Рішення

від 09.07.2009 по справі 16/126-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/126-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

       09.07.09р.

Справа № 16/126-09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Піраміда",                                     м. Дніпропетровськ 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Інгор", м. Дніпропетровськ 

        про стягнення 23 405 грн. 60 коп.

                                                                                                           Суддя  ЗАГИНАЙКО Т.В.

         Представники:

         від позивача: Стольберг Р.Ф.- представник, дов. від 08.01.2009р. (був присутній у судових засіданнях 27.05.2009р., 10.06.2009р., 15.06.2009р. та 01.07.2009р.);

від відповідача: Штойка Д.С.- представник, дов. від 01.06.2009р.;

                                     Деркунський К.Л.- представник, дов. від 01.06.2009р. (був присутній у судовому засіданні 01.07.2009р.);

         СУТЬ СПОРУ:

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні було оголошено перерву до 09.07.2009р.

Позивач просить стягнути з відповідача 23 405 грн. 60 коп. - безпідставно отриманих коштів, які сплачені позивачем у якості орендної плати відповідно до умов договору оренди землі від 20.06.2005р., у зв'язку з тим, що відповідач не переоформив земельні ділянки, що знаходяться під придбаним відповідачем майном.

Відповідач у відзиві (вх.№10393 від 05.06.2009р.) на позов просить відмовити в задоволені позовних вимог, оскільки: - придбання відповідачем нерухомого майна у позивача не передбачає автоматичний перехід права користування земельною ділянкою; - оскільки земельні ділянки кадастрові номери 1210100000:02:406:0019 та 1210100000:02:406:0020 знаходяться у користуванні позивача на підставі договорів оренди, тому вирішення питання про надання цих земельних ділянок в користування відповідачу повинно бути оформлено рішеннями Дніпропетровської міської ради, як орендодавця, після того, як орендні відносини з позивачем фактично припиняться; - позивач жодного разу не звернувся до відповідача з пропозицією про укладення договору про компенсацію орендних платежів чи про укладення договору суборенди земельної ділянки, за погодженням орендодавця, та самостійно здійснював орендні платежі, як орендар за договором оренди; - позивач необґрунтовано посилається на норми статті 1212 Цивільного кодексу України та помиляється відносно того, що ним виконано зобов'язання відповідача зі сплати орендної плати в період з липня 2008 року по грудень 2008 року включно у розмірі 23 405 грн. 60 коп. та має право на стягнення цієї суми з відповідача, оскільки позивач виконував свої зобов'язання, як того вимагає п.4.4. Договорів оренди від 20.06.2005р.

Відповідач у додаткових поясненнях (вх.№11795 від 26.06.2009р.) на відгук до позовної заяви зазначає, що сума стягнення у розмірі 23 405 грн. 60 коп. є завищеною і необґрунтованою.

Позивач у поясненнях (вх.№12034 від 01.07.2009р.) вказує, що: - нормативна грошова оцінка 1 кв.м землі у м. Дніпропетровську станом на 01.01.2008р. становить 244 грн. 01 коп.; - розмір орендної плати за земельні ділянки (податок на землю) за двома договорами оренди, враховуючи положення статті 21 Закону України „Про оренду землі” становить 46 831 грн. 17 коп., а щомісячна плата за календарний місяць дорівнює  3 902 грн. 60 коп.

Оригінали документів, оглянуті у судових засіданнях, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.    

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу представниками сторін заявлено не було.

За згодою представника відповідача у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін господарський суд, -     

        ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2008р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2008р., у справі №2/427-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Піраміда” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інгор” про стягнення 25 331 грн. 14 коп. встановлено, що:

- 20.06.2005р.  між Дніпропетровською міською радою та позивачем укладено договори оренди землі, згідно з якими під об'єктом нерухомості по вул. Комсомольській, 22 відведено земельну ділянку площею 0,0417 га кадастровий номер 1210100000:02:406:0019 та площею 0,0031 га, кадастровий номер 1210100000:02:406:0020;

- 28.09.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Піраміда” (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інгор” (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення №13 по вул. Комсомольській, буд 22 в                          м. Дніпропетровську, в результаті чого право власності на дану будівлю, що розташована на зазначених земельних ділянках, перейшло до відповідача;

- звернення позивача до Дніпропетровської міської ради згідно листів від 13.12.2006р. та від 11.02.2008р. з пропозицією про розірвання договорів оренди земельної ділянки у зв'язку з відчуженням будівлі, залишилось без задоволення.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним, об'єктом плати за землю є земельна ділянка; відповідно до вимог статті 2 Закону України "Про плату за землю" плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Порядок та розмір орендної плати передбачені розділом 4 “Орендна плата” договорів оренди землі від 20.06.2005р.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про плату за землю" власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Таким чином, відповідач отримав право користування земельними ділянками з 28.09.2006р. та повинен  був сплачувати орендну плату за користування земельними ділянками  кадастрові номери 1210100000:02:406:0019 та 1210100000:02:406:0020.

Як вбачається з матеріалів справи в період з липня 2008р. по грудень 2008р. фактично позивач сплатив орендну плату за земельні ділянки кадастрові номери 1210100000:02:406:0019 та 1210100000:02:406:0020, що знаходились у фактичному користування відповідача, у розмірі 23 405 грн. 60 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 29.08.2008р. №3696, від 01.10.2008р. №3911, від 07.10.2008р. №3944, від 28.11.2008р. №171, від 29.12.2008р. №280 та від 30.01.2009р. №362 (а.с.21-26).

Статтями 377 Цивільного кодексу України та 120 Земельного кодексу України передбачено, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; дані положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, оскільки відповідачем, яким здійснювалось фактичне користування земельними ділянками, за рахунок позивача було збережено грошові кошти, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 23 405 грн. 60 коп. –суми безпідставно отриманих коштів є обґрунтованими.

Заперечуючи проти позову щодо завищеної суми сплачених позивачем  орендних платежів, відповідач в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надав жодного доказу в обґрунтування таких заперечень.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інгор" (49000,                                  м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 22; код ЄДРПОУ 32906104; п/р 26000300001240 у ДФ АКБ „Форум”, МФО 306878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Піраміда" (49002, м. Дніпропетровськ, вул. Рогальова, 21; код ЄДРПОУ 23649298;                   п/р 26003129764001 в КБ „ПриватБанк”, МФО 305299) 23 405 грн. 60 коп. –суму безпідставно отриманих коштів, 234 грн. 06 коп. –витрати по сплаті державного мита та            118 грн. 00 коп. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня  його підписання.

СУДДЯ                                                                                 Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„14„ липня 2009р.