норми, зокрема, статистичних даних державних органів і установ, відомостей спеціалізованих аукціонів та бірж про рівень цін, довідкових цін спеціалізованих комерційних видань та публікацій чи будь-яких інших інформаційних джерел, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Відповідно до п.п. 39.14 ст. 39 Податкового кодексу України обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на контролюючий орган у порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку контролюючий орган має надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого п.39.14 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції правомірно не прийнято як доказ направлення запиту про надання ТОВ "Комтико" пояснень щодо виявлених порушень від 27.05.2014 р № 8335/10/20-30-22-01-22 (а.с. 88-89 том 1), оскільки вказаний запит був отриманий позивачем 30.05.2014 р. (а.с. 90 том 1), тобто вже після закінчення перевірки.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем п.188.1 ст.188, п.п.153.2.1, 153.2.3 п.153.2 ст. 152 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

Зі змісту акту перевірки від 03.06.2014 року №2178/20-30-28-01/34470333 вбачається, що штрафні санкції за спірним податковим повідомленням-рішенням №0002072201 від 25.06.2014р. були застосовані за не оприбуткування готівки в касі на підставі прибуткового касового ордеру №113 від 30.09.2013р. у сумі 400,00 грн.

Відповідно до п.2.6 Постанови правління НБУ від 15.12.2004р. №637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Матеріали справи свідчать, що на підставі прибуткового касового ордеру №113 від 30.09.2013р. (а.с. 70 том 2) до каси підприємства була оприбуткована сума грошових коштів у розмірі 125084,88 грн., підстава - виручка від реалізації товару. В касовій книзі за 30.09.2013 року зроблений запис щодо оприбуткування грошових коштів у розмірі 125084,88 грн., що підтверджується витягом з касової книги (а.с. 71 том 2).

Доказів не оприбуткування готівки в касі на підставі прибуткового касового ордеру №113 від 30.09.2013р. саме в сумі 400,00 грн., як зазначено в акті перевірки позивача, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірно висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, про те, що вважає висновок відповідача про порушення позивачем п.2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637 є необґрунтованим, а відтак податкове повідомлення-рішення №0002072201 від 25.06.2014р. є таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідач не мав повноважень для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень з підстав реалізації позивачем товару за цінами, нижчими від звичайних цін та такі товари, більше ніж на 20 % та не оприбуткування готівки в касі на підставі прибуткового касового ордеру №113 від 30.09.2013р. у сумі 400грн. За таких обставин, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2014р. по справі № 820/12690/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 03.11.2014 р .