Постанова

від 06.11.2014 по справі 826/16022/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 06 листопада 2014 року                  16:22                           № 826/16022/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Єврохолод» до 3-тя особаДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві  Товариство з обмеженою відповідальністю «Абсолют-Бест» провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.09.2013 року №52226552207 та №52126552207, -      ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврохолод» (надалі – позивач або ТОВ «Єврохолод») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі – відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Абсолют-Бест» (надалі – третя особа або ТОВ «Абсолют-Бест»), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.09.2013 року №52226552207 та №52126552207. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 року, позов ТОВ «Єврохолод» залишено без задоволення. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.07.2014 року касаційну скаргу ТОВ «Єврохолод» задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 року скасовано, справу №826/16022/13-а направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. На підставі викладеного вище, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. В обґрунтування заявлених позовних вимог представником позивача зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, оскільки ТОВ «Єврохолод» не порушувало вимог ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а реальність фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Абсолют-Бест» підтверджується належним чином оформленими первинними документами. У судове засідання 05.11.2014 року з'явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві. Відповідач та третя особа явку своїх представників у дане судове засідання не забезпечили, хоча у відповідності до положень с. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується наявними у матеріалах справи розпискою про отримання повістки про виклик та довідкою поштового відділення про причини повернення поштового відправлення. Суд у судовому засіданні 05.11.2014 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та третьої особи, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження. Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Єврохолод» по взаємовідносинам з ТОВ «Абсолют-Бест» з питань  правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року, у зв'язку з чим складено акт від 30.08.2013 року №301/26-55-22-07/31452889 (надалі – акт перевірки). За результатами вказаної вище перевірки контролюючим зроблено висновок про порушення позивачем положень ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 01.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а також п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року №969, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у розмірі 428   946,00 грн., у тому числі за квітень 2012 року на суму  249   282,00 грн., за травень 2012 року на суму 179   664,00 грн.; завищено залишок від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, який зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2012 року на суму 11   954,00 грн. В обґрунтування вищезазначених висновків в акті перевірки вказано про отримання від ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС акту від 05.02.2013 року №51/22.4-07/3800288 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Абсолют-Бест» за період з 01.03.2012 року – 31.10.12 року, згідно змісту якого вбачається, що до контролюючого органу надійшов висновок ГВПМ щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Абсолют-Бест»; балансова вартість основних виробничих фондів – 0 грн., транспортні засоби, складські приміщення для зберігання товарів відсутні, а також у ТОВ «Абсолют-Бест» відсутні ознаки реальності вчинення господарських операцій, об'єкту оподаткування, а, відтак, всі наведені ознаки, як кожний окремо, так і у сукупності, дають обґрунтовані підстави вважати, що у ТОВ «Абсолют-Бест» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення діяльності, а діяльність зазначених підприємств, як зазначає контролюючий орган, підпадає під ознаки фіктивної діяльності. Таким чином, в акті перевірки зроблено висновок, що надані до перевірки накладні, які підписані зі сторони ТОВ «Абсолют-Бест» від імені посадових осіб, які не приймали участі у фінансово-господарській діяльності зазначених підприємств та зареєстрували зазначені підприємства на своє ім'я для прикриття незаконної діяльності, як зазначає контролюючий орган, складені за винагороду без наміру займатися господарською діяльністю, а тому надані акти виконаних послуг не можуть бути взяті до уваги, при цьому, перевіркою не підтверджується реальність операцій. На підставі викладеного вище, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.09.2013 року: №52126552207, яким ТОВ «Єврохолод» зменшено розмір від'ємного значення у розмірі 11   954,00 грн.; №52226552207, яким ТОВ «Єврохолод» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 428   946,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 107   237,00 грн. Вважаючи вказані вище податкові повідомлення-рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду. Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами виявлених порушень з боку ТОВ «Єврохолод» в звітних (податкових) періодах за квітень-травень 2012 року. Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.   Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі – ПК України). Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин). В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи – продавця або податкова адреса фізичної особи – продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин). Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин). При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. (п. 201.2 ст. 201 ПК України). Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 на виконання положень ст. 201 ПК України затверджено Порядок заповнення податкової накладної, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071 (який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року) (надалі – Порядок №1379), тобто діяв станом на період, який перевірявся контролюючим органом. Відповідно до п. 5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на  додану  вартість  у податковій   накладній   повинна   відповідати   сумі   податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних. Податкова  накладна  є  підставою  для   віднесення до податкового  кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку №1379). Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником  податку – продавцем товарів/послуг  податкових  накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником,  звільненим від сплати податку  за рішенням суду,  після набрання чинності таким рішенням суду (п. 6.3 Порядку №1379). Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №1379 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі – Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ – документ,  який  містить  відомості  про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В свою чергу, підставою   для   бухгалтерського   обліку   господарських операцій  є  первинні  документи,  які  фіксують  факти здійснення господарських операцій.  Первинні документи повинні бути  складені під  час здійснення господарської операції,  а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.  Для контролю та  впорядкування оброблення   даних   на   підставі   первинних  документів  можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996). Первинні  та  зведені  облікові  документи   можуть   бути складені  на  паперових  або  машинних  носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та  обсяг  господарської операції, одиницю  виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних   за  здійснення  господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996). Нормативно-правовим актом, який встановлює  порядок  створення,  прийняття  і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів,    облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та  госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі –  підприємства),  установ та організацій,  основна  діяльність  яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі – установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі – Положення №88). Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції,   включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.  Господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна,  капіталу,  зобов'язань  і фінансових результатів. Первинні  документи  повинні  бути  складені у момент проведення кожної  господарської операції або,  якщо це неможливо, безпосередньо після  її  завершення.  При  реалізації  товарів  за готівку допускається   складання  первинного  документа  не  рідше одного разу на день на  підставі  даних  касових  апаратів,  чеків тощо.  Для  контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть  складатися  зведені  документи  (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88). Первинні  документи,  створені  в електронному вигляді, застосовуються  у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства    про    електронні    документи   та   електронний документообіг. На вимогу   контролюючих   або   судових   органів  та  своїх контрагентів підприємство,  установа зобов'язані за  свій  рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88). Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування  підприємства,  установи,  від імені яких складений   документ, назва документа  (форми),  дата і місце складання,  зміст  та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської  операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції  і  правильність  її оформлення, особистий чи електронний підпис  або  інші  дані,  що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала  участь  у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть  бути  включені  додаткові  реквізити: ідентифікаційний код підприємства,  установи з Державного реєстру, номер документа,  підстава  для  здійснення  операцій,  дані   про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88). Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків. Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11. Як було зазначено вище, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ТОВ «Абсолют-Бест». Так, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Абсолют-Бест» (Підрядник) укладено договір №АВ1201 від 20.04.2012 року, згідно умов якого Підрядник здійснює поставку, виготовлення та нанесення логотипів, роботи з передпродажної підготовки холодильників. Вартість роботи щодо однієї одиниці холодильника визначається у відповідних додатках до цього договору. Під передпродажною підготовкою в цьому договорі розуміється перевірка працездатності кожного холодильника (запуск його роботи, вихід на робочі режими, тестування), а також очищення холодильника від будь-якого забруднення. Під нанесенням логотипів розуміються роботи з виготовлення і нанесення логотипів, відповідних зразкам, наданим Замовником, на зовнішню поверхню холодильника. Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість. Вартість роботи щодо однієї одиниці холодильника визначається у відповідних додатках до цього договору (п. 2.1 даного договору). Оплата за роботи проводиться шляхом перерахування суми їх вартості на розрахунковий рахунок Підрядника, вказаний в цьому договорі (п. 3.1 даного договору). Замовник оплачує вартість робіт протягом 195 календарних днів з моменту підписання акта виконаних робіт (п. 3.3 даного договору). У відповідності до додатків №№1, 2 та 3 до договору №АВ1201 від 20.04.2012 року, сторони погодили, що вартість робіт складає 936   000,00 грн.,768 600,00 грн., 940   800,00 грн., а, згідно специфікацій №№1, 2 та 3 до договору №АВ1201 від 20.04.2012 року, – графічні типи логотипів.    На підтвердження товарності (реальності) фінансово-господарських операцій з ТОВ «Абсолют-Бест», які стали об'єктом перевірки з боку відповідача, позивачем надано до суду копії наступних документів: - актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №У-0505/01 від 05.05.2012 року на суму 802   080,00 грн., №ОУ-0525/01 від 25.05.2012 року на суму 138   720,00 грн. та №ОУ-0425/1 від 25.04.2012 року; - податкових накладних від 25.05.2012 року №26 на суму 138   720,00 грн., від 25.04.2012 року №13 на суму 1   704   600,00 грн., від 05.05.2012 року №7 на суму 802   080,00 грн. Крім того, за твердженнями позивача, у ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відсутні підстави для висновків про безтоварність (нереальність) фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Абсолют-Бест», оскільки третьою особою у судовому порядку оскаржено дії контролюючого органу з проведення перевірки, яка стала підставою для подальшої перевірки позивача та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Так, у відповідності до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року у справі №820/1574/13-а, яка згідно відмітки на копії останньої, наявної у матеріалах справи, набрала законної сили 17.07.2013 року, постановлено визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з проведення заходів зустрічної звірки, за результатами яких складено акт №51/22.4-07/3800288 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АБСОЛЮТ-БЕСТ», код ЄДРПОУ 3800288, щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2012 по 31.10.2012р.» від 05.02.2013р.; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо корегування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ТОВ «АБСОЛЮТ-БЕСТ» в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на підставі акта №51/22.4-07/3800288 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АБСОЛЮТ-БЕСТ», код ЄДРПОУ 3800288, щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2012 по 31.10.2012р.» від 05.02.2013р.; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби вилучити з електронної автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі акта №51/22.4- 07/3800288 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АБСОЛЮТ- БЕСТ», код ЄДРПОУ 3800288, щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2012 по 31.10.2012р.» від 05.02.2013р. Разом з тим, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у вищенаведеному листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, та з метою офіційного з'ясування всіх обставин справи, суд дійшов висновку про безтоварність (нереальність) вказаних фінансово-господарських операцій, виходячи з наступного. Як було зазначено вище, у відповідності до умов договору №АВ1201 від 20.04.2012 року, оплата за роботи проводиться шляхом перерахування суми їх вартості на розрахунковий рахунок Підрядника, вказаний в цьому договорі (п. 3.1 даного договору). Замовник оплачує вартість робіт протягом 195 календарних днів з моменту підписання акта виконаних робіт (п. 3.3 даного договору). Проте, позивачем не надано суду доказів оплати виконаних ТОВ «Абсолют-Бест» робіт за вищезазначеними фінансово-господарськими операціями, враховуючи факт витребовування від позивача виписок з банківського рахунку позивача (з відмітками банку) на підтвердження здійснення оплати поставлених ТОВ «Абсолют-Бест» товарів (робіт/послуг) за перевіряємий період, а також не зазначення останнім причин неможливості їхнього подання. Також, слід зазначити, що згідно наявних у матеріалах справи копій договорів на транспортно-експедиторське обслуговування №110412 від 11.04.2012 року (додатку №1 до нього) та транспортного експедирування №ШЧ1201 від 23.04.2012 року, останні не містять посилання на транспортування товарів (робіт), поставлених (виготовлених) ТОВ «Абсолют-Бест» за договором №АВ1201 від 20.04.2012 року. Інших доказів на спростування вказаного факту позивачем не надано, а з матеріалів справи не вбачається. При цьому, суд звертає увагу, що, згідно пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) –  причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Водночас, суд не вбачає пов'язаності предмету договору №АВ1201 від 20.04.2012 року, укладеного з ТОВ «Абсолют-Бест», та предмету наявного у матеріалах справи договору поставки №SIB_EVEREST_09022012 від 09.02.2012 року, укладеного з ПАТ «САН ІнБев Україна», а, відтак, наявність розумної економічної причини (ділової мети) при укладенні позивачем договору з ТОВ «Абсолют-Бест» не підтверджено. Іншого позивачем не доведено, а з матеріалів справи не вбачається. З огляду на викладене вище, враховуючи у сукупності встановлені судом висновки за результатами дослідження фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Абсолют-Бест» за перевіряємий період, суд вказує про те, що позивачем належними та допустимими доказами не спростовано тверджень про безтоварність (нереальність) вказаних операцій, отже, відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії. Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню. Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ПОСТАНОВИВ: У задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.           Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                           Т.О. Скочок